Рішення № 13960102, 24.02.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.02.2011 Справа № 3/9

За позовом Ужгородської міської ради, м.Ужгород

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Ужгород

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління майном міста Ужгородської міської ради, м. Ужгород (правонаступник Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради)

та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м. Ужгород, товариства з обмеженою відповідальністю „Турбаза „Циганівці”, с. М.Селменці Ужгородського району, товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірмаМС”, м. Ужгород, товариства з обмеженою відповідальністю „Селменці”, с. М. Селменці Ужгородського району, товариства з обмеженою відповідальністю „Хрещатик-2”, м.Ужгород

про зобовязання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, наданою в користування згідно договору № 64 від 19.04.2001 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), шляхом її звільнення від тимчасових обєктів торгівлі та передати земельну ділянку по акту приймання передачі.

та за зустрічним позовом фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до Ужгородської міської ради, м. Ужгород

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління майном міста Ужгородської міської ради, м.Ужгород (правонаступник Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради)

про визнання права фізичної особипідприємця ОСОБА_1 на отримання у користування строком на 6 років з моменту державної реєстрації договору земельних ділянок площею 0,123 га для влаштування ринку по вул.Заньковецької в м. Ужгороді та зобовязати укласти з ФОП ОСОБА_1 договір оренди землі площею 0,123 га у відповідності до рішення ХІІ сесії ІІІ скликання Ужгородської міської ради від 24.06.1999 року (з врахуванням уточнення позовних вимог від 26.01.2011)

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ ЯКИМЧУК Л.М.

Представники:

Позивача по первісному позову (відповідача за зустрічним позовом) Куценко І.М.- представник, доручення від 29.11.2010.

Відповідача по первісному позову (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1- підприємець.

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача по первісному позову не з"явився

Третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача по первісному позову:

-товариства з обмеженою відповідальністю «Селменці»- не з"явився.

-товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма МС»- ОСОБА_1- представник, довіреність від 06.01.2011.

-ОСОБА_3 ОСОБА_1 представник, довіреність від 27.10.2009.

-товариства з обмеженою відповідальністю «Хрещатик- 2» не з"явився.

СУТЬ СПОРУ: Ужгородська міська рада, м. Ужгород звернулася з позовом до суду до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про зобовязання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, наданою йому в користування згідно договору № 64 від 19.04.2001 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), шляхом її звільнення від тимчасових обєктів торгівлі та передати земельну ділянку по акту приймання передачі.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2010 року прийнято до розгляду зустрічний позов фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Ужгород до Ужгородської міської ради, м. Ужгород з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м.Ужгород про визнання права фізичної особипідприємця ОСОБА_1 на отримання у користування строком на 6 років з моменту державної реєстрації договору, земельних ділянок площею 0,123 га для влаштування ринку по вул. Заньковецької в м. Ужгороді та укласти з ФОП ОСОБА_1 договір оренди землі площею 0,123 га у відповідності до рішення ХІІ сесії ІІІ скликання Ужгородської міської ради від 24.06.1999 року (з урахуванням уточнення позовних вимог від 26.01.2011).

Ухвалою суду від 11.06.2010 року до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача по первісному позові залучено ОСОБА_3, м. Ужгород, товариство з обмеженою відповідальністю „Турбаза „Циганівці”, с.М.Селменці Ужгородського району, товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична фірмаМС”, м. Ужгород, товариство з обмеженою відповідальністю „Селменці”, с.М.Селменці Ужгородського району, товариство з обмеженою відповідальністю „Хрещатик-2”, м. Ужгород.

Рішення суду у даній справі від 29.06.2010 скасовано Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2010, а справу передано на новий розгляд, яка прийнята мною до провадження ухвалою від 31.12.2010.

Підставою для скасування рішення було те, що суд не дослідив обставин щодо наявності листа-повідомлення, надісланого орендодавцем відповідачу ОСОБА_1 протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди, з запереченнями щодо продовження договірних відносин, а також обставин щодо наявності на спірній земельній ділянці будь-яких будівель та їх належності на відповідному праві відповідачу ОСОБА_1

За клопотанням відповідача за первісним позовом здійснювалась технічна фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача по первісному позову позовні вимоги первісного позову підтримав в повному обсязі посилаючись на те, що всупереч ст. 34 Закону України „Про оренду землі” відповідач відмовляється в добровільному порядку повертати займану ним земельну ділянку в звязку з закінченням строку дії договору, незважаючи на повідомлення орендодавцем орендаря про припинення дії договору та відсутність наміру у орендодавця продовжувати дію договору на новій строк ( лист №01-12/393 від 17.09.2009), а також рішення Ужгородської міської ради від 25.09.2009 № 1241, яким визначено не продовжувати на новий термін дію договору № 64 на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 19 квітня 2001 року, укладеного з приватним підприємцем ОСОБА_1, щодо земельної ділянки площею 1230 кв. м, яка знаходиться по вул. Заньковецької у м. Ужгороді. Проти вимог зустрічного позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву від 18.05.2010 та додаткових поясненнях до відзиву на зустрічний позов від 03.06.2010, 26.01.2011, 09.02.2011, 23.02.2011. Зокрема, наголошує на відмінностях понять „договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)” та „договір оренди землі” і повязаних з цим відмінностях у правовому регулюванні питань оформлення та реєстрації таких договорів. Спростовує твердження позивача за зустрічним позовом про порушення вимог ст. 16 Закону України „Про оренду землі” при укладенні договору тимчасового користування землею без перенесення меж ділянки в натурі (на місцевість), оскільки відповідно до ч. 5 ст. 15 вказаного Закону надання земельної ділянки в оренду без зміни її цільового призначення, межі якої визначені в натурі, здійснюється без розроблення проекту її відведення. Звертає увагу на наявність у договорі від 19.04.2001 всіх істотних умов, з яких сторонами досягнуто згоди, зокрема, і щодо строку дії договору, а також на факт виконання договору орендарем користування ділянкою, сплату платежів за її використання. Вказує, що пунктом 1.2. Договору встановлено строк його дії - до 24.06.2005 . Отже, термін дії Договору складав 4 роки 2 місяці і 5 днів. Зазначає, що у звязку з тим, що відповідач помилково вважав, що після закінчення строку, на який було укладено договір, він автоматично продовжений (поновлений) на той самий термін в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі», черговий момент спливу строку його дії припав на

29.08.2009.

Керуючись ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», 17.09.2009 орендодавцем, на адресу позивача (орендаря) було направлено лист-повідомлення за № 01-12/393, В якому повідомлялось про припинення дії договору та відсутність наміру орендодавця на продовження (поновлення) договору на новий строк. Крім того, у листі ставилась вимога про необхідність повернення орендованої земельної ділянки по акту приймання-передачі. Вказує, що позовні вимоги ґрунтуються не на виключній позиції того, що підставою звільнення підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки є закінчення терміну дії договору №64 на право тимчасового користування землею від 19.04.2001, а вона ґрунтується на тому, що відповідна земельна ділянка була надана на підставі договору № 64 на право тимчасового користування землею від 19.04.2001 (незалежно від того чи він визнаний недійсним чи ні) і на сьогоднішній день підприємець ОСОБА_1 володіє, користується та отримує корисні властивості із відповідної земельної ділянки всупереч інтересам територіальної громади міста Ужгорода, не маючи на це жодних правових підстав, незалежно від того чи договір № 64 на право тимчасового користування землею (в т.ч. на умовах оренди) від 19.04.2001 визнаний недійсним, чи є таким, термін дії якого закінчився.

У будь-якому випадку у підприємця ОСОБА_1 виникає обовязок по поверненню Ужгородській міській раді відповідних земельних ділянок загального розміру 0, 123 га чи то на підставі того, що термін дії договору № 64 від 19.04.2001 закінчився, чи то на підставі вимог ст.216 ЦК України та ст. 208 ГК України, які регулюють питання наслідків визнання угод недійсними.

Керуючись ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України просить при вирішенні зустрічного позову застосувати строк позовної давності, який вважає пропущеним.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечив з підстав, наведених у поданих суду відзиві, запереченнях, клопотаннях, поясненнях. Зокрема, стверджує про недоведеність права міської ради на звернення з позовом за відсутності документу, яким оформлено право комунальної власності на спірну земельну ділянку, відсутність даних про місце знаходження переданих в оренду земельних ділянок. Вважає, що договір, на підставі якого позивач звернувся з позовом, не був зареєстрований в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073, не набув чинності, що унеможливлює закінчення строку його дії та звернення до суду з таких підстав. Водночас, стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки строк дії договору закінчився 24.06.2005 року, про що було відомо позивачу. Стверджує про знаходження на території спірної ділянки належних йому капітальних будов та комунікацій, що відносяться до торгового комплексу. У поясненні від 04.02.2011 вказує, що постановою Ужгородського міськрайонного суду по адміністративній справі № 2а-1460/10 від16.11.2010 уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано дії субєкта владних повноважень директора Департаменту міського господарства Мартина В.І. неправомірними, а договір №64 від 19.04.2001 на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) нікчемним та недійсним, тому чинним є договір №27 від 22.06.1995. Однак, доказів про набрання вказаною постановою законної сили суду не надав, натомість позивач за первісним позовом надав докази про оскарження її в апеляційному порядку. Відповідач наголошує на порушенні його прав на отримання у користування земельної ділянки, для захисту яких просить задоволити зустрічний позов, вимоги якого обґрунтовано, зокрема, посиланням на ст.ст. 13,18 Закону України „Про оренду землі”, редакція яких на час підписання договору від 19.04.2001 вимагала державної реєстрації і нотаріального посвідчення договору оренди землі. Вважає, що рішення Ужгородської міської ради від 24.06.1999 про надання йому в довгострокове користування на умовах оренди строком на 6 років земельних ділянок загальною площею 0,123 га для влаштування ринку по вул. Заньковецької не виконано до теперішнього часу.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відповідача за первісним позовом- ТзОВ «Хрещатик-2», належним чином повідомлені про розгляд справи, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, інші треті особи на стороні відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечили, зустрічний позов підтримали.

Прокуратура м.Ужгорода листом від 09.02.2011 повідомила суд про вступ у справу. Представник прокуратури у судовому засіданні 23.02.2011 підтримав позовні вимоги за первісним позовом

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників спору, суд

ВСТАНОВИВ:

По первісному позову:

Між сторонами у спорі на підставі рішення Ужгородської міської ради від 24.06.1999 „Про надання та приватизацію земельних ділянок”, яким підприємцю ОСОБА_1 надано в довгострокове користування на умовах оренди строком на 6 років земельні ділянки загальною площею 0,123 га для влаштування ринку по вул. Заньковецької, 19.04.2001 був укладений договір № 64 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди). Зазначеним договором передбачено передачу ОСОБА_1 в тимчасове користування на умовах оренди земельної ділянки загальною площею 1230 кв. м, яка знаходиться в периферійній зоні міста по вул. Заньковецької, згідно з план - схемою, що додається (п. 1.1 договору). Пунктом 1.2 договору передбачено, що земельна ділянка надається на умовах оренди строком до 24.06.2005 для влаштування ринку.

Умовами договору серед обовязків землекористувача зазначено, що у разі припинення або розірвання договору він зобовязаний повернути міській раді земельну ділянку в придатному для використання стані (пункт 3.2). Цей обовязок відповідає нормативній вимозі, викладеній у ст. 34 Закону України „Про оренду землі”, відповідно до якої у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобовязаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Судом встановлено, що після закінчення строку дії договору питання його продовження в порядку, встановленому ст. 33 Закону України „Про оренду землі”, вирішено не було, однак, орендар продовжував використовувати земельну ділянку, сплачував орендну плату. Виходячи з п. 1.2 договору термін його дії складав 4 роки 2 місяці і 5 днів, тому якщо вважати , що він автоматично продовжений на той самий термін, то черговий строк сплив 29.08.2009. Оскільки орендодавець не мав наміру продовжувати договір оренди, то листом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради від 17.09.2009 № 01-12/393 ( в місячний строк з дня закінчення дії договору) підприємця ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність протягом трьох днів з часу отримання листа повернути земельну ділянку Департаменту міського господарства по акту приймання передачі. Вручення листа ОСОБА_1 підтверджено копією поштового повідомлення.

Крім того, рішенням Ужгородської міської ради від 25.09.2009 № 1241 „Про врегулювання питання землекористування по вул. Заньковецької»визначено не продовжувати на новий термін дію договору № 64 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 19.04.2001 року, укладеного з приватним підприємцем ОСОБА_1, щодо земельної ділянки площею 1230 кв. м, яка знаходиться по вул. Заньковецької у м. Ужгороді. Листом Департаменту міського господарства № 01-12/427/1 від 28.09.2009 року зазначене рішення міської ради доведено до відома ОСОБА_1 з повторною вимогою про звільнення та повернення займаної земельної ділянки. Вручення листа підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відмова орендаря в добровільному порядку повернути обєкт оренди суперечить умовам укладеного договору № 64 від 19.04.2001 та ст. 34 Закону України „Про оренду землі”.

Порушене право Ужгородської міської ради відповідно до ст.ст. 386, 391 Цивільного кодексу України підлягає захисту, у звязку з чим первісний позов належить задоволити повністю.

Заперечення підприємця ОСОБА_1 судом відхиляються з огляду на наступне.

Право власності територіальної громади міста Ужгорода (комунальної власності) на спірну земельну ділянку випливає з норми ст. 83 Земельного кодексу України, відповідно до якої у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності. Відповідно до п. п. 10, 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування; до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади. Оскільки у місті Ужгороді відсутні рішення про розмежування земель державної і комунальної власності, а також немає доказів належності спірних земельних ділянок до державної власності, то Ужгородська міська рада є повноважною виконувати функції власника спірної земельної ділянки на підставі вказаних положень Земельного кодексу України.

Аргументи відповідача, повязані з твердженням про невизначеність місця розташування земельної ділянки, стосовно якої укладався договір № 64 від 19.04.2001 , спростовуються долученою до матеріалів справи копією плану схеми земельної ділянки площею 0,123 га для влаштування ринку по вул. Заньковецької підприємцем ОСОБА_1, яка є додатком до договору № 64 від 19.04.2001 на право тимчасового користування землею на умовах оренди.

Твердження ОСОБА_1 щодо ненабрання чинності договором № 64 від 19.04.2001 з огляду на ст. 18 Закону України „Про оренду землі” у чинній на час підписання договору редакції, оскільки не відбулась реєстрація договору, спростовано матеріалами справи, а саме, здійсненим на останньому аркуші договору написом про те, що договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 19 квітня 2001 року за № 64 Ужгородською міською радою Закарпатської області та копіями витягів з книги записів (реєстрації) договорів на право тимчасового користування землею (в т. ч. на умовах оренди) м.Ужгород.

Безпідставним є твердження ОСОБА_1 стосовно пропуску міською радою строку позовної давності. Первісний позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за правовою природою є негаторним позовом, спрямованим на усунення триваючих порушень повноважень ради користуватися земельною ділянкою, що зумовлює непоширення на ці вимоги строків позовної давності.

Посилання ОСОБА_1 на факт знаходження на спірній земельній ділянці належних йому капітальних будов та комунікацій, що відносяться до торгового комплексу, всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України документально не підтверджено, натомість наявність капітальних будівель на спірній ділянці спростовується позивачем за первісним позовом поданою суду довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода»Ужгородської міської ради від 23.02.11 №383, в якій зазначено, що на земельній ділянці площею 0,123 га по вул.Заньковецької (згідно договору №64 від 19 квітня 2001 року на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) прав власності на обєкти нерухомого майна гр.ОСОБА_1 не зареєстровано, а довідкою від 27.01.2011 № 648 підтверджується, що за гр.ОСОБА_6 зареєстровано АДРЕСА_1 - магазин під літ."А" загальною площею 509,60м.кв.

З приводу неодноразово заявлених підприємцем ОСОБА_1 клопотань про припинення провадження у справі в звязку з непідвідомчістю спору господарському суду та належністю його до компетенції адміністративного суду суд констатує наступне.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів. Статтею 17 КАС України визначена компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року з наступними змінами визначено, що ті земельні та повязані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус субєкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1,3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів. Рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 року у справі № 1-6/2010 підтверджена належність до публічно правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, земельних спорів фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як субєктом владних повноважень, повязаних з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на предмет спору у даній справі та з огляду на викладене, даний спір підлягає розгляду господарським судом, підстави для припинення провадження у справі відсутні. Відсутні також підстави для припинення провадження у справі згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України, на чому наполягає підприємець ОСОБА_1. у поданій суду заяві 16.02.2010, оскільки спір між сторонами є наявним, а зазначений пункт передбачає припинення провадження у справі у випадку відсутності спору.

Суд відхиляє також клопотання відповідача за первісним позовом, поданим у останньому судовому засіданні, щодо призначення судової експертизи документації з землеустрою, оскільки на його думку схема земельної ділянки не має площі 0,123 га, повинна бути невідємною частиною договору, однак такою не є, з огляду на спростування зазначеного, викладеним вище.

По зустрічному позову:

Вимоги зустрічного позову підприємця ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) був укладений між сторонами 19.04.2001 на підставі рішення ХІІ сесії ІІІ скликання Ужгородської міської ради від 24.06.1999.

На час підписання сторонами договору №64 правовідносини по тимчасовому використанню землі регулювалися Земельним кодексом України в редакції Закону від 08.06.2000 № 1805-ІІІ та виданими відповідно до нього іншими актами законодавства, в тому числі затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (далі Інструкція). Отже, чинне на час укладення договору законодавство розрізняло поняття договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди. Укладений між сторонами спору договір № 64 від 19.04.2001 за своєю назвою і змістом є договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), тому підлягав реєстрації в порядку, визначеному зазначеною Інструкцією.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції державна реєстрація договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою; реєстрація договорів оренди виконавчим органом міської, селищної, сільської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Інструкцією передбачено, що договори на право тимчасового користування землею реєструються в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) за формою згідно з додатком 6 (п. 3.6 Інструкції), а для реєстрації договорів оренди землі передбачено окрему книгу (п. 3.7 Інструкції). Судом встановлено, що договір № 64 від 19.04.2001 року пройшов державну реєстрацію в порядку, визначеному вказаною Інструкцією, про що свідчить відповідна відмітка на договорі та запис у книзі записів (реєстрації) договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

Законом України „Про оренду землі” в редакції від 07.12.2000 , яка діяла на час укладення договору, вимагалось нотаріальне посвідчення договору (ст.13), яке сторонами не проведено. Судом зясовано, що з вимогою про нотаріальне посвідчення договору ОСОБА_1 до міської ради не звертався; за твердженням представників ради, нотаріальне посвідчення договору не відбулось у звязку з незявленням ОСОБА_1 до нотаріуса в обумовлений сторонами час.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про оренду землі” в редакції від 07.12.2000, порушення ст. 13 зазначеного Закону є підставою для визнання договору недійсним. Однак, суд не вбачає підстав для визнання договору № 64 від 19.04.2001 недійсним з огляду на те, що протягом терміну, на який був укладений договір, законодавче регулювання питання обовязковості нотаріального посвідчення договорів оренди землі змінювалось. Так, редакція Закону України „Про оренду землі”, яка діяла з 07.03.2002, передбачала обовязкове нотаріальне посвідчення лише договорів, укладених на строк більше пяти років; договори строком дії до пяти років мали посвідчуватись за бажанням однієї із сторін. Закон України „Про оренду землі” у редакції від 02.10.2003 передбачає, що за бажанням однієї із сторін договір оренди землі може бути посвідчений нотаріально. Зважаючи на відсутність доказів наполягання будь якої сторони договору, укладеного на термін менше пяти років, на нотаріальному посвідченні протягом строку його дії, суд не має підстав для застосування п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та визнання договору № 64 від 19.04.2001 недійсним. Суд не приймає, як належний доказ до уваги постанову Ужгородського міськрайонного суду по справі № 2а-1460/10 від 16.11.2010, якою договір від 19.04.2001 №64 визнано нікчемним та недійсним, оскільки вона не набрала законної сили і оскаржена відповідачем за зустрічним позовом в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, твердження ОСОБА_1 про те, що рішення ХІІ сесії ІІІ скликання Ужгородської міської ради від 24 червня 1999 року про надання йому в довгострокове користування на умовах оренди строком на 6 років земельних ділянок загальною площею 0,123 га для влаштування ринку по вул. Заньковецької залишилось невиконаним, не відповідає дійсності. Фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, крім договору, підтверджено фактами проведених ним платежів з орендної плати (арк.. справи №№ 51-55, том 2), а також укладеними ним з іншими господарюючими суб”єктами договорами оренди торгових павільйонів на ринку „Вігас” (арк. справи №№ 72-75, том 2). Щодо невідповідності зазначеного у договорі № 64 від 19.04.2001 строку його дії терміну, вказаному у рішенні Ужгородської міської ради від 24.06.1999, така не може свідчити про порушення прав підприємця ОСОБА_1, оскільки строк дії договору є його істотною умовою, сторони при укладенні договору дійшли згоди щодо цієї умови, спір з приводу строку дії договору не виникав та у передбаченому законодавством порядку не вирішувався.

Отже, докази порушення прав ОСОБА_1 на отримання у користування спірної земельної ділянки відсутні.

Суд не приймає до уваги твердження позивача за зустрічним позовом про те, що у звязку з визнанням недійсним договору № 64 на право тимчасового користування землею від 19.04.2001 чинним (дійсним) є договір № 27 на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди від 22.06.1995, оскільки у договорі № 64 від 19.04.2001 вказано, що за домовленістю сторін, договір № 27 від 22.06.1995 втратив чинність. Зазначене підтверджується і заявою від 04.06.1999, якою ОСОБА_1 добровільно відмовився від оренди земельної ділянки, що передавалася в оренду згідно умов договору № 27 на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди від 22.06.1995 .

На підставі вищезгаданої заяви від 04.06.1999, рішенням сесії Ужгородської міської ради від 24.06.1999 та спірного договору, підприємцю ОСОБА_1 були надані у користування інші земельні ділянки, відмінні від попередніх. Крім того, згідно зазначеного рішення міської ради пункт 1.12 рішення виконкому Ужгородської міської ради від 24.05.1995, на підставі якого було укладено договір оренди від 01.06.1995, втратив чинність.

Предметом Договору № 27 на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди від 22.06.1995 була земельна ділянка розміром 1770 кв.м., а предметом Договору № 64 на право тимчасового користування землею від 19.04.2001- 1230 кв.м.

Визнання договору № 64 від 19.04.2001 недійсним не тягне за собою автоматичного поновлення дії договору № 27 від 22.06.1995.

Отже, на даний час підприємець ОСОБА_1 володіє та користується спірною земельною ділянкою всупереч інтересам територіальної громади міста Ужгорода, не маючи на це жодних правових підстав, незалежно від того чи Договір № 64 на право тимчасового користування землею (в т.ч. на умовах оренди) від 19.04.2001 визнаний недійсним, чи є таким, термін дії якого закінчився.

Ужгородська міська рада заявила про застосування позовної давності, однак суд не приймає зазначене до уваги, оскільки прийшов до висновку про необхідність відмовити в зустрічному позові по суті.

Судові витрати у справі, повязані з розглядом первісного позову у вигляді державного мита в сумі 85 грн. та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., на підставі ст. 49 ГПК України належить віднести на відповідача ОСОБА_1; сплачені ОСОБА_1 судові витрати за зустрічним позовом відшкодуванню не підлягають.

З огляду на викладене,керуючись ст.ст. 257, 267, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.83, п. п. 10, 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 33, 34 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст. 12, 32, 33,34, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити повністю.

2. Зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, наданою в користування згідно договору № 64 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 19.04.2001 року шляхом її звільнення від тимчасових обєктів торгівлі та передати земельну ділянку по акту приймання передачі Ужгородській міській раді (м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код 22108040).

3. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Ужгородської міської ради (м. Ужгород, пл.Поштова, 3 , код 22108040) суму 85 (вісімдесят пять) грн. державного мита та суму 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

5.Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.М.Якимчук

Повний текст рішення, у відповідності до статті ст. 85 ГПК України, виготовлено та підписано 01.03.2011.