Рішення № 13960084, 02.03.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2011 р.

Справа № 8/5004/137/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі Центрального відділення ПАТ "Індустріально-експортний банк", м. Луцьк

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про стягнення 2266 722 грн. 54 коп.

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін:

від позивача: Куляша С.М., довіреність від 14.10.2010 року

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач ПАТ "Індустріально-експортний банк" в особі центрального відділення ПАТ "Індустріально-експортний банк" в м. Луцьк просить стягнути з відповідача підприємця ОСОБА_1 заборгованість в сумі

2266 722 грн. 54 коп., в т. ч. 1455000 грн. 00 коп. основного боргу згідно кредитного договору №072/21/08 від 30.09.2008 року, 639862 грн. 02 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 171 860 грн. 52 коп. пені та судові витрати по справі: 22 667 грн. 22 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України

подав клопотання про збільшення позовних вимог від 22.02.2011 року №52100-255 в частині стягнення відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 1455000 грн. 00 коп. основного боргу згідно кредитного договору №072/21/08 від 30.09.2008 року, 717 036 грн. 82 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 197 014 грн. 47 коп. пені та судові витрати по справі: 23 690 грн. 51 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

02.03.2011 року представником позивача подано уточнений розрахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків у відповідності до ст. 232 ГК України на суму

8 827 грн. 82 коп., що не порушує чиїх - небудь прав, охоронюваних законом інтересів, приймається судом.

Відповідач вимоги ухвал суду від 27.01.2011 року, 16.02.2011 не виконала, витребувані судом документи не подала, повноважного представника в судове засідання не направила. Ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.01.2011р., про відкладення розгляду справи від 16.02.2011 року, направлені рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача, повернуті органами звязку з відміткою «адресат відсутній». Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_1 станом на 24.02.2011 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому направлення ухвали про порушення провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу відповідача з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2008 року між АТ „Індустріально експортний банк” в особі філії „Волинська дирекція” АТ „Індустріально експортний банк” (правонаступником АТ „Індустріально експортний банк” є ПАТ „Індустріально експортний банк” згідно п. 1.2 Статуту) та відповідачем підприємцем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №072/21/08 (далі договір, а. с. 9-11).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобовязується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1054 ЦК України ).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобовязання виникли з договору №072/21/08 від 30.09.2008 року.

Згідно п. п. 1.1, 1.2, 1.3. 1.4, 2.9, 4.1 договору позивач зобовязувався відкрити відповідачу відновлювальну кредитну лінію у розмірі 1455000 грн., в рамках якої позивач надає відповідачу кредит із строком користування до 29.09.2009 року для поповнення обігових коштів зі сплатою за користування 22% річних, а відповідач щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та разом з повним погашенням кредиту, погашати відсотки за користування кредитом, що нараховуються з дня списання коштів з позичкового рахунку відповідача до моменту погашення кредиту, щомісяця, в період з 26 числа попереднього місяця по 25 число включно поточного місяця за фактичну кількість днів користування кредитом. У випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на протязі існування простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивач згідно заяви відповідача (а. с. 12) надав відповідачу кредит в сумі 1455000 грн. 00 коп., що стверджується платіжними дорученнями (а. с. 13).

Відповідач в порушення умов договору кредит не повернув, відсотки за користування кредитом сплатив частково, предявлену йому претензію №11-577 від 06.02.2009р. (а. с. 14-15) залишив без відповіді та задоволення.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на 21.01.2011 року становить 1455 000 грн. 00 коп. по сплаті кредиту та 717 036 грн. 82 коп. по сплаті відсотків за користування кредитом, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Згідно п. 4.1 договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на протязі існування простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.

Нарахована позивачем згідно уточненого розрахунку пеня в сумі

148728 грн. 90 коп. за несвоєчасне погашення кредиту за період з 30.09.2009 року по 31.03.2010 року та 8 827 грн. 82 коп. за несвоєчасну сплату відсотків за період з 23.07.2010 року по 21.01.2011 року підставна та підлягає до стягнення в силу

ст. ст. 230, 232 ГК України, п.4.1 договору.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 23 295 грн. 93 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ „Індекс банк”, МФО 300614 на користь публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі Центрального відділення ПАТ "Індустріально-експортний банк" в м. Луцьк, м. Луцьк, пр. Грушевського, 1,

код 14361575, р/р 37397840000001 в ПАТ „Індекс банк”, МФО 300614

- 1455000 грн. 00 коп. основного боргу, 717 036 грн. 82 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 157556 грн. 72 коп. пені, 23 295 грн. 93 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього:

2353 125 грн. 47 коп. (два мільйони триста пятдесят три тисячі сто двадцять п'ять грн. 47 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

02.03.11