Рішення № 139599646, 09.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15965/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Хаджибейського районного суду міста Одеси Гуревського Володимира Кліментійовича, Хаджибейського районного суду міста Одеси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору керівник апарату Хаджибейського районного суду міста Одеси Савенко Валентина Анатоліївна про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови Хаджибейського районного суду міста Одеси Гуревського Володимира Кліментійовича, Хаджибейського районного суду міста Одеси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору керівник апарату Хаджибейського районного суду міста Одеси Савенко Валентина Анатоліївна, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - голови Хаджибейського райсуду міста Одеси Гуревського Володимира Кліментійовича щодо неналежного контролю діяльності апарату суду, яким керує керівник апарату суду Савенко Валентина Анатоліївна, що виразилось в ненаданні головою Хаджибейського райсуду міста Одеси Гуревського Володимира Кліментійовича розпорядження учаснику справи - Котонському Павлу Вікторовичу про передачу справи за позовом учасника справи до апеляційного суду для визначення підсудності справи в порядку частини 6 статті 31 ЦПК України;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень - голову Хаджибейського райсуду міста Одеси Гуревського Володимира Кліментійовича надати учаснику справи - ОСОБА_1 розпорядження голови Хаджибейського райсуду міста Одеси про передачу справи за його позовом до голови Хаджибейського райсуду міста Одеси до апеляційного суду для визначення підсудності справи в порядку частини 6 статті 31 ЦПК України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що заявою від 12.05.2026 року він звернувся на ім`я керівника апарату Хаджибейського районного суду міста Одеси задля отримання копії розпорядження Голови Хаджибейського районного суду міста Одеси, яким його справа була надіслана до суду апеляційної інстанції.

Водночас, листом від 21.05.2026 року за підписом керівника апарату Хаджибейського районного суду міста Одеси було повідомлено позивача, що його справа була передана до суду апеляційної інстанції. Водночас, копії відповідного розпорядження про передачу справи позивачу надано не було.

Посилаючись на те, що вищевказана відповідь керівника апарату Хаджибейського районного суду міста Одеси є формальною відпискою, позивач вирішив звернутися до суду з вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою суду у справі №420/15965/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

28.07.2026 року від представника Хаджибейського районного суду міста Одеси до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що до Хаджибейського районного суду міста Одеси 24.04.2026 року надійшла заява ОСОБА_1 про надання інформації, яка зареєстрована в АСДС КП «Д-3» за вх.№28541/26, в якій він просив направити йому копію розпорядження від 22.04.2026 року за вих. №01/90/2026. Пізніше, 30.04.2026 за вих.№11/98/2026 ОСОБА_1 було направлено копію розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року за вих.№01/90/2026. Разом з цим, 15.05.2026 року було отримано заяву ОСОБА_1 про надання копії розпорядження голови суду, яка зареєстрована в АСДС КП «Д-3» за вх.№34785/26, в якій він просив пояснити, чому на копії розпорядження стоїть штамп Одеського апеляційного суду. Враховуючи вказане, 17.06.2026 року за вих. №11/140/2026 ОСОБА_1 надано відповідь, згідно якої повідомлено, що відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України на сторінці паперової копії документа працівник апарату суду, який прийняв документ, проставляє під текстом штамп суду із зазначенням реквізитів суду, який його отримав, та повертає паперову копію документа, оскільки його копія, у відповідності до вимог Інструкції, має бути долучена до відповідної номенклатурної справи суду. Окрім цього, до відповіді долучена копія розпорядження від 22.04.2026 року за вих.№01/90/2026. Стосовно відповіді від 21.05.2026 року за вих. №03/294/2026 відповідач зазначив, що заява ОСОБА_1 від 29.04.2026 року за вх. №29496/26 стосувалась не розпорядження голови суду від 22.04.2026 року за вх.№01/90/2026, а причин неприсвоєння позовній заяві єдиного унікального номера, на що ОСОБА_1 було надано відповідь від 21.05.2026 року за №03/294/2026, в якій зазначені причини передачі позовної заяви без присвоєння єдиного унікального номера справи. Тобто, на переконання відповідача, розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року №01/90/2026, про яке йдеться у позовній заяві, було видано у встановленому законом порядку. На виконання цього розпорядження матеріали справи були направлені до Одеського апеляційного суду для вирішення питання про визначення підсудності відповідно до вимог частини шостої статті 31 ЦПК України. Таким чином, твердження позивача про невчинення відповідачем необхідних дій не відповідають фактичним обставинам справи. На думку відповідача, позивач фактично не оспорює відсутність самого розпорядження чи факт передачі матеріалів до суду апеляційної інстанції, натомість позовні вимоги ОСОБА_1 базуються на неотримання копії зазначеного документа. Разом із тим, із наданих відповідачем додатків вбачається, що копія розпорядження була надіслана позивачу ще 30.04.2026, а після повторного звернення - повторно направлена 17.06.2026. Отже, за твердженням відповідача, ним уже були виконані дії, вчинення яких позивач просить покласти на нього рішенням суду. Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що аналіз змісту поданих позивачем звернень свідчить про те, що він помилково змішує різні за предметом відповіді. Зокрема, відповідь від 21.05.2026 року №03/294/2026 стосувалася виключно питання неприсвоєння позовній заяві єдиного унікального номера судової справи та жодним чином не стосувалася надання колії розпорядження голови суду, а тому посилання на цю відповідь як на доказ бездіяльності відповідача є безпідставним.

28.07.2026 року до суду від Керівника апарату Хаджибейського районного суду міста Одеси Савенко Валентини Анатоліївни надійшли пояснення третьої особи по суті спірних правовідносин, в яких вона зазначала, що також не погоджується із позовними вимогами позивача, та зазначає, що протиправна бездіяльність з боку Хаджибейського районного суду міста Одеси до ОСОБА_1 відсутня.

26.08.2026 року до суду від позивача надійшов супровідний лист із роздруківкою рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 року в іншій адміністративній справі - №520/11934/26.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси із позовом до голови Хаджибейського районного суду міста Одеси Гуревського Володимира Кліментійовича про визнання незаконною бездіяльності посадової особи органу державної судової влади голови суду судді, який займає адміністративну посаду голови суду.

З посиланням на ч.6 ст.31 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява ОСОБА_1 була передана на підставі розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси до суду вищої інстанції для визначення підсудності. Цей факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року за вих. №01/90/2026.

Із заявою про надання інформації від 21.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси, в якій він просив направити йому копію розпорядження голови суду про передачу його позову до апеляційного суду для визначення підсудності.

Вищевказана заява про надання інформації була зареєстрована канцелярією Хаджибейського районного суду міста Одеси в АСДС КП «Д-3» за вх.№28541/26 24.04.2026 року.

30.04.2026 року за вих.№11/98/2026 ОСОБА_1 було направлено копію розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси в порядку ст.31 ЦПК України від 22.04.2026 року за вих.№01/90/2026, що підтверджується наявним у відзиві Хаджибейського районного суду міста Одеси примірником супровідного листа від 30.04.2026 року.

З наданої копії розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року за вих.№01/90/2026 також вбачається проставлення у нижньому правому кутку вхідного штампу про його одержання Одеським апеляційним судом 22.04.2026 року о 17 год. 17 хв.

12.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси із заявою, в якій він просив надати копію розпорядження голови суду від 22.04.2026 року, а також просив пояснити йому, яким чином вхідний штамп апеляційного суду міститься у наведеній копії розпорядження голови суду.

Вищевказана заява про надання копії розпорядження суду зареєстрована 15.05.2026 року канцелярією Хаджибейського районного суду міста Одеси в АСДС КП «Д-3» за вх.№34785/26.

17.06.2026 року за вих. №11/140/2026 ОСОБА_1 надано відповідь, згідно якої повідомлено, що відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України на сторінці паперової копії документа працівник апарату суду, який прийняв документ, проставляє під текстом штамп суду із зазначенням реквізитів суду, який його отримав, та повертає паперову копію документа, оскільки його копія, у відповідності до вимог Інструкції, має бути долучена до відповідної номенклатурної справи суду. Окрім цього, до відповіді було повторно долучено копію розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року за вих.№01/90/2026, що підтверджується наявним у відзиві Хаджибейського районного суду міста Одеси примірником супровідного листа від 17.06.2026 року.

Окрім того, 25.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси із заявою, в якій він просив надати інформацію про рух справи, зазначаючи, що ним було подано позов, який не було зареєстровано в суді та якому не було присвоєно єдиний унікальний номер справи.

Вищевказана заява була зареєстрована 29.04.2026 року канцелярією Хаджибейського районного суду міста Одеси в АСДС КП «Д-3» за вх.№ЕП-29496/26.

На вищевказану заяву 21.05.2026 року за вих.№03/294/2026 ОСОБА_1 надано відповідь, згідно якої повідомлено, що єдиний унікальний номер судової справи формується автоматизованою системою документообігу суду автоматично, та передує автоматизованому розподілу судової справи між суддями. Зважаючи на вищевикладене, позовну заяву ОСОБА_1 , в силу прямої вказівки в законі, було передано Одеському апеляційному суду для визначення підсудності за розпорядженням голови суду від 22.04.2026 року за вих.№01/90/2026.

Посилаючись на протиправну бездіяльність голови Хаджибейського райсуду міста Одеси щодо неналежного контролю діяльності апарату суду, яким керує ОСОБА_2 , що виразилось в ненаданні головою Хаджибейського райсуду міста Одеси розпорядження учаснику справи про передачу справи за його позовом до апеляційного суду для визначення підсудності справи в порядку частини 6 статті 31 ЦПК України, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів частини 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 ч. 2 КАС України).

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши зміст адміністративного позову, відзиву, пояснень третьої особи, а також наданих до суду письмових доказів у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За ст.5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Згідно ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 3 Закону №2939-VI визначає гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ст.12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939-VI).

За п.6 ч.1 ст.14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Згідно ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

За ч.1 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ч.3 ст.23 Закону №2939-VI).

Аналізуючи вищевказані приписи чинного законодавства суд доходить висновку, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У випадку ненадання відповідної інформації на запит - запитувач має право це оскаржити в судовому порядку.

Окрім того, за ст.1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі Закон №393/96-ВР) (в редакції від 24.01.2026 року) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За ст.3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

За ст.4 Закону №393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких, зокрема, порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян).

Вимоги до звернення закріплені в ст.5 Закону №393/96-ВР.

Відповідно до ст.15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Згідно ст.19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

За ст.20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Згідно ст.24 Закону №393/96-ВР особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Аналізуючи вищевказані приписи чинного законодавства суд доходить висновку, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів. При цьому, звернення громадян розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

Як встановлено судом за час розгляду справи, предметом спірних правовідносин є ненадання Хаджибейським районним судом міста Одеси примірника розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси Котонському П.В. про передачу його позову до апеляційного суду для визначення підсудності справи в порядку частини 6 статті 31 ЦПК України.

Варто зазначити, що статею 31 Цивільного процесуального кодексу України визначені підстави та порядок передачі справи з одного суду до іншого.

Справа, у якій однією зі сторін є суд, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, або суддя цього суду, не пізніше п`яти днів із дня надходження позовної заяви передається на підставі розпорядження голови суду до суду вищої інстанції для визначення підсудності (частина 6 ст. 31 ЦПК України).

Згідно наказу Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 року №814 було затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (далі Інструкція) (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17.10.2023 року №485), за п.3 розділу І якої вказано, що Інструкція встановлює порядок автоматизованої (електронної) обробки, обліку та контролю документів, судових справ за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС) і ведення діловодства в паперовій формі.

За п.3 розділу ІІ Інструкції за зверненням особи, яка подала документ до суду, на першій сторінці наданої нею паперової копії працівник апарату суду, який прийняв документ, проставляє під текстом (а в разі відсутності такої можливості - на іншому вільному місці) штамп суду із зазначенням дати (у разі необхідності - часу) отримання документа, своєї посади, прізвища та підпису і повертає копію особі.

За п.1 розділу ІХ Інструкції направлення справи за межі суду, у тому числі до апеляційної чи касаційної інстанції, до іншого місцевого суду, до експертних установ для проведення експертизи, до слідчих органів тощо, а також повернення справи за належністю до місцевого чи апеляційного суду здійснюється на підставі відповідного процесуального документа.

У кожному випадку справа надсилається за межі суду із супровідним листом, підписаним керівником апарату або особою, яка виконує його обов`язки, чи іншою особою, визначеною наказом голови суду. У супровідному листі зазначаються підстави направлення (повернення) справи та її реквізити.

Судові справи надсилаються поштою або передаються відповідальним працівником апарату суду. Передавання справ через сторонніх осіб категорично заборонено.

На кожну справу, що направляється за межі суду, складається окремий супровідний лист.

Примірник супровідного листа прикріплюється до лицьової сторінки обкладинки справи, що направляється за межі суду, а його копія долучається до відповідної номенклатурної справи суду, що направляє справу.

Аналізуючи приписи Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України суд доходить висновку, що направлення справи за межі суду, у тому числі до апеляційної інстанції, здійснюється на підставі відповідного документа (в даному випадку розпорядження голови суду). При цьому, на сторінці паперової копії документа працівник апарату суду, який прийняв документ (в даному випадку розпорядження із позовом), проставляє під текстом штамп суду, та повертає паперову копію документу, оскільки його копія має бути долучена до відповідної номенклатурної справи суду першої інстанції.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси із позовом до голови Хаджибейського районного суду міста Одеси про визнання незаконною бездіяльності посадової особи органу державної судової влади голови суду судді, який займає адміністративну посаду голови суду. На підставі розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року за вих. №01/90/2026. вищевказана позовна заява ОСОБА_1 була передана до суду вищої інстанції для визначення підсудності, що сторонами по справі не заперечується.

З метою отримання копії вищевказаного розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси, ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського райсуду міста Одеси із заявою від 21.04.2026 року (зареєстрована в суді 24.04.2026 року) про надання відповідної інформації. У відповідь на вищевказану заяву 30.04.2026 року за вих.№11/98/2026 йому було направлено копію розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року за вих.№01/90/2026.

Варто зазначити, що позивач самостійно в адміністративному позову по справі №420/15965/26 зазначає про отримання 11.05.2026 року копії розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року за вих.№01/90/2026.

Водночас, як вбачається із заяви позивача 12.05.2026 року (зареєстрованої 15.05.2026 року), він не погоджується із тим, що йому було надіслано розпорядження Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року за вих.№01/90/2026 із проставленим вхідним штампом Одеського апеляційного суду. З цього приводу у вказаній заяві ОСОБА_1 також просив пояснити йому, яким чином вхідний штамп апеляційного суду вже міститься у копії розпорядження голови суду, а також просив надати йому копію розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року, а не копію розпорядження після його отримання апеляційним судом.

З цього приводу варто зазначити, що на виконання приписів ч.6 ст.31 ЦПК України щодо передачі позовної заяви не пізніше п`яти днів із дня її надходження на підставі розпорядження голови суду до суду вищої інстанції для визначення підсудності, розпорядженням голови Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року за вих.№01/90/2026 позовну заяву ОСОБА_1 було передано до суду вищої інстанції для визначення підсудності, яку, відповідно, було отримано канцелярією Одеського апеляційного суду 22.04.2026 року о 17 год. 17 хв., що підтверджується проставленим вхідним штампом суду апеляційної інстанції та сторонами по справі не заперечується. Враховуючи приписи Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, Хаджибейському районному суду міста Одеси у встановленому порядку було повернуто паперову копію розпорядження (із проставленим вхідним штампом), яка й була надана позивачу.

При цьому, варто зазначити, що заява ОСОБА_1 про надіслання йому розпорядження від 22.04.2026 року за вих.№01/90/2026, надійшла та були зареєстрована канцелярією Хаджибейського районного суду міста Одеси 24.04.2026 року, тобто вже після того, як вищевказане розпорядження було прийнято Одеським апеляційним судом та його паперова копія із проставленим вхідним штампом суду апеляційної інстанції повернулась на адресу суду першої інстанції.

Аналізуючи встановлені обставини суд доходить висновку, що Хаджибейським районним судом міста Одеси на звернення (заяви) ОСОБА_1 , які надійшли до райсуду 24.04.2026 року та 15.05.2025 року, були надані запитувані відомості відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством.

Суд критично ставиться до посилань позивача на необхідність надання йому копії розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року до моменту її отримання судом апеляційної інстанції, оскільки це прямо не передбачено чинним законодавством.

Суд також не вбачає порушень приписів Закону №393/96-ВР, Закону №2939-VI та Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України з боку Хаджибейського районного суду міста Одеси в частині надання ОСОБА_1 копії розпорядження від 22.04.2026 року за вих.№01/90/2026 у відповідь на його заяви від 24.04.2026 року та 15.05.2026 року.

Суд при вирішенні адміністративної справи також вважає за необхідне зазначити наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду і доведеність позивачем порушення відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю його прав та законних інтересів.

Схожа за змістом правова позиція щодо умов надання правового захисту судом викладена й у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 810/1044/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 200/9772/18-а, у яких наголошується, що порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що спірне рішення начебто впливає на правове становище позивача та третіх осіб. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи.

Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Своєю чергою відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Така правовий висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15.08.2019 року у справі № 1340/4630/18.

Суд зазначає, що позивачем протягом часу розгляду справи №420/15965/26 не було зазначено, які його права та законні інтереси були порушені через неотримання ним копії розпорядження голови Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22.04.2026 року до моменту її отримання судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, суд наголошує, що під час розгляду справи не встановлено законних підстав, які б свідчили про наявність протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень - голови Хаджибейського райсуду міста Одеси Гуревського Володимира Кліментійовича, до якого позивач звернувся з цим позовом щодо визнання протиправної бездіяльності в частині ненадання розпорядження про передачу справи за позовом учасника справи до апеляційного суду для визначення підсудності справи в порядку частини 6 статті 31 ЦПК України, що, у свою чергу, виключає й необхідність зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії, зазначені позивачем в зобов`язальній частині позовних вимог.

Верховний Суд у власних постановах неодноразово посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.

Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін. Вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Викладені в цьому рішенні мотиви та аргументи дають, на думку суду, відповідь на всі суттєві доводи всіх учасників справи.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 72-77, 90, 241-246, 255, 257-262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови Хаджибейського районного суду міста Одеси Гуревського Володимира Кліментійовича, Хаджибейського районного суду міста Одеси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору керівник апарату Хаджибейського районного суду міста Одеси Савенко Валентина Анатоліївна про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Голова Хаджибейського районного суду міста Одеси Гуревський Володимир Кліментійович (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1а).

Відповідач - Хаджибейський районний суд міста Одеси (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1а, код ЄДРПОУ 05383419).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору керівник апарату Хаджибейського районного суду міста Одеси Савенко Валентина Анатоліївна (65033, м.Одеса, вул. Василя Стуса, 1а).

Суддя О.В. Білостоцький

.