Ухвала суду № 139598693, 09.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

09 вересня 2026 року 320/35767/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з заявою до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії містобудівних умов та обмежень MU 01:9231-7751-0856-4481, реєстраційний номер № 15-06/13 від 06.04.2026, затверджених наказом Відділу містобудування, архітектури та будівництва Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області № 15-12/14 від 06.04.2026 до набрання рішення суду у справі законної сили;

- зупинення дії повідомлення про початок виконання будівельних робіт за реєстраційним номером ІУ051260602501 від 04.06.2026 щодо об`єкта будівництва: «Нове будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку в селі Гнатівка Бучанського району Київської області», клас наслідків: СС1. замовник будівництва: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГНАТІВСЬКЕ МІСТЕЧКО» (45702592) до набрання рішення суду у справі законної сили:

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ГНАТІВСЬКЕ МІСТЕЧКО» (код ЄДРПОУ 45702592) здійснювати підготовчі та будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3222482002:03:003:0006. розташованій у с. Гнатівка Бучанського району, до набрання рішенням суду у справі законної сили.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на ділянці площею 0,1174 га з цільовим призначенням 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» фактично, на думку заявника, споруджується багатоквартирний житловий будинок під виглядом садибного (індивідуального) житлового будинку. Заявник посилається на розміри й зовнішній вигляд споруди, кількість віконних і дверних прорізів, розміщені у соціальних мережах оголошення про продаж квартир, орієнтовну відстань близько трьох метрів до межі сусідньої ділянки, а також можливі ризики для свердловин та водопостачання у зв`язку з автономною каналізацією.

На підтвердження доводів до заяви долучено, зокрема, копії містобудівних умов та обмежень, відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, проєктної документації, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, фотознімки об`єкта, скриншоти публікацій у соціальних мережах, звернення до органів влади та одержані відповіді.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу вказаної норми слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зауважує, що забезпечення позову - це надання заявнику (позивачу) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).

Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.

Також, Верховний Суд у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21 наголосив, що забезпечення позову є наданням позивачеві тимчасової правової охорони до вирішення спору по суті, а тому становить втручання суду у спірні правовідносини до їх остаточного вирішення. З огляду на це такі заходи можуть застосовуватися виключно за наявності передбачених законом підстав. Достатньо обґрунтованою підставою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність конкретних фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу. При цьому обґрунтованість позовних вимог під час розгляду заяви про забезпечення позову не досліджується, оскільки це є предметом вирішення справи по суті.

Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11 травня 2026 року у справі № 420/20829/25 звернув увагу, що можливе настання негативних наслідків саме по собі не є беззаперечним доказом існування підстав для забезпечення адміністративного позову. Судовий захист спрямований на захист реально порушених прав, а не прав, які лише ймовірно можуть бути порушені у майбутньому.

Головним доводом щодо невідкладності заявник визначає продовження будівельних робіт. Однак сам факт виконання робіт на підставі зареєстрованого повідомлення ще не доводить, що до можливого ухвалення рішення за майбутнім позовом відбудуться конкретні незворотні зміни саме у правовому становищі заявника або що захист її прав стане неможливим чи потребуватиме непропорційно складних і витратних дій.

У заяві не конкретизовано, яке саме належне заявнику майно зазнає пошкодження, які технічні характеристики цього майна вже змінилися або неминуче зміняться протягом часу, необхідного для судового розгляду, та які саме відновлювальні заходи будуть потрібні. Матеріали заяви не містять правовстановлюючих документів або відомостей реєстру, кадастрового плану чи іншого доказу, який давав би змогу встановити право заявника на конкретну суміжну земельну ділянку. Зазначення адреси проживання саме собою такого факту не підтверджує.

Водночас, твердження заявника про відстань близько трьох метрів ґрунтується на візуальному спостереженні. До заяви не додано результатів геодезичного вимірювання, виконавчої зйомки, висновку спеціаліста, акту уповноваженого органу або інших об`єктивних даних, за якими можна було б установити точну відстань від споруди до меж земельних ділянок і застосовний до такого об`єкта норматив.

Також, посилання заявника на можливе забруднення води через свердловини та автономну каналізацію також має припустимий характер. Матеріали не містять санітарного, гідрогеологічного чи інженерного дослідження, лабораторних результатів, технічних характеристик фактично облаштованої системи водовідведення або акту компетентного органу, який фіксував би порушення чи реальний безпосередній ризик для джерела водопостачання заявника.

Так само внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками можливого підроблення документів фіксує початок перевірки повідомлених обставин, але не є доказом установлення факту підроблення, невідповідності проєкту чи незаконності будівництва.

Натомість із долученого висновку Комісії з розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності ДІАМ № 75/2-4-02/26 від 02.06.2026 вбачається, що на час його складення Комісія не встановила обґрунтованості проведення позапланової перевірки за зверненням. Цей документ не доводить правомірності будівництва по суті, однак у сукупності з відсутністю технічних доказів не підтверджує заявленої невідкладної небезпеки на рівні, необхідному для застосування судової заборони.

Отже, заявник зазначила можливі негативні наслідки, проте не довела конкретного, реального та безпосереднього ризику того, що саме невжиття запитуваних заходів істотно ускладнить або унеможливить виконання майбутнього судового рішення чи ефективне поновлення її прав.

При цьому, суд зазначає, що доводи заяви свідчать про наявність спірних питань, які можуть бути предметом доказування, але не про очевидну протиправність поза розумним сумнівом. Висновок про те, що під виглядом індивідуального будинку зводиться багатоквартирний будинок, на цій стадії був би фактичним вирішенням ключового питання майбутнього спору до подання позову та без змагального дослідження доказів.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, а саме, щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Суд звертає увагу, що запитувані заходи взаємопов`язані та у сукупності спрямовані на повне зупинення реалізації проєкту на невизначений строк - до набрання законної сили рішенням у справі, позов у якій ще не подано. Таке втручання істотно обмежує права замовника будівництва, впливає на виконання ним договірних зобов`язань та може спричинити витрати на утримання незавершеного об`єкта.

Отже, зупинення дії містобудівних умов та обмежень, зупинення дії повідомлення і повна заборона будь-яких робіт становлять істотне втручання у права інших осіб.

Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи заявника на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, що уже містяться у наданих матеріалах, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та, як наслідок, про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 9 вересня 2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.

Суддя Кочанова П.В.