Постанова № 13959838, 17.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2011 р. Справа № 2-а-12462/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Склонна Ю.В.,

за участю: представника ДПІ - Тосік Н. І.,

представника ТОВ"Торговий дім "Континент-Юг" - Авер"янової В. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м.Херсоні до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континент-Юг" про стягнення податкового боргу та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континент-Юг" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (далі ДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континент-Юг" про стягнення податкового боргу в сумі 65149,14 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континент-Юг" (далі - Товариство, ТОВ) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні про, з урахуванням уточнення позовних вимог від 11.01.2011р., визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2008 р. № 0004632301/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 7674,79 грн. за основним платежем та 4982,00 грн. штрафних санкцій; № 04642301/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість і штрафних санкцій на загальну суму 53856 грн.

ДПІ свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ "Торговий дім "Континент-Юг" перебуває на обліку у ДПІ у м. Херсоні з 23.07.2002 р., є платником податків і зборів, передбачених законом України "Про систему оподаткування" та є боржником перед бюджетом, що підтверджується картками особових рахунків Товариства.

Товариство обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі недостовірних висновків акту перевірки та на підставі неповного дослідження всіх обставин ведення його господарської діяльності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до наступного.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 24 вересня 2008 р. за № 0004632301/0 та № 0004642301/0 Товариству було збільшено податкові зобов"язання з податку на прибуток на 14946,00 грн., у т.ч. за основним платежем на 9964,00 грн., та з податку на додану вартість на 53856,00 грн. у т.ч. за основним платежем на 35904,00 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06 р. по 31.03.08 р.

Акт перевірки № 2503/23-5/32021938 складено 28.08.2008 р. і збільшено податкові зобов"язання Товариству з податку на прибуток.

ТОВ збільшено валові доходи на суму 17953,00 грн., зменшено задекларовані валові витрати на 5819,00 грн. та зменшено нараховану суму амортизації на 16079,50 грн.

В Акті перевірки від 28.08.08 р. зазначено, що збільшення задекларованих валових витрат відбулось внаслідок того, що ТОВ у порушення, п 5.9. ст.5 Закону України "Про податок на прибуток" від 28.12.1994р. №334/94-ВР занизило приріст балансової вартості запасів на суму 17953,00 грн.

При складанні акту перевірки ДПІ вважала, що ТОВ при проведені заміни шин та акумуляторів на вантажні автомобілі не мало права відносити вартість цих матеріалів до складу валових витрат і відповідно при встановлювані їх на автомобілі мало відкоригувати залишки придбаних запасів та валові витрати на вартість цих матеріалів.

Всього, за даними ДПІ у перевіреному періоді ТОВ необґрунтовано віднесло до складу валових витрат вартість встановлених на автомобілі акумуляторів та авто шин у сумі 5819,00 грн. цей висновок ДПІ зробила на підставі п.3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 р. № 102.

За цим пунктом Наказу № 102 операції щодо заміни на ДТЗ шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.

У той же час ДПА України у своєму листі від 27.01.99 р. N 1258/7/15-1117 "Про включення до складу валових витрат витрат, пов'язаних із заміною на дорожньо-транспортних засобах автомобільного транспорту акумуляторних батарей та сталевих тросів" вважає, що враховуючи те що витрати, пов"язані з заміною у встановленому порядку акумуляторних батарей та статевих тросів, що стали непридатні для подальшої експлуатації і не підлягають ремонту, на дорожньо-транспортних засобах автомобільного транспорту (крім легкового автотранспорту), включаються до складу валових витрат згідно підпункту 5.2.1 з урахуванням дії пункту 5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В аналогічному порядку підлягали включенню до складу валових витрат витрати пов"язані з придбанням та установкою автомобільних шин на вантажні автомобілі ТОВ.

За актом перевірки (стор. 20) неможливо визначити запасні частини по ремонту яких саме автомобілів було включено до складу валових витрат на підставі акту № 1 від 31.01.2006 р.

Таким чином висновки ДПІ, щодо збільшення приросту балансової вартості покупних запасів на 5477,20 грн. та зменшення валових витрат на 5819,00 грн. по операціям з ремонту вантажних автомобілів не відповідає вимогам діючого законодавства.

Згідно з п. п. 8.1.2., 8.3.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонт), реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів: капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.

Сума амортизаційних відрахувань кварталу щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал) визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Актом перевірки від 28.08.08 р. ДПІ у м. Херсоні, зазначено, що по торгівельним кіоскам (без фундаментні) в м. Миколаєві в кількості 5 шт. ТОВ завищена сума амортизаційних відрахувань за 2006-2008 р. р. в розмірі 16079,50 грн.

ДПІ безпідставно застосовує норму амортизаційних відрахувань до об"єктів малої архітектурної форми 2% замість 3,75-10%.

ДПІ вважає, що торгівельні кіоски відносяться до першої групи основних фондів, відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств".

Однак цією нормою передбачено, що до групи-І відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т.ч. жилі будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі.

Торгівельні кіоски не можуть бути віднесеними до першої групи основних фондів, тому ТОВ на законних підставах віднесено дані кіоски до другої та третьої груп основних фондів і у відповідності з вимогами п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" прийняло рішення про застосування норм амортизації кіосків: 3,75, 10 та 6%.

Відповідно до п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов"язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають джерела фінансування, без врахування ПДВ.

За актом перевірки від 28.08.2008 р. збільшено податкові зобов"язання з податку на додану вартість на 35904 грн. внаслідок того, що ТОВ у порушення пп.7.3.1. п.7.3. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР до складу податкових зобов"язань не включив всі доходи отримані ним від ведення господарської діяльності. Головним видом господарської діяльності ТОВ, яка вплинула на розмір донарахованих податкових зобов"язань було комісійна торгівля за участю ПП ОСОБА_1

Пункт 5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР визначає поняття валових витрат виробництва та обігу, а саме, що це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР зазначені витрати, які не включаються до склад валових витрат, у тому числі будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов"язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної: повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім"я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість: податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи. зареєстрованої як платник податку на додану вартість: опис і номенклатуру і товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об"єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв"язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку мас право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. пп. 7.3.1 п.7.3 та пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Вказаним Законом до податкового кредиту не дозволялося включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів або у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Дослідивши акт перевірки та враховуючи, що ДПІ не надано жодних документів, які б підтверджували наявність фактів, зазначених в акті, суду не доведено заниження Товариством податку на додану вартість в сумі 35904,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 ст. 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади и органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов.

Висновки, викладені в акті перевірки від 28.08.08 р. зроблені на підставі даних податкових декларацій, поданих ТОВ за період, що був предметом перевірки, та не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (далі Наказ № 327).

Позовні вимоги ДПІ заявлено на підставі карток особових розрахунків Товариства, тобто на підставі електронного обліку платника податків, дані до якого вносяться працівниками контролюючого органу.

ДПІ зазначає, що станом на 06.10.2008 р. на підставі карток особових рахунків у ТОВ виник податковий борг в сумі 65149,14 грн., в т.ч. - по податку на прибуток в сумі 7294,45 грн. і по ПДВ в сумі 57854,69 грн.

При цьому ДПІ зазначає, що сума податкового боргу 65149,14 грн. складається з несплати податкових зобов"язань, донарахованих ТОВ згідно акту перевірки від 28.08.08 р. № 2503/23-5/32021931 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.06 р. по 31.03.08 р. та несплати узгоджених податкових зобов"язань з ПДВ згідно наданих ТОВ декларацій за період з 16.10.08 р. по 16.07.09 р.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 ЗУ "Про систему оподаткування" платники податків і зборів зобов"язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов"язкових) платежів у встановлені Законом терміни.

Обов"язок юридичної особи щодо сплати платежів з зборів (обов"язкових) платежів припиняється із сплатою податку, збору (обов"язкового) платежу або його скасуванням, або списанням податкової заборгованості.

Товариством надано копії платіжних доручень (№ 90 від 29.10.08 р., № 110 від 28.10.08 р., № 144 від 29.12.08 р., № 23 від 30.01.09 р., № 147 від 02.03.09 р., № 56 від 30.03.09 р., № 71 від 30.03.09 р., № 180 від 26.05.09 р., № 120 від 30.06.09 р., № 417 від 28.07.09 р.), які свідчать про те, що за період з жовтня 2008 р. по липень 2009 р. ним перераховано до бюджету 86359,00 грн. ПДВ.

В зазначених платіжних документах ТОВ визначено призначення платежів за вересень 2008 р. - червень 2009 р.

Зарахування ДПІ сплачених ТОВ зазначеними платіжними дорученнями суми 86359,00 грн. ПДВ на погашення недоїмки з цього податку, яка обліковується згідно картки особового рахунку ТОВ станом на 06.10.2008р. ДПІ не підтверджено.

Пунктом 7.7.ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашених податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов"язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов"язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платником податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, податковий орган не наділений правом чи обов"язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ підставою для застосування встановлених цим пунктом штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом, у відсотковому розмірі, який обчислюється виходячи із несплаченої суми і залежить від періоду затримки.

Суд зазначає, що у ДПІ не було правових підстав направляти сплачені ТОВ у 2008-2009 р. суми податку на додану вартість у рахунок недоїмки за інші періоди, в т.ч. згідно акту перевірки від 28.08.2008 р.

Відповідно до доданих документів та наданих на вимогу суду актів звірки розрахунків з бюджетом, представник ДПІ не змогла пояснити, чому в податковому повідомленні-рішенні від 24.09.08 р. ТОВ визначено податкове зобов"язання по податку на прибуток в сумі 14946,00 грн., в т.ч. 9964,00 грн. - основний платіж і 4982,00 грн. - штрафні санкції, а в податковій вимозі від 09.10.08р. сума податку на прибуток складала 2873,21 грн., що на 7090,79 грн. менше, ніж в оскаржуваному ТОВ рішенні від 24.09.08 р.

В Акті звірки розрахунків від 31.12.08 р. зазначено, що станом на 01.01.08 р. ТОВ має переплату податку на прибуток в сумі 8924,79 грн. і ця сума не знайшла свого відображення в акті перевірки від 28.08.08 р.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 "Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Результати невиїзної документальної перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

-висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

-у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

-зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

-у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та документів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Заявлена ДПІ до стягнення сума ПДВ - 57854,69 грн. і податку на прибуток в сумі 7294,45 грн., а всього в сумі 65149,14 ґрунтується на картках особових рахунків, що є порушенням Наказів ДПА України № 327 і № 584.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог ДПІ та наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м.Херсоні до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континент-Юг" про стягнення податкового боргу - відмовити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континент-Юг" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні - задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 24 вересня 2008р. № 0004632301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9964,00 грн. за основним платежем та 4982,00 грн. штрафних санкцій, на загальну суму 14946,00 грн.

Визнати нечинним і скасувати повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 24 вересня 2008р. № 0004642301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість і штрафних санкцій на загальну суму 53856,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 лютого 2011 р.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 8.1.5