Рішення № 139598334, 09.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року № 320/11088/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Діски А.Б., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:

- зобов`язати Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення прав шляхом направлення подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області щодо повернення ОСОБА_1 стягнуті грошові кошти у розмірі 62 254,65 грн у визнаному протиправно відкритому виконавчому провадженні № 67240796.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та просив повернути стягнуту з нього суму виконавчого збору у загальному розмірі 62 254,65 грн, проте отримав відмову з мотивів того, що для вирішення питання повернення стягнутих коштів необхідно звернутись до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято справу до свого провадження, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, матеріали виконавчого провадження, витребувані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.09.2021 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66928257 по стягненню за виконавчим написом нотаріуса № 8090 та постанову про стягнення виконавчого збору.

Постановою від 22.10.2021 ВП № 66928257 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з тим, що 13.10.2021 на адресу відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа.

Постанову про стягнення виконавчого збору була виведено в окреме провадження, а саме 09.11.2021 щодо ОСОБА_1 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 67240796 щодо виконання постанови Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.09.2021 № 66928257 про стягнення виконавчого збору у розмірі 62 254,65 грн.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.09.2022 у справі № 369/14476/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Позика» позов задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8090, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною від 21.09.2021, щодо стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованості, що виникла за Кредитним договором № 539-089/08Р від 11.09.2008, який укладений між Акціонерним комерційним товариством «Правекс-банк» та ОСОБА_1 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі № 320/5930/23 визнано протиправним та скасовано постанову Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 09.11.2022 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 67240796 щодо виконання постанови Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 24.09.2021 у ВП № 66928257 про стягнення виконавчого збору.

Водночас, до винесення судового рішення, відповідачем було здійснено стягнення виконавчого збору у розмірі 62 254,65 грн. Так, постановою від 20.07.2023 ВП № 67240796 закінчено виконавче провадження у зв`язку із сплатою у повному обсязі виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

18.10.2023 позивач звернувся до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) із заявою про повернення стягнутого виконавчого збору.

Листом від 16.02.2024 відповідач повідомив, що постанова від 24.09.2021 у ВП № 66928257 про стягнення виконавчого збору скасована не була, тому для вирішення питання про повернення виконавчого збору необхідно звернутися до суду.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що спірні відносини регулюються Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частинами першою, другою статті 18 Закону № 1404-VIII, закріплено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Початок примусового виконання рішення визначений положеннями статті 26 Закону № 1404-VIII.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частинами першою та другою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Статтею 40 Закону № 1404-VIII передбачено наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа.

Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи норми наведеного законодавства з примусового виконання судових рішень, можна дійти висновку про те, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору.

При цьому, норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Отже, підставами для повернення стягнутого виконавчого збору є: 1) закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню; 2) визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, необхідно зауважити, що визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є окремою самостійною підставою для повернення стягнутого виконавчого збору.

Таким чином, враховуючи, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.09.2022 у справі № 369/14476/21 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8090, на підставі якого було відкрито виконавче провадження від 24.09.2021 № 66928257, а також зважаючи, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі № 320/5930/23 визнано протиправною та скасовано постанову від 09.11.2022 про відкриття виконавчого провадження у ВП № 67240796 щодо виконання постанови Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 24.09.2021 у ВП № 66928257 про стягнення виконавчого збору, суд вважає, що позивач має право на повернення надміру зарахованих до державного бюджету коштів, якому кореспондує обов`язок відповідача вчинити дії, спрямовані на повернення виконавчого збору позивачу.

Так, частинами першою, четвертою статті 47 Закону № 1404-VIII передбачено, що грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Грошові суми, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Процедура повернення коштів, зокрема помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, у тому числі платежів та інших доходів бюджету, визначена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі Порядок № 787).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 787, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.

Повернення (перерахування) платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або небанківських надавачів платіжних послуг, або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково нарахованого)).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 5 розділу І Порядку № 787, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 787 у випадках повернення (перерахування) платежів (крім податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), що зараховані до місцевих бюджетів, а також платежів, що підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган, що контролює справляння надходжень бюджету або який веде облік заборгованості в розрізі позичальників, передає засобами системи Казначейства подання на погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Відповідно до пункту 10 розділу І Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів коштів з рахунків, відкритих для зарахування міжбюджетних трансфертів, здійснюється головними управліннями Казначейства на підставі листа відповідного місцевого фінансового органу, надісланого в електронній формі з використанням відповідного модуля системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, сума платежу, що підлягає поверненню, реквізити рахунку, на який необхідно перерахувати кошти, дата та номер платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (далі Постанова № 106) установлено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - перелік), згідно з додатком.

Відповідно до зазначеного Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодами класифікації доходів бюджету 21080500, 21080600, 21080800, 21081100, 21081300, 21081800, 22070000, 22090100, 22090200, 24010000, 24010100, 24010200, 24010300, 24010400, 50080100 за виконавчими документами, які перебувають/перебували на виконанні, 22010300, 22012600, 22012700, 22012900 у разі надання послуг у сферах державної реєстрації нотаріусами є Міністерство юстиції України.

Аналіз положень вищезазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у разі підтвердження факту помилкової або надмірної сплати коштів до бюджету, вони можуть бути повернуті за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

При цьому обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про помилкове або надмірно зарахованих до бюджету платежів та інших доходів бюджеті.

Таким чином, на Міністерство юстиції, територіальним органом якого є відповідач, законодавчо покладено обов`язок оформлення подання до органу Казначейства про повернення позивачеві надміру сплачених платежів.

З огляду на встановлені у справі обставини суд доходить висновку, що відповідач після отримання звернення позивача про повернення стягнутого виконавчого збору, зобов`язаний був скласти та направити до органу казначейства подання про позивачу повернення з державного бюджету коштів у загальному розмірі 62 254,65 грн, проте станом на час розгляду цієї справи, відповідач відповідних дій щодо оформлення подання до органу Казначейства не вчинив.

Суд зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17.

За обставин справи, що розглядається, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення виконавчого збору, однак відповідач, всупереч наведених вище положень чинного законодавства, відмовив у її задоволенні та не вчинив дій, спрямованих на підготовку подання про повернення виконавчого збору з Державного бюджету України.

Підсумовуючи викладене суд констатує, що сукупність встановлених у цій справі фактичних обставин свідчить про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо оформлення подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів до бюджету щодо коштів виконавчого збору, сплачених позивачем у загальному розмірі 62 254,65 грн.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача скласти та направити подання до відповідного органу Державної казначейської служби України про повернення коштів у розмірі 62 254,65 грн, стягнутих в рамках виконавчого провадження № 67240796, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Зобов`язати Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) скласти та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області щодо повернення ОСОБА_1 стягнутих у виконавчому провадженні № 67240796 грошових коштів у розмірі 62 254,65 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 86, код ЄДРПОУ 34903037) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Діска А.Б.