Рішення № 139598294, 09.09.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. справа № 300/7417/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивачка, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Куций Олександр Степанович (надалі, також представник позивачки), звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обчислення та виплати позивачці пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 23.04.2024 року перерахунок та виплату призначеної позивачці пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 5262 (п`ять тисяч двісті шістдесят дві) гривні 88 (копійок), що становить 50% розміру пенсії, яку отримував годувальник ОСОБА_2 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 було призначено пенсію по втраті годувальника у розмірі, який не відповідає вимогам Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зокрема, позивачка стверджує, що розмір пенсії по втраті годувальника, який мав бути їй призначений, мав бути визначений, виходячи із 50% розміру пенсії, який отримував її годувальник. Однак, розмір пенсії позивачки визначений у меншому розмірі, ніж той, що вимагається законом. У зв`язку з цим просить позов задовольнити (а.с. 1-21).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 даний позов залишено без руху. Визначено позивачці десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду позовної заяви з уточненим змістом позовних вимог, у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи (а.с. 23-24).

28.10.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивачки надійшла заява про усунення недоліків. Відповідно до змісту даної заяви, позивач уточнює позовні вимоги та просить:

" визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обчислення мені пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 23.04.2024 перерахунок та виплату призначеної позивачці пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 5262,88 грн (п`ять тисяч двісті шістдесят дві гривні 88 копійок), що становить 50% розміру пенсії, яку отримував годувальник ОСОБА_2 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 " (а.с. 26-31).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви (а.с. 32-33).

01.12.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивачки надійшла заява про усунення недоліків. Відповідно до змісту даної заяви, позивач уточнює позовні вимоги та просить:

" визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 926090163840 від 30.04.2024 року про перерахунок пенсії позивачки по втраті годувальника в частині обчислення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника чоловіка позивачки ОСОБА_2 з розміру його пенсії 4313,05 грн;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 23.04.2024 перерахунок та виплату призначеної позивачці пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 5262,88 грн (п`ять тисяч двісті шістдесят дві гривні 88 копійок), що становить 50% розміру пенсії, яку отримував годувальник ОСОБА_2 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 " (а.с. 35-41).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 42-44).

26.12.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що позивачці призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника, розмір якої обчислено із середньомісячної заробітної плати годувальника позивачки, помноженої на відповідний коефіцієнт, із встановленням до пенсії позивачки відповідних доплат. Також зауважує про пропуск позивачкою строку звернення до суду. З огляду на це просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 46-84).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 85), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 13).

Розмір пенсії позивачки при її обчисленні відповідачем становить 2156,53 грн.

За змістом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 06.05.1973 укладено шлюб (а.с. 10).

Відповідно до змісту свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Відповідно до протоколу за пенсійною справою ОСОБА_2 від 28.02.2024, годувальник позивачки отримував пенсію за віком в розмірі 10525,76 грн (а.с. 12).

19.03.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплати їй пенсії по втраті годувальника у належному розмірі (а.с. 15-16).

У відповідь на дану заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надіслало позивачці лист № 3099-2462/Б-02/8-0900/25 від 14.04.2025, в якому зазначило, що пенсія позивачки обчислена належним чином та з дотриманням вимог Закону (а.с. 17-18).

Вважаючи дії відповідача щодо неналежного обчислення пенсії по втраті годувальника позивачки протиправними, з метою зобов`язання відповідача призначити пенсію по втраті годувальника у належному розмірі, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 1 статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (надалі, також Закон № 1058-IV), відповідно до статті 1 якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника є одним із видів пенсійних виплат.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка одночасно має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та закріплено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Отже, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається члену сім`ї померлого годувальника, для якого допомога померлого годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування, але який (члену сім`ї померлого) й сам одержував пенсію, за наявності бажання, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. При цьому, отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа.

Суд зауважує, що за обставинами справи право позивачки на пенсію у разі втрати годувальника не є спірним, оскільки така пенсія позивачці призначена.

Однак, позивачка не погоджується із розміром визначеної позивачці пенсії.

Аналізуючи матеріали справи, суд зауважує таке.

Розмір пенсії позивачки при її обчисленні відповідачем становить 2156,53 грн.

Відповідно до протоколу за пенсійною справою ОСОБА_2 від 28.02.2024, годувальник позивачки отримував пенсію за віком в розмірі 10525,76 грн.

50 відсотків розміру пенсії годувальника позивачки становить 5262,88 грн.

Таким чином, суд робить висновок про те, що розмір пенсії позивачки обчислений не належним чином.

Водночас, суд зазначає, що дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Щодо дати, з якої слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, суд зауважує наступне.

Суд зазначає, що в спорах, що стосуються пенсійних виплат загальнозастосовною підставою для звернення до суду буде отримання від уповноваженого органу Пенсійного фонду України інформації про складові пенсійного забезпечення та порядок обчислення таких складових, оскільки без отримання відповідної інформації на запит, в особи не буде достатніх підстав в тому числі, для висновку про те, що органом Пенсійного фонду України було порушено порядок обчислення чи виплати нарахованої пенсійної виплати.

Однак національне законодавство оперує поняттям не тільки "дізнався про порушення права", але й поняттям "повинен дізнатися про порушення права".

У своїй постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 з цього приводу зазначила наступне:

"35. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

36. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

37. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

38. До того ж, як свідчать матеріали справи, звертаючись 18.10.2019 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивач вже знав, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір його пенсії обчислювався та виплачувався відповідачем відповідно до постанови № 1210.

39. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує".

Таким чином, важливо брати до уваги також момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення свого права та мав змогу виявити зацікавленість в отриманні інформації щодо належного виконання уповноваженим суб`єктом передбачених законом дій.

За обставинами даної справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надіслало позивачці лист № 3099-2462/Б-02/8-0900/25 від 14.04.2025, в якому зазначило, що пенсія позивачки обчислена належним чином та з дотриманням вимог Закону. Таким чином, з дати отримання даного листа позивачці було достовірно відомо про розмір нарахованої їй пенсії та складових такого розміру пенсії.

Водночас, звернувшись до суду 12.10.2025 позивачка заявила позовні вимоги з 23.04.2024, тобто строку більше ніж 6 місяців звернення до суду. Зважаючи на обізнаність позивачки щодо порушення її права, в суду відсутні підстави для висновку про незастосування строку звернення позивачки до суду, у зв`язку з чим позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню з 12.04.2025, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Таким чином, з метою належного захисту прав позивачки, з дотриманням вимог, що стосуються дискреційних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 12.04.2025, виходячи із розміру 50 відсотків розміру пенсії за віком ОСОБА_2 в розмірі 5262,88 гривень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 8393-7446-9395-1166 від 12.10.2025 (а.с. 20).

Як наслідок, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неналежного обчислення розміру пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 12.04.2025, виходячи із розміру 50 відсотків розміру пенсії за віком ОСОБА_2 в розмірі 5262,88 гривень, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Копію цього рішення надіслати представнику позивачки та відповідачу через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.