Постанова № 13959420, 22.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 р. № 2а-7931/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників:

від позивача: Хопяк В.З.;

від відповідача: Базарник Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові №0001232301/0/16126 від 20.08.2010 р.,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові №0001232301/0/16126 від 20.08.2010 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 15392,50 грн.

На клопотання відповідача, ДПІ у м. Львові було замінено правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові, відповідно до наказу ДПА України №730 від 23.09.2010 р. “Про реорганізацію ДПІ у м. Львові”.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 01.10.2010 р. Розгляд справи відкладався в порядку, передбаченому ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорюваним рішенням відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування у звязку із тим, що позивач включив у податковий кредит квітня 2010 р. суму ПДВ 15392,50 грн. по податкових накладних, виписаних в попередніх періодах. Вважає таке обмеження незаконним, не передбаченим законодавством. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченнях на позовну заяву. Стверджує, що податковим періодом є місяць, а позивачем не підтверджено дати отримання податкових накладних від контрагентів. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 06.08.2010 р. №607/23-4/30823262 “Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ “Львівська ізоляторна компанія” код за ЄДРПОУ 30823262 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2010 року” було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6., 7.4.1., 7.4.5, 7.5.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2010 року в сумі 15392,50 грн. На підставі вказаного акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення №0001232301/0/16126 від 20.08.2010 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 15392,50 грн.

Як вбачається зі змісту акту, заперечень відповідача, порушення відповідач вбачає у тому, що позивач включив у податковий кредит березня 2010 р. суму ПДВ 15392,50 грн. по податкових накладних, виписаних в попередніх періодах.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені суми податкового кредиту були включені позивачем за наслідками здійснення господарських операцій із придбання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується податковими накладними, реєстрами податкових накладних.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника відємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Такі обмеження, на які посилається відповідач у запереченнях, законом не передбачені.

Так, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит, не встановлює звязку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом отримання податкової декларації.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник ПДВ, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку відсутні правові підстави зменшувати залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відмовляти у здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові №0001232301/0/16126 від 20.08.2010 р.

3.Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія” (м. Львів, вул. Новаківського, 14; ідент. код 30823262) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 24.02.2011 року.