Рішення № 139592197, 09.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/700/26

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., розглянув матеріали заяви від 31.08.2026 б/н фізичної особи-підприємця Трегуба Валерія Олексійовича про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу в справі

за позовом фізичної особи-підприємця Трегуба Валерія Олексійовича,

АДРЕСА_1 ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Біоресурс ЛТД,

вул. Каштанова, 17, м. Чернігів, Чернігівська область, 14037,

про стягнення боргу в сумі 75 000,00 грн,

без виклику (повідомлення) сторін.

УСТАНОВИВ:

26.08.2026, ухвалене рішення в справі № 927/700/26, яким позов задоволено повністю, присуджено до стягнення на користь фізичної особи-підприємця Трегуба Валерія Олексійовича з Товариства з обмеженою відповідальністю Біоресурс ЛТД борг у розмірі 75 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Судове рішення в справі складене та підписане 26.08.2026.

Питання щодо розподілу судових витрат на професійну правову допомогу, понесених сторонами в ході судового розгляду спору, при ухваленні рішення судом не вирішене.

31.08.2026, через систему Електронний суд, позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення в справі про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, що відповідає орієнтовному розміру, визначеному ним при подачі до суду позовної заяви. Позивач письмово повідомляв, що після ухвалення судового рішення, має намір скористатись правом на подання належних доказів на підтвердження фактичного розміру витрат на професійну правничу допомогу в справі, в порядку та строки, визначені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

До заяви додав: договір про надання правничої допомоги від 13.07.2026 б/н, укладений між ФОП Трегубом В.О. та адвокатом Десятерик Вікторією Василівною; акт наданих послуг від 04.06.2026 б/н до вказаного договору; платіжну інструкцію від 21.07.2026 № Р24А6190116119D4715 на суму 3015,08 грн. Попередньо до матеріалів справи також долучений ордер на надання правничої допомоги серії АН № 2028985, виданий 16.07.2026 адвокату Десятерик В.В (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 6190, видане згідно з рішенням Ради адвокатів Донецької області від 23.02.2022 № 2).

Суд установив, що позивач подав до матеріалів справи докази на підтвердження його витрат на правничу допомогу в строк, установлений частиною 8 статті 129 ГПК України.

Відповідач письмово заперечив проти розподілу між сторонами заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в справі. Вважає, що долучені позивачем до заяви докази на підтвердження фактичного розміру його витрат не є належними та допустимими, позаяк, акт наданих послуг б/н (від 04.06.2026), підписаний сторонами раніше ніж укладений договір про надання правничої допомоги б/н (від 13.07.2026) в цій справі; у той час як з платіжної інструкції від 21.07.2026 № Р24А6190116119D4715 не вбачається за можливе ідентифікувати підставу платежу, проведеного ФОП Трегубом В.О. на користь Десятерик В.В. на суму, що відміна від погодженої в договорі про надання правничої допомоги б/н (у розмірі 3015,08 грн).

Суд, ухвалою від 02.09.2026, прийняв до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, за письмовими матеріалами, без повідомлення (виклику) сторін.

За частинами 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішене питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

За частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За частиною 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову на відповідача.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи з умов договору про надання правничої допомоги від 13.07.2026 б/н, укладеного між позивачем, ФОП Трегубом В.О., та адвокатом Десятерик Вікторією Василівною (діяла на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АН № 2028985, виданого 16.07.2026), адвокат зобов`язалась, за завданням клієнта, надати правничу допомогу, пов`язану з захистом прав та законних інтересів клієнта щодо стягнення з ТОВ «Біоресурс ЛТД» заборгованості за надані послуги з перевезення в розмірі 75 000,00 грн, а клієнт зобов`язався оплатити надані послуги та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору (п. 1.1.).

Правнича допомога за цим договором може включати: надання усної консультації; складання процесуальних та інших документів від імені клієнта, зокрема, позовної заяви; представництво інтересів клієнта в рамках розгляду справи про стягнення з ТОВ «Біоресурс ЛТД» на користь ФОП Трегуб В.О. заборгованості за надані послуги з перевезення вартістю 75 000,00 грн (п. 1.2.).

За надання правничої допомоги представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, зокрема, складання позовної заяви та інших процесуальних документів, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 3000,00 грн. Оплата проводиться протягом строку дії договору, але не пізніше 3-х місяців з дня ухвалення рішення в справі (п. 3.1.).

У рамках надання правничої допомоги за договором від 13.07.2026 б/н, сторонами складений акт наданих послуг б/н (датований 04.06.2026), за яким адвокат надав, а клієнт отримав послуги вартістю 3 000,00 грн, обсяг яких попередньо узгоджений сторонами в договорі: складання та подання до суду позовної заяви про стягнення з ТОВ «Біоресурс ЛТД» на користь ФОП Трегуба В.О. заборгованості за надані послуги з перевезення в розмірі 75 000,00 грн.

З акту наданих послуг б/н вбачається, що послуги надані адвокатом Десятерик В.В. саме на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 13.07.2026 б/н, а тому допущена сторонами описка в даті його складання (що передує даті укладення самого договору), не впливає на правовий зміст цього документа, а тому долучений позивачем до матеріалів заяви акт наданих послуг б/н (помилково датований 04.06.2026) прийнятий судом як належний та допустимий доказ у справі, в розумінні статей 76, 77 ГПК України.

Позивачем, на підтвердження фактичних витрат на правничу допомогу, долучено до матеріалів заяви платіжну інструкцію від 21.07.2026 № Р24А6190116119D4715 на суму 3015,08 грн, проте як вірно звертає увагу відповідач, з цього платіжного документа не вбачається за можливе встановити підставу перерахування платником коштів та дійти беззаперечного висновку про їх зарахування саме в рахунок вартості послуг адвоката за договором про надання правничої допомоги від 13.07.2026 б/н.

За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати за надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Таким чином, відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження перерахуванню адвокату Десятерик В.В. коштів у сумі 3 000,00 грн у рахунок оплати вартості послуг за договором про надання правничої допомоги від 13.07.2026 б/н, не свідчить про відсутність підстав для розподілу цих витрат між сторонами, за результатами вирішення наявного спору, позаяк заявлені витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн у цій справі ґрунтуються на належних доказах щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт адвокатом Десятерик В.В. та їх вартості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висловлена правова позиція, що домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалась між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та значенням для сторін.

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

Частинами 5, 6 цієї статті передбачено, що в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не довів, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн не співмірні до обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) у цій справі.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, в рішеннях: від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної в них інформації.

Зокрема, чи відповідають зазначені в документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та в сукупності відповідати вимогам статей 75 79 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що адвокатом Десятерик В.В. фактично надана позивачу наступна правова допомога, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 ГПК України), розумності та обґрунтованості: 1) формування правової позиції, підготовка та подача до суду позовної заяви; 2) підготовка та подача до суду заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу в цій справі.

Здійснивши аналіз матеріалів справи, з урахуванням вимог частин 4, 5 статті 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати позивача на правничу допомогу в цій справі в сумі 3 000,00 грн, розмір яких є співмірним до обсягу фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 238, 244 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву позивача, фізичної особи-підприємця Трегуба Валерія Олексійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 31.08.2026 б/н про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу в справі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біоресурс ЛТД (код ЄДРПОУ 41332207; вул. Каштанова, 17, м. Чернігів, 14000) на користь фізичної особи-підприємця Трегуба Валерія Олексійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) (р/р НОМЕР_2 АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299) судові витрати на професійну правничу допомогу в справі в сумі 3 000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини додаткового рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду, в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко