Ухвала суду № 139592178, 07.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

07 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/572/25

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами загального позовного провадження в відкритому засіданні розглянув клопотання відповідача 2, Фермерського господарства «Північ Агро», про зупинення провадження в справі

за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави,

вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,

в особі позивача Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області,

вул. Миру, 126, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624

до відповідача 1 ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1

до відповідача 2 Фермерського господарства Північ Агро,

вул. Польова, 3, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Агро,

вул. Центральна, 44, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська область, 38750

про зобов`язання повернути земельні ділянки

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідачів 1, 2, 3: не прибули;

від прокурора: Князев Д.В. прокурор відділу.

ВСТАНОВИВ:

Ніжинська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області звернулась до суду із позовом до відповідачів 1, 2, 3 - ОСОБА_1 , Фермерського господарства Північ Агро та Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Агро, з проханням: зобов`язати ОСОБА_1 , Фермерське господарство Північ Агро та Товариство з обмеженою відповідальністю ВК Агро повернути Вертіївській сільській раді Ніжинського району Чернігівської області земельні ділянки за кадастровими номерами: 7423381900:34:001:0004, площею 42,1135 га та 7423381900:34:001:0005, площею 77,8865 га, розташовані в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району.

Підставами позовних вимог прокурор визначив порушення норм земельного законодавства, оскільки відповідач 1, ОСОБА_1 , на момент видання ГУ Держземагентства у Чернігівській області наказів від 31.10.2013 та укладення спірних договорів оренди земельних ділянок за кадастровими номерами: 7423381900:34:001:0004, площею 42,1135 га та 7423381900:34:001:0005, площею 77,8865 га, вже реалізував право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, що свідчить про нікчемність зазначених правочинів у силу положень частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), і про наявність підстав для повернення цих ділянок Раді.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані обранням прокурором неналежного та неефективного способу захисту порушеного права держави з огляду на позовну вимогу прокурора повернути земельні ділянки, заявлену у межах негаторного позову, а не про витребування їх з незаконного володіння відповідача 2, ТОВ "ВК Агро" (суборендаря) в порядку віндикації.

Верховним Судом винесено постанову від 17.06.2026, якою касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задоволено частково; рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 скасовано; справу № 927/572/25 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2026 (п. 5.26.) звертав увагу, що судам попередніх інстанцій необхідно надати оцінку договорам оренди землі від 25.11.2013, укладеним між ОСОБА_1 (орендар) та ГУ Держгеокадастру (орендодавець) з огляду на дату їх укладення та виходячи з вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, з метою встановлення обставин щодо саме нікчемності спірних правочинів і наявності підстав для застосування наслідків такої нікчемності договорів, та розглянути спір виходячи з предмету та підстав позову, а також усунути неточність у зазначенні дати їх укладення (по тексту судових рішень 25.11.2014).

Суд, ухвалою від 20.07.2026, прийняв справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; установив учасникам справи процесуальні строки для подачі до суду письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 167, 178, 184 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відповідач 2, ФГ «Північ Агро», та прокурор, у належний строк, подали до суду мотивовані відзив на позов та відповідь на відзив, що залучені судом до матеріалів справи.

26.08.2026, за результатами підготовчого засідання суд постановив закрити підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 07.09.2026, про що сторони та прокурор повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України, засобами електронного зв`язку в підсистемі Електронний суд.

07.09.2026, відповідач 2, ФГ «Північ Агро», письмово клопотав зупинити провадження в справі, у порядку п. 7 частини 1 статті 228 ГПК України, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1004/24, у межах якої має бути усунуто виключну правову проблему, зокрема, з`ясування нікчемності договору оренди землі, повторно наданої ділянки фізичній особі для створення фермерського господарства, на позаконкурсній основі, і формування судами єдиної правозастосовної практики, зокрема, щодо статей 16, 203, 216, 228 ЦК України, частини 2 статті 134 Земельного кодексу України (далі ЗК України), п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1012-VIII, статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Прокурор, у судовому засіданні 07.09.2026, заперечував проти зупинення провадження в справі.

Суд установив, що ухвалою від 23.06.2026, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу № 916/1004/24 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (шляхом конкретизації). Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі зазначила, що частина 2 статті 134 ЗК України у чинній редакції (зі змінами, внесеними Законом № 1012-VIII) не передбачає можливості передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою земельних торгів. Водночас частина 2 статті 134 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлювала, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що: "частину 2 статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір". На думку Великої Палати Верховного Суду, оскільки договір оренди землі від 01.07.2015 № 6, укладений між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та Дорощуком А. М. без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він, відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України, є нікчемним. Якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Верховний Суд вважає за необхідне відступити від правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 134 ЗК України, статті 228 ЦК України, викладеного у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц шляхом його конкретизації. Так, на думку колегії суддів, у разі отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, то за таких обставин укладений договір не є нікчемним, а може судом бути визнаний недійсним (є оспорюваним).

Відповідно до п. 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

За п. 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Згідно з частиною 1, п. 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначеними процесуальним законом.

В силу частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні, в першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Враховуючи предмет та підстави позову у цій справі, висновки касаційної інстанції при передачі цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції (постанова ВС від 17.06.2026, п. 5.26), обставини та підстави передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 916/1004/24, у зв`язку з необхідністю формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування положень Цивільного, Земельного кодексів України, Законів України «Про фермерське господарство» та «Про оренду землі», визначення належного способу захисту в разі повторного отримання громадянином України в користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства, на позаконкурсній основі, правові висновки Великої Палати в указаній справі мають бути застосовані під час розгляду справи № 927/572/25.

Таким чином, відповідно до п. 7 частини 1 статті 228 ГПК України, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 927/572/25, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1004/24.

Керуючись статтями 182, 183, 202, п. 7 частини 1 статті 228, п. 11 частини 1 статті 229, статтями 232 235 ГПК України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Зупинити провадження в справі № 927/572/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1004/24.

2. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1004/24.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення 07.09.2026, може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання, у порядку статей 256, 257 ГПК України.

Повна ухвала складена та підписана 09.09.2026.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Романенко А.В.