Ухвала суду № 139591923, 09.09.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4971/26

провадження № 2-с/619/69/26

УХВАЛА

09 вересня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіБолибока Є.А.

Імена (найменування) учасників справи:

стягувач: ПрАТ «Харківенергозбут»;

боржник: ОСОБА_1 .

Суть питання, що вирішується ухвалою.

08 вересня 2026 року представник боржника ОСОБА_1 адвокат Сидоренко Ю.В. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою, в якій просить скасувати судовий наказ Дергачівського районного суду Харківської області від 24.07.2026 по справі 619/4971/26 у повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги стягувача є необґрунтованими з огляду на те, що він зазначає про наявність у боржника - ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 13 001,92 грн за період з 01.01.2026 по 01.06.2026, проте актом звірки спожитої та сплаченої електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період 01.2026-08.2026 підтверджується, що станом на липень 2026 року за боржником обліковувалась заборгованість у розмірі 7001,92 грн, а станом на серпень 2026 року за боржником обліковується переплата в розмірі 3,08 грн. Акт підписаний споживачем ОСОБА_1 та Керівником центру Дергачівського РРСЦ Островерх І.С. Копія описаного акту додається в додатках до цієї заяви. Також до цієї заяви надано копії платіжних інструкцій, які підтверджують внесення боржником оплати за електропостачання за вказаною адресою в розмірі 13 001,92 грн: Платіжна інструкція (код документа №9421-2634-4139-5231) від 14.07.2026 на суму 6000,00 грн. Платіжна інструкція (код документа №9425-5468-5888-7785) від 26.08.2026 на суму 7005,00 грн. Наведеними вище документами підтверджується, що станом на дату видання наказу 24.07.2026 заборгованості в розмірі 13001,92 грн вже не існувало, оскільки 14.07.2026 було здійснено платіж на суму 6000,00 грн, таким чином, вимоги стягувача є необґрунтованими. А станом на дату подання даної заяви - заборгованість є погашена в повному обсязі.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.

Суд дослідивши заяву та перевіривши матеріали справи дійшов такого висновку.

24 липня 2026 року Дергачівським районним судом Харківської області видано судовий наказ у справі № 619/4971/26, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Харківенергозбут» заборгованість за електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2026 по 01.06.2026 у розмірі 13001,92 гривень, а також судовий збір у розмірі 332,80 грн, судові витрати за отримання інформаційної довідки з Реєстру на нерухоме майно, у розмірі 150 грн.

Копію судового наказу ОСОБА_1 отримала 26.08.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Підстав для повернення заяви про скасування судового наказу судом не встановлено.

У зв`язку з викладеним суд постановляє ухвалу про скасування судового наказу.

Щодо заяви про стягнення з ПрАТ «Харківенергозбут» витрат по сплаті судового збору у розмірі 166, 40 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ст.4-2 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про скасування судового наказу судовий збір встановлюється у таких розмірах: 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (сума 166,40 грн).

Заявником при зверненні до суду із заявою про скасування судового наказу було сплачено судовий збір визначений ст. 4-2 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до розділу ІІ ЦПК України наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Суть наказного провадження полягає у безспірності заявлених вимог та спрощеній процедурі судового провадження, спрямованої на ефективність судового розгляду.

В межах наказного провадження боржнику надано право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (за вимогами про стягнення аліментів), у відповідності до статті 170 ЦПК України.

Статтею 171 ЦПК України визначені повноваження суду за наслідками розгляду заяви про скасування судового наказу, за змістом якої у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплачена за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Як вбачається, положення ст. 164 ЦПК України не передбачають порядку розподілу судових витрат, а саме судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу. Частина 2 вказаної статті передбачає лише можливість врахування суми судового збору, сплаченої за видачу судового наказу, до суми судового збору, яка має бути сплачена стягувачем при зверненні до суду в порядку позовного провадження.

Норми ст. 171 ЦПК України також не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в тому числі за рахунок стягувача.

Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

З огляду на наведені правові норми, в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні.

Отже, судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ст. 141 ЦПК України.

Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат.

За таких обставин, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 170, 171, 258-261, 353 ЦПК України, суд

постановив:

Скасувати судовий наказ Дергачівського районного суду Харківської області від 24 липня 2026 року по справі № 619/4971/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Харківенергозбут» заборгованість за електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2026 по 01.06.2026 у розмірі 13001,92 грн, а також судовий збір у розмірі 332,80 грн, судові витрати за отримання інформаційної довідки з Реєстру на нерухоме майно, у розмірі 150 грн.

У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 адвоката Сидоренко Ю.В. про стягнення з ПрАТ «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі 166, 40 грн,- відмовити.

Роз`яснити ПрАТ «Харківенергозбут» його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. А. Болибок