Ухвала суду № 139591201, 08.09.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6422/26

Провадження № 1-кс/206/1101/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , при секретареві судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання старшого слідчого в ОВС ГУНП в Луганській області підполковника поліції ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12026130000000045, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 лютого 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України,

за участю:

слідчого - ОСОБА_3 ,

власника майна - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС ГУНП в Луганській області підполковника поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на мобільний телефон, вилучений 01 вересня 2026 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 .

Клопотання мотивоване тим, що слідчим управлінням ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026130000000045 від 09 лютого 2026 року за фактами незаконного виготовлення, зберігання з метою збуту та незаконного збуту наркотичного засобу - канабісу, а також незаконного вирощування рослин конопель, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України.

Постановою першого заступника Генерального прокурора від 16 березня 2026 року подальше проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні доручено ГУНП в Луганській області.

За версією органу досудового розслідування, група осіб, до складу якої можуть входити ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за попередньою змовою вирощує рослини конопель, виготовляє з них канабіс, зберігає його з метою збуту та збуває місцевим мешканцям міста Дніпра і Дніпропетровської області.

На підтвердження цієї версії у клопотанні наведено показання свідків. ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_8 неодноразово пригощав його марихуаною та розповідав про спільне з ОСОБА_10 вирощування конопель. ОСОБА_11 зазначив, що у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 можна придбати марихуану. ОСОБА_14 повідомив про спільну діяльність ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , пов`язану з вирощуванням марихуани. Працівник поліції ОСОБА_16 виклав відомості, отримані під час оперативного супроводу кримінального провадження. Слідчий також послався на розсекречені матеріали негласних слідчих (розшукових) дій.

27 серпня 2026 року ухвалою слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпра надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 з метою відшукання предметів і носіїв інформації, які можуть містити відомості про незаконний обіг наркотичних засобів та вирощування рослин конопель.

01 вересня 2026 року під час проведення обшуку в зазначеній квартирі вилучено мобільний телефон «Apple iPhone 13 Pro» у корпусі блакитного кольору, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , із SIM-карткою мобільного оператора «Vodafone UA» з абонентським номером НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_4

02 вересня 2026 року під час огляду телефону в месенджері Telegram виявлено чат із контактом « ОСОБА_17 », у якому містяться повідомлення щодо наявності, кількості, передачі й отримання певної речовини, зокрема про передачу особі на ім`я « ОСОБА_18 » чотирьох грамів. У галереї чатів також виявлено відеоматеріали із зображеннями горщиків з ґрунтом та рослинами, зовні схожими на молоді пагони конопель. Цього ж дня постановою слідчого телефон визнано речовим доказом, упаковано та залишено на зберіганні в органі досудового розслідування.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити. Зазначив, що телефон використовувався для зв`язку з іншими учасниками і під час вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень, а матеріали провадження підтверджують користування цим пристроєм саме ОСОБА_4 .

Власник майна ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував. Пояснив, що телефон потрібен йому для роботи. Під час дослідження матеріалів зазначив, що частково визнає свою причетність, не бачив відповідних знімків, водночас не виключав, що фотознімки та переписка у телефоні можуть належати йому.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримав заперечення власника майна та подав письмові заперечення. Послався на те, що ОСОБА_4 не є підозрюваним, а має статус третьої особи; клопотання щодо майна третьої особи, на думку захисту, мав подавати прокурор; телефон не був належно індивідуалізований в ухвалі про обшук. ОСОБА_4 добровільно повідомив пароль та забезпечив доступ до пристрою, тому слідчий міг скопіювати необхідну інформацію без вилучення телефону; огляд інформації у телефоні без окремого судового дозволу становив втручання у приватне спілкування; клопотання подано поза межами строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України. Захисник просив відмовити у накладенні арешту та повернути телефон ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши клопотання, письмові заперечення та додані матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення його дієвості.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі або відчуження такого майна.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено можливість накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.

Вирішуючи питання про арешт, слідчий суддя відповідно до ст. 173 КПК України враховує правову підставу для арешту, можливість використання майна як доказу, розумність і співмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження та наслідки арешту для власника. На цій стадії суд не вирішує питання про винуватість особи й не надає остаточної оцінки допустимості доказів, а перевіряє наявність достатніх підстав для збереження конкретного майна як потенційного речового доказу.

Довід захисту про відсутність у ОСОБА_4 статусу підозрюваного не виключає застосування арешту з метою збереження речових доказів.

Положення ч. 3 ст. 170 КПК України прямо допускають арешт майна будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Тому процесуальний статус власника має значення для обсягу його гарантій та оцінки наслідків втручання, але не є перешкодою для арешту речового доказу.

Посилання захисника на те, що звертатися з клопотанням щодо майна третьої особи може виключно прокурор, слідчий суддя відхиляє.

Частина 1 ст. 171 КПК України надає право звернутися з клопотанням про арешт майна прокурору та слідчому за погодженням із прокурором і не встановлює винятку залежно від процесуального статусу власника. Стаття 64-2 КПК України визначає момент виникнення прав та обов`язків третьої особи й обсяг її процесуальних гарантій, але не звужує коло суб`єктів звернення, безпосередньо встановлене ст. 171 КПК України.

Щодо строку звернення до слідчого судді з даним клопотанням, суд звертає увагу на абзац другий ч. 5 ст. 171 КПК України, згідно якого встановлено строк у 48 годин після вилучення майна звернутися до слідчого судді з клопотанням, а з доданого поштового конверту вбачається, що клопотання було надіслано до суду 02.09.2026 року (на наступний день після обшуку) через Укрпошту, а отже слідчим не було пропущено строк, передбачений КПК України.

Матеріали клопотання свідчать, що телефон є не випадковим предметом, виявленим під час обшуку, а конкретним носієм інформації, пов`язаної з обставинами кримінального провадження. У ньому попередньо виявлено листування з контактом « ОСОБА_17 » про кількість і передачу речовини та відеозображення рослин, зовні схожих на коноплі. Ці дані кореспондуються із показаннями свідків про можливий зв`язок ОСОБА_4 з ОСОБА_10 та спільну діяльність, пов`язану з вирощуванням і збутом канабісу. Отже, наявний конкретний, а не припущений зв`язок телефону з предметом досудового розслідування.

Ухвалою від 27 серпня 2026 року було дозволено відшукання носіїв інформації, що містять відомості про розслідувану діяльність. Навіть якщо конкретні модель, IMEI та абонентський номер не були заздалегідь відомі слідству, індивідуалізація носія відбулася під час обшуку та подальшого огляду за його фактичним вмістом. Відсутність у дозволі технічних реквізитів пристрою сама по собі не виключає його вилучення, якщо за результатами законної слідчої дії встановлено ознаки його використання у кримінально протиправній діяльності, а подальший арешт забезпечує судовий контроль за збереженням такого майна.

Добровільне повідомлення ОСОБА_4 пароля до телефону враховується судом, однак не спростовує необхідності тимчасового збереження пристрою. Первинний перегляд окремих чатів і файлів не є повним криміналістичним дослідженням цифрового носія та не гарантує виявлення видалених даних, метаданих, часу створення файлів, зв`язків між обліковими записами й інших відомостей. Для належного копіювання інформації, перевірки її повноти, цілісності та походження може бути необхідне залучення спеціаліста або проведення експертизи із використанням оригінального пристрою.

Доводи захисту щодо порядку огляду інформації у телефоні та необхідності окремого судового дозволу стосуються допустимості результатів конкретної слідчої дії. Остаточна оцінка допустимості доказів відповідно до ст. 86-89 КПК України виходить за межі розгляду клопотання про арешт майна. На цьому етапі наявність у телефоні інформації, яка безпосередньо стосується обставин кримінального провадження, є достатньою для висновку про відповідність пристрою критеріям речового доказу та необхідність збереження його у незмінному стані.

Повернення телефону до завершення належного копіювання й дослідження цифрової інформації створює реальний ризик її зміни, видалення, дистанційного знищення або втрати, а також унеможливлення перевірки достовірності вже зафіксованих даних. Саме заборона відчуження, розпорядження та користування пристроєм є заходом, здатним запобігти цим ризикам.

Слідчий суддя враховує пояснення ОСОБА_4 про необхідність телефону для роботи та те, що арешт обмежує його право власності, гарантоване ст. 41 Конституції України і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом із тим не надано документів, які б підтверджували, що без користування саме цим пристроєм ОСОБА_4 позбавлений можливості працювати або що мету збереження доказу можна досягти іншим, менш обтяжливим заходом уже на час розгляду клопотання. Можливість користуватися іншим пристроєм чи відновити засоби зв`язку зменшує практичні наслідки тимчасового обмеження.

З урахуванням характеру виявленої інформації, її зв`язку з показаннями свідків та предметом розслідування, потреби у повному копіюванні й можливому експертному дослідженні, а також ризику зміни або втрати даних, арешт телефону з метою збереження речового доказу є законним, необхідним і співмірним завданням кримінального провадження.

Посилання слідчого у клопотанні також на можливість конфіскації майна не є визначальним для цього рішення. За відсутності на час розгляду відомостей про повідомлення ОСОБА_4 про підозру підстави для арешту оцінюються судом виключно за п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України - з метою збереження речового доказу. Доведеність цієї самостійної правової підстави є достатньою для задоволення клопотання.

Арешт має тимчасовий характер. Після проведення необхідного копіювання інформації та експертного дослідження або у разі відпадіння потреби в подальшому утриманні оригінального пристрою власник майна чи його захисник вправі звернутися з клопотанням про повне або часткове скасування арешту відповідно до ст. 174 КПК України.

За таких обставин клопотання слідчого підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 167-174, 236, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС ГУНП в Луганській області підполковника поліції ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене 01 вересня 2026 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 майно, а саме: мобільний телефон «Apple iPhone 13 Pro» у корпусі блакитного кольору, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , із SIM-карткою мобільного оператора «Vodafone UA» з абонентським номером НОМЕР_3 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Арештоване майно залишити на зберіганні в органі досудового розслідування до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

Роз`яснити власнику майна, що відповідно до ст. 174 КПК України він має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1