Ухвала суду № 139590587, 09.09.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

м. Хмельницький

"09" вересня 2026 р. Справа № 924/933/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 с. Довжок Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (вх.№05-08/3294/26 від 08.09.2026р.) про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1 с. Довжок Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

до Релігійної організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" с. Довжок Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про:

- визнання недійсним рішення загальних (Парафіяльних) зборів членів Релігійної організації "Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Української православної церкви", оформленого протоколом від 20.08.2023р. №1;

- визнання недійсним статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних (парафіяльних) зборів, оформленим протоколом від 20.08.2023р. №1

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Хмельницької області (суддя Вибодовський О.Д.) перебуває справа за позовом ОСОБА_1 с. Довжок Кам`янець-Подільського району Хмельницької області до Релігійної організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" с. Довжок Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про визнання недійсним рішення загальних (Парафіяльних) зборів членів Релігійної організації "Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Української православної церкви", оформленого протоколом від 20.08.2023р. №1, визнання недійсним статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних (парафіяльних) зборів, оформленим протоколом від 20.08.2023р. №1.

Ухвалою суду від 02.09.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/933/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11:30год. 23.09.2026р.

08.09.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№05-08/3294/26) про забезпечення позову відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 138 ГПК України. У поданій заяві заявниця просить суд вжити заходи забезпечення позову, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, шляхом заборони Релігійній організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" та особам, які діють від її імені чи в її інтересах, вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію права власності, права постійного користування чи інших речових прав на земельну ділянку площею 0,3792га (кадастровий номер 6822482400:01:004:1575), розташовану за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, село Довжок, вулиця Свободи, 62, зокрема шляхом подання заяв, рішень та інших документів до суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів чи нотаріусів, та заборони суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів) вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав, (зокрема, права власності, права постійного користування) та вносити відомості чи записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,3792га з кадастровим номером 6822482400:01:004:1575.

В обґрунтування поданої заяви заявниця вказує про те, що предметом позову у цій справі є оскарження позивачкою неправомочного і неправомірного рішення загальних (Парафіяльних) зборів членів Релігійної організації "Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Української православної церкви", оформленого протоколом від 20.08.2023р. №1, яким було змінено засновників Релігійної організації "Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Української православної церкви", та прийнятого статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних (парафіяльних) зборів, оформленим протоколом від 20.08.2023р. №1.

Водночас, позивачка зазначає, що їй стало відомо те що, враховуючи зміни у складі засновників релігійної організації, та на підставі рішення загальних (Парафіяльних) зборів членів Релігійної організації "Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Української православної церкви", оформленого протоколом від 20.08.2023р. №1, та статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних (парафіяльних) зборів, оформленим протоколом від 20.08.2023р. №1, відповідач звернувся до Кам`янець-Подільської міської ради про відведення земельної ділянки за адресою: Кам`янець-Подільський р-н, с. Довжок, вул. Свободи, 62, кадастровий номер земельної ділянки 6822482400:01:004:1575, та передачу відповідачу в постійне користування земельну ділянку площею 3792кв. м (0,3792га) за адресою: Кам`янець-Подільський р-н, с. Довжок, вул. Свободи, 62, кадастровий номер земельної ділянки 6822482400:01:004:1575, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код 03.04).

Враховуючи наведене, позивачкою було ініційоване звернення у формі повідомлення до Кам`янець-Подільської міської ради, у якому зазначено про необхідність і можливість відкладення розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6822482400:01:004:1575, за адресою: Кам`янець-Подільський район, село Довжок, вулиця Свободи, 62, до винесення остаточного рішення у судовій справі №924/933/26.

Однак, повідомлення ОСОБА_1 не було розглянуто, а відповідно до інформації розміщеної на офіційному сайті Кам`янець-Подільської міської ради, рішенням Кам`янець-Подільської міської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3792кв. м (0,3792га) за адресою: Кам`янець-Подільський район, село Довжок, вулиця Свободи, 62, кадастровий номер земельної ділянки 6822482400:01:004:1575, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код 03.04), та передано Релігійній організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" в постійне користування земельну ділянку площею 3792кв. м (0,3792га) за адресою: Кам`янець-Подільський район, село Довжок, вулиця Свободи, 62, кадастровий номер земельної ділянки 6822482400:01:004:1575, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код 03.04).

Зважаючи на викладені обставини, заявниця вважає, що є необхідним застосування, забезпечення позову зі спрямованням на запобігання порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної та фізичної особи.

Крім того, позивачка зазначає про те, що в судовій справі №924/933/26 оскаржується саме зміна засновників релігійної організації, тому, на переконання останньої, невжиття заходів забезпечення позову призведе до звернення до суду позивачки для оскарження зазначеного вище рішення про затвердження проекту землеустрою, за кадастровим номером земельної ділянки 6822482400:01:004:1575, тобто, новообрані керівні органи релігійної організації після отримання акта права власності, нівелюють рішення суду у разі вирішення справи на користь позивачки, та змусять знову звертатись до суду, для оскарження наведеного рішення, тому саме є необхідним застосування заходів забезпечення позову щодо заборони реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822482400:01:004:1575.

Водночас, заявницею наголошено, що підставами для забезпечення позову є те що, після оформлення права постійного користування відповідач як уже власник спірної земельної ділянки зможе розпорядитися нею без обмежень, позаяк беззаперечним є ризик її відчуження чи іншого розпорядження нею, що може ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених прав ОСОБА_1 , за захистом яких остання звернулась до суду.

Також у заяві звернуто увагу на об`єктивні обставини, які, на думку заявниці, вплинуть на розгляд справи, у разі невжиття заходів забезпечення позову, зокрема такі як: існування ризику здійснення будь-яких дій щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду земельної ділянки, що в подальшому суттєво ускладнять поновлення порушеного права; поділ чи об`єднання земельної ділянки з іншими ділянками призведе до утворення нового об`єкта приватної власності, що ускладнить поновлення порушеного права позивачки у випадку задоволення її вимог; існування ризику, що відповідач, після оформлення права власності на постійне користування і уже як новий власник земельної ділянки реалізує своє право на будівництво на ній нерухомого майна, внаслідок чого буде штучно створено додаткову підставу для заволодіння власником такої нерухомості земельною ділянкою.

Крім того, заявниця зазначає, що заявлені нею заходи забезпечення позову є похідними від основних позовних вимог та матимуть наслідки заборони відповідачу вчиняти певні дії виключно щодо спірної земельної ділянки і лише в межах строку розгляду справи, а також вказує, що такі заходи відповідають вимогам закону та повною мірою забезпечать майбутнє рішення суду (у випадку задоволення позову). Водночас, зауважує, що заборона на подальші дії відповідача (релігійної громади) є заходом для зупинення виконання наслідків оспорюваного рішення.

Враховуючи викладене, посилаючись на ст. 136, п. п. 2, 4 ст. 137 ГПК України, заявниця вважає, що невжиття заходів у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії та заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026р., заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Вибодовському О.Д.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 с. Довжок Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (вх.№05-08/3294/26 від 08.09.2026р.) про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Пунктом 3 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Отже, у відповідності до господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021р. у справі №910/10598/21, від 28.08.2023р. у справі №906/304/23 та інших.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024р. у справі №754/5683/22 зроблено висновок, що при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019р. у справі №910/773/19.

Суд зазначає, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Водночас важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Таку правову позицію наведено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018р. по справі №910/361/18.

Виходячи з вищенаведеного, достатньо обґрунтованим для забезпечення як позовних вимог майнового характеру, так і позовних вимог немайнового характеру є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Тобто сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та з цією метою і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, подати докази наявності відповідних обставин.

У поданій заяві заявниця вказує про те, що підставою для звернення позивачки до суду стало оскарження неправомочного і неправомірного рішення загальних (Парафіяльних) зборів членів Релігійної організації "Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Української православної церкви", оформленого протоколом від 20.08.2023р. №1, яким було змінено засновників Релігійної організації "Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Української православної церкви", та прийнятого статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних (парафіяльних) зборів, оформленим протоколом від 20.08.2023р. №1.

При цьому, заявницею звернуто увагу, що під час перебування судової справи №924/933/26 у провадженні Господарського суду Хмельницької області, рішенням Кам`янець-Подільської міської ради, за результатами розгляду звернення відповідача, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3792кв. м (0,3792га) за адресою: Кам`янець-Подільський район, село Довжок, вулиця Свободи, 62, кадастровий номер земельної ділянки 6822482400:01:004:1575, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код 03.04), та передано Релігійній організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" в постійне користування земельну ділянку площею 3792 кв. м (0,3792га) за адресою: Кам`янець-Подільський район, село Довжок, вулиця Свободи, 62, кадастровий номер земельної ділянки 6822482400:01:004:1575, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код 03.04).

Відтак, на переконання заявниці, враховуючи те, що у даній справі оскаржується зміна засновників релігійної організації, невжиття заходів забезпечення позову, призведе до звернення до суду позивачки для оскарження зазначеного вище рішення про затвердження проекту землеустрою, за кадастровим номером земельної ділянки 6822482400:01:004:1575, тобто, новообрані керівні органи релігійної організації після отримання акта права власності, нівелюють рішення суду у разі вирішення справи на користь позивачки, та змусять знову звертатись до суду, для оскарження наведеного рішення, тому саме є необхідним застосування заходів забезпечення позову щодо заборони реєстрації права власності на вказану земельну ділянку.

Відтак, заявниця вважає, що існує об`єктивна необхідність застосування заходів забезпечення позову, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, у вигляді: заборони Релігійній організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" та особам, які діють від її імені чи в її інтересах, вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію права власності, права постійного користування чи інших речових прав на земельну ділянку площею 0,3792га (кадастровий номер 6822482400:01:004:1575), розташовану за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, село Довжок, вулиця Свободи, 62, зокрема шляхом подання заяв, рішень та інших документів до суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів чи нотаріусів, та заборони суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів) вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав, (зокрема, права власності, права постійного користування) та вносити відомості чи записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,3792га з кадастровим номером 6822482400:01:004:1575.

Суд зазначає, що одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

При вирішенні заяви суд виходить з того, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд вважає, що заявниця не обґрунтувала необхідності вжиття заходів забезпечення позову, до набрання законної сили судовим рішення у цій справі, та не довела наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність застосування забезпечення позову. Відтак, зважаючи на зміст доводів заявниці та наявних матеріалів справи, останньою не доведено доцільності та необхідності забезпечення позову, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі (у вигляді заборони Релігійній організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" та особам, які діють від її імені чи в її інтересах, вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію права власності, права постійного користування чи інших речових прав на земельну ділянку площею 0,3792га (кадастровий номер 6822482400:01:004:1575), розташовану за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, село Довжок, вулиця Свободи, 62, зокрема шляхом подання заяв, рішень та інших документів до суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів чи нотаріусів, та заборони суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів) вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав, (зокрема, права власності, права постійного користування) та вносити відомості чи записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,3792га з кадастровим номером 6822482400:01:004:1575), про що зазначила заявниця.

Адже саме лише посилання позивачки на занепокоєння щодо загрози настання обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення, зокрема такі обставини як затвердження Кам`янець-Подільською міською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Кам`янець-Подільський район, село Довжок, вулиця Свободи, 62, кадастровий номер земельної ділянки 6822482400:01:004:1575, та передачу її в постійне користування Релігійній організації "Релігійна громада парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Довжок Православної церкви України" (відповідачу у цій справі) для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код 03.04) не свідчить про наміри відповідача зареєструвати відповідне речове право на означену вище земельну ділянку за релігійною організацією, а відтак наведені заявницею у заяві доводи не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Так як заявницею в установленому законом порядку не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних нею заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивачки в обраний останньою спосіб. Так, у заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявниці стосовно ймовірності дій, які ускладнять захист її прав по цій справі у разі задоволення позову.

Відповідно до приписів ст. ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Водночас, судом звертається увага, що жодних інших обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову, крім описаних вище, які визнаються не обґрунтованими та не підтвердженими, позивачем не наведено. Наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраних заходів забезпечення позову, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявницею ОСОБА_1 не підтверджено зазначених нею підстав вжиття заходів забезпечення позову та не доведено, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття обраних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявниці, за захистом яких вона звернулась до суду.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 232, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 с. Довжок Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (вх.№05-08/3294/26 від 08.09.2026р.) про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею 09.09.2026р. та може бути оскаржена в порядку ст. 257 ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя О.Д. Вибодовський

Виготовлено 3 примірники:

1 - до справи (в паперовому екземплярі);

2 - заявниці (32343, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с. Довжок, вул. Кармелюка, буд. 12 рек. з повід.);

3 - представнику заявниці (до електронного кабінету).