Рішення № 139590326, 07.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/880/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Фізичної особи-підприємця Ягодової Надії Олександрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення 719 227 грн. 13 коп.

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Чорний В.А.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Чорний Владислав Андрійович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ягодової Надії Олександрівни, в якому, посилаючись на порушення умов Договору поставки №28/11-25 від 28.11.2025, просить стягнути з останнього заборгованість у сумі 719 227 грн. 13 коп., з яких: 650 000,00 грн основного боргу, 25 661,10 грн. інфляційних втрат, 36 140,00 грн. пені, 7426,03 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.07.2026 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича залишено без руху. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Чорного Владислава Андрійовича протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати суду докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення, довідку про зарахування судового збору, сплаченого згідно квитанції від 12.07.2026 року на суму 8630,73 грн., до спеціального фонду державного бюджету України.

20.07.2026 року через систему Електронний суд Фізичною особою-підприємцем Чорним Владиславом Андрійовичем подано докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення, довідку про зарахування судового збору, сплаченого згідно квитанції від 12.07.2026 року на суму 8630,73 грн., до спеціального фонду державного бюджету України.

Ухвалою суду від 22.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на "17" серпня 2026 року.

Відповідач відзиву на позов суду не подав, причин неподання не повідомив.

Відповідно до ч.9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 17.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на "07" вересня 2026 року.

У судове засідання 07.09.2026 року повторно не з`явився Відповідач, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності Відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками справи, заслухавши Позивача, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

28 листопада 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Ягодовою Надією Олександрівною, як Постачальником та Фізичною особою-підприємцем Чорним Владиславом Андрійовичем, як Покупцем було укладено Договір поставки №28/11-25 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця паливні деревинні гранули (пелети) (надалі - Товар) в кількості, відповідної якості і за ціною в порядку та строки, передбачені Договором та додатками до нього, що є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому Договорі.

Відповідно до п.1.5 Договору, кількість, асортимент кожної партії товару (під «партією» продукції Сторони розуміють кількість (обсяг) продукції, вказану в одній видатковій накладній), узгоджується Сторонами на підставі заявки Покупця та вказується у видатковій накладній. На підтвердження узгодження заявки Покупця, Постачальник виставляє рахунок-фактуру на оплату замовленої партії продукції.

За умовами п.3.2. Договору оплата за договором здійснюється Покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки партії товару.

За умовами п.4.1 Договору погодження необхідних Умов здійснюється окремо по кожній поставці. Для замовлення товару Покупець звертається до Постачальника із заявкою (далі - заявка) на поставку товару за допомогою електронного зв`язку шляхом направлення замовлення на адресу електронної пошти Постачальника (уаdоdоvа1224@gmаі1.соm). Постачальник повинен розглянути замовлення Покупця та надати підтвердження протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання замовлення Покупця. Зобов`язання по поставці неузгодженого товару у Постачальника не виникають.

Відповідно до п. 4.2. Договору, у разі якщо протягом 2 (двох) робочих днів з моменту направлення Покупцем заявки Постачальнику від Постачальника не надійде повідомлення про неможливість виконання заявки, заявка на поставку товару вважається прийнятою до виконання.

Відповідно до п.4.4 Договору, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару в строк, що не перевищує 5 (п`яти) календарних днів з моменту подачі Покупцем заявки на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено Сторонами у відповідних специфікаціях до Договору.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріпленням печатками Сторін і діє до 28 листопада 2026р. та пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем було сплачено на рахунок Відповідача 312 500,00 грн по платіжній інструкції №40 від 16.02.2026 року та 337 500,00 грн. по платіжній інструкції №41 від 18.02.2026 року. Призначенням платежу у платіжних інструкціях зазначено: "сплата за пелети згідно рахунків-фактур № 16/02 №16/03 від "16" лютого 2026 р. на підставі Договору поставки №28/11-25 від 28 листопада 2025 року".

При цьому судом встановлено, що додані Позивачем до позовної Рахунки-фактури №16/02 №16/03 від 16 лютого 2026 р. (а.с. 20, 21) не підписані зі сторони їх видавця (відповідача, постачальника) ФОП Ягодова Н.О..

Також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази здобуття цих рахунків Позивачем.

Відповідно до ч. статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ж до статті 530 Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.1 статті 692 ЦКУ покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як уже зазначалося вище за умовами п.3.2. Договору оплата за договором здійснюється Покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки партії товару.

Отже сплативши Відповідачу 650 000 грн. до отримання Товару від останнього Позивач діяв на власний ризик та не у відповідності до умов Договору.

В той же час суд зазначає, що в даному випадку суд не може застосувати норми статті 531 ЦК України про дострокове виконання зобов`язання боржником, так як не отримавши від відповідача Товару, Позивач ще не є боржником.

Поряд з вищенаведеним суд зазначає, що отримавши від Позивача грошові кошти в сумі 650000 грн. Відповідач, з метою дотримання загальних засад цивільного законодавства, зокрема, таких як справедливість, добросовісність та розумність та умов Договору поставки, був зобов`язаний поставити Позивачу Товар або повернути кошти останньому.

Однак, всупереч наведеному, Відповідач Товару Позивачу не поставив і грошових коштів не повернув.

ФОП Чорним В.А. було направлено Відповідачу письмову претензію за вих. №01-14/04/26 від 14.04.2026 року (трек-номер 0311011612259) з вимогою добровільного повернення отриманих грошових коштів. Втім, навіть після отримання письмової претензії Відповідач не виконав своїх зобов`язань, не повернув отримані кошти та не надав будь-яких письмових заперечень щодо заявлених вимог.

За приписами ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За наведених вище обставин, суд доходить висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 650000 грн. грунтується на законі, а відтак є правомірною.

Також суд зазначає, що після направлення Позивачем вимоги Відповідачу про повернення грошових коштів у останнього виникло грошове зобов`язання по поверненню коштів, яке Відповідач був зобов`язаний виконати у строки, встановлені ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Однак Відповідач грошового зобов`язання по поверненню коштів не виконав.

Відповідно до ч.3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з огляду на вищевказане та те, що Відповідач у строк, встановлений статтею 530 ЦК України, не виконав грошового зобов`язання по поверненню Позивачу грошових коштів у сумі 650000 грн., то, відповідно, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому, з врахуванням строків, встановлених статтею 530 ЦК України, початком вищевказаних нарахувань є 22 квітня 2026 року, а закінченням 10 липня 2026 року (строк зазначений Позивачем).

Таким чином за період з 22.04. 2026 по 10.07.2026 розрахунок нарахувань за ч.2 статті 625 ЦКУ є наступним:

- індекс інфляції за весь час прострочення 5 194 грн.15 коп.;

- три проценти річних від простроченої суми 4 273 грн. 97 коп..

Отже саме вищевказані суми інфляційних та 3% річних підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

В той же час суд зазначає, що не підлягає задоволенню вимога Позивача про стягнення з Відповідача неустойки за прострочення поставки товару з огляду на наступне.

Пунктом 1.2 Договору поставки №28/11-25 від 28.11.2025 передбачено, що найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно Договору, вказується у відповідних специфікаціях та/або накладних на товар, що оформлюються на кожну поставку та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.1.5 Договору, кількість, асортимент кожної партії товару (під «партією» продукції Сторони розуміють кількість (обсяг) продукції, вказану в одній видатковій накладній), узгоджується Сторонами на підставі заявки Покупця та вказується у видатковій накладній. На підтвердження узгодження заявки Покупця, Постачальник виставляє рахунок-фактуру на оплату замовленої партії продукції.

За умовами п.4.1 Договору погодження необхідних Умов здійснюється окремо по кожній поставці. Для замовлення товару Покупець звертається до Постачальника із заявкою (далі - заявка) на поставку товару за допомогою електронного зв`язку шляхом направлення замовлення на адресу електронної пошти Постачальника (уаdоdоvа1224@gmаі1.соm). Постачальник повинен розглянути замовлення Покупця та надати підтвердження протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання замовлення Покупця. Зобов`язання по поставці неузгодженого товару у Постачальника не виникають.

Відповідно до п.4.4 Договору, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару в строк, що не перевищує 5 (п`яти) календарних днів з моменту подачі Покупцем заявки на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено Сторонами у відповідних специфікаціях до Договору.

Суд зазначає, що Позивач не надав суду доказів того, що між ним та Відповідачем укладалися Специфікації до договору та/або накладні на товар на кожну поставку, що він направляв Відповідачу заявку на поставку товару і що остання підтверджена Відповідачем.

Отже за умовами п. 4.1. та п.4.4 Договору зобов`язання по поставці неузгодженого товару у Постачальника (Відповідача) не виникли.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт безпідставного утримання Відповідачем грошових коштів у сумі 65000 грн., отриманих від Позивача, а Відповідач вказане не спростував, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ягодової Надії Олександрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 650 000 (шістсот п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. основного боргу, 5 194 (п`ять тисяч сто дев`яносто чотири) гривні 15 коп. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 4 273 (чотири тисячі двісті сімдесят три) гривні 97 коп. та 7 913 (сім тисяч дев`ятсот тринадцять) гривень 61 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити у задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09 вересня 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.