Рішення № 139590318, 08.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/706/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної, при секретарі судового засідання С.Оліфер, розглянувши матеріали справи за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до відповідача Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна.

За участю представників сторін:

Представник позивача: Піддубний О.О. (в режимі - ВКЗ)

ВСТАНОВИВ:

В червні 2026 року Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» генеральним директором ДСГП «Ліси України» листом №262/16.1-ВЛ від 13 січня 2026 року з метою упорядкування майнового стану ДП «Ліси України» доручено забезпечити державну реєстрацію (перереєстрацію) речових прав на нерухоме майно, яке відповідно до положень про філії закріплюється за філіями, яке станом на 13 січня 2025 року не зареєстровано у встановленому законодавством порядку або державна реєстрація якого здійснена до 26 жовтня 2022 року, або відомості про державне майно зареєстровані некоректно.

У зв`язку із цим, з метою реєстрації 36,5 відсотків будівлі гаражів за ДСГП «Ліси України» представник філії «Поліський лісовий офіс» звернувся до державного реєстратора, який повідомив, що він не може провести таких дій у зв`язку із наявними на цю частину будівлі обтяжень у вигляді накладеного арешту на нерухоме майно.

Зі змісту інформаційної довідки №476680964 від 11 травня 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна вбачається, що за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н., смт. Млинів, вул.Покровська (попередня назва вулиці - Кірова), буд. 55 містяться обтяження у вигляді арешту нерухомого майна згідно постанови Млинівського райвідділу державної виконавчої служби б/н від 20 квітня 2003 року.

При цьому, дане обтяження зареєстровано Млинівською районною державною нотаріальною конторою у відповідному реєстрі за №7844786 від 03 вересня 2008 року. Зокрема, у зазначених відомостях власником нерухомого майна вказано ВАТ «Млинівський райсількомунгосп», що припинене у 2009 році на підставі рішення Господарського суду Рівненської області у справі №9/25 від 22 січня 2009 року про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом. Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наявність арешту та заборони на відчуження нерухомого майна порушує належне філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» право володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Зі змісту відповіді №7559 від 29 квітня 2026 року вбачається, що здійснивши пошук в Автоматизованій системі виконавчого провадження щодо Млинівського райсількомунгоспу встановити під яке саме виконавче провадження було накладено арешт майна боржника реєстраційний номер 7877786 не вдалося та повідомлено про неможливість надання документів на підставі яких виносилося відповідне обтяження. За таких обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. На підставі п.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/706/26 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, судове засідання призначено на 24 червня 2026 року.

24 червня 2026 року судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Н. Церковної у відпустці.

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року розгляд справи призначено на 29 липня 2026 року.

Ухвалою суд від 29 липня 2026 року суд з власної ініціативи продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів до 02.09.2026 року включно. Розгляд підготовчого засідання відкладено 20 серпня 2026 року.

20 серпня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 20.08.2026 року закрито підготовче провадження у справі № 918/706/26. Призначено справу до судового розгляду по суті на 02 вересня 2026 року.

02.09.2026 року суд заслухав по суті представника позивача та дослідив докази і перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши його ухвалення та проголошення на 08.09.2026 року на 9 год.45 хв., про що постановив ухвалу.

Відповідач в судове засідання 08.09.2026 року не з`явився хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що вбачається з матеріалів справи. Про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Крім того, ухвали суду надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно з ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників відповідача у судове засідання не визнавалася обов`язковою суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 08.09.2026 року проголошено вступну та розолютивну частину рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2002 року та акту прийому-передачі ВАТ «Млинівський райсількомунгосп» продав та передав у власність Млинівському держлісгоспу будівлі та споруди, а саме: контору 121,7 м2; склад матеріалів 78,4 м2; гараж- 109,4 м2, що становить 63,5/100 частини будівлі гаража, уборну цегляну 2,3 м2, благоустрій 80 м2, які знаходяться за адресою: Рівненська обл., смт. Млинів, вул.Кірова, буд. 55.

Рівненським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам про те, що будівля гаражів 63,5/100 частини зареєстрована за державою в особі Державного комітету лісового господарства (Млинівський держлісгосп) на праві державної власності. Вказане також підтверджується інформаційною довідкою Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» № 83 від 29 серпня 2025 року згідно якої вбачається, що згідно реєстрових книг бюро станом на 01 січня 2013 року право власності на будівлю гаражів за адресою: Рівненська область, Дубенський район, смт. Млинів, вул. Покровська буд. 55, зареєстровано на праві загальнодержавної власності за: Держава в особі Державного комітету лісового господарства (Млинівський держлісгосп) - 63,5/100 на підставі договору купівлі продажу від 01 листопада 2002 року та акту прийому передачі про що зроблений запис в реєстровій книзі бюро по сщ. Млинів 1-65-152.

В подальшому, згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27 січня 2004 року серії ВВА №708881, засвідченого приватним нотаріусом Рідченком О.Й. ВАТ «Млинівський райсількомунгосп» продав 36,5 відсотків будівлі гаражів загальною площею 172,2 кв.м. Млинівському держлісгоспу у зв`язку із чим, останньому перейшло приміщення гаражів, позначене на плані 1-1, загальною площею 62,8 кв.м. Таким чином, Млинівським держлісгоспом згідно договорів купівлі продажу фактично було придбано 100 відсотків будівлі гаражів.

Враховуючи зазначене, вказаний об`єкт нерухомого майна згідно перерахованих документів було відчужено на користь Млинівського держлісгоспу, проте ж у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна як власників вказано ВАТ «Млинівський райсількомунгосп» (36,5/100) та Держава в особі державного комітету лісового господарства (63,5/100). Філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» генеральним директором ДСГП «Ліси України» листом №262/16.1-ВЛ від 13 січня 2026 року з метою упорядкування майнового стану ДП «Ліси України» доручено забезпечити державну реєстрацію (перереєстрацію) речових прав на нерухоме майно, яке відповідно до положень про філії закріплюється за філіями, яке станом на 13 січня 2025 року не зареєстровано у встановленому законодавством порядку або державна реєстрація якого здійснена до 26 жовтня 2022 року, або відомості про державне майно зареєстровані некоректно.

У зв`язку із цим, з метою реєстрації 36,5 відсотків будівлі гаражів за ДСГП «Ліси України» представник філії «Поліський лісовий офіс» звернувся до державного реєстратора, який повідомив, що він не може провести таких дій у зв`язку із наявними на цю частину будівлі обтяжень у вигляді накладеного арешту на нерухоме майно.

Зі змісту інформаційної довідки №476680964 від 11 травня 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна вбачається, що за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н., смт. Млинів, вул.Покровська (попередня назва вулиці - Кірова), буд. 55 містяться обтяження у вигляді арешту нерухомого майна згідно постанови Млинівського райвідділу державної виконавчої служби б/н від 20 квітня 2003 року.

При цьому, дане обтяження зареєстровано Млинівською районною державною нотаріальною конторою у відповідному реєстрі за №7844786 від 03 вересня 2008 року. Зокрема, у зазначених відомостях власником нерухомого майна вказано ВАТ «Млинівський райсількомунгосп», що припинене у 2009 році на підставі рішення Господарського суду Рівненської області у справі №9/25 від 22 січня 2009 року про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом. Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, філія «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» (Млинівський держлісгосп) не є боржником у виконавчому провадженні.

Наявність арешту та заборони на відчуження нерухомого майна порушує належне філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» право володіти, користуватися та розпоряджатися майном. Задля зняття арешту з майна, до Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 21 квітня 2026 року подано заяву №29/26 про скасування арешту .

Зі змісту відповіді №7559 від 29 квітня 2026 року вбачається, що здійснивши пошук в Автоматизованій системі виконавчого провадження щодо Млинівського райсількомунгоспу встановити під яке саме виконавче провадження було накладено арешт майна боржника реєстраційний номер 7877786 не вдалося та повідомлено про неможливість надання документів на підставі яких виносилося відповідне обтяження.

За таких обставин наявність арешту створює необґрунтовані та тривалі перешкоди у реалізації позивачем права власності, унеможливлює проведення державної реєстрації речових прав та фактично позбавляє власника можливості повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист права - це використання передбачених законом способів (можливостей, інструментів) для поновлення свого порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд (стаття 20 ЦК України).

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, посилаючись на те, що він як власник приміщення - будівлі гаражів (36,5%), розташовані за адресою: смт. Млинів, вул.Покровська,55 (попередня назва вулиці - Кірова), позбавлений можливості вільно користуватися, розпоряджатися цим нерухомим майном, у зв`язку із наявністю накладеного арешту, реєстраційний номер обтяження: 7844786.

Судом враховується, що порядок примусового виконання рішень визначений Законами України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, що був чинний на момент прийняття державним виконавцем постанови про накладення арешту на нерухоме майно (далі Закон №606-XIV) та від 02.06.2016 №1404-VІІІ з наступними змінами і доповненнями (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні визначала стаття 6 Закону № 606-XIV, відповідно до частини першої якої державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно до покладених на державного виконавця обов`язків, передбачених частиною першою статті 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічна норма міститься і в Законі №1404-VІІІ, частиною першою статті 18 якого закріплено обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України № 606-ХІV, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст. 57 Закону України №606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Аналогічні положення відображені і в ст. 56 Закону №1404-VІІІ.

У статті 49 Закону України № 606-ХІV визначені випадки закінчення виконавчого провадження, зокрема виконавче провадження підлягає закінченню у разі, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва (п.3); визнання боржника банкрутом (п.7).

Згідно ст. 50 Закону України № 606-ХІV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У ст. 40 Закону №1404-VІІІ зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно зі ст. 39 Закону№1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (п. 3).

Як вбачається з матеріалів справи (інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна), а саме будівлі гаражів (36,5%), розташовані за адресою: смт. Млинів, вул.Покровська,55 (попередня назва вулиці - Кірова) наявне обтяження - містяться обтяження у вигляді арешту нерухомого майна згідно постанови Млинівського райвідділу державної виконавчої служби б/н від 20 квітня 2003 року.

При цьому, дане обтяження зареєстровано Млинівською районною державною нотаріальною конторою у відповідному реєстрі за №7844786 від 03 вересня 2008 року.

Зокрема, у зазначених відомостях власником нерухомого майна вказано ВАТ «Млинівський райсількомунгосп», що припинене у 2009 році на підставі рішення Господарського суду Рівненської області у справі №9/25 від 22 січня 2009 року про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом.

Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, відповідно до наявних в матеріалах справи листів відповідача, відповідно до номенклатури справ Млинівського відділу ДВС, завершені виконавчі провадження зберігаються в архіві протягом 3-х років з подальшим їх знищенням . В автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні будь-які провадження щодо ВАТ «Млинівський райсількомунгосп» .

З цього вбачається, що діючих виконавчих проваджень з примусового виконання наказів щодо ВАТ «Млинівський райсількомунгосп» немає, таке виконавче провадження знищене, а, отже, завершене.

Так, судом звертається увага на те, що ВАТ «Млинівський райсількомунгосп», припинено 2009 році у зв`язку із визнанням його банкрутом.

Тобто, відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягало закінченню, а арешт відповідно зняттю.

Положеннями ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ визначено порядок і підстави зняття арешту.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту ( ч.1 ст. 59 Закону України №1404-VІІІ).

У ч.4 ст.59 Закону України №1404-VІІІ викладено перелік підстав, який надає державному виконавцю самостійно знімати арешт (ч. 4 ст. 59): отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта осподарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону України №1404-VІІІ).

Суд зазначає, що статтею 41 Конституції України визначено право кожного вільно володіти користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено поняття права власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша та друга статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння, для усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11, від 15.05. 2019 у справі № 372/2904/17-ц, від 21.07.2019 у справі №911/1247/18, від 08.10.2019 у справі № 643/3614/17).

Станом на час судового розгляду справи арешт, накладений на будівлі гаражів (36,5%), розташовані за адресою: смт. Млинів, вул.Покровська,55 (попередня назва вулиці - Кірова) що є власністю позивача не знятий. Доказів протилежного суду не подано.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

За наведених вище обставин, не зняття арешту з майна є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Суд також зауважує, що застосування арешту майна як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що наявність не скасованого обтяження у вигляді арешту на будівлі гаражів (36,5%), розташовані за адресою: смт. Млинів, вул.Покровська,55 (попередня назва вулиці - Кірова) перешкоджає здійсненню прав власника, то наявні підстави для задоволення вимоги щодо зняття арешту з цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зняти арешт на нерухоме майно, а саме будівлі гаражів (36,5%), розташовані за адресою: смт. Млинів, вул.Покровська,55 (попередня назва вулиці - Кірова), реєстраційний номер обтяження: 7844786.

3. Стягнути з Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (35100, Рівненська обл., Дубенський р-н, смт. Млинів, вул. В.Поліщука, 18, код ЄДРПОУ 34337386) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (43010, Волинська обл, м. Луцьк, пр. Волі,30, код ЄДРПОУ 45601597) 2 662,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2026 року.

Суддя Н.Церковна