Ухвала суду № 139590308, 09.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

09.09.2026 Справа №917/1147/26(917/1739/26)

м. Полтава

Суддя Паламарчук В.В., розглянув

заяву ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1

про грошові вимоги до боржника (вхід. №1803/26 від 02.09.2026) по справі №917/1147/26

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Стрім Системс", вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 2А, м. Харків, Харківська область, 61153; код ЄДРПОУ 44583284

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Капітал", вул. Чумацький шлях, буд. 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010; код ЄДРПОУ 32544734

за участю: Фонду державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9

про банкрутство

Встановив: ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.06.2026 відкрито провадження у справі №917/1147/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Капітал" (вул. Чумацький шлях, буд. 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010; код ЄДРПОУ 32544734); введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Зубка Андрія Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №798 від 23.04.2013, код РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса офісу: вул. Старосельська, буд. 1-Е, м. Київ, 02125).

З метою виявлення конкурсних кредиторів, 30.06.2026 Господарським судом Полтавської області оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Капітал" (номер публікації: 79838; дата публікації на сайті ВС: 30.06.2026 16:06).

Під час перебування судді ОСОБА_2 у щорічній відпустці, 02.09.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 58 930,97грн (вхід. №1803/26).

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.09.2026 заяву передано на розгляд судді Паламарчуку В.В. в межах справи про банкрутство №917/1147/26 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №917/1147/26(917/1739/26).

Розглянувши заяву, суд прийшов до висновку про необхідність залишення її без руху, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно ч. 1 ст.162 ГПК України у позовній заяві (заяві) позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява серед іншого повинна містити - обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Так, у поданій заяві ОСОБА_1 прохає суд визнати грошові вимоги в сумі 58 930,97грн, що складаються з заробітної плати, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Проте, в порушення п. 3 ч.3 ст. 162 ГПК України до заяви не надано обґрунтованого розрахунку сум, що підлягають визнанню.

Крім того, частиною 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Заявниця в своїй заяві посиланням на п.8 ч. 1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір" вказує, що вона звільнена від сплати судового збору.

Водночас, суд звертає увагу, що п.8 ч. 1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Разом з тим, матеріали поданої заяви не містять доказів на підтвердження належності заявниці до осіб, визначених пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а відтак суд позбавлений можливості встановити наявність у неї передбачених законом підстав для звільнення від сплати судового збору.

Натомість, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Зважаючи на це, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Крім того, на підставі статті 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

Враховуючи те, що заявлені грошові вимоги про визнання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не є вимогами про стягнення заробітної плати, а відтак заявник не звільняється від сплати судового збору за звернення до суду з такими вимогами.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" за подання заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом, сплачується судовий збір - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб (6 656, 00 грн.)

Отже, заявниця повинна надати суду докази сплати судового збору у розмірі 6 656, 00 грн.

У відповідності до положень, встановлених ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3 328,00 грн.

При цьому судом встановлено, що заяву подано заявницею безпосередньо до канцелярії суду у паперовій формі, а не через підсистему "Електронний суд".

Відтак, передбачений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання процесуальних документів в електронній формі до заявлених правовідносин не застосовується.

Отже, заявниця повинна надати суду докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі, а саме 6 656,00 грн.

За таких обставин, з урахуванням встановленої судом відсутності доказів, які підтверджують наявність у заявниці передбачених законом підстав для звільнення від сплати судового збору, а також ненадання доказів його сплати у визначеному законом розмірі, суд дійшов висновку, що заява подана з недодержанням вимог частини третьої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

У відповідності до п. 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами ст.46 КУзПБ господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху суд повідомляє заявнику про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху .

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника (вхід. №1803/26 від 02.09.2026) - без руху.

Керуючись ст. 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 45, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника (вхід. №1803/26 від 02.09.2026) - залишити без руху.

2. Заявнику протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки шляхом надання суду:

- обґрунтованого розрахунку заявлених вимог;

- докази сплати судового збору у розмірі 6 656,00грн.

3. Роз`яснити заявнику, якщо кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає (стаття 235 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Паламарчук В.В.