Ухвала суду № 139590225, 09.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"09" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/917/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

При секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши матеріали скарги Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк на дії державного виконавця за вх.№2-1385/26 від 15.07.2026р. у справі №916/917/22

За позовом: Акціонерного товариства „Український будівельно-інвестиційний банк (01135, м. Київ, вул. Чорновола, 8; код ЄДРПОУ 26547581)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Про стягнення 35229,98 грн.

Суб`єкт оскарження: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин Світлана Степанівна

За участі:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від відділу ДВС: не з`явився

Встановив: Акціонерне товариство „Український будівельно-інвестиційний банк звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича про стягнення 35229,98 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2022р. позовну заяву Акціонерного товариства „Український будівельно-інвестиційний банк задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича на користь Акціонерного товариства „Український будівельно-інвестиційний банк заборгованість за Договором про надання гарантії BGV/UA/03-2-14979 від 09.11.2022р., станом на 22.02.2022р. у розмірі 35229,98 грн., в т.ч. заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 33550,00 грн., заборгованість за нарахованими та простроченими процентами у розмірі 1122,06 грн., пеню за несвоєчасно сплачений кредит у розмірі 544,058грн., пеню за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом у розмірі 13,84 грн. коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.

04.10.2022р. Господарським судом Одеської області було видано наказ про примусове виконання рішення суду у даній справі та скеровано його стягувачу.

29.01.2026р. до Господарського суду Одеської області від Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича надійшла заява про перегляд рішення у справі №916/917/22 за нововиявленими обставинами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.03.2026р. заяву Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича від 29.01.2026р. вх. №ГСОО 2-127/26 про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2022р. за нововиявленими обставинами, подану у справі №916/917/22 - задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2022р. скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства „Український будівельно-інвестиційний банк до Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича про стягнення 35229,98 грн. відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. за подання позовної заяви до суду покладено на позивача. Стягнуто з Акціонерного товариства „Український будівельно-інвестиційний банк на користь Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича витрати по сплаті судового збору у розмірі 3721,50 грн. за подання заяви про перегляд рішення суду у справі №916/917/22 за нововиявленими обставинами.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026р. рішення Господарського суду Одеської області 02.03.2026 у справі №916/917/22 залишено без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ УКРБУДІНВЕСТБАНК - без задоволення.

27.05.2026р. Господарським судом Одеської області було видано наказ про примусове виконання рішення суду у даній справі.

15.07.2026р. вх.№ГСОО 2-1385/26 судом одержано скаргу на дії державного виконавця, в якій Акціонерне товариство Український будівельно-інвестиційний банк просить суд:

-визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин Світлани Степанівни відносно виконання наказу №916/917/22, виданого 27.05.2026р. Господарським судом Одеської області про стягнення з Акціонерного товариства „Український будівельно-інвестиційний банк на користь Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича витрат по сплаті судового збору у розмірі 3721,50 грн. за подання заяви про перегляд рішення суду у справі №916/917/22 за нововиявленими обставинами;

-визнати неправомірними та зобов`язати державного виконавця скасувати постанови, винесені 14.07.2026р. в межах ВП №81319494 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин Світланою Степанівною, а саме: постанову від 14.07.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП №81319494; постанову від 14.07.2026 про стягнення виконавчого збору ВП №81319494; постанову від 14.07.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №81319494.

У зв`язку з перебуванням судді Д`яченко Т.Г. у відпустці з 29.06.2026р. по 31.07.2026р., на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області №196 від 15.07.2026 призначено повторний автоматичний розподіл скарги на дії державного виконавця від 15.07.2026р. за вх.№2-1385/26 у справі №916/917/22, за результатами якого призначено суддю Смелянець Г.Є. для розгляду вказаної скарги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) від 16.07.2026р. призначено скаргу Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк на дії державного виконавця за вх.№2-1385/26 від 15.07.2026 до розгляду у судовому засіданні на "03" серпня 2026 р. о 16:30, із повідомленням учасників справи та державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин Світлану Степанівну про судове засідання щодо розгляду скарги.

30.07.2026р. до суду відповідачем надано заперечення.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 30.07.2026 №1562/0/15-26 "Про звільнення Смелянець Г.Є. з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", на виконання пунктів 9.1.11., 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, необхідно призначити автоматизований розподіл скарги на дії ДВС по справі №916/917/22.

Відповідно до проколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.08.2026р. скаргу передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.08.2026р. прийнято до розгляду скаргу Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк на дії державного виконавця за вх.№2-1385/26 від 15.07.2026р. у справі №916/917/22 та призначено на "09" вересня 2026 р. о 09:40.

У судовому засіданні 09.09.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали та повідомлено, що повний текст ували буде складено 09.09.2026 року.

В обґрунтування поданої скарги, позивачем було зазначено суду, що 14.07.2026р. старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин Світланою Степанівною відкрито виконавче провадження ВП № 81319494 про стягнення з Акціонерного товариства „Український будівельно-інвестиційний банк на користь Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича витрат по сплаті судового збору у розмірі 3721,50 грн. за подання заяви про перегляд рішення суду у справі №916/917/22 за нововиявленими обставинами.

В межах виконавчого провадження ВП № 81319494, старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин Світланою Степанівною також винесено постанову від 14.07.2026р. про стягнення виконавчого збору в сумі 372,15 грн., а також постанову від 14.07.2026р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 200,00 грн.

Позивачем було зазначено суду, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 05.10.2023 року №350-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) прийнято рішення №1235 від 05.10.2023 року «Про початок процедури ліквідації АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого повноваження ліквідатора з 06 жовтня 2023 року до 05 жовтня 2026 року (включно) делеговані Паламарчуку Віталію Віталійовичу. Ліквідація Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк здійснюється відповідно до ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ст.45 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Позивачем було зазначено суду, що відкриття виконавчого провадження відносно банку який перебуває в процедурі ліквідації, як способу захисту інтересів стягувача не є ефективним способом захисту інтересів стягувача а також перешкоджає задоволенню законних інтересів інших кредиторів банку який перебуває в процедурі ліквідації. При цьому необхідно враховувати, що процедура ліквідації банку є обмеженою у часі.

Також позивачем було зазначено суду, щодо неефективність відкриття виконавчого провадження відносно банку який перебуває в процедурі ліквідації вказують наступні фактори: в межах виконавчого провадження неможливо звернути стягнення на майно або кошти банку який перебуває в процедурі ліквідації. За доводами позивача, накладення арешту на майно і кошти банку який перебуває в процедурі ліквідації не допускається, банк в процедурі ліквідації використовує лише один накопичувальний рахунок відкритий в НБУ який має спеціальний режим використання.

Як вказує позивач, на майно банку який перебуває в процедурі ліквідації неможливо звернути стягнення в межах виконавчого провадження оскільки це майно включається до ліквідаційної маси банку і підлягає реалізації в порядку встановленому ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Внесення банку який перебуває в процедурі ліквідації до Єдиного реєстру боржників перешкоджає процедурі ліквідації і задоволенню вимог всіх кредиторів банку і тому є незаконним.

Позивачем було зазначено суду, що виконавче провадження відкрите і триваюче відносно банку після початку процедури його ліквідації викликає конфлікт з правовими нормами ст.4, 39 ЗУ «Про виконавче провадження». а також з нормами ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в результаті такого конфлікту виникає конкуренція щодо виконання судового рішення яка призводить до неефективності процедури його виконання.

Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що скаржник помилково стверджує, що в силу вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавче провадження не могло бути відкрито, а вимоги мають задовольнятися виключно в порядку черговості через реєстр акцептованих вимог кредиторів. Процедуру ліквідації АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» розпочато 06.10.2023р., таким чином, судовий спір у 2026 році відбувався, а судове рішення про стягнення судового збору ухвалювалося вже під час здійснення ліквідаційної процедури Банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Оскільки Банк в особі Уповноваженої особи ФГВФО брав активну участь у судовому процесі у 2026 році (зокрема, подавав апеляційну скаргу), судові витрати, які виникли внаслідок програшу Банком цієї справи, є прямим наслідком процесуальної поведінки ліквідатора та є поточними витратами на ведення ліквідаційної процедур.

За доводами відповідача, на момент пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 27.05.2026р. до виконання, документ відповідав усім вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», жодних підстав для його повернення без прийняття до виконання не існувало.

Відповідач вважає, що норми ст. 4 та ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють обмеження на відкриття та обов`язок щодо закінчення виконавчих проваджень лише стосовно стягнення конкурсних вимог кредиторів, аби запобігти хаотичному розпродажу активів банку. Жодна норма чинного законодавства не забороняє відкриття виконавчого провадження для виконання наказу суду про стягнення поточних ліквідаційних витрат (судового збору), які Банк відмовляється сплачувати добровільно.

Щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.07.2026 - дані дії є імперативним обов`язком виконавця, передбаченим статтями 27, 42 Закону України «Про виконавче провадження», що вчиняються одночасно з відкриттям провадження. Правомірність відкриття виконавчого провадження є первинною і не може залежати від подальших процедурних дій виконавця щодо нарахування зборів.

Суд, розглянувши матеріали поданої скарги, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 339-1 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Положеннями частини першої статті 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява №48553/99, пункт 77, та від 05 липня 2005 року у справі «Агротехсервіс проти України», заява №62608/00, пункт 42).

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону №1404-VIII (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).

Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев`ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій виконавців регламентує Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження.).

Згідно до ст. 10 Закону України „Про виконавче провадження, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як з`ясовано судом, 14.07.2026р. старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин Світланою Степанівною відкрито виконавче провадження ВП № 81319494 про стягнення з Акціонерного товариства „Український будівельно-інвестиційний банк на користь Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича витрат по сплаті судового збору у розмірі 3721,50 грн. за подання заяви про перегляд рішення суду у справі №916/917/22 за нововиявленими обставинами.

В межах виконавчого провадження ВП № 81319494, старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин Світланою Степанівною також винесено постанову від 14.07.2026р. про стягнення виконавчого збору в сумі 372,15 грн., а також постанову від 14.07.2026р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 200,00 грн.

Як встановлено судом, на підставі рішення Правління Національного банку України від 05.10.2023 року № 350-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) прийнято рішення № 1235 від 05.10.2023 року «Про початок процедури ліквідації АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого повноваження ліквідатора з 06 жовтня 2023 року до 05 жовтня 2026 року (включно) делеговані Паламарчуку Віталію Віталійовичу. Ліквідація АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНОІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» здійснюється відповідно до ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон).

Відповідно до ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав, втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається, забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд складає реєстр акцептованих вимог кредиторів банку відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Отже, ліквідація АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК», і зокрема задоволення вимог кредиторів, здійснюється виключно на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та інших нормативних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, зокрема, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Положеннями ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, зокрема, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника.

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, від 29.08.2018 у справі №127/10129/17, від 23.01.2019 у справі №761/2512/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17, та постановах Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №920/1042/22, від 21.03.2024 у справі № 920/674/22.

ФГВФО безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у кредитному реєстрі НБУ.

Ліквідація АТ "Український будівельно-інвестиційний банк", і зокрема задоволення вимог кредиторів здійснюється виключно на підставі спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та інших нормативних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Наразі, суб`єкт правовідносин з виконання судового рішення в ліквідаційній процедурі банку (особа, уповноважена ФГВО на ліквідацію банку) відмовився виконати рішення суду про вчинення певних дій з перерахування коштів як таких, що є витратами банку, пов`язаними з веденням ліквідаційної процедури, а Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено механізму виконання таких рішень державним виконавцем.

Велика Палата Верховного Суду погодилася, що у випадку відмови ліквідатора банку виконати судові рішення про зобов`язання відшкодувати певні витрати як витрати ліквідаційної процедури банку такий механізм виконання судового рішення буде ефективним способом захисту інтересів стягувача та не суперечитиме загальним принципам правової певності та виконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення належних механізмів виконання судових рішень.

Разом з тим, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у цій справі не є витратами банку, пов`язаними з веденням ліквідаційної процедури в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, за результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. Аналогічні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 17.01.2025 №906/400/22, від 18.05.2022 № 910/21454/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного та зазначеного, суд приходить до висновку щодо визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин Світлани Степанівни відносно виконання наказу №916/917/22, виданого 27.05.2026р. Господарським судом Одеської області про стягнення з Акціонерного товариства „Український будівельно-інвестиційний банк на користь Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича витрат по сплаті судового збору у розмірі 3721,50 грн. за подання заяви про перегляд рішення суду у справі №916/917/22 за нововиявленими обставинами, та скасування постанови від 14.07.2026р. про відкриття виконавчого провадження.

Щодо вимог про скасувати постанови від 14.07.2026 про стягнення виконавчого збору ВП №81319494 та постанови від 14.07.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №81319494, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", справи з приводу оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №229/1026/21, аналізуючи частину другу статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на принципи визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду має послідовну і сталу практику щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані.

Отже, провадження у цій справі по розгляду скарги в частині скасування постанови, винесеної 14.07.2026 про стягнення виконавчого збору ВП №81319494, та постанови від 14.07.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №81319494 - підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 234, 340, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Скаргу Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк на дії державного виконавця за вх.№2-1385/26 від 15.07.2026р. у справі №916/917/22 задовольнити частково.

2.Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин Світлани Степанівни відносно виконання наказу №916/917/22, виданого 27.05.2026р. Господарським судом Одеської області про стягнення з Акціонерного товариства „Український будівельно-інвестиційний банк на користь Фізичної особи-підприємця Скворцова Дмитра Олександровича витрат по сплаті судового збору у розмірі 3721,50 грн. за подання заяви про перегляд рішення суду у справі №916/917/22 за нововиявленими обставинами.

3.Скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин Світлани Степанівни від 14.07.2026р. про відкриття виконавчого провадження ВП №81319494.

4.Провадження у справі №916/917/22 по розгляду скарги Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк в частині визнання неправомірними та зобов`язання державного виконавця скасувати постанови, винесені 14.07.2026р. в межах ВП №81319494 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин Світлани Степанівни, а саме: постанову від 14.07.2026р. про стягнення виконавчого збору ВП №81319494; постанову від 14.07.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №81319494 - закрити.

Повну ухвалу складено 09.09.2026р.

Ухвала набирає законної сили 09.09.2026р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Т.Г. Д`яченко