Рішення № 139590176, 07.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2069/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/2069/26

За позовом: Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м.Одеса, вул. Італійська, 3; ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2; ЄДРПОУ 00031101), Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4; ЄДРПОУ 00022585)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СКС 2022 (65020, м. Одеса, вул. Дігтярна, 6; ЄДРПОУ 44900713)

Про усунення перешкоди шляхом припинення використання лиману разом із земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії

За участю:

Від прокуратури: Дрей І.Ю., посвідчення

Від Кабінету Міністрів України: Волобуєва О.А., самопредставництво

Від Одеської обласної державної адміністрації: не з`явився

Від Товариства з обмеженою відповідальністю СКС 2022: не з`явився

Встановив: Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Одеської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю СКС 2022, у якій просить суд:

-усунути перешкоди власнику - Державі в особі Кабінету Міністрів України та Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання Товариством з обмеженою відповідальністю СКС 2022 Шаболатського (Будацького) лиману площею 3400 га, розташованого на території Білгород-Дністровського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації;

-усунути перешкоди власнику - Державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю СКС 2022 повернути Державі в особі Кабінету Міністрів України водний об`єкт Шаболатський (Будацький) лиман площею 3400 га, розташований на території Білгород-Дністровського району Одеської області;

-усунути перешкоди власнику - Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю СКС 2022 повернути Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку під Шаболатським (Будацьким) лиманом площею 3400 га, розташовану на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2026р. прийнято позовну заяву Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Одеської обласної державної адміністрації та відкрито провадження у справі №916/2069/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "22" червня 2026 р. о 10:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачам та прокурору відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи та прокурора у підготовче засідання, призначене на 22.06.2026р. о 10:40.

15.06.2026р. до суду Кабінетом Міністрів України надано пояснення.

22.06.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.08.2026р. о 09:45, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання, яке відбудеться (з урахуванням перебування судді у відпустці з 29.06.2026р. по 31.07.2026р.) "03" серпня 2026 р. о 09:45.

03.08.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 серпня 2026р. об 11:30, із викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2026р. повідомлено учасників справи про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "24" серпня 2026 р. об 11:30. Резервна дата 07.09.2026р. 10 год. 00 хв.

Судове засідання призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2026р. по справі № 916/2069/26 на "24" серпня 2026 р. об 11:30 не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

У судовому засіданні 07.09.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 09.09.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, прокурором було зазначено суду, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природнього середовища обласною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного, водного та природоохоронного законодавства України під час використання Товариством з обмеженою відповідальністю СКС 2022 земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом - Будацьким (Шаболатським) лиманом площею водного дзеркала 3400 га, який знаходиться на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

Прокурором було зазначено суду, що з відкритих джерел установлено, що Будацький (Шаболатський) лиман - лиман в Одеській області, на узбережжі Чорного моря. Розташований за 18 км від міста Білгород-Дністровський. Лиман відмежований від моря вузьким пересипом шириною 80-200 метрів. На березі лиману розташоване курортне селище Сергіївка. Тимчасовий зв`язок лиману з морем відбувається через штучний канал «Будакі» (на південному заході), іноді через розмиви в пересипі. Лиман має в довжину 17 км, ширину 1,5 км, висоту над рівнем моря від 0,8 до 2,4 м і загальну площу 3200 га. Довжина піщаного пересипу близько 18 км, його ширина 80-200 метрів. Лиман мілководний, максимальна глибина сягає 2,2 м, середня 1,05 м.

За доводами прокурора, земельна ділянка під Будацьким лиманом є сформованою. Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2604,5592 га з кадастровим номером 5120800000:01:001:0184 (категорія земель: землі водного фонду, вид цільового призначення земельної ділянки: 10.13. Земельні ділянки запасу (Земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) 18.11.2024р. внесено до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої 12.11.2024р. ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 03.12.2024р. №1144/A-2024 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки площею 2604,5592 га з кадастровим номером 5120800000:01:001:0184 є Одеська обласна державна адміністрація (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3279623151208, номер відомостей про речове право 63428156).

Як зазначає прокурор, відповідач здійснює використання Будацького лиману на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації Шаболатського (Будацького) лиману, погодженого 24.01.2023р. Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області та 08.02.2023р. Державним агентством меліорації та рибного господарства України (далі - Режим СТРГ). Режим розроблений державним підприємством «Одеський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії» (п. 1 Режиму СТРГ).

Місцезнаходження водного об`єкта: Шаболатський (Будацький) лиман розташований вздовж узбережжя Чорного моря на території Білгород-Дністровського району Одеської області між селищами Курортне та Затока. Найближчі населені пункти до Шаболатського (Будацького) лиману: с. Курортне - 0,8 км, с-ще Сергіївка 0,5 км, с-ще Затока - 0,5 км. Дія Режиму не поширюється на канали, що з`єднують Шаболатський (Будацький) лиман з Дністровським лиманом («Бугаз 1», «Бугаз 2») та на канал, що з`єднує Шаболаткий (Будацький) лиман з Чорним морем (ТОВ «ХТМО») (п. 2.1. Режиму СТРГ).

Термін дії Режиму: з 01.01.2024 по 31.12.2033 (п. 17. Режиму СТРГ).

Прокурором було зазначено суду, що обставини здійснення відповідачем рибогосподарської діяльності підтверджується інформацією Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області (лист від 25.11.2025 № 1-3-9/2150-25), відповідно до якої Товариство з оюмеженою відповідальністю «СКС 2022» здійснює свою діяльність згідно Режиму рибогосподарської експлуатації Шаболатського (Будацького) лиману, погодженого Держрибагентством 08.02.2023р.

Як вказує прокурор, з інформації, наданої Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області, вбачається, що відповідачем протягом 2024-2025 років здійснено вилучення водних біоресурсів. Таким чином, як вказує прокурор, на підставі Режиму СТРГ відповідачем здійснюється промисел водних біоресурсів у Шаболатському (Будацькому) лимані. Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю СКС 2022 у встановленому законодавством порядку не отримано будь-яких документів, які надають право на використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом - Шаболатським (Будацьким) лиманом.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги прокурором було зазначено суду, що використання відповідачем земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом має бути припиненим, а земельна ділянка з розташованим на ній водним об`єктом підлягають поверненню Державі в особі Кабінету Міністрів України та Одеської обласної державної адміністрації.

Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах на момент погодження для відповідача Режиму СТРГ було регламентовано Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.01.2008 № 4 (далі - Інструкція).

Таким чином, як вбачається з положень Інструкції для погодження Режиму СТРГ від користувача не вимагається надання правовстановлюючих документів на земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом. Законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Прокурор зазначає, що можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами). Використання водного об`єкта для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду. Разом із тим порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 Водного кодексу України).

За посиланням прокурора, з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідача з моменту погодження Режиму СТРГ У 2023 році відсутні будь-які речові права на земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом - Шаболатським (Будацьким) лиманом. Режим СТРГ та науково-біологічне обґрунтування рибогосподарської експлуатації не є та не можуть бути правовстановлюючим документами, якими надається право користування водними об`єктами, землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об`єктом. Органи Держрибагентство України не є уповноваженими органами у розумінні ст. 122, 124 Земельного кодексу України на розпорядження земельними ділянками з розташованими на них водними об`єктами.

За доводами прокурора, положення Інструкції, в свою чергу, не регламентують порядок набуття права користування земельною ділянкою та водним об`єктом. Інструкція підзаконним нормативно-правовим актом та не підміняє собою відповідні положення Земельного та Водного кодексів України, Закону України «Про оренду землі».

Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта видається на підставі Інструкції №4. В наказі Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008р. №4 про її затвердження зазначено, що Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про тваринний світ», постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 № 1192 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства». Водночас у Законі України «Про тваринний світ» у редакції, чинній на 15.01.2008р., встановлювалося, що рибогосподарські водні об`єкти повинні надаватися у користування (статті 13, 14, 15, 17, 25, 26).

Як вказує прокурор, усупереч цьому, в Інструкції № 4 норми щодо отримання рибогосподарського водного об`єкта у користування не були закладені, та, за доводами прокурора, це не свідчить про відсутність відповідної потреби, оскільки вона міститься у вимогах Закону України «Про тваринний світ» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 № 1192.

З прийняттям Законів України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та «Про аквакультуру» жодних змін до Інструкції № 4 не було внесено, хоча відбулася суттєва зміна у правовому регулюванні рибогосподарської галузі.

Як зауважує прокурор, в Інструкції № 4 йдеться саме про штучне відтворення, тобто про діяльність із розведення, вселення, переселення, утримання водних біоресурсів, яка непритаманна для жодного із видів спеціального використання водних біоресурсів, визначених Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів». У цьому Законі лише наведено визначення режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта.

В Інструкції №4 містяться норми, які свідчать про наділення суб`єкта, якому оформлено режим, особливими правами щодо водного об`єкта, яких не мають ті користувачі водних біоресурсів, які здійснюють їх спеціальне використання згідно з Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів». Отже, як вказує прокурор, режим рибогосподарської експлуатації наділяє суб`єкта господарювання широким обсягом повноважень щодо водного об`єкта, зокрема користуватися водними біоресурсами у ньому одноосібно та обмежувати права інших суб`єктів на здійснення рибальства.

Прокурор зауважує, що згідно зі статтями 64, 64-1, 66 Бюджетного кодексу України, при передачі водних об`єктів у користування на умовах оренди орендна плата зараховується до загальних фондів бюджету місцевого самоврядування (якщо об`єкт наданий в оренду місцевими радами), районного бюджету (якщо об`єкт наданий в оренду районними державними адміністраціями, районними радами) або обласного бюджету (якщо об`єкт наданий в оренду обласними державними адміністраціями).

Крім того, за статтями 29, 71 Бюджетного кодексу України, кошти від продажу прав на земельні ділянки зараховуються до Державного бюджету України (10% під час продажу землі державної форми власності) і до бюджетів розвитку місцевих бюджетів (90% під час продажу землі державної форми власності або 100% щодо землі комунальної форми власності).

Тобто, за посиланням прокурора, встановлений законодавством порядок використання водних об`єктів на умовах оренди спрямований не лише на договірне врегулювання їх експлуатації, а й на наповнення відповідних бюджетів.

Водночас, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм і його територіальні органи, якими затверджується / погоджується режим, не є і ніколи не були тими органами, що уповноважені надавати право користування водними об`єктами. Так, залежно від форми власності земельної ділянки під водним об`єктом та його розташування такі питання належать до компетенції відповідних рад або органів виконавчої влади, визначених статтею 122 ЗК України.

Як вказує прокурор, з огляду на зазначене Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програмі його територіальні органи не повинні приймати рішень/вчиняти дій, які можуть ускладнити реалізацію уповноваженими органами правомочностей власника щодо державного чи комунального майна.

За таких обставин, прокурор вважає, що режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не є дозвільним документом, не є підставою для видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) і тим більше не може наділяти правом одноосібного використання водних біоресурсів у водному об`єкті та іншими правами щодо цього об`єкта.

Таким чином, як вважає прокурор, відповідач з 2024 року під виглядом Режиму СТРГ безпідставно здійснює використання Шаболатського (Будацького) лиману за відсутності жодного правовстановлюючого документа на земельну ділянку та водний об`єкт.

В свою чергу, за приписами статті 63 Водного кодексу України водні об`єкти, віднесені у встановленому порядку до категорії лікувальних, використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях. Таким чином, здійснення відповідачем рибогосподарської діяльності за Режимом СТРГ у лікувальному водному об`єкті є прямим порушенням статті 63 Водного кодексу України.

Щодо обраного способу захисту, прокурором було зазначено суду, що у даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 Цивільного кодексу України з метою усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом та припинення права користування лиманом. Такий спосіб захисту у повному обсязі відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

Таким чином, у даному випадку є необхідним усунути перешкоди Державі в особі Кабінету Міністрів України та Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання відповідачем Шаболатського (Будацького) лиману для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації та повернення земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом власникам.

Надаючи пояснення, Кабінетом Міністрів України було зазначено суду, що позивач заявляє про підтримку заявлених позовних вимог Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави, та вважає її доводи підставними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З інформації, наданої Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області та яка відображена у табличному варіанті позовної заяви, вбачається, що на підставі Режиму СТРГ відповідачем здійснюється промисел водних біоресурсів у Шаболатському (Будацькому) лимані. Проте, відповідачем у встановленому законодавством порядку не отримано будь-яких документів, які надають право на використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом - Шаболатським (Будацьким) лиманом.

Позивачем було зазначено суду, що як вбачається з положень Інструкції для погодження Режиму СТРГ від користувача не вимагається надання правовстановлюючих документів на земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена.

Водночас, Режим СТРГ та науково-біологічне обґрунтування рибогосподарської експлуатації не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об`єктом.

Таким чином, як вказує позивач. здійснення відповідачем рибогосподарської діяльності за режимом СТРГ у лікувальному водному об`єкті є прямим порушенням статті 63 Водного кодексу України.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Кабінету Міністрів України та Одеської обласної державної адміністрації, суд зазначає таке.

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, у розумінні положень ст.ст.73,76,77 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Кабінет Міністрів України є уповноваженим органом виконавчої влади на розпорядження Шаболатським (Будацьким) лиманом, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 17.05.2018 y справі № 915/1134/16, від 22.09.2021 у справі № 910/11648/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Таким чином, Кабінет Міністрів України як уповноважений орган, яким реалізується право на водний об`єкт загальнодержавного значення Шаболатський (Будацький) лиман, уповноважений на звернення до суду з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, зобов`язання повернути водний об`єкт.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки площею 2604,5592 га з кадастровим номером 5120800000:01:001:0184 є Одеська обласна державна адміністрація (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3279623151208, номер відомостей про речове право 63428156).

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (п. «а» ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України). Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України).

Таким чином, Одеська обласна державна адміністрація як власник земельної ділянки під Шаболатським (Будацьким) лиманом, уповноважена на звернення до суду з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Матеріали даної справи містять копію повідомлення Одеської обласної прокуратури до Кабінету Міністрів України та Одеської обласної державної адміністрації від 19.05.2026р. вих. № 12/2-533ВИХ-26, в якому з посиланням на ч. 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено про те, що найближчим часом позовні заява буде скерована до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

З огляду на зазначене та враховуючи дотримання прокурором визначеної національним законодавством процедури представництва інтересів держави в суді, суд вважає, що прокурором підтверджено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Кабінету Міністрів України та Одеської обласної державної адміністрації.

Позовні вимоги прокурора у даній справі направлено на усунення перешкоди власнику - Державі в особі Кабінету Міністрів України та Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання Товариством з обмеженою відповідальністю СКС 2022 Шаболатського (Будацького) лиману площею 3400 га, розташованого на території Білгород-Дністровського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації; усунення перешкоди власнику - Державі в особі Кабінету Міністрів України та Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю СКС 2022 повернути водний об`єкт Шаболатський (Будацький) лиман площею 3400 га, розташований на території Білгород-Дністровського району Одеської області та земельну ділянку під Шаболатським (Будацьким) лиманом площею 3400 га, розташовану на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно до ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до природних ресурсів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; атмосферне повітря; підземні води; поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; лісові ресурси державного значення; природні ресурси в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення; корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Згідно зі ст. 3 Водного кодексу України, усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Водного кодексу України, води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Кримі місцеві ради.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 79 Земельного кодексу України, земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, рибогосподарський водний об`єкт - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей; водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами; лиман - затоплена водами моря пригирлова частина річкової долини або балки.

У статті 12 Закону України «Про аквакультуру» визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених ЗК України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про аквакультуру», рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водахі територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

У ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», з метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, а також для доповнення, уточнення або зміни зазначених правил можуть розроблятися режими промислу для окремих рибогосподарських водних об`єктів (їх частин). Режими промислу затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.

За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Як з`ясовано судом, Будацький (Шаболатський) лиман - лиман в Одеській області, на узбережжі Чорного моря. Розташований за 18 км від міста Білгород-Дністровський. Лиман відмежований від моря вузьким пересипом шириною 80-200 метрів. На березі лиману розташоване курортне селище Сергіївка. Земельна ділянка під Будацьким лиманом є сформованою. Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2604,5592 га з кадастровим номером 5120800000:01:001:0184 (категорія земель: землі водного фонду, вид цільового призначення земельної ділянки: 10.13. Земельні ділянки запасу (Земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) 18.11.2024 внесено до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої 12.11.2024 ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Як встановлено судом, Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 03.12.2024 № 1144/A-2024 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки площею 2604,5592 га з кадастровим номером 5120800000:01:001:0184 є Одеська обласна державна адміністрація (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3279623151208, номер відомостей про речове право 63428156).

За матеріалами справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю СКС 2022 здійснює використання Будацького лиману на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації Шаболатського (Будацького) лиману, погодженого 24.01.2023р. Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області та 08.02.2023р. Державним агентством меліорації та рибного господарства України (далі - Режим СТРГ).

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області від 25.11.2025 № 1-3-9/2150-25, вбачається, що відповідач здійснює рибогосподарську діяльність.

Судом враховано, що порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах на момент погодження для відповідача Режиму СТРГ було регламентовано Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.01.2008р. № 4 (далі - Інструкція).

Суд погоджується із доводами прокурора, що вказаний підзаконний нормативно-правовий акт не визначає права користування водними об`єктами і землями водного фонду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Комплексний правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами). Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №923/213/18, від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, від 05.01.2022 у справі №908/2153/20, від 19.07.2022 у справі №906/170/20.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10.04.2025 у справі №922/1168/23 при вирішенні питання про відступ від правового висновку, викладеного у справах №923/213/18, № 914/1326/16 та №908/2153/20. Використання водного об`єкта для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.

Порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Як з`ясовано судом, та не спростовано доказами, з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Товариства з обмеженою відповідальністю СКС 2022 відсутні будь-які речові права на земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом - Шаболатським (Будацьким) лиманом.

Судом приймаються до уваги доводи прокурора, що органи Держрибагентство України не є уповноваженими органами у розумінні ст. 122, 124 Земельного кодексу України на розпорядження земельними ділянками з розташованими на них водними об`єктами.

З урахуванням викладеного та зазначеного, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС 2022» безпідставно здійснює використання Шаболатського (Будацького) лиману за відсутності жодного правовстановлюючого документа на земельну ділянку та водний об`єкт, та зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 62 Водного кодексу України, водні об`єкти, що мають природні лікувальні властивості, належать до категорії лікувальних, якщо їх включено до спеціального переліку. Перелік водних об`єктів, віднесених до категорії лікувальних, із зазначенням запасів вод та їх лікувальних властивостей, а також інших сприятливих для лікування і профілактики умов, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері розвитку водного господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1996о. № 1499 затверджено перелік водних об`єктів, що відносяться до категорії лікувальних та до вказаного переліку віднесено родовище «Будак» (грязь) запасом 4150 тис. мі. Показання щодо лікувального використання: захворювання орган во опори і руху; захворювання центральної та периферичної нервової системи захворювання серцево-судинної системи; захворювання органів травлення о гінекологічні захворювання; захворювання шкіри.

За приписами статті 63 Водного кодексу України, водні об`єкти, віднесені у встановленому порядку до категорії лікувальних, використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях.

Суд зазначає, з урахуванням наведеного, що здійснення відповідачем рибогосподарської діяльності за Режимом СТРГ у лікувальному водному об`єкті є порушенням статті 63 Водного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 9984,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Одеської обласної державної адміністрації задовольнити повністю.

2.Усунути перешкоди власнику - Державі в особі Кабінету Міністрів України та Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання Товариством з обмеженою відповідальністю «СКС 2022» (код ЄДРПОУ 44900713) Шаболатського (Будацького) лиману площею 3400 га, розташованого на території Білгород-Дністровського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації.

3.Усунути перешкоди власнику - Державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС 2022» (код ЄДРПОУ 44900713) повернути Державі в особі Кабінету Міністрів України водний об`єкт Шаболатський (Будацький) лиман площею 3400 га, розташований на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

4.Усунути перешкоди власнику - Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС 2022» (код ЄДРПОУ 44900713) повернути Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку під Шаболатським (Будацьким) лиманом площею 3400 га, розташовану на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

5.Стягути з Товариства з обмеженою відповідальністю СКС 2022 (65020, м. Одеса, вул. Дігтярна, 6; ЄДРПОУ 44900713) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м.Одеса, вул. Італійська, 3; код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) витрати по сплаті судового збору у розмірі 9984 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 09 вересня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко