Рішення № 139589846, 09.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2047/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра - Хліб" (Київська обл., Обухівський р-н., с. Нові Безрадичі)

про стягнення 301 999,61 грн,

Суддя Іванов А.В.

Секретар судового засідання Стадник А.Ю.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра - Хліб" про стягнення 301 999,61 грн, з яких: 286 431,56 грн заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 3072 від 19.03.2025, 12 116,38 грн пені, 1 211,64 грн 3% річних та 2 240,03 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2025 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" як постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра - Хліб" як споживачем укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №1236, відповідно до п.1.1 якого цей Договір постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

За цим договором постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Споживач розраховується за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п.5.1 Договору).

У відповідності до п. 5.2 Договору, механізм визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Згідно п. 5.4 Договору, ціна електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни, та погоджені обсяги постачання електричної енергії зазначаються Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Коригування планових обсягів поставки здійснюється Споживачем шляхом направлення Постачальнику письмової заяви у строк до 15 числа поточного місяця.

В п. 5.5 Договору сторонами погоджено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника, що зазначений у цьому Договорі.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.6 Договору).

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, а також в порядку та на умовах Комерційної пропозиції обраної Споживачем щодо оплати рахунка. (п. 5.7 Договору).

Якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозиціє, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення без врахування дня фактичної оплати, якщо інше не встановлено в комерційній пропозиції (п. 5.8 Договору).

Споживач зобов`язується забезпечити своєчасну та повну оплату заявленої (прогнозованої) та/або спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору та обраної Споживачем комерційної пропозиції (п.6.2 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.9.1 договору).

Згідно п.13.1 Договору, цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Постачальником заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 13.7 Договору, рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування, акти звірки та усі повідомлення, в тому числі, вимоги, інформування Споживача про зміни умов Договору, про закінчення дії Договору, зміну тарифів, суми до сплати по рахунках, строки їх сплати, про відключення або припинення електропостачання, інша інформація за цим Договором, вважаються направленими належним чином, а документи отриманими, якщо вони здійснені/направлені одним із зазначених нижче способів:

1) в письмовій формі та надіслані листом з описом вкладення, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Постачальником. Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатися:

-дата їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником;

- дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції;

-дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача;

- дата отримання уповноваженим представником одержувача за транспортною накладною;

-направлені на адресу електронної пошти, яка зазначена сторонами у цьому Договорі. Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатись дата їх відправлення іншій стороні;

-розміщення на вебсайті Постачальника. Датою отримання Споживачем таких повідомлень (документів) буде вважатись дата публікації зазначеної інформації на вебсайті Постачальника;

- рахунки та акти приймання-передачі за цим Договором направлені в електронному вигляді з використанням комп`ютерних програм електронного документообігу ("M.E.Doc", "Вчасно" тощо).

Відповідно до заяви-приєднання, що є додатком №1 до договору постачання електричної енергії споживачу, сторонами визначено початок постачання електроенергії з 19.03.2025 року.

У відповідності до комерційної пропозиції №1, яка є додатком №2 до Договору постачання електричної енергії споживачу, п. 4.1 визначено, що ціна (тариф) електричної енергії з 01.04.2025року встановлені наступні ціни постачання електричної енергії відносно об`єму споживання: 6,09 грн (без ПДВ).

У випадку зміни регульованих цін (тарифів), нормативів, регуляторних цінових обмежень, пов`язаних з постачанням електричної енергії, Постачальник має право змінити ціну електричної енергії для Споживача. Про таку зміну Споживача має бути проінформовано у порядку, передбаченому Договором та Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Порядок та спосіб оплати Споживач здійснює оплату за фактично спожиту в попередньому місяці електричну енергію протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку/платіжного документу, але не пізніше 20 календарного дня, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), виходячи з ціни (тарифу), визначеної в п. 4.1 цієї комерційної пропозиції.

Коригування заявленого обсягу поставки здійснюється Споживачем шляхом направлення Постачальнику письмової заяви у строк до 15 числа поточного місяця. Оплата проводиться на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання, який зазначено у розрахункових документах.

Споживач може здійснювати платежі ініціативно (без виставлення розрахункових/платіжних документів) у розмірах та у терміни, які визначені Договором та цією Комерційною пропозицією (п. 4.2 Комерційної пропозиції №2).

Споживач здійснює оплату послуг з розподілу самостійно (п. 4.3 Комерційної пропозиції №2).

За порушення строків оплати, визначених у Договорі Споживачем сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) за кожний день прострочення платежу протягом всього періоду прострочення зобов`язання (п. 4.4 Комерційної пропозиції №2).

Обсяги поставленої/спожитої електричної енергії Споживачу Постачальник визначає відповідно до даних, отриманих від Оператора системи розподілу. Для підтвердження заборгованості та/або розрахунків Постачальник оформляє та надсилає Споживачу акт звірки взаємних розрахунків (щодо вартості спожитої та оплаченої електричної енергії). Споживач підписує акт звірки взаємних розрахунків та повертає його Постачальнику протягом 10 днів з моменту отримання. У разі не підписання та/або неповернення акту звірки чи ненадання мотивованої відмови від підписання акту звірки, акт звірки взаємних розрахунків вважається погодженим, а розрахунки - підтвердженими (п. 4.8 Комерційної пропозиції №2).

Договір набирає чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання, в якій буде вказано про вибір Споживачем цієї Комерційної пропозиції та діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо не менше, ніж за один місяць до дати закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про припинення цього Договору або зміну його умов, то строк дії Договору продовжується на один рік на тих самих умовах, що передбачені Договором та цієї комерційної пропозиції. Споживач щорічно, до 01 вересня поточного року, надає відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним розподілом в письмовій формі, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою (за наявності). У разі ненадання Споживачем зазначених відомостей про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році, постачальник визнає заявлений обсяг електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули (п. 4.9 Комерційної пропозиції №2).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 509 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2020 року у справі № 903/664/19.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як стверджує позивач у позовній заяві, за період з 01.02.2026 по 30.04.2026 Постачальником передано, а Споживачем прийнято 23 418кВт*год електричної енергії на суму 286 431,56 грн, що підтверджується актами приймання-передачі товарної продукції №662 від 28.02.2026, № 834 від 28.02.2026, № 1174 від 31.03.2026 та № 1412 від 30.04.2026.

Зазначені акти були підписані Споживачем з використанням комп`ютерної програми електронного документообігу "M.E.Doc"; повернуті не були, заперечення на акти також не надходили.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №971 від 20.05.2026, відповідно до якої Позивач вимагав виконати свої обов`язки за Договором та сплатити заборгованості в розмірі 286 431,56 грн.

Вказана вимога залишилась без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 286 431,56 грн заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 3072 від 19.03.2025, 12 116,38 грн пені, 1 211,64 грн 3% річних та 2 240,03 грн інфляційних втрат.

Правове регулювання правовідносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 (надалі - ПРРЕЕ, Правила).

Згідно преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Частинами 1 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.

Покладення зобов`язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону Умови "Про ринок електричної енергії", умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: 1) найменування та місцезнаходження електропостачальника; 2) перелік послуг, що надаються електропостачальником; 3) ціна електричної енергії та послуг, що надаються; 4) показники якості електропостачання, зокрема якості електричної енергії; 5) види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником; 6) умови та порядок відшкодування (компенсації), що застосовується у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором, зокрема у разі виставлення невірного рахунка та/або несвоєчасного виставлення рахунка; 7) порядок та засоби повідомлення актуальної інформації щодо чинних тарифів, вартості послуг з технічного обслуговування, очікуваних змін цін та умов постачання електричної енергії; 8) порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії; 9) порядок подання звернень, претензій, скарг споживачем та порядок їх розгляду електропостачальником, методи ініціювання процедур вирішення спорів; 10) строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору; 11) зобов`язання електропостачальника щодо надання споживачу інформації про захист прав споживачів, зокрема у розрахункових документах (рахунках); 12) права та обов`язки електропостачальника і споживача у разі неможливості виконання своїх зобов`язань та у разі тимчасового зупинення постачання; 13) інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником.

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії споживачу.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ).

Відповідно до п.3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії".

Матеріалами справи встановлено, що рахунки на оплату № 1045 від 13.03.2026 за лютий 2026 отримано Споживачем 13.03.2026; № 1095 за лютий 2026 отриманий 13.03.2026, № 1504 від 08.04.2026 отриманий 09.04.2026, № 2001 від 08.05.2026 отриманий 08.05.2026.

Заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем та спожитої відповідачем електроенергії за вказаними актами сторонами суду не надано.

Доказів пред`явлення претензій щодо якості та/або кількості електричної енергії та/або термінів постачання у відповідності до умов договору від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе договірні зобов`язання щодо поставки електричної енергії відповідачу, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито електроенергію без будь-яких зауважень.

Натомість в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаної заборгованості.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання щодо сплати грошових коштів в сумі 286 431,56 грн у встановлений договором строк не виконав, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі вартості фактично спожитої у спірний період електричної енергії, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 12 116,38 грн пені, 2 240,03 грн інфляційних втрат та 1 211,64 грн 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

Якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.

Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.

Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.8 Договору).

Також, відповідно до п. 9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Відповідачем заперечення щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат подано не було.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 116,38 грн пені, 2 240,03 грн інфляційних втрат та 1 211,64 грн 3% річних.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги доведені, обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовані відповідачем належним чином у встановленому законом порядку, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд Київської області,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра - Хліб" (08714, Київська обл., Обухівський р-н., с. Нові Безрадичі, вул. Піщана, 59; ідентифікаційний код 24885032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 23, літ "М"; ідентифікаційний код 42585390) 286 431 (двісті вісімдесят шість тисяч чотириста тридцять одну) грн 56 коп. заборгованості, 12 116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) грн 38 коп. пені, 2 240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 64 коп. 3% річних та 4 529 (чотири тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн 99 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя А.В. Іванов