Рішення № 139589165, 08.09.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6074/26

(2/199/5457/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

08.09.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Захожа К.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість: за договором № 3395347 від 08.12.2021 та за договором № 3517806774-166390 від 21.12.2021 на загальну суму 36 847,50 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаними договорами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Суд ухвалює рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра справу від 18.05.2026 р. позовну заяву залишено без руху;

-ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська справу від 03.07.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.08.2026 р. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «Перший український міжнародний банк».

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 08.12.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено електронний Договір № 3395347, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у сумі 7 000,00 грн. (п. 1.1, п. 1.2 договору).

Пунктом 1.5.2 договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.

Відповідно до Розділу 2 договору сторонами узгоджені умови щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування та повернення кредиту. Зокрема, передбачено, що відповідач може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій), але загалом не більше ніж на 60 днів. У разі прострочення виконання зобов`язань кредитодавець має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою в якості процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 6.1 договору цей правочин укладається в електронній формі в особистому кабінеті відповідача. Відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) надається відповідачем шляхом відправлення електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається у SMS-повідомленні на мобільний телефонний номер відповідача НОМЕР_1 (п. 6.1 договору). Пунктами 6.4, 6.5 договору визначено, що укладення договору в електронній формі юридично є еквівалентним договору, підписаному власноручним підписом, та прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 3395347 заборгованість відповідача становить 26 845,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 19 845,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Крім того, 21.12.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено електронний Договір позики № 3517806774-166390, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 500,00 грн.

Строк користування кредитом за даним договором встановлено на 20 діб з 21.12.2021 по 10.01.2022 включно (п. 2.3 договору). Плата за користування кредитом встановлена в розмірі 0,50% за кожен день користування. Плата нараховується в процентному значенні за фактичну кількість днів користування кредитом, починаючи з дати списання коштів з рахунку кредитодавця та закінчуючи датою їх зарахування на рахунок товариства.

Згідно з п.п. 9.2, 9.3 даного договору він укладений в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором шляхом введення коду підтвердження з SMS-повідомлення після заповнення заяви на сайті, що має юридичну силу власноручного підпису.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 3517806774-166390 заборгованість відповідача становить 10 002,50 грн., з яких: 3 500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 6 502,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення вимоги.

На підставі укладених договорів про відступлення прав вимоги (факторингу) позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача за договором № 3395347 від 08.12.2021 та договором № 3517806774-166390 від 21.12.2021, у зв`язку з чим є належним кредитором у зобов`язанні.

Позивач наголошує, що відповідач зобов`язання за вказаними договорами належним чином не виконує, грошові кошти не повертає та проценти не сплачує, у зв`язку з чим у нього утворилась загальна заборгованість у розмірі 36 847,50 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу; зазначене підтверджується відповіддю АТ «ПУМБ» від 07.08.2026 р. № KHO-07.8.5/13919 БТ на ухвалу про витребування доказів від 06.08.2026 р. у справі № 199/6074/26, згідно з якою банківська картка № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 . Також АТ «ПУМБ» повідомило про факт зарахування відповідачу на вказаний рахунок коштів у вигляді виписки по рахунку за період з 08.12.2021 р. по 18.12.2021 р. та за період з 21.12.2021 р. по 31.12.2021 р.

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору, та регулюються ч.ч. 1, 2 ст. 207, ст.ст. 626, 628, ч. 1 ст. 638, ст. 526, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 633, ст. 634, ст. 1056-1, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049 ЦК України.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу; зазначене відповіддю АТ «ПУМБ» від 07.08.2026 р. № KHO-07.8.5/13919 БТ на ухвалу про витребування доказів від 06.08.2026 р. у справі № 199/6074/26, згідно з якою банківська картка № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 . Також АТ «ПУМБ» повідомило про факт зарахування відповідачу на вказаний рахунок коштів у вигляді виписки по рахунку за період з 08.12.2021 р. по 18.12.2021 р. та за період з 21.12.2021 р. по 31.12.2021 р.

Враховуючи, що відповідач за умовами договорів позики отримав кредитні кошти у розмірі 7000 грн. та 3500 грн. відповідно, користувався ними, проте належних та допустимих доказів їх повернення, як того вимагає ст. 81 ЦПК України, суду не надав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за основним боргом.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що відповідають вимогам закону, заперечення ж відповідача такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Розглядаючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами за договором позики № 3517806774-166390 від 21.12.2021 та за договором про споживчий кредит № 3395347 від 08.12.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок сплати процентів визначаються договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, у свою чергу, зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Її тип визначається кредитним договором. Розмір процентів, порядок їх нарахування та виплати залежать від кредитного ризику, виду забезпечення, строку користування кредитом, ринкових умов та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Недотримання цієї вимоги робить договір нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання (ст. 610 ЦК України). Позичальник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця на нарахування процентів за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування або після пред`явлення позичальнику вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Цю правову позицію підтвердила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16), зазначивши, що проценти можуть нараховуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Так, 21.12.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та відповідачами укладено електронний договір позики № 3517806774-166390, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 500,00 грн.

Строк користування кредитом встановлено на 20 днів, з 21.12.2021 по 10.01.2022 включно (пункт 2.3 договору). Розмір плати за користування кредитом у вигляді процентної ставки за кожен день користування кредитом становить 0,50%.

Отже, первісний кредитор та відповідач встановили строк кредитування за договором позики 20 днів (до 10.01.2022 року).

Позивач просить стягнути з відповідача за договором позики № 3517806774-166390 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку у розмірі 6 502,50 грн.

Доказів щодо продовження строку кредитування за взаємною згодою сторін матеріали справи не містять.

На день закінчення строку кредитування (10.01.2022 року) розмір заборгованості за нарахованими процентами у межах строку дії договору склав 350,00 грн. (3 500 грн. ? 0,50% ? 20 днів).

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 350,00 грн. за договором позики № 3517806774-166390 від 21.12.2021 року.

Встановлено, що сума кредиту за договором про споживчий кредит № 3395347 від 08.12.2021 складає 7 000,00 грн. (пункт 1.2 договору). Кредит надається строком на 30 днів з 08.12.2021 по 07.01.2022 (пункти 1.3, 1.4 договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2 договору).

Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).

Дійсно, відповідно до розділу 2 договору про споживчий кредит № 3395347 позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору.

Проте умови кредитного договору є суперечливими, оскільки пункти 1.3 та 1.4 прямо визначають строк повернення кредиту 07.01.2022 року, тоді як інші положення (зокрема розділ 2), хоч і передбачають можливість автоматичного продовження строку, не конкретизують, у який спосіб змінюється строк виконання зобов`язання.

Разом із тим, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку кредиту чи погоджувався на нові умови, матеріали справи не містять.

Тому, починаючи з 07.01.2022, у кредитора відсутнє право на нарахування процентів за користування кредитом.

В іншому випадку, у разі неповернення кредитних коштів у визначений договором 30-ти денний термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.

Не дивлячись на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами в договорі визначаються як стандартна процентна ставка (п. 1.6 договору), очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі невиконання відповідачем умов кредитного договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.3, 1.4 договору 30-ти денний термін, тобто фактично є санкцією.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на день формування позовної заяви заборгованість відповідача за договором № 3395347 становить 26 845,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 19 845,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Як зазначалось вище, позивач набув право вимоги за вказаним договором на підставі договорів про відступлення прав вимоги.

Виходячи з суми заборгованості за тілом кредиту (7 000,00 грн.), узгодженої процентної ставки (1,25% за кожен день користування кредитом у межах строку кредитування, вказаного в пункті 1.3 договору) та строку договору (30 днів), розмір процентів складає: 7 000 грн. ? 1,25% ? 30 днів = 2 625,00 грн.

Щодо пролонгації договору на 60 днів за підвищеною процентною ставкою 5,0% (п. 1.6 договору) виключно у зв`язку з неповерненням кредитних коштів, такі нарахування суперечать правовій природі споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі ст. ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної відповіді споживача.

Відповідно, нарахування процентів у розмірі 19 845,00 грн. є таким, що не відповідає умовам кредитного договору та узгодженій процентній ставці, свідчить про невідповідність розрахунку позивача фактичним умовам кредитування та є необґрунтованим у частині визначення розміру процентної заборгованості.

Таким чином, заперечення відповідача у цій частині позову є такими, що заслуговують на увагу, позовні ж вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи і підлягають частковому задоволенню.

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за відсотками за договором про споживчий кредит № 3395347 від 08.12.2021 у розмірі 2 625,00 грн.

Щодо стягнення комісії за договором про споживчий кредит №3395347 від 08.12.2021, то суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлено, що згідно пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит № 3395347 від 08.12.2021 як складова витрат позичальника за кредитом передбачена комісія за надання кредиту в сумі 770,00 грн., яка нараховується одноразово.

Аналіз пункту 1.5.1 указаного Договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія у розмірі 11% від суми кредиту одноразово.

Проте, позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які ТОВ «Мілоан» здійснювало на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Таким чином, встановлена комісія за надання кредиту за договором № 3395347 від 08.12.2021 у розмірі 770,00 грн. є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

За таких обставин у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Отже, враховуючи вищенаведене, наявне порушення прав позивача з боку відповідача, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № 3517806774-166390 від 21.12.2021 та за договором № 3395347 від 08.12.2021 у загальному розмірі 13 475,00 грн., з яких: 10 500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 2 975,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо розподілу судових витрат.

Керуючись нормами ст.ст. 133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, а також розмір сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору (2 662,40 грн.), для суду наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого останнім при зверненні до суду судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 973,43 грн. (враховуючи наступний розрахунок: 13 475,00 грн. ? 2 662,40 грн. : 36 847,50 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи:

договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024,

заявку на надання юридичної допомоги № 1314 від 02.03.2026,

витяг з Акту № 31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 на суму 13 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Суд звертає увагу, що ця справа є типовою та нескладною, та зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, крім того розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та за відсутності представника позивача, а тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правової допомоги згідно із зазначеним переліком.

Враховуючи критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру та обставини цієї справи, що зазначені вище, складність та категорію справи(справа є малозначною), відсутність заперечень з боку сторони відповідача щодо розміру витрат, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 4500 грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, ст. 273, ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (ЄДРПОУ 44783359, 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість у розмірі 13 475 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (ЄДРПОУ 44783359, 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 973 (дев`ятсот сімдесят три) грн. 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (ЄДРПОУ 44783359, 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Дата виготовлення повного судового рішення 08.09.2026 р.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї