Рішення № 139589042, 09.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2026Справа №910/4941/26

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна"

про стягнення заборгованості у розмірі 62 039,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 62 039,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю стверджує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна", як власника квартири №118 у будинку 49-А, по вул. Володимирська у м. Києві, наявний борг в розмірі 46 329,69 грн з оплати наданих позивачем у період з 01.11.2019 по 30.06.2023 житлово-комунальних послуг.

Крім того, посилаючись на неналежне виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" інфляційних втрат у розмірі 11 883,00 грн та 3% річних у розмірі 3 826,90 грн, нарахованих за період з 01.07.2023 до 01.04.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 відкрито провадження у справі №910/4941/26; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 про відкриття провадження у справі №910/4941/26 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" 06.05.2026 о 15 год. 27 хв., про що судом було отримано інформацію 06.05.2026 о 15 год. 38 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 06.05.2026 вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" 06.05.2026.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі №910/4941/26 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" вправі було подати відзив на позов у строк до 21.05.2026 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, а відтак справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

З довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №397282867 від 01.10.2024 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" є власником квартири №118 площею 176,3 кв.м. у будинку 49-А, по вул. Володимирська у м. Києві з 07.10.2016.

15.08.2018 між Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" (споживач) укладено Договір №121ж/ВЛ49а-18 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (надалі - Договір), предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку №49-А по вул. Володимирській у м. Києві, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені даним Договором, Додатками №1, №2 та №3 до нього.

Пунктом 2 Договору передбачено, що виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до даного Договору (Додаток №2).

Згідно п. 3 Договору розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення даного Договору становить 1 326,04 грн.

Відповідно до п. 5 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Сторони домовились застосувати щомісячну систему оплати послуг, відповідно до якої платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 11.1 Договору встановлено обов`язок споживача оплачувати послуги в установлений Договором термін та з моменту набуття власності.

У п. 20 Договору вказано, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 14.08.2019. У разі коли за один календарний місяць до закінчення дії даного Договору жодною зі сторін не заявлено у письмовій формі про його розірвання або необхідність перегляду, Договір вважається щороку продовженим на той же термін.

У Додатку №1 до Договору сторони погодили перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, які надаються позивачем, а у Додатку №2 затвердили калькуляцію їх вартості.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі оплатив вартість спожитих у період з 01.11.2019 по 30.06.2023 житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 46 329,69 грн.

Крім того, посилаючись на неналежне виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" інфляційних втрат у розмірі 11 883,00 грн та 3% річних у розмірі 3 826,90 грн, нарахованих за період з 01.07.2023 до 01.04.2026.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, зважаючи на такі обставини.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків ї правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому, навіть відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Так, у період з грудня 2019 року по червень 2023 року Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю виставляло Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, у які були включені витрати на експлуатаційні послуги, утримання служби охорони спільного сумісного майна співвласників, обслуговування системи відеоспостереження, компенсація тепловтрат в мережах та обслуговування шлагбаумів.

Позивач у позовній заяві вказує, що з часу введення будинку в експлуатацію для його обслуговування та утримання у належному стані ним укладено відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, води, теплопостачання, також надавався цілий ряд інших послуг по обслуговуванню багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Зокрема:

- послуги з прибирання на об`єкті надавалися Приватним підприємством "Еліт Комфорт" на підставі Договору №52 від 15.03.2012, а також Фізичною особою-підприємцем Козяр Наталією Фдорівною на підставі Договору №3/01 від 01.02.2022;

- послуги з вивезення твердих побутових відходів на об`єкті надавало Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка" на підставі Договору №109 від 05.03.2012;

- послуги з обслуговування ліфтового обладнання на об`єкті надавало Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно ліфт" на підставі Договору №01-12/15 від 30.12.2015 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно ліфт" на підставі Договору №01-02/17 від 01.02.2017;

- послуги з технічного обслуговування і ремонту диспетчерських систем на об`єкті надавала Фізична особа підприємець Богослов Тетяна Назарівна на підставі Договору №19-12/19 на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту диспетчерських систем від 27.11.2019;

- послуги з дератизації на об`єкті надало Товариство з обмеженою відповідальністю "Профдезінфекція" на підставі Договорів №09-1741 від 01.01.2020, №09-1741 від 01.03.2016;

- послуги з спостерігання за пожежною автоматикою на об`єкті надавало Товариство з обмеженою відповідальністю "Дозор Сервіс" на підставі Договору №264/10/С18 про спостереження за установками пожежною автоматикою на об`єкті від 02.10.2018;

- послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту устаткування відеоспостереження (СВС) надавало Товариство з обмеженою відповідальністю "Вармак Девелопмент " на підставі Договору про надання послуг №ТО від 01.04.2018;

- послуги з обслуговування воріт, автоматичних шлагбаумів на об`єкті надавав Фізична особа підприємець Баулау Сергій Анатолійович на підставі Договору №200320 від 01.01.2020, Договору №200319 від 01.02.2019;

- послуги охорони надавало Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона безпеки економічного розвитку" на підставі Договору №01/01/20 про надання послуг сторожування - охорони ЖОК Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю від 28.12.2019, Фізична особа підприємець Алілуйко В`ячеслав Миколайович на підставі Договору №763-Ж про надання охоронних послуг від 15.09.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарантії розвитку охорони міст" на підставі Договору від 01.11.2014 №01/11/14;

- тариф на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за адресою: Київ, вул. Володимирська, 49-А, був розрахований керуючись Порядком формування тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 року №515, де, зокрема визначено, що експлуатаційними послугами є послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, і які включають в себе: прибирання прибудинкової території; прибирання сходових кліток; вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем: гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення, зливової каналізації; дератизація; дезінсекція; обслуговування димових та вентиляційних каналів; технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, необхідних для електрозабезпечення технічних цілей будинку (освітлення місць загального користування, електропостачання ліфтів, підкачування води), систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньо будинкових інженерних систем у разі їх наявності; поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньо будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків); поливання дворів, клумб і газонів; прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, проти ожеледними сумішами; експлуатація номерних знаків на будинках; освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води; енергопостачання ліфтів; Перелік вищезазначених послуг є обов`язковими при формуванні тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується надання Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна", як власнику квартири №118 площею 176,3 кв.м. у будинку 49-А, по вул. Володимирська у м. Києві, з листопада 2019 року по червень 2023 року послуг з управління багатоквартирним будинком загальною вартістю 92 053,41 грн.

Водночас із наданого позивачем розрахунку суми боргу судом встановлено, що станом на початок спірного періоду за відповідачем уже обліковувалася непогашена заборгованість у розмірі 0,01 грн.

Таким чином, загальний обсяг зобов`язань відповідача перед позивачем у спірний період складав суму 92 053,42 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Сторони домовились застосувати щомісячну систему оплати послуг, відповідно до якої платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання із оплати спожитих послуг до 20-го числа місяця, наступного за місяцем їх надання, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання з оплати послуг за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання із оплати спожитих послуг у кожному місяці для його виконання до 20-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний / святковий / неробочий день) відсутні.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" зобов`язане було оплачувати спожиті послуги щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Позивач стверджує, а у суду відсутні обгрунтовані підстави для сумнівів у таких твердженнях, що надані ним за період з 01.11.2019 по 30.06.2023 послуги вартістю 92 053,42 грн були оплачені відповідачем частково - у сумі 45 723,73 грн.

Доказів сплати боргу в іншій частині - у розмірі 46 329,69 грн (92 053,42 грн вартості послуг - 45 723,73 грн сплачених коштів) відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Керуючись наведеними приписами господарського процесуального закону, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність та обсяг боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" перед Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (був чинним протягом спірного періоду) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" за Договором у сумі 46 329,69 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовна вимога Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" суми основного боргу у розмірі 46 329,69 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, посилаючись на неналежне виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" інфляційних втрат у розмірі 11 883,00 грн та 3% річних у розмірі 3 826,90 грн, нарахованих за період з 01.07.2023 до 01.04.2026.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначені Договором за терміни не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не навело.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю здійснює нарахування інфляційних втрат та 3% річних на частину боргу у розмірі 46 329,00 грн за період з 01.07.2023 по 01.04.2026.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Попри наведене Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю невірно визначено дату, з якої відповідач є таким, що прострочив оплату послуг, наданих у червні 2023 року.

Так, Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю у червні 2023 року було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" послуги з утримання багатоквартирного будинку вартістю 776,15 грн. Відповідно згідно пункту 5 Договору відповідач повинен був оплатити такі послуги до 20.07.2023 (20-те число місяця, наступне за розрахунковим) і є таким, що прострочив виконання зобов`язань з їх оплати з 21.07.2023.

Отже, правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу у розмірі 45 553,54 грн за період з 01.07.2023 по 01.04.2026 та на суму боргу у розмірі 776,15 грн - за період з 21.07.2023 по 01.04.2026.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" інфляційних втрат у розмірі 11 883,00 грн та 3% річних у розмірі 3 825,69 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю підлягають задоволенню частково, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" підлягають стягненню борг у розмірі 46 329,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 11 883,00 грн та 3% річних у розмірі 3 825,69 грн.

Щодо розподілу витрат позивача на оплату судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" коштів у розмірі 62 039,59 грн.

У відповідності до наведених приписів господарського процесуального закону за подання до господарського суду даної позовної заяви Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю повинна була сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (3 328,00 грн х 0,8).

Водносчас Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" коштів у розмірі 62 039,59 грн сплатила судовий збір у розмірі 2 663,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3746 від 27.04.2026.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 0,60 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/4941/26 та може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю.

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позовом, - 2 662,40 грн, то згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в цій частині судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з частковим задоволенням позову.

Щодо розподілу витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю виклала попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.

Представництво інтересів Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю в межах справи №910/4941/26 здійснювалось адвокатом Стрільцем Юрієм Петровичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2787 від 18.01.2007) на підставі ордеру серії АА №1704850 від 27.04.2026 та Договору про надання правової допомоги від 08.04.2026.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю було долучено до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги від 08.04.2026, укладений між адвокатом Стрільцем Юрієм Петровичем (адвокат) та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю (клієнт), у відповідності до п. 1.1 якого предметом даного Договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного Договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі визначеному за домовленістю сторін та обумовлюється у додатковій угоді/акті приймання-передачі наданих послуг, що є невід`ємними додатками до Договору, виходячи зі складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2026 (п. 7.3 Договору).

08.04.2026 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, де погодили, що розмір гонорару узгоджується сторонами в Акті приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 30.04.2026.

Вартість однієї години роботи адвоката встановлюється в розмірі 2 000 гривень 00 коп.

У п. 3 Додаткової угоди №1 до Договору погоджено, що гонорар сплачується адвокату протягом 10 робочих днів з дати надходження грошових коштів за рішенням суду на рахунок клієнта.

30.04.2026 сторони склали та підписали Акт №1 приймання-передачі наданих послуг на суму 15 000,00 грн (попереднє опрацювання матеріалів - 2 000,00 грн, вивчення судової практики - 4 000,00 грн, формування правової позиції та підготовка позовної заяви - 8 000,00 грн та подання позовної заяви - 1 000,00 грн).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У той же час, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

Так, позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, з яких: 2 000,00 грн - вартість послуг за попереднє опрацювання матеріалів, 8 000,00 грн - вартість послуг за формування правової позиції та підготовку позовної заяви, 4 000,00 грн - вартість послуг за вивчення судової практики та 1 000,00 грн - вартість послуг подання позовної заяви.

Оцінюючи заявлений розмір витрат, суд вважає обґрунтованим відшкодування відповідачем витрат у частині попереднього опрацювання матеріалів у розмірі 2 000,00 грн, а також витрат на формування правової позиції та підготовку позовної заяви у розмірі 8 000,00 грн. Вказані види робіт безпосередньо пов`язані з розглядом справи, а їх вартість відповідає характеру та обсягу виконаної роботи.

Разом із тим, суд не вбачає підстав для окремого відшкодування 4 000,00 грн за вивчення судової практики. Підготовка адвокатом правової позиції у конкретній справі об`єктивно передбачає застосування ним своїх професійних знань, у тому числі знання законодавства та усталеної судової практики. Тому зазначені дії не можуть розглядатися як самостійний та додатковий вид правничої допомоги, який підлягає окремій оплаті понад вартість формування правової позиції та підготовки позовної заяви.

Верховний Суд неодноразово вказував, що послуги з аналізу судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та аналіз чинного законодавства не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі в суді, а тому поглинаються послугою з підготовки позовної заяви.

Тотожна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №873/52/22, від 29.01.2025 у справі №910/15426/23.

Крім того, суд не вбачає підстав для стягнення окремо 1 000,00 грн вартості послуг з подання позовної заяви, оскільки подання до суду підготовленої позовної заяви є завершальною процесуальною дією, безпосередньо пов`язаною з її підготовкою, та не становить самостійного виду правничої допомоги. Відтак зазначені витрати охоплюються оплатою за послуги з підготовки позовної заяви.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про необхідність покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Капітал Інвест Україна" (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 7, літера А, н/п з №1 по №8, групи прим. 13; ідентифікаційний код 38389342) на користь Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3; ідентифікаційний код 14073675) борг у розмірі 46 329 (сорок шість тисяч триста двадцять дев`ять) грн 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 883 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 3 825 (три тисячі вісімсот двадцять п`ять) грн 69 коп., судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 35 коп. та відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 09.09.2026.

Суддя Роман БОЙКО