Рішення № 139588926, 09.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/792/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/792/26 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про стягнення 318 336,65 грн.

Суть спору.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про стягнення 318 336,65 грн, з яких: 123 829,70 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію, 18 943,64 грн - пеня, 97 741,55 грн - 15% річних, 77 821,76 грн - інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов`язань позивач нарахував пеню, 15% річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача щодо заявлених Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" позовних вимог, заперечує посилаючись, серед іншого на відсутність документального обґрунтування та первинних документів на підтвердження заборгованості; відсутність додаткових угод про збільшення зобов`язання понад суму договору; категорично не погоджується із наданою позивачем правовою оцінкою щодо виникнення основного боргу у розмірі 123829,70 грн, правомірності застосування підвищеної ставки 15% річних, нарахування пені поза межами шестимісячного строку та ігнорування спливу строків позовної давності.

У зв`язку з викладеним просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача про стягнення пені та відмовити в її стягненні повністю на підставі ч. 3 ст. 267, п. 1 ч. 2. ст. 258 ЦК України; 2) у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення 15 % річних та інфляційних витрат відмовити повністю з огляду на нарахування відсотків річних у значно більшому розмірі, ніж це передбачено в ст. 625 ЦК України, відповідно до якої базовий розмір відсотків річних становить 3 %; також заперечує проти покладення на нього судових витрат.

Входячи із вище наведеного відповідач вважає, що позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про стягнення 318 336,65 грн не підлягає задоволенню.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2026 для розгляду справи № 909/792/26 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/792/26; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву.

Копію ухвали від 03.07.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача та представника позивача - 03.07.2026 о 17:54; відповідача - 03.07.2026 о 18:00.

21.07.2026 до суду, від представника відповідача засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява (вх. № 6803/26) про поновлення процесуального строку на подання відзив на позовну заяву, у якій заявник просить суд поновити Поляницькій сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву у справі № 909/792/26 та встановити строк для подання відзиву на позовну заяву до 24.07.2026 включно.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2026 ухвалено продовжити Поляницькій сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області строк на подання відзиву до 24.07.2026.

23.07.2026 до суду від представника відповідача засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13928/26).

23.07.2026 до суду від представника відповідача засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх. № 13929/26).

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (далі - постачальник) і діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06 листопада 2018 р. № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 р. № 1023-р та Поляницькою сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області (далі - споживач) було укладено Договір № 43 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої відповідно до вимог ЦК України та Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 р. № 312 та Комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору (п. 1.1 договору).

За даними ПАТ "Прикарпаттяобленерго", на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень п. 11 постанови НКРЕК від 14.03.2018 №312 та Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії"; у період з 01.01.2021 до 31.03.2021, Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області перебувала на постачанні електричної енергії постачальником "останньої надії" - Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".

За умовами ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник останньої надії здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник останньої надії оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України.

Згідно з п. 2.1 договору за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

За умовами п. 2.2. договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Як передбачено п. 3.1. договору, Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії Споживачу протягом всього строку постачання, у разі необрання Споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником.

У п. 3.4. договору погоджено, що електрична енергія постачається до електроустановок Споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії Споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

Початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ (п. 3.6 договору).

Відповідно до п. 3.7. договору у разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником "останньої надії" вважаються прийнятими Споживачем.

Згідно з п. 5.1. договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 5.2. договору спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.

За умовами п. 5.3. договору ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором.

Як передбачено п. 5.7. договору, ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Пунктом 5.8. договору передбачено що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

У п. 5.9. договору погоджено, що розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок).

Оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної вебсторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.10. договору).

Відповідно до п. 5.11. договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

За умовами п.п. 1, 2 п. 6.2. договору Споживач зобов`язується повідомляти Постачальника з першим оплаченим рахунком за спожиту електричну енергію про прийняття (акцептування) умов договору, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Підпунктом 1 п. 7.1. договору передбачено, що Постачальник має право отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію.

У п. 7.2. договору погоджено, що Постачальник зобов`язується, зокрема забезпечувати постачання електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим договором; обчислювати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбаченому ПРРЕЕ та цим договором; з першим рахунком за спожиту електричну енергію поінформувати Споживача про наявний період часу для постачання електричної енергії, ціну (тариф) на електричну енергію.

Цей договір приєднання Споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п. 13.1. договору).

Додатком № 1 до договору є Комерційна пропозиція від 07.06.2019 № 3 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - Комерційна пропозиція № 3), відповідно до п. 1.1 якої ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179 (далі - Порядок). Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна.

За умовами п. 4.1. Комерційної пропозиції № 3 Споживач сплачує 100 % від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. У разі неотримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100 % оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Пунктом 4.2. Комерційної пропозиції № 3 передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Як передбачено п. 4.3. Комерційної пропозиції № 3, рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

У п. 4.4. Комерційної пропозиції № 3 погоджено, що акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від ОС.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС розподілу постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника. Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача. Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника. У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають оператора системи розподілу для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони договору не дійшли згоди у вирішенні суперечки, Споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей сторони договору керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей. У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його непідписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений. Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від Постачальника до Споживача, є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі.

Відповідно до п. 5.1 Комерційної пропозиції № 3 Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника.

Згідно з п. 6.1 Комерційної пропозиції № 3 за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника.

Як передбачено п. 7.4 Комерційної пропозиції № 3, Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15 % річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

У п. 13.1 Комерційної пропозиції № 3 визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.

Пунктом 14.1. Комерційної пропозиції № 3 передбачено, що, керуючись статтею 259 ЦК України сторони договору домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Відповідно до п. 15.1 Комерційної пропозиції № 3, договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування споживачем умов договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого постачальником. Цей Договір діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Якщо Споживач протягом 90 календарних днів не укладе відповідний договір про постачання з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об`єкта (об`єктів) має бути припинено ОС за зверненням постачальника.

Пунктом 16.2 Комерційної пропозиції №3 визначено, що у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти: Постачальника - pon@uie.kiev.ua; Споживача - зазначена на вебсайті Споживача та/або надана Постачальнику Споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу Постачальника, телефонограмою), та/або надана Постачальнику оператором системи розподілу (передачі). Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

Законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Така правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 20.09.2021 у справі №910/8958/20, від 04.04.2023 у справі №905/1791/21, від 12.11.2024 у справі №910/1418/22 та від 02.10.2024 у справі №910/3532/23.

Як вказує позивач, на підставі Звітів за січень-березень 2021 року про фактичне споживання електричної енергії відповідачеві було складено акти купівлі - продажу електроенергії та виставлено рахунки на оплату. З січня 2021 року до березня 2021 року постачальник поставив відповідачу електричну енергію в кількості 43 267 кВт/год на загальну суму 192 747,25 грн, зокрема:

- у січні 2021 року відповідачем спожито 14 816 кВт/год на суму 68 903,29 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2021 № 007009 та рахунком на оплату від 24.02.2021 №000025596005/15/О01/12826. Вказаний рахунок відповідачем сплачено.

- у лютому 2021 року відповідачем спожито 28 448 кВт/год на суму 123 829,70 грн, що підтверджується актом купівлі - продажу електроенергії від 28.02.2021 № 010622 та рахунком на оплату від 19.03.2021 № 000025596005/15/О02/16442. Вказаний рахунок відповідачем сплачено частково у сумі 14,26 грн, у зв`язку з чим заборгованість за цим рахунком становить 123 815,44 грн.

- у березні 2021 року відповідачем спожито 3 кВт/год на суму 14,26 грн, що підтверджується актом купівлі - продажу електроенергії від 31.03.2021 № 012498 та рахунком на оплату від 09.04.2021 №0000225596005/15/О03/18362, який не оплачено, у зв`язку з чим заборгованість за цим рахунком становить 14,26 грн.

В порушення умов договору, споживач прийняті на себе договірні зобов`язання щодо оплати спожитої електричної енергії за період січень-березень 2021 року у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед ДПЗД "Укрінтеренерго" в сумі 123 828,70 грн.

Зазначена сума визначена позивачем на підставі даних особового рахунку відповідача з урахуванням здійснених оплат та відображена у підсумковому рядку довідки про стан заборгованості.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу (№ 44/11-011882 від 27.11.2025 про сплату у семиденний строк з дня отримання претензії заборгованості за спожиту електричну енергію.

Доказів на підтвердження оплати спожитої відповідачем у січні-березні 2021 електричної енергії на суму 123829,70 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Оскільки відповідачем не виконано свої зобов`язання щодо повної оплати вартості поставленої позивачем електроенергії згідно з договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та Комерційної пропозиції №3 позивач звернувся з позовом до суду.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії та додатками до Договору.

Відповідно до п.п. 5 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.

Пунктом 1.2.6 ПРРЕЕ передбачено, що у разі постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник «останньої надії».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником «останньої надії». Відповідно до статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії споживачам у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Таким чином, ДПЗД "Укрінтеренерго" здійснювало функції постачальника «останньої надії» у спірний період, у тому числі в січні-березні 2021 року, а тому мало право здійснювати постачання електричної енергії відповідачу та вимагати оплати вартості фактично спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії виключно на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» відповідно до п. 1.2.9 ПРРЕЕ.

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Положенням ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії " встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії в порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору достачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання споживача. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії / постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію; до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або припинення; постачання у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (пунктом 3.4.4 ПРРЕЕ).

Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено обов`язок Боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, передав електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, однак відповідач зобов`язання, в частині оплати за спожиту електричну енергію, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за січень-березень 2021 року в розмірі 123 829,70 грн.

Доводи відповідача щодо відсутності додаткових угод про збільшення зобов`язань та недоведеності розміру основної заборгованості не можуть бути підставою для відмови в позові враховуючи встановлення судом факту споживання відповідачем електричної енергії та неоплати спожитої електричної енергії. Відповідач фактичного споживання електричної енергії не заперечує, зауважень до актів купівлі-продажу електроенергії у визначеному договором порядку не подавав, оплату за спожиту електричну енергію провів лише частково.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення основної заборгованості доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, за прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 18 943,62 грн за період з 05.03.2021 по 23.02.2022 пені, 77 821,76 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2021 по 22.06.2026 та 97 741,55 грн 15% річних за період з 05.03.2021 по 22.06.2026.

Щодо нарахованої пені в сумі 18 943,62 грн за період з 05.03.2021 по 23.02.2022.

Положеннями пункту 5.11. Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в Комерційній пропозиції.

Відповідно до п. 6.1. Комерційної пропозиції №3, постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Згідно з п. 13.1. Комерційної пропозиції №3, встановлено, що сторони Договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій не звільняє Споживача від обов`язку відшкодувати Постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов Договору.

Згідно з вимогами п.п. 2 та п.п. 6 п. 6.2 глави 6 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим Договором.

Разом з тим, відповідно до положень п.п. 6 п. 7.1. глави 7 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (положення частини першої ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно із п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Розділом «Розмір пені» Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (п.6.1) встановлено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Частиною 6 ст.232 ГК України, який був чинний на момент виникнення спірних відносин, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, сторони у пункті 13.1 комерційної пропозиції домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

За сталою практикою господарських судів у частині шостій статті 232 ГК України йдеться про строк нарахування штрафних санкцій та можливість сторонам в укладеному договорі передбачити більш тривалий, ніж визначений цією нормою строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо). У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При застосуванні ч. 6 ст. 232 ГК України суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22, а також постанові ОП КГС ВС від 19.06.2026 у справі №910/22/24.

При цьому суд враховує, що у п. 7 розд. IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: « 7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №911/858/22, від 30.10.2024 у справі № 911/1297/21, від 20.11.2024 у справі №911/3331/23, від 12.03.2025 у справі №911/956/24, від 29.01.2026 у справі №910/6337/23 Верховного Суду у складі колегії суддів з розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду зазначено про можливість продовження на строк дії карантину нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців, передбачених частиною шостою статті 232 ГК України, в її взаємозв`язку з пунктом 7 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України.

Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому карантин неодноразово було продовжено та постановою КМУ №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

Тобто, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, продовжено до закінчення такого періоду. Цей висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.02.2023 у справі №910/13704/21 та постановою ОП КГС ВС від 19.06.2026 у справі №910/22/24, якою Об`єднаної палати не знайшла підстав для відступу від існуючого правового висновку щодо застосування приписів статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, яким продовжено на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

За розрахунком позивача загальний розмір пені становить 18 943,64 грн, яка нарахована за кожним рахунком окремо, виходячи з граничних строків оплати, за загальний період 05.03.2021-23.02.2022.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені є законними та обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення, а доводи відповідача щодо порушення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені є помилковими.

З приводу заявленого до стягнення розміру 15% річних суд зазначає наступне.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.4 Комерційної пропозиції № 5 сторони погодили, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15 % річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Водночас, щодо нарахування 15 % річних на суму боргу відповідача суд вважає за необхідне вказати, що вбачає підстави для зменшення такого розміру до 3 % річних, виходячи з наступного:

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.7-7.9 постанови від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 зазначила таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Отже, за загальним правилом, сторони, керуючись принципом свободи договору вправі вільно встановлювати в договорі міру відповідальності за порушення ними договірних зобов`язань.

З наявного у даній справі Договору та Комерційної угоди №5 вбачається таке волевиявлення сторін, яке у випадку відповідача полягало в акцептуванні ним умов договору запропонованих позивачем, в контексті природи договору приєднання.

Проте, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла до висновків про те, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

В даній постанові Велика Палата вказує, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене нормативне обґрунтування, суд доходить висновку про наявність у даному випадку підстав та обставин, за яких можливе зменшення відсотків річних, що нараховані відповідачу, проте, таке зменшення має бути розумним та таким, що не буде нівелювати норми встановлені законом.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, зазначив, що розмір неустойки (пені, штрафу) у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

1) характером неустойки (договірний або встановлений законом);

2) підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

3) складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

4) умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

Як було встановлено судом, укладений між сторонами Договір, є публічним договором приєднання а отже при їх укладенні відповідач був позбавлений можливості змінювати редакції умов Договорів, зокрема узгоджувати строки виконання покладених за нього зобов`язань, міру відповідальності за їх не своєчасне виконання.

В свою чергу позивач є державним підприємством, предметом діяльності якого є постачання електричної енергії споживачам, в тому числі у якості постачальника "останньої надії" та не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, що визначено п. 66 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Таким чином, суд може зменшити розмір процентів річних але не менше мінімального розміру трьох процентів річних, які визначені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Суд бере до уваги, що відповідач є органом місцевого самоврядування, який не здійснює господарської діяльності, фінансується виключно за рахунок місцевого бюджету.

Розмір 15% річних заявлених до стягнення становить 97 741,55 грн, що від суми основної заборгованості становить майже 78,93 %. Сума пені та інфляційних втрат становить 96 765,40 грн, що майже дорівнює сумі 15 % річних.

У даному випадку відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів 15 % річних, а за обставин у даній справі обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку про доцільність зменшення відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача, з 15% річних до 3% річних, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стягнення 3% річних з відповідача на переконання суду дозволить забезпечити баланс між інтересами позивача та відповідача, тобто - розумно забезпечить відновлення майнових втрат позивача і відповідатиме платоспроможності відповідача.

Так, судом здійснено розрахунок 3 % річних враховуючи суми та періоди визначені позивачем, за яким встановлено розмір 3 % річних що становить 19 538,08 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог суд відмовляє внаслідок зменшення відсотків річних за власною ініціативою.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалена постанова від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно п.26 якої визначено методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 77 821,76 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на заборгованість за січень березень 2021 р. судом встановлено, позивач нарахував інфляційні втрати в межах періоду існування заборгованості та виходячи з її розміру. Водночас позивач обраховував інфляційні втрати окремо за кожен місяць, індекси інфляції не перемножувались.

Згідно здійсненого судом розрахунку, розмір інфляційних втрат на заборгованість становить: за січень 2021 р. за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 становить 1171,36 грн; за лютий 2021 р. за період 01.04.2021 по 30.04.2021 становить 866,81 грн та за період 01.05.2021 по 22.06.2026 становить 97 237,45; за березень 2021 р. за період з 01.05.2021 по 22.06.2026 становить 10,87 грн. Сукупно сума інфляційних втрат 99 286,49 грн.

Таким позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 77821,76 грн, в розмірі заявленому до стягнення.

Суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено повноважень суду на зменшення розміру інфляційних втрат, оскільки нарахування інфляційних втрат є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, порядок їх нарахування є чітко регламентованим, відповідно зменшення розміру інфляційних втрат порушує права кредитора та робить його уразливим від знецінення грошових коштів, виплату яких затримує боржник.

Відповідач контррозрахунку пені, річних та інфляційних втрат не надав.

Відносно заяви відповідача щодо пропуску позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

При цьому, відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв`язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено.

Указаний Закон набрав чинності 04.09.2025.

Ураховуючи наведене, саме з 04.09.2025 скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану.

Отже, з огляду на встановлені судом строки виконання відповідачем зобов`язань, на момент звернення позивача з позовом до суду з заявленими вимогами позовна давність не закінчилась.

Крім того, у розділі 14 комерційної пропозиції передбачено, що сторони, керуючись ст.259 ЦК України домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

У зв`язку з наведеним позивач не пропустив строку позовної давності щодо жодної з заявлених вимог.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та проведених розрахунків суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 123 829,70 грн основної заборгованості, 18 943,64 грн пені, 19 538,08 грн 3 % річних, 77 821,76 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в частині стягнення 78 203,47 грн 15 % річних суд відмовляє.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач оплатив судовий збір в сумі 3820,04 грн (платіжна інструкція №848 від 24.06.2026), тобто у встановленому законом розмірі, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження ставки судового збору, який застосовано з врахуванням подання позовної заяви в електронній формі.

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак у зв`язку із зменшенням судом 15% річних до 3 % річних, позовні вимоги підлягають саме частковому задоволенню.

Отже, враховуючи те, що рішенням суду частково задоволено позовні вимоги, однак розмір відсотків річних був зменшений саме з ініціативи суду, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову та які повинні були бути ним сплачені при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в сумі 318 336,65 грн задовольнити частково.

Стягнути з Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (78593, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н., с. Поляниця; ідентифікаційний код юридичної особи: 25596005) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, ідентифікаційний код юридичної особи: 19480600) 123 829 (сто двадцять три тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн 70 коп. основної заборгованості, 18 943 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сорок три) грн 64 коп. пені, 19 538 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 08 коп. процентів річних, 77 821 (сімдесят сім тисяч вісімсот двадцять одну) грн 76 коп. інфляційних втрат та 3820 (три тисячі вісімсот двадцять) грн 04 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позову про стягнення 78 203,47 грн процентів річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк