Рішення № 139588905, 08.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/807/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Шкіндера П.А., секретаря судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдфорт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомпас"

про стягнення заборгованості в сумі 376 665,91 грн.

за участю:

від позивача: Войнаровська Д.М.

від відповідача: Боровець В.Д.

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдфорт" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомпас" про стягнення заборгованості в сумі 376665,91 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору поставки №2-2022 від 07.11.2022 в частині здійснення повної оплати за отриманий останнім від позивача на підсттаві видаткової накладної №16 від 25.11.2022 товар соди каустичної NaOH луска в кількості 22 т вартістю 1 355 199,91 грн. Стверджує, що позивач прийняв зазначений товар без зауважень та отримав усі необхідні первинні документи на таку поставку товару (видаткову накладну, податкову накладну та рахунок на оплату), проте другий примірник видаткової накладної №16 від 25.11.2022 із накладенням підпису та завірення його печаткою позивачу не повернув. За отриманий товар розрахувався частково, частина в розмірі 220 000,00 грн залишилась не оплачена.

В ході провадження, ухвалою суду від 18.08.2026, на підставі заявленого позивачем при поданні позовної заяви клопотання за вх.№6067/26 від 30.06.2026 про витребування доказів, суд витребував у Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області наступні документи:

- податкову звітність платника податку ТОВ "Технокомпас" (код 33945296, ІПН 339452926583) з ПДВ, зокрема декларацію з ПДВ з додатком №1 до них, в яких відображено податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1) (додаток 1) в розрізі індивідуального податкового номера контрагента ТОВ "Трейдфорд" (код 447443015531, ІПН 447443015531) за відповідні звітні періоди з 25.11.2025 по 25.11.2023 (включно);

- документально підтверджені відомості за період з 25.11.2022 по 25.11.2023 (включно) про наявність/відсутність факту включення ТОВ "Технокомпас" (код 33945296, ІПН 339452926583) до суми податкового кредиту за операцією з постачання/придбання товарів податкових накладних ТОВ "Трейдфорд" (код 447443015531, ІПН 447443015531), а саме:

1) №16 від 25.11.2022 зареєстрована в ЄРПН 08.12.2022 за №9262909276 (обсяг постачання (без ПДВ) 1 129 333,26 грн, сума ПДВ основна ставка 225 866,652 грн;

2) №17 від 25.11.2022, зареєстровану в ЄЄРН 08.12.2022 за №9262849775 (обсяг постачання (без ПДВ) 1 129 333,26 грн, сума ПДВ основна ставка 225 866,652).

03.09.2026, на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2026, на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла від Головного управлінню ДПС в Івано-Франківській області відповідь №11485/5/09-19-04-01-05 від 02.09.2026.

У вказаній відповіді податкова інспекція повідомила, що дані податкової звітності з ПДВ не містять інформацію про формування податкового кредиту в розрізі податкових накладних, а лише в загальному по індивідуальних податкових номерах постачальника.

Відповідно зазначив, що в наявних в податкових органах інформація, ТОВ Технокомпас (код 33945296) у податкових деклараціях з ПДВ сума сформованого податкового кредиту по контрагенту постачальнику ТОВ Трейдфорт (код 447443015531) становить:

- за листопад 2022 року обсяг постачання (без ПДВ) 1129333,26 грн, ПДВ 225866,52 (період складання податкової накладної листопад 2022 року);

- за грудень 2022 року обсяг постачання (без ПДВ) 1129333,26 грн, ПДВ 225866,52 (період складання податкової накладної листопад 2022 року).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№15056/26 від 14.08.2026) та зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки:

- між договірними сторонами не було погоджено у встановленому порядку ціну та вартість поставленого товару, а отже договір не може вважатись укладеним в розумінні чинного законодавства України. При цьому, підтвердженням цього слугує факт відсутності відповідного Додатку до договору поставки чи Специфікації;

- відповідач визнає, що отримав 22 тони соди каустичної NaON луска, однак, зважаючи на те, що позивачем у видатковій накладній №16 від 25.11.2022 було вказано її загальну вартість на 220 000, 00 грн більшою, ніж погоджена між сторонами в усному порядку, то відповідно, видаткову накладну не підписував, а зажадав внести відповідні зміни до неї;

- разом з тим, стверджує про відсутність обов`язку у позивача щодо поставки товару на виконання Договору поставки від 07.11.2022р. №2-2022, оскільки між договірними сторонами не погоджено ціну та вартість товару, а також не було укладено жодного додатку до договору поставки, не було погоджено жодної заявки, більше того, не було 100% передоплати, як цього вимагає п.5.1 договору поставки.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі та надавши їм належної правової оцінки, судом встановлено наступне.

7 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдфорт" (по договору постачальник/ по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомпас" ( по договору покупець/ по справі - відповідач) укладено договір поставки № 2-2022 (далі Договір/Договір поставки).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язався поставити (передати у власність) в погоджені строки на умовах, викладених в Договорі і Додатках до нього, товар що визначений в рахунках-фактурах та/або у Додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього договору, що іменується далі по тексту товар, а покупець в свою чергу зобов`язався прийняти і оплатити товар.

Згідно положень п. 2.1. Договору поставка Товару здійснюється партіями на підставі Додатків укладених сторонами у письмовій формі з підписом і печаткою (за умови наявності печатки у сторони) уповноваженої особи відповідної сторони.

За п. 2.2. Договору зобов`язання постачальника по поставці товару в рамках Договору виникає після підписання сторонами відповідного Додатку до даного Договору.

За вимогами узгодженого сторонами п. 2.11. Договору на кожну окрему партію товару постачальник надає покупцеві рахунок, видаткові документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та/або Акти прийому-передачі товару), податкову накладну в ел. вигляді в обов`язковому порядку, сертифікат якості заводу-виробника надається за вимогою покупця.Покупець зобов`язаний повернути постачальнику по 1 (одному) примірнику підписаних та завірених печаткою видаткових документів в строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх отримання.

У відповідності до умов Договору та за домовленістю між сторонами позивач 25 листопада 2022 року здійснив поставку окремими двома партіями Соди каустичної NaOH в загальній кількості 44 т загальною вартістю 2 710 399,82 грн.

У відповідності до зазначеного п. 2.11. Договору такі партії товару позивач надав відповідачу на кожну окрему партію такого товару належні товаро-супровідні документи, зокрема:

- рахунок №6 від 25.11.2022 року на оплату Товару на загальну суму 1355199,91 грн. в т.ч. ПДВ, видаткову накладну №15 від 25.11.2022 року на поставку Соди каустичної NaOH луска в кількості 22 т вартістю 1 355 199, 91 грн. та Податкову накладну №16 від 25.11.2022 року;

- рахунок №7 від 25.11.2022 року на оплату товару на загальну суму 1355199,91 грн. в т.ч. ПДВ, видаткову накладну №16 від 25.11.2022 року на поставку Соди каустичної NaOH луска в кількості 22 т вартістю 1 355 199, 91 грн. та Податкову накладну №17 від 25.11.2022 року.

Відповідач прийняв зазначений товар без зауважень та отримав усі необхідні первинні документи на такі поставку товару, проте в порушення п. 2.11. Договору відповідач не повернув позивачу другий примірник підписаної та завіреної печаткою видаткової накладної № 16 від 25.11.2022 року.

Про наведене підтверджується відповідачем у відзиві на позов та підтверджено його представником в судовому засіданні.

Відповідно до п. п. 5.1. Договору відповідач зобов`язувався сплатити повну вартість товару шляхом перерахування грошових коштів поточний рахунок постачальника за умовами 100% передплати товару у тому числі ПДВ, яка зазначена у Додатку до цього Договору або в рахунках на кожну окрему партію товару, якщо інше не встановлено відповідним Додатком.

Відповідно до п. 5.4. Договору днем виконання зобов`язань з боку Відповідача по сплаті усіх платежів по Договору, вважається день зарахування суми платежу на поточний рахунок банку постачальника.

В порушення зазначених умов Договору та приписів чинного законодавства відповідач не здійснив 100% передплати товару, а також не здійснив повної оплати товару після його прийняття.

За наведеного станом на 28 листопада 2022 року за відповідачем утворилась заборгованість з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 2 710 399,82 грн, яку відповідач частково сплатив окремими платежами в період з 22.12.2022 по 18.04.2024 на загальну суму 2 490 399, 82 грн.

Не погашеною залишилась сума заборгованості з оплати поставленого позивачем товару за Договором поставки № 2 2022 від 07.11.2022 року в розмірі 220 000,00 грн.

08.12.2026 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 0812, в якій вимагав повернути один примірник підписаної та завіреної печаткою відповідача видаткової накладної№16 від 25.11.2022 та Акту звірки взаємних розрахунків за період з 07.11.2022 по 08.12.2025 між позивачем та відповідачем; та сплати заборгованості в розмірі 220 000,00 грн протягом 5-ти днів з моменту отримання даної претензії.

Докази направлення зазначеної претензії відповідачу долучені до матеріалів справи.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги не виконав.

Наведені обставини зумовили позивача звернутись із позовом до суду про стягнення суми заборгованості. За неналежне виконання зобов`язання позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (зокрема, укладення договору, прийняття виконання тощо).

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В спірному випадку щодо тверджень відповідача про неукладеність договору, у зв`язку із непогодженням істотних умов договору (ціни та номенклатури), то суд звертає увагу, що фактичне прийняття товару відповідачем, про що підтверджує сам відповідачем у відзиві на позов свідчить про схвалення умов та виконання договору конклюдентними діями.

Між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі Договору поставки №2-2022 від 07.11.2022, який за правовою природою є договором поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару.

При вирішенні спору суд керується також приписами ГК України, які були чинні на час існування спірних правовідносин.

Щодо доводів відповідача про неукладеність Договору поставки №2-2022 від 07.11.2022 у зв`язку з відсутністю специфікації чи додатку із ціною, суд зазначає, що відповідно до ст. 181, 265 Господарського кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов.

Факт прийняття відповідачем реалізованого товару за накладною без пред`явлення вмотивованих претензій щодо номенклатури чи кількості свідчить про схвалення сторонами виконання зобов`язань за договором та фактичне набрання ним чинності у частині здійсненої господарської операції.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач у судовому засіданні прямо визнав факт отримання 22 тонн соди каустичної NaOH луска.

Доводи відповідача про розбіжності у вартості товару (завищення ціни на 220 000,00 грн) та посилання на відсутність 100% передоплати (п. 5.1 договору) суд відхиляє, оскільки прийнявши товар за видатковою накладною №16 від 25.11.2022 безпосередньо у своє володіння та розпорядження, відповідач акцептував поставку. Здійснення фактичного прийняття товару за відсутності попередньої оплати свідчить про зміну сторонами порядку розрахунків за конкретною поставкою шляхом конклюдентних дій. Часткові чи повні заперечення щодо ціни після фактичного споживання або володіння товаром без своєчасного повернення товару позивачу не звільняють покупця від обов`язку оплатити фактично отримане майно на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (безпідставне набуття майна) або норм про купівлю-продаж.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 220 000,000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що діяв на момент винекнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. Договору сторонами обумовлено, що у разі порушення строків оплати , зазначених у п. 5.1 цього Договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим позивачем розрахунку заборгованості розмір пені за прострочення заборгованості за період прострочення з 28.11.2022 по 28.05.2023 складає 55 150,68 грн, 3% річних за період з 28.11.2022 по 29.06.2026 складає 23 669,59 грн, інфляційні втрати за період з грудня 2022 по травень 2026 в розмірі 77 845,64 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору та є обґрунтованим.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

За приписами ст. ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Суд, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному зокрема, приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі, до яких зокрема відноситься судовий збір

З урахуванням ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-79, 86, ст.123, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдфорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомпас" про стягнення заборгованості в сумі 376 665,91 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомпас" (вул. Драгоманова, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, код 33945296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдфорт" (вул. Жилянська, буд.68, офіс 212, м. Київ, код 44744301) 376 665,91 грн заборгованості, з яких: 220 000,00 грн - основного боргу, 55 150,68 грн - пені, 77 845,64 грн - інфляційних втрат, 23 669,59 грн - 3% річних; та 4520,00 грн - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 09.09.2026.

Суддя П. А. Шкіндер