Рішення № 139588537, 09.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 Справа № 904/3110/26За позовом: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

До: Фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича, м. Дніпро

Про: стягнення 678 391,11грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ДМР (позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Білого Є.В. (відповідач) про стягнення 678 391,11 грн. безпідставно утримуваних коштів унаслідок невнесення плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:133:0195.

Ухвалою від 01.06.2026 (суддя Юзіков С.Г.) накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках ФОП Білого Є.В., у межах суми стягнення в розмірі 678 391,11 грн. до набрання рішенням у цій справі законної сили.

Ухвалою від 02.06.2026 (суддя ОСОБА_1 ) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 30.06.26р.

ФОП Білий Є.В. (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечує, стверджуючи, що позивач неправильно визначив період користування спірною земельною ділянкою, вказавши початок цього строку з 01.01.22р. Окрім того, вказує на неправильність розрахунку позивачем стягуваної суми, оскільки він виконаний на підставі довідки КП «Муніципальний землевпорядний офіс», яке не є уповноваженим органом для здійснення таких розрахунків. Окрім того, вважає, що позов подано до неналежного відповідача, та клопотав про заміну відповідача на ПП «Оздоровчий центр «Вікторія», яке з 26.10.21р. і дотепер використовує спірну земельну ділянку для господарської діяльності на підставі договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном (майновим комплексом автостоянки, яка розташована на спірній земельній ділянці) від 26.10.21р., укладеним з ФОП Білим Є.В.

16.06.26р. ФОП Білий Є.В. ( відповідач) направив на адресу суду заяву про заміну сторони її правонаступником, у якій просить суд залучити до участі у справі № 904/3110/26 в якості належного відповідача (правонаступника ФОП Білого Є.В.) Приватне підприємство «Оздоровчий центр «Вікторія» (ЄДРПОУ 31155444). В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що відповідно до договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 26.10.21р. ФОП Білий Є.В. передав нерухоме майно (майновий комплекс автостоянки, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) у безоплатне тимчасове користування ПП «Оздоровчий центр «Вікторія». Усі податки, збори, обов`язкові платежі, штрафи, пені та інші фінансові зобов`язання, що виникають у зв`язку з користуванням майном або здійсненням користувачем діяльності з використанням майна, сплачуються виключно користувачем.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку розпорядженням заступника керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.26р. № 443 відповідно до пункту 2.3.44 «Положення про автоматизовану систему документообігу суду» призначено повторний автоматизований розподіл справи № 904/3110/26. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 30.06.26р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 904/3110/26 між суддями та визначено її до розгляду судді Васильєву О.Ю.

Ухвалою від 01.07.26р. суддя Васильєв О.Ю. прийняв справу № 904/3110/26 до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 06.07.26р. відмовлено в задоволенні клопотання ФОП Білого Є.В. про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

05.08.26р. від ФОП Білого Є.В. (відповідач) надійшло клопотання про призначення у справі № 904/3110/26 судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертиз, проведення яких заявник просив доручити Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Ухвалою від 01.09.26р. у задоволенні клопотання ФОП Білого Є.В. про призначення судових земельно-технічної та оціночно-земельної експертиз відмовлено.

Розглянувши заяву відповідача від 16.06.26р. про заміну відповідача правонаступником на підставі статті 52 ГПК України, суд зазначає таке.

На підтвердження наявності підстав для заміни відповідача ( ФОП Білого Є.В.) на ПП «Оздоровчий центр «Вікторія» заявник долучив копії договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 26.10.21р., листа фізичної особи підприємця Білого Є.В. та угоди від 11.06.26р. до договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 26.10.21р.

Відповідно до змісту цього договору від 26.10.21р., укладеного між ФОП Білим Є.В. (позичкодавець) та ПП «Оздоровчий центр «Вікторія»» (користувач) : позичкодавець передає, а користувач приймає в безкоштовне тимчасове користування нерухоме майно автостоянку, яка складається з літ. А-1 будівлі вартової площею 20,8 кв. м, літ. № 1, 2 огорож площею 270,1 кв. м, літ. І замощення площею 1869,0 кв. м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Тополина, буд. 18Г( п.1.1.) ; зазначене в пункті 1 цього розділу майно позичкодавець передає користувачу з метою сталого функціонування служби ( п.1.2.); користувач вступає у безоплатне тимчасове користування майном не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі в користування нерухомого майна ( п.2.1.) ; передача майна в безоплатне тимчасове користування не тягне за собою виникнення у користувача права власності на це майно ( п.2.2.) ; обов`язок щодо складання акта приймання-передачі в користування нерухомого майна покладається на позичкодавця ( п.2.3.) ; користувач зобов`язаний підписати наданий акт приймання-передачі в користування нерухомого майна не пізніше трьох робочих днів з дати надання документів позичкодавцем ( п.2.4.) ; усі податки (зокрема земельний податок, податок на нерухоме майно та інші), збори, обов`язкові платежі, штрафи, пені та інші фінансові зобов`язання, що виникають у зв`язку з користуванням майном або здійсненням користувачем діяльності з використанням майна, сплачуються виключно користувачем ( п.2.5.) ; у разі пред`явлення будь-яких вимог контролюючими органами до позичкодавця , пов`язаних зіз користуванням майном користувачем, користувач зобов`язаний самостійно врегулювати такі вимоги та відшкодувати позикодавцю всі понесені витрати ( п.3.1.3.) ; договір діє 2 роки та 11 місяців ( п.6.2.); у разі якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання договору, договір пролонгується автоматично на той самий термін (п.6.3.)

11.06.26р. сторони в угоді погодили , що вищезазначений договір безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 26.10.21р. відповідно до пункту 6.3 договору є автоматично пролонгованим до 27.08.27р. ; сторони підтверджують, що об`єкт нерухомості з 26.10.21р. та по теперішній час перебуває у фактичному володінні та користуванні ПП «Оздоровчий центр «Вікторія»; підтверджують, що будь-які податки, збори, платежі (у тому числі плата за користування земельною ділянкою), пов`язані з використанням об`єкта нерухомості у господарській діяльності ПП «Оздоровчий центр «Вікторія», є фінансовими зобов`язаннями останнього; підтверджують, що незалежно від фактичного використання об`єкта нерухомості у господарській діяльності ПП «Оздоровчий центр «Вікторія» зобов`язується оплачувати всі платежі, визначені пунктом 3 цієї угоди; підтверджують, що ПП «Оздоровчий центр «Вікторія» є правонаступником фізичної особи підприємця Білого Є.В. у господарській справі № 904/3110/26 за позовом Дніпровської міської ради до ФОП Білого Є.В. про стягнення 678 391,11 грн. та у всіх інших справах, провадження у яких може бути відкрито щодо користування об`єктом нерухомості, у тому числі щодо стягнення платежів, пов`язаних з використанням об`єкта нерухомості, за період з 26.10.21р. до закінчення дії договору; ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє до припинення договору.

Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 902/388/18, від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником). Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірних матеріальних правовідносинах. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника.

Таким чином, підставою здійснення правонаступництва в процесуальному аспекті є вибуття (заміна) сторони у матеріальних правовідносинах, у тому числі й у відповідному зобов`язанні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2026 у справі № 367/8835/16, по своїй суті процесуальне правонаступництво це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час процесу, а не до його початку.

З огляду на зміст позовних вимог Дніпровська міська рада звернулася до ФОП Білого Є.В. про стягнення безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідач є власником об`єкта нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці, та користується спірною земельною ділянкою.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 зазначено, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

Відповідач не надав доказів переходу до іншої особи ані права користування ( оскільки відсутній акт приймання-передачі майна ), ані права власності на об`єкт нерухомості автостоянку, яка складається з літ. А-1 будівлі вартової площею 20,8 кв. м, літ. № 1, 2 огорож площею 270,1 кв. м, літ. І замощення площею 1869,0 кв. м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Тополина, буд. 18Г.

Надані відповідачем документи не підтверджують факт вибуття відповідача з матеріальних правовідносин та переходу його прав та обов`язків до іншої особи правонаступника.

Окрім того , відповідно до приписів ст.48 ГПК України : суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином . діючим процесуальним законом не передбачено право відповідача звертатися до суду з клопотанням про заміну відповідача його правонаступником , таке право надано виключно позивачу. У разі , якщо позивач не заявив такого клопотання і суд встановить , що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом , суд відмовляє в задоволенні позовних вимог .

Враховуючи викладені приписи чинного законодавства та фактичні обставини справи , суд відмовляє у задоволенні заяви ФОП Білого Є.В. від 16.06.26р. про заміну відповідача правонаступником.

04.09.2026 від ФОП Білого Є.В. (відповідач) надійшло клопотання про зупинення розгляду справи. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що у цивільній справі № 202/9030/26 розглядається спір за позовом гр. ОСОБА_2 до Кузьмінова В.О. , ОСОБА_3 , ТОВ «Сонячне Сяйво 2018», ТОВ «Сіті Паркінг 2020», ПП «Кадак» та ТОВ «СкверХолл» про визнання дійсним багатостороннього договору міни від 07.03.22р. та визнання права приватної власності на нерухоме майно, зокрема на автостоянку за адресою: АДРЕСА_1 . На думку відповідача, результат розгляду цивільної справи може вплинути на визначення особи, яка є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, а відтак на встановлення належного відповідача у справі № 904/3110/26, періоду користування земельною ділянкою та розміру коштів, що підлягають стягненню.

Дослідивши доводи клопотання та матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, у порядку цивільного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

При цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, необхідною умовою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України є не сама по собі наявність іншої справи, предмет якої певним чином пов`язаний зі спором, що розглядається господарським судом, а саме об`єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення іншої справи.

Тобто суд має встановити, що в іншій справі розглядаються обставини, які мають безпосереднє значення для вирішення спору у справі, що розглядається, і водночас не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в межах його юрисдикції та предмета доказування.

Саме по собі існування іншого судового провадження не є безумовною підставою для зупинення провадження.

У цій справі предметом позову є стягнення з ФОП Білого Є.В. коштів, які відповідач зберіг ( не сплатив) за користь Дніпровської міськради (власника земельної ділянки) внаслідок безоплатного користування нею без достатньої правової підстави.

Таким чином, для вирішення спору у справі № 904/3110/26 суду належить встановити, зокрема, обставини щодо фактичного користування спірною земельною ділянкою, наявності чи відсутності правової підстави такого користування, періоду користування та розміру коштів, які відповідач зберіг у зв`язку з таким користуванням. Зазначені обставини не є такими, що можуть бути встановлені виключно судом у цивільній справі № 202/9030/26.

Предметом розгляду у цивільній справі № 202/9030/26 є дійсність багатостороннього договору міни від 07.03.22р. та питання права власності на об`єкти нерухомого майна.

Водночас із наведеного відповідачем обґрунтування не вбачається, що цивільний суд у справі № 202/9030/26 встановлюватиме обставини, необхідні для вирішення господарського спору, зокрема факт фактичного користування саме відповідачем спірною земельною ділянкою протягом усього заявленого позивачем періоду, а також розмір коштів, які відповідач зберіг за рахунок позивача.

Посилання відповідача на те, що внаслідок розгляду цивільної справи може змінитися власник автостоянки, а відтак може змінитися оцінка належності відповідача та періоду його відповідальності, не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи.

Зазначені доводи фактично ґрунтуються на припущенні щодо можливого результату розгляду цивільної справи та можливих правових наслідків такого рішення.

При цьому суд зауважує, що відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Крім того, судове рішення у цивільній справі № 202/9030/26 саме по собі не звільняє суд у цій справі від необхідності дослідити та оцінити докази щодо фактичного користування земельною ділянкою, наявності правової підстави користування, періоду такого користування та розміру заявлених до стягнення коштів.

Суд також враховує, що у справі № 904/3110/26 відповідач є безпосереднім учасником господарського спору, а тому має можливість реалізувати свої процесуальні права, надати докази та заперечення щодо фактичного користування земельною ділянкою, заявленого періоду та розміру позовних вимог.

Доводи клопотання про те, що господарський суд нібито не може визначити належного відповідача без попереднього вирішення цивільним судом спору про право власності, є необґрунтованими.

Наявність спору щодо права власності на розташований на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна не позбавляє господарський суд можливості самостійно дослідити питання, які входять до предмета доказування у цій справі, та надати відповідну оцінку наявним у справі доказам.

При цьому суд не вирішує та не має вирішувати в межах справи № 904/3110/26 питання про дійсність договору міни від 07.03.22р. або про визнання права власності ОСОБА_2 на спірну автостоянку, оскільки такі вимоги не є предметом цього господарського спору.

Отже, необхідність встановлення обставин, які є предметом цивільного спору, та можливий вплив рішення у цивільній справі на подальшу оцінку доказів у господарській справі самі по собі не створюють об`єктивної неможливості розгляду справи № 904/3110/26.

Посилання відповідача на можливі негативні наслідки виконання рішення у цій справі також не можуть бути підставою для зупинення провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, оскільки ця норма спрямована на усунення саме об`єктивної неможливості розгляду справи, а не на запобігання можливим процесуальним чи майновим наслідкам прийняття рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності передбаченої пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України об`єктивної неможливості розгляду справи № 904/3110/26 до вирішення цивільної справи № 202/9030/26. Відтак клопотання ФОП Білого Є.В. про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 449637891 від 28.10.2025 за Білим Є.В. на підставі свідоцтва про право власності від 04.03.16р. № 417, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В., зареєстровано автостоянку, яка складається з літ. А-1 будівлі вартової площею 20,8 кв. м, літ. № 1, 2 огорож площею 270,1 кв. м, літ. І замощення площею 1869,0 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 674501812101).

Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:02:133:0195), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 21.10.25р. Зазначеним актом встановлено, що доступ до земельної ділянки обмежений. Територія земельної ділянки використовується як автостоянка, яка по периметру огороджена парканом із сітки - рабиці, при в`їзді встановлений шлагбаум. Заїзд на територію обстежуваної земельної ділянки здійснюється з боку вул. Тополиної. Праворуч від в`їзду на земельній ділянці знаходиться металева будка з написом «Парковка» та розміщеними на ній знаками «Місце стоянки з інвалідністю». Далі за будкою вартова з білої цегли. На території автостоянки ростуть дерева, під якими розміщуються автомобілі. На частині земельної ділянки знаходиться споруда, схожа на кіоск, стіни якої обшиті білими пластиковими панелями. Покриття земельної ділянки складається з утрамбованого ґрунту, піску та каміння, місцями поросло травою. Розмітка місць для паркування відсутня, автомобілі розміщуються як по периметру під навісами вздовж паркану, так і у два ряди посередині автостоянки. На момент обстеження на автостоянці були розміщені автомобілі.

Позивач зазначає, що відповідач у період з 01.01.22р. по 22.01.26р. користувався спірною земельною ділянкою без укладення договору оренди земельної ділянки, не сплачуючи при цьому плату у відповідному розмірі, що, у свою чергу, позбавило ДМР, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати, чим порушено майнові права позивача.

Протоколом від 22.01.26р. № 1 Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, були затверджені розрахунки суми коштів, які зберіг у себе землекористувач спірної земельної ділянки власник майна Білий Є.В. , яка щодо земельної ділянки по вул. Тополина, буд. 18Г (кадастровий номер 1210100000:02:133:0195) складає 678 391,11 грн.

Дніпровською міською радою здійснено розрахунок плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:133:0195: за 2022 рік 141 318,20 грн., за 2023 рік 162 515,94 грн., за 2024 рік 170 804,25 грн., за 2025 рік 191 300,76 грн., з 01.01.2026р. по 22.01.2026р. 12 451,96 грн.

Дніпровська міська рада звертає увагу суду, що з урахуванням відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2022 2024 роки розрахунок було здійснено на підставі даних, викладених у звіті щодо визначення конфігурації меж, площі та розрахунку НГО земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади, який складено сертифікованим інженером-землевпорядником з урахуванням витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2025 рік.

17.02.26р. Дніпровська міська рада звернулася до відповідача з вимогою щодо сплати коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави № 1/5-38 від 28.01.2026, якою надала реквізити для зарахування збитків, заподіяних міській раді, власникам землі та землекористувачами при використанні земельних ділянок. Але відповідач цю вимогу проігнорував ,кошти за користування земельною ділянкою не сплатив.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі ПК України), тут і далі у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Плата за землю відповідно до пункту 10.1 Податкового кодексу України належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Згідно зі статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Отже, в порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради.

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Як встановлено матеріалами справи (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності від 04.03.2016 № 417, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В., зареєстровано автостоянку, яка складається з літ. А-1 будівлі вартової площею 20,8 кв. м, літ. № 1, 2 огорож площею 270,1 кв. м, літ. І замощення площею 1869,0 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 674501812101).

У матеріалах справи міститься лист Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету № 3/13-60 від 03.03.2026, яким повідомлено, що станом на 25.05.2026 кошти, у тому числі від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на розрахунковий рахунок міської ради UA 118999980314060611000004569 не надходили.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем , у період з 01.01.22р. по 22.01.26р. між ДМР та Білим Є.В. не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:133:0195.

Установлені обставини свідчать, що відповідач, як власник об`єктів нерухомого майна, у вказаний період користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи за користування нею кошти.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

Як зазначалося судом, за інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки віднесено до секції 02.09 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що використовується відповідачем за адресою: вул. Тополина, буд. 18Г, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:02:133:0195.

Отже, ДМР, як власник сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, унаслідок користування відповідачем без оформлення договору такою земельною ділянкою, має право на компенсацію їй недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач посилається на відсутність належних доказів на підтвердження нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а її розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативна грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів № 489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу II Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В Ч Нп) : Нк Ч Кф Ч Км, де Цн нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп норма прибутку (6 %); Нк норма капіталізації (3 %); Кф коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартості одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартості одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг із нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», що не позбавляє його можливості надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмежений у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.

Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, у паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд із витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом із нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.

З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди; довідка з Державного земельного кадастру; витяг з Державного земельного кадастру; а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Матеріалами підтверджується, що рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 12/57 «Про затвердження нормативної оцінки земель міста Дніпра» затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, розроблену ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст ДІПРОМІСТО імені Ю.М. Білоконя», та введено в дію з 01.01.2021 нормативну грошову оцінку земель міста Дніпра, згідно з якою середня базова вартість 1 кв. м землі станом на 01.01.2019 становить 644,05 грн.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель міста Дніпра як базовий показник для визначення НГО земельних ділянок була затверджена рішенням компетентного органу місцевого самоврядування та введена в дію з 01.01.21р., тобто охоплює спірний період.

Так, на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки в період з 2022 по 2026 роки позивачем надано: акт Департаменту державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 21 жовтня 2025 року № 0567, складений за результатами обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:02:133:0195; довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:02:133:0195, від 30.10.2025, видану Комунальним підприємством «Муніципальний землевпорядний офіс» Дніпровської міської ради; витяги № НВ-9983395472025, № НВ-9905479572026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, кадастровий номер 1210100000:02:133:0195.

Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, вул. Тополина, буд. 18Г (кадастровий номер 1210100000:02:133:0195), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 21.10.2025. Зазначеним актом встановлено, що доступ до земельної ділянки обмежений. Територія земельної ділянки використовується як автостоянка, яка по периметру огороджена парканом із сітки-рабиці, при в`їзді встановлений шлагбаум. Заїзд на територію обстежуваної земельної ділянки здійснюється з боку вул. Тополиної. Праворуч від в`їзду на земельній ділянці знаходиться металева будка з написом «Парковка» та розміщеними на ній знаками «Місце стоянки з інвалідністю». Далі за будкою вартова з білої цегли. На території автостоянки ростуть дерева, під якими розміщуються автомобілі. На частині земельної ділянки знаходиться споруда, схожа на кіоск, стіни якої обшиті білими пластиковими панелями. Покриття земельної ділянки складається з утрамбованого ґрунту, піску та каміння, місцями поросло травою. Розмітка місць для паркування відсутня, автомобілі розміщуються як по периметру під навісами вздовж паркану, так і у два ряди посередині автостоянки. На момент обстеження на автостоянці були розміщені автомобілі.

Як зазначає позивач, отримана з офіційних джерел інформація та акт обстеження Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель № 0567 від 21.10.2025 стали підставою для звернення до Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних ДМР при використанні Білим Є.В. земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:133:0195.

За результатами звернення Комісія розглянула наявні матеріали щодо суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме Білий Є.В., за земельну ділянку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:02:133:0195).

У протоколі Комісії № 1 від 22.01.2026 зазначено, що запрошення на засідання Комісії було направлено землекористувачу листом від 08.01.2026 № 1/5-22 та листом від 10.11.2025 № 1/5-472.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку Комісії суми коштів, які зберіг у себе землекористувач Білий Є.В. за рахунок ДМР внаслідок користування земельною ділянкою площею 0,1802 га, розташованою за адресою: вул. Тополина, буд. 18Г, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:02:133:0195, без достатньої правової підстави за період з 01.01.2022 по 22.01.2026, загальна сума коштів складає 678 391,11 грн.

Отже, виходячи з розрахунку Комісії, він здійснений з урахуванням цільового призначення зазначеної земельної ділянки, її розміру та ставок орендної плати за відповідні періоди ,шляхом застосування коефіцієнтів індексації НГО до нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2025р. ( наявній в матеріалах справи ).

Перевіривши вказаний розрахунок, враховуючи, що в процесі розгляду справи відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами його неправильність, господарський суд доходить висновку, що розрахунок, затверджений протоколом Комісії № 1 від 22.01.26р., здійснений правильно.

Згідно зі статтями 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Вирішуючи питання про дію заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026, суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ДМР у цій справі суд задовольнив, при цьому вжиті заходи забезпечення позову є гарантією виконання рішення суду і потреба у забезпеченні позову на час ухвалення рішення не відпала, такі заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили відповідно до частини сьомої статті 145 ГПК України.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати зі сплати судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з відповідача : Фізичної особи підприємця Білого Євгена Володимировича ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 26510514): 678 391,11 грн. - безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави, 10 175,87 грн. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 1 664,00 грн. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до частини четвертої статті 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 09.09.2026.

Відповідно до вимог статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з вимогами статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог статті 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.