Рішення № 139588469, 03.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2026 р. Cправа № 902/480/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" (вул. Таранця, буд. 20, м. Шпола, Звенигородський район, Черкаська область, 20603)

до: Фермерського господарства "Довгополюк" (вул. Шкільна, буд. 12А, с. Джулинка, Гайсинський район, Вінницька область, 24450)

до: громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 1 719 452,64 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № 13/04 від 13.04.2026 (вх. № 529/26 від 13.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" про солідарне стягнення з Фермерського господарства "Довгополюк" та громадянина ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1513235981221 про надання кредиту (для юридичних осіб) від 15.05.2025 у розмірі 1 719 452,64 грн.

Оскільки відповідачем у справі є громадянин ОСОБА_1 (фізична особа, яка не є підприємцем), суд, відповідно до вимог частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, здійснив запит (вих. № 902/480/26/387/26 від 15.04.2026) до Відділу "Центр надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Джулинської сільської ради щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних (у тому числі дати народження), що містяться в картотеці реєстраційного обліку зазначеного органу, стосовно громадянина ОСОБА_1 , у строки, визначені частиною 7 статті 176 ГПК України.

У зв`язку з ненадходженням відповіді на зазначений запит, судом повторно направлено відповідний запит (вих. № 902/480/26/487/26 від 14.05.2026).

Відповідно до листа Відділу "Центр надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Джулинської сільської ради № 98 від 15.04.2026, що надійшов до суду 25.05.2026 (вх. № 01-30/5310/26), громадянин ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 27.05.2026, постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" № 13/04 від 13.04.2026 (вх. № 529/26 від 13.04.2026) залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № 28/05 від 28.05.2026, яка надійшла до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 28.05.2026 (вх. № 01-30/5501/26), позивач усунув недоліки позовної заяви.

Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/480/26 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 30.06.2026, про що 01.06.2026 постановив відповідну ухвалу.

За результатами слухання справи 30.03.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2026, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

31.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду надійшла заява № б/н від 31.08.2026 (вх. № 01-30/8850/26 від 31.08.2026) представника позивача - адвоката Грушевого Ю.В. про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

У зазначеній заяві представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

На визначений час у судове засідання 03.09.2026 повідомлені належним чином сторони не з`явилися, у зв`язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У судовому засіданні 03.09.2026 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" (позивач, за Договором - Кредитодавець) та Фермерським господарством "Довгополюк" (відповідач-1, за Договором - Позичальник) укладено Договір № 1513235981221 про надання кредиту (для юридичних осіб) (далі Кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику суму коштів у розмірі 1 500 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, цільового характеру використання, оплатності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі а також виконати в повному обсязі інші зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Внутрішніми правилами надання коштів у кредит, що діють на момент укладення Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно із п. 1.2 Кредитного договору Кредит використовується Позичальником на Поповнення обігових коштів.

Плата за користування Кредитом за цим Договором становить 30,00 % річних від загальної суми виданого Кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору (п. 2.1 Кредитного договору).

У пункті 2.2 Кредитного договору визначено, що проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування Кредитом, за виключенням дня видачі Кредиту, та з урахуванням дня повернення Кредиту.

Умовами п. 2.3 Кредитного договору передбачено, що плата за користування Кредитом є фіксованою та незмінною протягом усього строку дії цього Договору.

Кредит надається строком на 36 календарних місяців з 15.05.2025 по 14.05.2028 (п. 3.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору Кредитодавець зобов`язується видати Позичальнику Кредит протягом 3 (трьох) банківських днів із дня підписання цього Договору.

У пункті 3.3 Кредитного договору сторони погодили, що Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми Кредиту в повному обсязі на рахунок, вказаний Позичальником у заяві про отримання Кредиту.

Згідно із п. 3.4 Кредитного договору датою видачі Кредиту є дата зарахування на банківський рахунок Позичальника, указаний у заяві про отримання Кредиту, відповідної суми коштів, передбаченої п. 1.1 Договору, списаної з рахунку Кредитодавця.

Умовами пункту 4.1 Кредитного договору передбачено, що у якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів за користування Кредитом, пені, а також інших зобов`язань за цим Договором є:

- порука відповідно до Договору поруки № 1513235981221/П/1 від 15.05.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" та ОСОБА_1 ;

- застава відповідно до Договору застави № 1513235981221/З/1 від 15.05.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" та Фермерським господарством "Довгополюк".

Порядок та умови виконання зобов`язань визначених п. 4.1. цього Договору визначаються Договором поруки № 1513235981221/П/1 від 15.05.2025 та Договором застави № 1513235981221/З/1 від 15.05.2025 та регулюється нормами чинного законодавства України (п. 4.2 Кредитного договору).

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору протягом строку, передбаченого п. 3.1 цього Договору, Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення Кредиту та сплачувати проценти за його користування частинами в розмірах, порядку та в строки, визначені згідно Графіка платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

За умовами п. 5.2 Кредитного договору датою повернення (погашення) всієї суми Кредиту, процентів за його користування та інших обов`язкових платежів, передбачених цим Договором, є дата зарахування в повному обсязі коштів, передбачених цим Договором, на банківський рахунок Кредитодавця, зазначений у Розділі 13 цього Договору.

Згідно із п. 5.3 Кредитного договору, якщо дата здійснення чергових платежів згідно Графіка платежів припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то здійснення платежів відбувається на наступний за вихідними (святковими, неробочими) днями робочий день Кредитодавця, і це не вважається порушенням Графіка платежів.

Пунктом 5.4 Кредитного договору передбачено, що погашення Кредиту та процентів за користування Кредитом, у разі наявності простроченої заборгованості за Кредитом та/або заборгованості по сплаті процентів за користування ним, здійснюється в наступній черговості:

у першу чергу відшкодовуються витрати Кредитодавця, пов`язані з поверненням виданого Кредиту (пп. 5.4.1);

у другу чергу сплачуються проценти й неустойка (пеня) (пп. 5.4.2);

у третю чергу сплачується основна сума боргу (пп. 5.4.3).

Закінчення строків для сплати Кредиту та/або процентів за користування Кредитом (згідно Графіка платежів) не зупиняє нарахування процентів за фактичне число календарних днів користування Кредитом, за виключенням дня видачі Кредиту, крім випадку, якщо Кредитодавець прийме письмове рішення про ненарахування процентів за користування Кредитом у такій ситуації (п. 5.6 Кредитного договору).

Як передбачено у п. 7.1 Кредитного договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками Сторін (у разі наявності) та діє до дати повернення Позичальником у повному обсязі суми Кредиту та плати за користування Кредитом, однак у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до пп. 8.7.2 п. 8.7 Кредитного договору, у випадку неповернення фінансового кредиту, у разі якщо Договором про надання фінансового кредиту передбачено один із видів забезпечення виконання зобов`язань (застава, порука, гарантія), Товариство мас право, зокрема, у разі укладання договору поруки - звернутися до поручителя з вимогою про виконання ним зобов`язань за Договором про надання фінансового кредиту замість позичальника, у відповідності до законодавства України та умов договору поруки.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Додатком № 1 до Кредитного договору сторони погодили графік платежів, відповідно до якого Позичальник зобов`язався повернути суму Кредиту та сплатити проценти за користування ним у визначених графіком розмірах та строки, а саме в період з 14.06.2025 по 14.05.2028.

Загальна сума платежів за графіком становить 2 218 898,92 грн, з яких: 1 500 000,00 грн - сума основного боргу (Кредиту), а 718 898,92 грн - проценти за користування Кредитом.

Окрім того, в забезпечення виконання зобов`язань за Договором № 1513235981221 про надання кредиту (для юридичних осіб) від 15.05.2025, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" (за Договором - Кредитодавець) та громадянином ОСОБА_1 (відповідач-2, за Договором Поручитель) укладено Договір поруки № 1513235981221/П/1 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Поручитель поручається перед Кредитодавцем за виконання Позичальником, зобов`язань за Договором про надання кредиту № 1513235981221 від 15.05.2025 (далі Основний договір), укладеним між Кредитодавцем та ФГ "Довгополюк", код ЄДРПОУ 37908406, зокрема, зобов`язань щодо:

повернення Позичальником основної суми кредиту у розмірі 1 500 000,00 грн, згідно Графіка платежів, що є Додатком № 1 до Основного договору (пп. 1.1.1);

сплати Позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 718 898,92 грн, згідно Графіка платежів, що є Додатком № 1 до Основного договору (пп. 1.1.2);

виконання зобов`язань Позичальника по сплаті неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання Позичальником зобов`язань за Основним договором (пп. 1.1.3).

Згідно із п. 2.1 Договору право Кредитодавця вимагати від Поручителя виконання зобов`язань, передбачених п. 1.1 даного Договору, виникає в разі порушення Позичальником строків погашення заборгованості, передбачених Графіком платежів, що є Додатком № 1 до Основного договору, а також у разі невиконання Позичальником зобов`язань по сплаті неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Основним договором.

У разі порушення Позичальником своїх зобов`язань за Основним договором, Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитодавцем як солідарні боржники (п. 2.2. Договору).

У пункті 2.3 Договору передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Умовами пункту 2.4 Договору визначено, що Поручитель відповідає перед Кредитодавцем за зобов`язаннями Позичальника за Основним договором у повному обсязі всім своїм майном.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печаткою Кредитодавця. Строк поруки, що встановлено Договором, за кожним Забезпеченим зобов`язанням становить 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного Забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного Забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі якщо Кредитодавець у межах цього строку пред`явив вимогу до Поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для Забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого Забезпеченого зобов`язання (п. 5.1 Договору).

15.05.2025 на виконання умов Кредитного договору та відповідно до платіжної інструкції № LK614/1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" перераховано на банківський рахунок Фермерського господарства "Довгополюк" грошові кошти в розмірі 1 500 000,00 грн.

Згідно із розрахунком за особовою карткою Фермерського господарства "Довгополюк", складеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ", на виконання умов Кредитного договору Позичальником здійснено платежі на загальну суму 187 397,76 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням Фермерським господарством "Довгополюк" зобов`язань за Кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" звернулося до Позичальника з претензією-вимогою № 5464 від 24.03.2026 про виконання грошових зобов`язань за Договором № 1513235981221 про надання кредиту (для юридичних осіб) від 15.05.2025.

У зазначеній претензії-вимозі Кредитодавцем визначено, що станом на 24.03.2026 заборгованість Фермерського господарства "Довгополюк" за Кредитним договором становить 1 698 493,68 грн, з яких: 1 500 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту) та 198 493,68 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

З огляду на зазначене, Кредитодавцем пред`явлено вимогу про погашення у десятиденний строк з моменту її отримання повної суми заборгованості за Кредитним договором у розмірі 1 698 493,68 грн.

Крім того, 24.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" направлено Поручителю - громадянину ОСОБА_1 претензію-вимогу № 5465 про виконання зобов`язань за Договором поруки № 1513235981221/П/1 від 15.05.2025 та погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 1 698 493,68 грн у десятиденний строк з моменту її отримання.

Однак, незважаючи на направлення зазначених вимог, заборгованість за Кредитним договором Позичальником не погашена, а вимога позивача до Поручителя щодо виконання забезпечених порукою зобов`язань залишилася невиконаною.

З огляду на невиконання відповідачами своїх договірних зобов`язань позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" та Фермерським господарством "Довгополюк" Договір за своєю правовою природою є кредитним договором та є підставою виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як установлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" належним чином виконало взяті на себе зобов`язання за Договором № 1513235981221 про надання кредиту (для юридичних осіб) від 15.05.2025, перерахувавши на банківський рахунок Фермерського господарства "Довгополюк" кредитні кошти в розмірі 1 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № LK614/1 від 15.05.2025.

Натомість Фермерське господарство "Довгополюк" належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконало, унаслідок чого станом на момент вирішення спору за ним наявна прострочена заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту) у розмірі 1 500 000,00 грн.

Згідно із розрахунком за особовою карткою Фермерського господарства "Довгополюк", за період дії Кредитного договору Позичальником здійснено платежі на загальну суму 187 397,76 грн, які зараховано в рахунок сплати процентів за користування кредитом. Останній платіж у розмірі 36 986,40 грн здійснено 24.10.2025.

Після 24.10.2025 платежів на виконання зобов`язань за Кредитним договором Фермерським господарством "Довгополюк" не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, прострочення позичальником хоча б одного платежу за договором, яким передбачено повернення позики частинами, є підставою для виникнення у позикодавця права вимагати дострокового повернення непогашеної частини позики та сплати належних процентів.

Судом установлено, що відповідно до підпункту 6.4.4 Кредитного договору Кредитодавець має право Вимагати дострокового повернення Кредиту та сплати процентів за весь фактичний строк користування Кредитом затримання сплати Позичальником частини Кредиту та/або процентів за користування Кредитом на строк, що перевищує 1 (одного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2026 позивач направив Фермерському господарству "Довгополюк" претензію-вимогу № 5464, якою вимагав дострокового повернення Кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором у десятиденний строк з моменту отримання відповідної вимоги. Загальний розмір заборгованості, зазначений у вимогах, становив 1 698 493,68 грн, з яких: 1 500 000,00 грн заборгованість за основною сумою Кредиту та 198 493,68 грн заборгованість зі сплати процентів.

Отже, позивач скористався передбаченим ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України та підпунктом 6.4.4 Кредитного договору правом вимагати дострокового повернення непогашеної суми Кредиту та сплати належних процентів. Після спливу встановленого у претензіях-вимогах строку Фермерським господарством "Довгополюк" відповідні зобов`язання не виконано, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, з урахуванням здійснених Фермерським господарством "Довгополюк" платежів та порядку їх зарахування, розмір непогашеної заборгованості за основною сумою Кредиту становить 1 500 000,00 грн. Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та наявність підстав для їх задоволення.

Окрім вимоги про повернення основної суми Кредиту, позивач просить стягнути 219 452,64 грн процентів за користування Кредитом.

Розглядаючи вимогу про стягнення 219 452,64 грн процентів, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами п. 2.1 Кредитного договору сторони погодили, що плата за користування Кредитом за цим Договором становить 30,00 % річних від загальної суми виданого Кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору. При цьому відповідно до п. 3.1 Кредитного договору Кредит надається строком на 36 календарних місяців - з 15.05.2025 по 14.05.2028.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, постанова Верховного Суду від 09.12.2019 № 285/3950/17-ц).

Пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.20 у справі № 916/4693/15).

У зв`язку з неналежним виконанням Фермерським господарством "Довгополюк" зобов`язань за Кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" 24.03.2026 направило Позичальнику претензію-вимогу № 5464, якою вимагало дострокового виконання зобов`язань за Кредитним договором та погашення заборгованості в повному обсязі. Розмір заборгованості, визначений у зазначеній вимозі станом на 24.03.2026, становив 1 698 493,68 грн, з яких: 1 500 000,00 грн заборгованість за основною сумою Кредиту та 198 493,68 грн заборгованість зі сплати процентів за користування Кредитом. Направлення вимоги 24.03.2026 підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення.

Таким чином, пред`явивши 24.03.2026 вимогу про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором, позивач реалізував передбачене ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України та умовами Договору право на дострокове повернення Кредиту. З цієї дати припинилося право Кредитодавця нараховувати проценти за користування Кредитом відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, а відтак нарахування процентів після 24.03.2026 є безпідставним.

З огляду на наведений позивачем розрахунок, станом на 24.03.2026 заборгованість зі сплати процентів за користування Кредитом становила 198 493,68 грн, у зв`язку з чим зазначена сума підлягає стягненню. У решті позовних вимог про стягнення процентів за користування Кредитом суд відмовляє.

Щодо позовних вимог, заявлених до громадянина ОСОБА_1 як поручителя, про солідарне стягнення заборгованості суд зазначає таке.

У силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ч. 1 ст. 540 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Частинами 1 та 2 ст. 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

За ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).

Судом установлено, що 15.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" та громадянином ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 1513235981221/П/1, відповідно до умов якого поручитель поручився перед Кредитодавцем за виконання Фермерським господарством "Довгополюк" зобов`язань за Договором № 1513235981221 про надання кредиту (для юридичних осіб) від 15.05.2025.

Пунктами 2.2-2.4 Договору поруки передбачено, що у разі порушення Позичальником зобов`язань за Основним договором Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитодавцем як солідарні боржники, а Поручитель відповідає перед Кредитодавцем у тому ж обсязі, що і Позичальник, у тому числі за зобов`язаннями щодо сплати основного боргу, процентів та неустойки.

Враховуючи наведене, а також те, що громадянин ОСОБА_1 як Поручитель відповідає перед Кредитодавцем у тому ж обсязі, що і Позичальник, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з Фермерського господарства "Довгополюк" та громадянина ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" заборгованості за Кредитним договором у розмірі 1 698 493,68 грн, з яких: 1 500 000,00 грн заборгованість за основною сумою Кредиту та 198 493,68 грн заборгованість за процентами за користування Кредитом.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, відповідачами не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе частково їх задовольнити з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 20 381,92 грн, по 10 190,96 грн з кожного відповідача, тоді як інша частина судового збору покладається на позивача.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Разом з тим, згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76-77 ГПК України.

Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Відтак під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21).

До того, ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

Із наявних у матеріалах справи доказів убачається, що 02.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" (Клієнт) та Адвокатським бюро "Грушевий Ю.В." (Адвокат) укладено Договір № 1 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом Договору є:

- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому процесуальному статусі, який передбачено Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, а саме: статусі позивача, відповідача, третьої особи, кредитора, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення претензій, позовних заяв, клопотань, заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного кримінального та конституційного судочинства в усіх судах України, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

- представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 2.2 Договору сторони визначили обов`язки Клієнта, зокрема щодо відшкодування Адвокату фактичних витрат, необхідних для виконання Договору, а також своєчасної та повної оплати вартості послуг, наданих за Договором.

У пункті 2.3 Договору сторони передбачили право Адвоката, зокрема, представляти та захищати права, свободи й інтереси Клієнта в судах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, у громадських об`єднаннях, а також перед громадянами, посадовими та службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань, в Україні та за її межами.

Розділом "Гонорар" Договору сторони погодили умови визначення, нарахування та сплати гонорару Адвоката.

Гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору гонорар складається з плати в розмірі, що визначається сторонами на день складання акту-приймання виконаних робіт відносно конкретної справи, з додатковою сплатою 7% від суми гонорару.

Згідно із п. 3.3 Договору розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.

Умовами пункту 3.4 Договору визначено, що підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура.

Пунктами 3.5 та 3.6 Договору визначено, що Клієнт сплачує гонорар у день отримання рахунку-фактури. Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок Адвоката.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом наступних 36-ти календарних місяців (п. 4.1 Договору).

Судом установлено, що Договір підписано уповноваженими представниками сторін без будь-яких застережень та скріплено їх печатками. Водночас матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів його розірвання, припинення, визнання недійсним або внесення змін до нього, зокрема в частині строку його дії.

На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем до матеріалів справи долучено акт виконаних робіт, складений на виконання Договору про надання правової допомоги, відповідно до якого сторонами погоджено обсяг та перелік наданих Адвокатським об`єднанням послуг.

Зі змісту зазначеного акта вбачається, що Адвокатським об`єднанням надано, зокрема, такі послуги:

- опрацювання кредитної справи боржника 3 години;

- надання усної консультації 1 година;

- опрацювання державних реєстрів щодо майнового стану боржника 2 години;

- пошук контактів боржника, його місцезнаходження згідно відкритих джерел 1 година;

- підготовка пропозицій дій відносно позичальника 2 години;

- підготовка та направлення претензії 4 години;

- здійснення телефонних дзвінків за відомими контактами 1 година;

- підготовка та подання позовних матеріалів 8 годин.

Крім того, в акті зазначено про здійснення контролю за ходом розгляду справи в суді першої інстанції на постійній основі до моменту ухвалення судового рішення, а також про участь Адвоката в судових засіданнях.

Відповідно до зазначеного акта сторони погодили вартість наданих послуг у розмірі 150 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем також долучено до матеріалів справи рахунок № 09/01-2 від 09.01.2026 на суму 150 000,00 грн. У графі "Найменування робіт, послуг, ТМЦ" зазначено: "підготовка та подання позовних матеріалів відносно ФГ "Довгополюк", участь у судовому засіданні, контроль передачі в ДВС".

Факт оплати зазначених послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" підтверджується платіжною інструкцією № LK1118/38 від 12.01.2026.

Представництво інтересів позивача у справі № 902/480/26 у Господарському суді Вінницької області здійснював адвокат Грушевий Юрій Віталійович, повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії СА № 1157038, виданим 10.04.2026.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Правовий аналіз відповідних норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.

Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі № 903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 ГПК України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 ГПК України (за клопотанням сторони).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною, чи тільки має бути сплачена.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.

Як убачається зі змісту акта виконаних робіт, до складу наданих послуг, зокрема, включено опрацювання державних реєстрів щодо майнового стану боржника, на що, за твердженням адвоката, витрачено 2 години.

Водночас матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували фактичне здійснення зазначених дій адвокатом, зокрема результатів відповідного пошуку, витягів з державних реєстрів, інформаційних довідок чи інших документів, за допомогою яких можливо було б встановити факт та обсяг виконаної роботи. За таких обставин суд не має можливості встановити, що зазначена послуга фактично була надана адвокатом, а тому не вбачає підстав для врахування витрат на її оплату під час визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами.

Щодо зазначеної в акті послуги з пошуку контактів боржника та його місцезнаходження згідно із відкритими джерелами, на яку, за даними акта, витрачено 1 годину, суд зазначає, що у позовній заяві як реквізити відповідачів наведено відомості, зазначені у Договорі № 1513235981221 про надання кредиту (для юридичних осіб) від 15.05.2025 та Договорі поруки № 1513235981221/П/1 від 15.05.2025. Водночас будь-яких інших адрес, контактних номерів чи інших відомостей, отриманих унаслідок здійснення пошуку за відкритими джерелами, у позовній заяві не зазначено.

За таких обставин матеріали справи не дають можливості встановити, які саме дії були здійснені адвокатом у межах зазначеної послуги, який результат такого пошуку отримано та яким чином він був використаний під час підготовки позовної заяви. Відтак суд не вбачає достатніх підстав вважати доведеним факт надання цієї послуги саме у заявленому обсязі.

Крім того, в акті виконаних робіт зазначено про здійснення телефонних дзвінків за відомими контактами, на що витрачено 1 годину. Проте матеріали справи не містять відомостей про те, з ким саме, коли та з якою метою здійснювалися такі телефонні дзвінки, а також будь-яких інших доказів, які б давали змогу встановити факт здійснення відповідних дій саме адвокатом у межах надання правничої допомоги у цій справі.

Щодо послуги з підготовки та направлення претензій, на яку, відповідно до акта, витрачено 4 години, суд зазначає, що долучені до матеріалів справи претензії, направлені відповідачам, за своїм змістом є ідентичними. При цьому претензія, направлена ОСОБА_1 , містить додаткове посилання на Договір поруки та зазначення про те, що останній поручився перед кредитодавцем за виконання зобов`язань гр. ОСОБА_2 .

Разом із тим матеріали цієї справи не містять відомостей про участь зазначеного громадянина у спірних правовідносинах. Вказане свідчить про наявність у її змісті відомостей, які не стосуються предмета спору у цій справі та, очевидно, були скопійовані з іншої претензії.

Окрім того, суд звертає увагу, що зазначені претензії підписані юрисконсультом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" Олександром Холостим. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що зазначена особа є адвокатом Адвокатського бюро "Грушевий Ю.В." або що підготовка та направлення відповідних претензій здійснювалися саме адвокатом Грушевим Юрієм Віталійовичем у межах Договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2025.

Таким чином, суд не може визнати підтвердженим факт надання адвокатом зазначених послуг, а відтак відповідні витрати не підлягають врахуванню при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Щодо зазначеної в акті послуги з підготовки та подання позовних матеріалів, на яку, відповідно до акта виконаних робіт, адвокатом витрачено 8 годин, суд зазначає таке.

Так, позовна заява № 13/04 від 13.04.2026 (вх. № 529/26 від 13.04.2026) складається лише з 5 сторінок, значна частина яких припадає на реквізити сторін, ціну позову, найменування суду, прохальну частину та перелік доданих документів. Безпосередньо виклад обставин справи та їх правове обґрунтування займають другу, третю та частину четвертої сторінки. При цьому прохальна частина містить лише два пункти, а на п`ятій сторінці наведено виключно перелік документів, доданих до позовної заяви.

З огляду на зміст позовної заяви суд зазначає, що її підготовка не вимагала проведення значного обсягу правового аналізу, дослідження складних правовідносин чи вирішення питань, що мають неоднозначне правозастосування. Позовна заява не містить посилань на практику Верховного Суду, пошук та аналіз якої могли б обумовлювати значні часові витрати адвоката. Заявлені позовні вимоги також не характеризуються складністю, яка б об`єктивно виправдовувала витрачення 8 годин на підготовку та подання позовних матеріалів.

При цьому суд враховує, що зазначений у акті час, витрачений адвокатом на виконання відповідної роботи, є погодженим між сторонами договору, однак сам по собі факт зазначення певної кількості годин в акті виконаних робіт не є безумовною підставою для покладення відповідної суми витрат на іншу сторону. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має оцінити їх необхідність, обґрунтованість, розумність та співмірність із фактичним обсягом і характером наданих послуг.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сукупності, суд також бере до уваги, що частина послуг, зазначених в акті виконаних робіт, не знайшла належного підтвердження матеріалами справи, зокрема опрацювання державних реєстрів щодо майнового стану боржника, пошук контактів боржника та його місцезнаходження, здійснення телефонних дзвінків за відомими контактами, а також підготовка та направлення претензій. Крім того, щодо окремих із зазначених послуг встановлено обставини, які не дають підстав вважати їх наданими саме адвокатом у межах Договору про надання правової допомоги.

Відтак заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 150 000,00 грн не відповідає фактичному обсягу та характеру підтверджених матеріалами справи послуг, складності справи, часу, об`єктивно необхідного для виконання відповідних робіт, а також критеріям розумності та співмірності судових витрат.

З огляду на викладене, керуючись загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та не відповідає обсягу і характеру фактично підтверджених адвокатських послуг.

Водночас, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу між сторонами, суд враховує характер спірних правовідносин, обсяг та зміст позовної заяви, кількість та зміст заявлених позовних вимог, фактичний обсяг підтвердженої правничої допомоги, час, необхідний для виконання відповідних робіт, а також результат розгляду справи та часткове задоволення позову.

За результатами оцінки наведених обставин у їх сукупності суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн, що становить по 10 000,00 грн витрат, які підлягають стягненню з кожного з відповідачів.

Такий розмір витрат, на переконання суду, відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності, є пропорційним до складності справи, обсягу та характеру фактично наданих адвокатом послуг, а також враховує часткове задоволення позовних вимог. Стягнення витрат у більшому розмірі за встановлених у цій справі обставин призвело б до покладення на відповідачів надмірного фінансового тягаря, що не відповідало б принципам справедливості, розумності та пропорційності розподілу судових витрат.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Довгополюк" (вул. Шкільна, буд. 12А, с. Джулинка, Гайсинський район, Вінницька область, 24450; код ЄДРПОУ 37908406) та громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" (вул. Таранця, буд. 20, м. Шпола, Звенигородський район, Черкаська область, 20603; код ЄДРПОУ 40860735) 1 500 000 грн 00 коп заборгованості за тілом кредиту та 198 493 грн 68 коп заборгованості за відсотками.

Стягнути з Фермерського господарства "Довгополюк" (вул. Шкільна, буд. 12А, с. Джулинка, Гайсинський район, Вінницька область, 24450; код ЄДРПОУ 37908406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" (вул. Таранця, буд. 20, м. Шпола, Звенигородський район, Черкаська область, 20603; код ЄДРПОУ 40860735) 10 190 грн 96 коп витрат зі сплати судового збору та 10 000 грн 00 коп витрат на правничу допомогу.

Стягнути з громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" (вул. Таранця, буд. 20, м. Шпола, Звенигородський район, Черкаська область, 20603; код ЄДРПОУ 40860735) 10 190 грн 96 коп витрат зі сплати судового збору та 10 000 грн 00 коп витрат на правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Примірник рішення надіслати позивачу та відповідачу-1 до електронних кабінетів в ЄСІТС, відповідачу-2 - рекомендованим листом.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 09 вересня 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )