Рішення № 139588459, 09.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Cправа № 902/892/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем", 03143, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 154-Д, ідентифікаційний код юридичної особи 39007360

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терралан", 24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, місто Бершадь, вулиця Героїв України, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 45385975

про стягнення 153 048,09 гривень

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 03.07.2026 надійшла позовна заява № б/н від 03.07.2026 (вх. № 982/26 від 03.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терралан" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки № 68709 від 25.06.2025 у розмірі 153 048,09 гривень, з яких: 90 000,00 гривень основного боргу, 15 238,36 гривень 30% річних, 15 373,97 гривень пені, 27 000,00 гривень штрафу та 5 435,76 гривень інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

У зв`язку зі встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд ухвалою від 06.07.2026 року постановив позовну заяву № б/н від 03.07.2026 (вх. № 982/26 від 03.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

10.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №б/н від 10.07.2026 (вх. № 01-30/6949/26 від 10.07.2026) з додатками на виконання вимог суду.

Ухвалою від 10.07.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/892/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Ухвалу суду від 10.07.2026 року надіслано відповідачу за адресою його місцезнаходження та отримано останнім 15.07.2026, про що свідчить відповідна довідка органу поштового зв`язку №R06812582393.

Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терралан" про стягнення заборгованості у розмірі 153 048,09 гривень, з яких: 90 000,00 гривень основного боргу, 15 238,36 гривень 30% річних, 15 373,97 гривень пені, 27 000,00 гривень штрафу та 5 435,76 гривень інфляційних втрат.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 68709 від 25.06.2025 в частині оплати за поставлений товар.

Позивач зазначив, що на підставі укладеного договору поставки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без заперечень та зауважень товар згідно специфікації № 1 від 25.06.2025 та видаткової накладної № 2236 від 04.07.2025 на суму 122 591,04 гривень.

За твердженням позивача відповідач оплатив вартість поставленого товару частково в сумі 32 591,04 гривень, сплативши 31.08.25 22591,04 гривень та 05.12.25 10000,00 гривень.

Разом з тим, станом на 29.06.2026 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Терралан" порушено зобов`язання щодо оплати поставленого товару на суму 90 000,00 гривень у встановлені договором строки.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся із цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача 90 000,00 гривень основного боргу, 15 238,36 гривень 30% річних, 15 373,97 гривень пені, 27 000,00 гривень штрафу та 5 435,76 гривень інфляційних втрат у примусовому порядку.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як убачається із матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросем" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терралан" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 68709 від 25 червня 2025 року (далі - договір) (т. 1 а.с. 16 - 19).

За умовами пункту 1.1. договору у строки, зумовлені договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (надалі "товар") на умовах попередньої оплати, а покупець зобов`язується прийняти товар, сплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно з пунктом 2.1. договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід`ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору (підписання специфікаціїї).

Пунктом 2.2. договору визначено, що вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору умови та місце поставки (передачі) товару: EXW (згідно Інкотермс у редакції 2010 року) - склад постачальника, якщо інше не буде визначено у специфікаціях.

За змістом пункту 4.2. договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у строки, що визначені у специфікаціях, при умові надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у специфікаціях, попередньої оплати, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями. Товар може поставлятися покупцю партіями на умовах попередньої оплати відповідної партії товару.

Відповідно до пункту 4.3. договору приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем у момент одержання його від постачальника. Покупець зобов`язується перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони повинні бути присутніми), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару (пакування), а у разі їх виявлення письмово заявити про це постачальнику. Підписання видаткової накладної засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікатів якості (відповідності), інструкції по використанню та застосуванню цього товару.

Згідно з пунктом 4.4. договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: за кількістю (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; за якістю відповідно до якості, вказаної у документі про якість. Датою поставки (передачі) товару є дата, вказана у видатковій накладній. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару. При виявленні невідповідності якості товару, виклик представника постачальника для відбору зразків є обов`язковим із дотриманням вимог передбачених п. 4.5 та 4.7. договору.

За умовами пункту 5.1. договору оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір.

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. договору у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 0,1% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції на момент підписання договору, то сума, належна до оплати покупцем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу. Платежі за товар підлягають індексації в порядку (спосіб), встановленому умовами цього договору. Всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець. Товар вважається оплаченим покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 6.1.1. договору сторони погодили обов`язок покупця оплатити товар у порядку, згідно із договором та у строки та в розмірах, згідно із специфікаціями.

За змістом пункту 8.1. договору даний договір є укладеним з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Причому закінчення строку дії цього договору не звільняє покупця від виконання всіх взятих на себе зобов`язань за цим договором, а саме: повернення остаточної ціни цього договору, сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків (у випадку порушення зобов`язань по цьому договору), інших платежів, які покупець зобов`язаний перерахувати і сплатити постачальнику у розмірі, порядку і у строки встановлені цим договором.

Відповідно до пункту 8.8. договору сторони узгодили, що електронне листування, яке здійснюється сторонами в рамках виконання цього договору по e-mail, адреси яких зазначені в реквізитах цього договору, має юридичну силу та є письмовим доказом у разі виникнення спорів. Всі повідомлення, отримані або надіслані з адрес електронної пошти, що зазначені у договорі, вважаються відповідно переданими або отриманими сторонами.

Договір складений у двох оригінальних примірниках (по одному примірнику для кожної із сторін). Специфікації та інші додатки до договору є його невід`ємними частинами (пункт 8.13 договору).

Згідно з пунктом 10.1. договору сторони погоджуються використовувати при здійсненні своєї діяльності електронні документи та призначений для цього кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП).

Сторони визнають будь-які документи, складені та надані будь-якою стороною іншій в електронному вигляді із застосуванням КЕП засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригінали, що мають юридичну силу.

Для накладання цифрового електронного підпису та обміном документами сторони користуються через одну з указаних програм: M.E.Doc, СОТА, FlyDoc, FREDO, API.ПТАХ, Вчасно, Paperless або іншою програмою, що не увійшла до переліку даного пункту.

Сторони визнають, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням ЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додатково доказування (пункт 10.11. договору).

Договір підписаний сторонами з використанням електронного підпису.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терралан" було погоджено та підписано з використанням електронних підписів специфікацію № 1 від 25.06.2025 до договору поставки № 68709 від 25 червня 2025 року, якою погоджено асортимент товару, його кількість, одиниці виміру, ціну, вартість товару, базис поставки та загальну ціну всього товару (122591,04 гривень) (т. 1 а.с. 6, 7).

Відповідно до пункту 1 специфікації № 1 від 25.06.2025 сторонами погоджено умови та місце поставки (передачі) товару : EXW (згідно Інкотермс у редакції 2010 року) склад покупця.

Пунктом 2 специфікації № 1 від 25.06.2025 до договору сторонами передбачено строк оплати товару: товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі та в такі строки - попередня оплата (аванс) 100% в сумі 122 591,04 (сто двадцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто одна гривня, 04 копійки) сплачується постачальнику у строк до 25 червня 2025 року.

На виконання умов договору поставки № 68709 від 25 червня 2025 року та специфікації № 1 від 25.06.2025 згідно видаткової накладної № 2236 від 04.07.2025, підписаної з використанням електронних підписів, позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 122 591,04 гривень (т. 1 а.с. 8, 8 зворот).

Відповідно до платіжної інструкції № 219 від 13.08.2025 ТОВ "Терралан" сплачено на користь ТОВ "Євросем" 22 591,04 гривень із призначенням платежу "за насіння соняшника згідно рахунку №ЄС000001701 від 25.06.2025" та відповідно до платіжної інструкції № 243 від 05.12.2025 - 10 000,00 гривень із призначенням платежу "згідно рахунка на оплату №1701 від 25.06.2025" (т. 1 а.с. 30, 30 зворот).

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором позивач звернувся із цим позовом до суду про стягнення з відповідача 90 000,00 гривень основного боргу, 15 238,36 гривень 30% річних, 15 373,97 гривень пені, 27 000,00 гривень штрафу та 5 435,76 гривень інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 68709 від 25.06.2025 у розмірі 153 048,09 гривень, з яких: 90 000,00 гривень основного боргу, 15 238,36 гривень 30% річних, 15 373,97 гривень пені, 27 000,00 гривень штрафу та 5 435,76 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами, згідно з умовами пункту 2 специфікації № 1 від 25.06.2025 до договору визначено, що товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі та в такі строки - попередня оплата (аванс) 100% в сумі 122 591,04 (сто двадцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто одна гривня 04 копійки) сплачується постачальнику у строк до 25 червня 2025 року.

Таким чином, оплата товару за договором та специфікацією № 1 від 25.06.2025 мала бути виконана на умовах попередньої оплати в сумі 122 591,04 гривень у строк до 25 червня 2025 року.

Судом встановлено, що письмового погодження щодо зміни строків виконання попередньої оплати за договором матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач зобов`язання з оплати товару виконав за договором та специфікацією № 1 від 25.06.2026 частково у сумі 32 591,04 гривень, сплативши згідно платіжної інструкції № 219 від 13.08.2025 року - 22 591,04 гривень та згідно платіжної інструкції № 243 від 05.12.2025 - 10 000,00 гривень (т. 1 а.с. 30, 30 зворот).

Водночас, доказів сплати решти суми заборгованості у розмірі 90000,00 гривень відповідачем не надано та матеріали справи доказів сплати вказаної суми за договором поставки не містять.

Cудом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати товару за договором, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині повної та своєчасної оплати товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 90 000,00 гривень.

Здійснивши перерахунок наявної заборгованості за товар, суд дійшов висновку, що розмір основного боргу складає 90 000,00 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 90 000,00 гривень є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 238,36 гривень 30% річних, 15 373,97 гривень пені, 27 000,00 гривень штрафу та 5 435,76 гривень інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення пені судом враховане таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України (у редакції на момент виникнення спірних справовідносин) якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями пункту 7.2.4. договору сторони погодили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.4. договору строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки за цим договором сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 (трьох) років.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості за поставлений та неоплачений відповідачем товар відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Як убачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок пені здійснено на залишок суми заборгованості за період з 06.12.2025 по 29.06.2026 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сума нарахованої позивачем пені складає 15 373,97 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована на визначену позивачем суму заборгованості за товар в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку пені позивачем допущено помилку, оскільки останнім при нарахуванні пені не враховано положення пункту 7.3. договору щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором у межах року (365 календарних днів) від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи, що пунктом 2 специфікації № 1 від 25.06.2025 до договору визначено, що товар оплачується покупцем на умовах попередньої оплати, у строк до 25 червня 2025 року, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором має бути здійснено у межах року (365 календарних днів) від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з 26 червня 2025 року по 25 червня 2026 року.

Здійснивши перерахунок пені в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суми заборгованості та з урахуванням положень пункту 7.3. договору, суд дійшов висновку, що пеня складає 15078,08 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені є обгрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 15 078,08 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 295,89 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу суд враховує таке.

Пунктом 7.2.4. договору сторони погодили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Суд зауважує, що за договором та специфікацією № 1 від 25.06.2025 заборгованість станом на день подання позову до суду не була сплачена та становила 90 000,00 гривень.

Таким чином, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором у розмірі 90 000,00 гривень тривало понад 30 календарних днів.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання понад 30 календарних днів від дати платежу, вимога про стягнення штрафу від суми невиконаного зобов`язання з оплати товару відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Судом взято до уваги, що положеннями частини другої статті 231 ГК України передбачена можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення зобов`язання.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Здійснивши перерахунок штрафу суд дійшов висновку, що загальна сума штрафу складає 27 000,00 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення штрафу в сумі 27 000,00 гривень є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 30% річних та інфляційних втрат суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Положення статті 625 ЦК України щодо встановлення в договорі іншого, ніж три проценти річних, розміру процентів від простроченої суми є диспозитивними.

Приписами частин 2 та 3 статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Згідно пункту 7.2.3. договору сторонами визначено, що у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань, щодо оплати вартості отриманого товару, покупець відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь продавця тридцять процентів річних від простроченої суми основної заборгованості.

Як убачається із розрахунку 30% річних здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на залишок суми заборгованості у межах визначеного позивачем періоду. Загальна сума нарахованих позивачем 30% річних складає 15 238,36 гривень.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, визначений сторонами у договорі розмір відсотків річних, нараховані позивачем до стягнення 30% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% річних, що нараховані на заборгованість за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума нарахованих 30% річних є арифметично правильною.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 30% річних в сумі 15 238,36 гривень є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Як убачається із розрахунку інфляційних втрат здійсненого позивачем за період з 06.12.2025 по 29.06.2026 на суму 90000,00 гривень, загальна сума нарахованих позивачем інфляційних втрат складає 5 435,76 гривень.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку, судом враховано, що нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) спостерігалася інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто відбулася дефляція).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 від 26 червня 2020 року погодилася з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).

При цьому, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступлено від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд встановив неврахування позивачем тієї обставини, що у червні 2026 року індекс інфляції становив 99,90%.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, що нараховані на суму заборгованості за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, з урахуванням періоду часу, за який індекс інфляції становив менше одиниці (дефляції, що відбулась у червні 2026 року), суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат складає 5 340,33 гривень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 5 340,33 гривень, в іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 95,43 гривень слід відмовити у зв`язку із їх необгрунтованістю.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача 90 000,00 гривень основного боргу, 15 078,08 гривень пені, 27 000,00 гривень штрафу, 15 238,36 гривень 30% річних та 5 340,33 гривень інфляційних втрат, у задоволенні решти позовних вимог про стягнення 295,89 гривень пені та 95,43 гривень інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення 153 048,09 гривень заборгованості.

Позовну заяву позивачем подано до суду в електронній формі через підсистему ЄСІТС.

Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було сплатити судовий збір виходячи із заявлених вимог майнового характеру із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору згідно вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір" та виходячи із 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем мав бути сплачений судовий збір виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору 2 662,40 гривень (3328,00 гривень х 0,8 = 2662,40 гривень).

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 2083 від 30.06.2026 року сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 гривень, що на 665,60 гривень більше ніж встановлено законом ((3328,00 гривень (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) 2662,40 гривень (судовий збір, що підлягав оплаті за подання позову до суду згідно закону) = 665,60 гривень).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 665,60 гривень підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 665,60 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Нерозподілений судовий збір складає 2 662,40 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 гривень розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з яких судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 655,48 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6,92 гривень покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терралан" (24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, місто Бершадь, вулиця Героїв України, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 45385975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" (03143, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 154-Д, ідентифікаційний код юридичної особи 39007360; рахунок НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ") - 90 000,00 гривень основного боргу, 15 078,08 гривень пені, 27 000,00 гривень штрафу, 15 238,36 гривень 30% річних, 5 340,33 гривень інфляційних втрат та 2 655,48 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 295,89 гривень пені та 95,43 гривень інфляційних втрат - відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6,92 гривень покласти на позивача.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 09 вересня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

3 - відповідачу, 24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м. Бершадь, вул. Героїв України, буд. 17.