Рішення № 139587882, 26.08.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1869/26

Номер провадження 2/570/1856/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНПРОМ МАРКЕТ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

20 квітня 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" (далі по тексту позивач, ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ") звернулося у Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №71115842 від 22 вересня 2025 року у розмірі 19800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" вказує, що 22 вересня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71115842 (далі по тексту - договір кредиту), за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 6000,00 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 0,50%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00 % від суми наданого кредиту. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 4,00% за кожен день понадстрокового користування. Позикодавець на виконання умов договору позики виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2000 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача за посередництвом платіжної установи. Враховуючи умови договору, заборгованість відповідача за договором позики складає 19800,00 грн, з яких: 6000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 900,00 грн сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн сума заборгованості за комісією; 12000,00 грн сума заборгованості за пенею/штрафом.

В подальшому, 25 лютого 2026 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" укладено Договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №71115842 від 22 вересня 2025 року. Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором ТОВ "Фінпром Маркет", що набуло право грошової вимоги за договором позики на підставі договору факторингу.

За вказаних обставин, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вищевказану суму заборгованості та судові витрати по справі.

20 липня 2026 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на позовну заяву. Відповідач вказує, що позовні вимоги визнає частково, не заперечує факту отримання кредитних коштів, однак не погоджується із сумою заявленою до стягнення у частині нарахування процентів, штрафних санкцій та пені. Наголосив, що на момент нарахування більшої частини зазначених сум він проходив військову службу у Національній гвардії України. Так, відповідно до законодавства України військовослужбовцям під час проходження військової служби за наявності визначених законом підстав не нараховують штрафні санкції, пеня та проценти за кредитом. Проте, позивач цього не врахував та безпідставно здійснив нарахування процентів та штрафних санкцій, що призвело до значного збільшення розміру заборгованості. Враховуючи викладене просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, штрафів, пені та інших платежів нарахованих за період проходження військової служби.

21 липня 2026 року від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що з копії документів які долучено відповідачем, не можливо встановити період проходження військової служби, зокрема в період нарахування процентів, а також не можливо встановити чи мобілізований відповідач, чи проходить військову службу за контрактом. Положення ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" стосуються виключно мобілізованих позичальників та на спірні правовідносини не поширюються. Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19. Таким чином, проценти за користування кредитом/позикою не нараховуються на час проходження військової служби, проте відповідачем не долучено до матеріалів цивільної справи доказів, які підтверджують проходження військової служби по мобілізації в період з 22 вересня 2025 року по 21 жовтня 2025 року (період нарахування процентів за договором позики №1774578), а отже на думку позивача доводи відповідача враховуючи документи надані на даному етапі не заслуговують до уваги.

21 липня 2026 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог. У заяві вказано, що у зв`язку із отриманням заперечень сторони відповідача про нарахування пені/неустойки, а також з метою забезпечення ефективного, швидкого та справедливого розгляду справи позивач вважає за доцільне зменшити позовні вимоги на суму пені. Враховуючи викладене просить зменшити позовні вимоги і вважати їх наступними: стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 7800,00 грн, з яких 6900,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 900,00 грн сума заборгованості за процентами та 900,00 грн сума заборгованості за комісією.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку представника в судове засідання не забезпечив, представник позивача в поданій позовній заяві та у відзиві на позов просить розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не подав.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 вересня 2025 року між TOB "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем укладений договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71115842, даний договір був укладений в електронній формі, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 50756.

Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк (надалі - "строк кредиту"), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Згідно умовами договору сума кредиту становить 6000,00 грн, кредит надається строком на 30 днів, процентна ставка 0,50 % (фіксована), комісія за надання кредиту 15,00 % від суми наданого кредиту (що в грошовому виразі складає 900,00 грн, кредит надається 22 вересня 2025 року, датою повернення кредиту (останній день кредитування) є 21 жовтня 2025 року. За понадстрокове користування кредитом (його частиною) нараховуються проценти у розмірі 4% в день та пеня у розмірі 4% в день.

Відповідно до довідки про ідентифікацію за договором №71115842 від 22 вересня 2025 року відповідач ідентифікований ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України.

Довідкою ТОВ "Європейська платіжна система", підтверджується здійснення переказу грошових коштів відповідачу на маску карти № НОМЕР_1 у сумі 6000,00 грн 22 вересня 2025 року.

ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінпром маркет" уклали Договір факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за кредитним договором №71115842 від 22 вересня 2025 року.

Відповідно до п.1.1. Договору ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" зобов`язується відступити ТОВ "Фінпром маркет" права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ "Фінпром маркет" зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 року ТОВ "Фінпром маркет" перейшло право вимоги до відповідача за договором №71115842 від 22 вересня 2025 року в розмірі 19800,00 грн.

Таким чином, ТОВ "Фінпром маркет" наділено правом вимоги за кредитним договором №71115842 від 22 вересня 2025 року.

Доказів повного погашення заборгованості перед позивачем у даній справі відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В силу положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст.11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений між відповідачем та первинним кредитором в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про повідомлення позичальника кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови відповідно до вимог чинного законодавства України, при цьому відповідач не заперечує факт отримання коштів від кредитора за вказаним договором.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, унаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Так, звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач посилався на те, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і становить 19800,00 грн, з яких: 6000,00 грн - тіло кредиту, 900,00 грн - сума заборгованості за процентами, 900,00 грн сума заборгованості за комісією, 12000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме в частині стягнення з нього тіла кредиту в сумі 6000,00 грн. Проти стягнення відсотків, штрафів, пені та інших додаткових платежів заперечував, оскільки в період коли були нараховані відсотки за кредитом, він проходив військову службу в збройних Силах України, та що на нього поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

Згідно ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідач для підтвердження статусу військовослужбовця надав довідку від 10 липня 2026 року №1487, яка підтверджує, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 01 серпня 2022 року по теперішній час.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 на момент укладення кредитного договору та нарахування процентів був військовослужбовцем, надав підтверджуючі документи, а тому суд встановив, що на нього поширюються пільги, встановлені ч.15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом.

Тому суд дійшов висновку про звільнення його від обов`язку сплати процентів за договором №71115842 від 22 вересня 2025 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи те, що позивач зменшив позовні вимоги, відмовившись від вимоги про стягнення пені, суд не досліджує правомірність її нарахування.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 900,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Разом із тим, згідно постанови Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, за висновками Верховного Суду несправедливими є положення договору про споживчий кредит, який містить умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15.

Суд дійшов висновку, що встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.

При цьому будь-яких інших дій на користь позичальника, окрім надання безоплатної, відповідно до вимог закону, інформації про кредит, кредитор за сплачену комісію вчиняти незобов`язаний. За таких обставин і без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність в заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Правила відкриття кредитної лінії не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, відповідні дії банку вносять дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими.

Аналогічних висновків щодо дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20 (провадження №61-17825св21).

Відтак, вимога позивача про сплату позичальником комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 900,00 грн задоволенню не підлягає.

При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Нормами ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується: договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року укладеним між ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" (як клієнт) та адвокатом Ткаченко Ю.О., витягом з акту №9ФП від 02 березня 2026 року приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02 березня 2026 року, згідно якого вартість наданих адвокатом послуг становить 4500,00 грн.

Отже, з урахуванням положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" слід стягнути витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 76,92 % від ціни позову, що становить 2047,92 грн - судового збору та 3461,40 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНПРОМ МАРКЕТ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" заборгованість за договором кредиту №71115842 від 22 вересня 2025 року в розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" сплачений судовий збір у розмірі 2047 (дві тисячі сорок сім) грн 92 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 3461 (три тисячі чотириста шістдесят одна) грн 40 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНПРОМ МАРКЕТ", код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м.Ірпінь;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Штогун О.С.