Ухвала суду № 139587221, 09.09.2026, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1695/26

Номер провадження 6/562/87/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі судді Чорного І.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі №562/1695/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Здолбунівського районного суду Рівненської області перебувала справа №562/1695/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням від 22.07.2026 позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору №00-10156182 від 08 січня 2025 рокуу розмірі 16910 грн. 54 коп., а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

31.07.2026 відповідач подав заяву про розстрочення виконання рішення суду. В обґрунтування заяви посилається на те, що він не ухиляюся від виконання рішення суду та має намір виконати його у повному обсязі. Водночас одноразове виконання рішення є для ОСОБА_1 надмірно обтяжливим, оскільки його матеріальне становище істотно ускладнене значною кількістю одночасних фінансових зобов`язань, загальний обсяг яких становить 222 928,90 грн. Вказує, що він офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату, однак її розмір не дозволяє одночасно виконати декілька судових рішень про стягнення заборгованості. Тому, просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців та затвердити графік погашення боргу.

У поданій 21.08.2026 заяві представник ТОВ «Юніт Капітал» не погодилася із доводами заявника та зазначила, що ОСОБА_1 не довів, що виконання судового рішення у встановлений законом спосіб є неможливим або створює істотні труднощі, а надані останнім матеріали не можуть розглядатися як належне та достатнє підтвердження існування обставин, передбачених ч. 1 ст. 435 ЦПК України, які б обґрунтовували необхідність розстрочення виконання судового рішення. Просила суд відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Учасники справи в судове засідання не з`явлися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Вказане не перешкоджає розгляду заяви, а згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За правилами ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 посилався на те, що він офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату, однак її розмір не дозволяє одночасно виконати декілька судових рішень про стягнення заборгованості, це є для нього надмірно обтяжливим та істотно ускладнює матеріальне становище.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надав витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5); копії рішень Здолбунівського районного суду Рівненської області у справах №570/2236/26, №570/6720/25, №562/1850/26.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 2-1230/11 погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні апеляційної скарги, оскільки заявниками не наведено доводів та не надано конкретних доказів наявності в сім`ї заявників виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення. Крім того, при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, позичальник повинен був враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів.

Таким чином при розгляді заяви ОСОБА_1 слід виходити з того, що особа, приймаючи на себе відповідні майнові зобов`язання, повинна враховувати як власний майновий стан, так і розмір свої доходів.

Отже, значний розмір заборгованості є наслідком добровільно прийнятих ОСОБА_1 зобов`язань та не може розцінюватися як виняткова обставина для розстрочення виконання рішення суду.

Як слідує з матеріалів справи кредитний договір був укладений 08 січня 2025 року, з позовом ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в травні 2026 року. Тобто ОСОБА_1 тривалий час належним чином не виконував зобов`язання чим спричинив виникнення спору та необхідність звернення до суду.

Слід врахувати і той факт, що ОСОБА_1 не надав достатніх доказів свого реального майнового стану (наявності рухомого та нерухомого майна, банківських вкладів, виписок за банківськими рахунками), стану здоров`я.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню ОСОБА_1 рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим.

Прийнявши та оцінивши подані докази у сукупності з іншими матеріалами справи, суд вважає, що ОСОБА_1 не доведено наявності виняткових обставин, які б істотно ускладнювали або робили неможливим виконання рішення суду та могли бути підставою для його розстрочення в розумінні статті 435 ЦПК України.

За таких обставин заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі №562/1695/26 до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258 -261, 353, 354, 435 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі №562/1695/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.А. Чорний