Рішення № 139587171, 07.09.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/873/24

номер провадження 2/546/29/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., представника позивачки ОСОБА_1 та представниці відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Горобець С.Г.» про зобов`язання повернути земельну ділянку власнику та скасування державної реєстрації,

встановив:

У серпні 2024 року до суду надійшла вищезазначена позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 5324285700:00:010:0043. У зв`язку з не систематичним виконанням орендарем зобов`язань з оплати орендної плати за земельну ділянку та прийняттям рішення про подальший самостійний обробіток земельної ділянки у кінці 2023 року позивачка вирішила не продовжувати орендні відносини з ФГ «Горобець С.Г.». Тому 02 лютого 2024 року на адресу відповідача було направлено заву про нездійснення весняно-польових робіт на земельній ділянці у зв`язку з небажанням продовжувати співпрацю із ФГ «Горобець С.Г.». У відповідь ОСОБА_3 отримала лист від 10 квітня 2024 року, в якому було зазначено, що між сторонами укладений договір оренди землі, який діє до 2032 року. Дана обставина здивувала позивачку, тому вона звернулася за правовою допомогою до адвоката, який встановив, що між сторонами здійснена державна реєстрація права оренди на земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 22 лютого 2024 року зі строком дії до 22 лютого 2023 року. ОСОБА_3 зазначає, що вона не підписувала вказаного договору оренди землі та про його існування не знала. Також позивачка вказала, що вона не укладала новий договір оренди землі з тим же орендарем під час дії попереднього та не розривала попередній договір оренди землі.

У зв`язку із зазначеними обставинами представник позивачки ОСОБА_1 на адресу відповідача направив адвокатський запит, зокрема з метою отримання копії договору оренди землі від 22 лютого 2024 року. У відповідь позивачка отримала лист від 08 травня 2024 року, яким відповідач відмовив у наданні такої інформації та рекомендував адвокату отримати запитувану інформацію та договір у свого клієнта.

Зазначає, що у даному випадку ефективним способом захисту порушеного права позивача. Як власника земельної ділянки, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом з`явлення вимог про повернення такої земельної ділянки. Отже негаторний позов можна заявити впродовж часу тривання порушення права законного володільця відповідних земельних ділянок. При цьому посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц.

Крім того представник позивачки вважає, що у даній справі ефективним способом захисту є скасування державної реєстрації та зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, оскільки саме задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права, факт порушення якого є доведеним.

Посилаючись на положення статей 11, 203, 204, 205, 215, 387, 626, 629, 638 ЦК України, представник позивача просив зобов`язати ФГ «Горобець С.Г.» повернути власнику земельну ділянку з кадастровим номером 5324285700:00:010:0043, скасувати державну реєстрацію права оренди ФГ «Горобець С.Г.» на вказану земельну ділянку та припинити право оренди ФГ «Горобець С.Г.», яке виникло на підставі договору оренди землі від 22 лютого 2024 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2024 року дана заява була розподілена судді Лівер І.В. та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 546/873/24.

Ухвалою судді від 03 вересня 2024 року у справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання.

13 грудня 2024 року до суду надійшов відзив на позов, у якому представниця відповідача зазначила, що 22 лютого 2024 року за взаємним погодженням та вільним волевиявленням сторін між ОСОБА_3 та ФГ «Горобець С.Г.» було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324285700:00:010:0043 строком на 8 років. На підставі вказаного договору оренди були внесені відомості до Державного реєстру речових прав щодо права оренди відповідача. Тому, як зазначає представниця відповідача, Мельниченко Г.О., зазначаючи в позовній заяві про необізнаність про укладення договору оренди землі від 22 лютого 2024 року, вводить суд в оману шляхом повідомлення недостовірних відомостей.

Також у відзиві зазначено, що на виконання умов договору оренди землі від 22 лютого 2024 року ФГ «Горобець С.Г.» у 2024 році на користь ОСОБА_3 сплатило орендну плату в розмірі 14906,83 грн. Представниця позивача, пославшись на висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, зазначила, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Додатково представниця позивача звернула увагу, що сторона позивачки не надала жодних доказів, які б свідчили про несплату відповідачем орендної плати на користь ОСОБА_3 за користування земельною ділянкою. Також позивачка посилалася на низку договорів, укладених між сторонами, проте не зазначила жодних відомостей для ідентифікації договорів.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представниця відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

04 вересня 2025 року у справі була призначена судово-почеркознавча експертиза.

18 лютого 2026 року ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті.

У зв`язку із наданням судді Лівер І.В. відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами відповідно до наказу № 03-ОС від 20 квітня 2026 року розпорядженням керівника апарату Решетилівського районного суду Полтавської області О. Радченка від 22 квітня 2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 546/873/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2026 року дана справа була розподілена судді Зіненку Ю.В.

Ухвалою судді Зіненка Ю.В. від 22 квітня 2024 року справу було прийнято до провадження та призначено судове засідання на 27 травня 2026 року, яке за клопотанням представників сторін було відкладене на 24 липня 2026 року. У подальшому за клопотанням представника позивачки розгляд справи було відкладено на 07 вересня 2026 року.

Позиція учасників судового процесу

Представник позивачки Павлюк І.О. у судовому засіданні 07 вересня 2026 року підтримав позовну заяву та просив її задовольнити. Зазначив, що позивачка не виражала свою волю на передачу відповідачу в оренду своєї земельної ділянки. Відповідно до висновку експерта позивачка не підписувала останню сторінку договору оренди землі, що має вирішальне значення та не свідчить про його погодження нею. Щодо належності підпису позивачки на перших двох сторінках договору оренди представник позивачки зазначив, що позивачка не виключає, що підпис міг належати їй, але точно не пам`ятає чи підписувала його.

Представниця відповідача Кумечко М.С. заперечувала проти задоволення позовних вимог та зазначила, що висновком експерта було підтверджено те, що позивачка підписала першу та другу сторінки договору оренди землі від 22.04.2024, у якому визначені всі істотні умови договору. Крім того реквізити сторінці містяться і на першій сторінці договору оренди. До того ж позивачем було обрано неналежний спосіб захисту, оскільки належним способом захисту у даній справі є визнання відсутнім права оренди.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 1,99 га, що знаходиться на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 059346, виданого 28 січня 2003 року (т. 1 а. с. 9-10).

Сторона відповідача надала копію договору оренди землі, у якому зазначено, що 22 лютого 2024 року між ОСОБА_3 та ФГ «Горобець С.Г.» в особі директора, було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324285700:00:010:0043, площею 1,92 га, яка знаходиться на території Решетилівської територіальної громади Решетилівського району Полтавської області. Договір укладено на 8 років.

Також пунктом 8 договору оренди землі було визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 14906,83 грн в рік за земельну ділянку, що становить 22,6% від нормативної грошової оцінки 2 гектара ріллі по району.

Відповідно до пункту 11 договору оренди землі орендна плата вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня поточного року, крім оплати орендної плати за перший рік використання. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (пункт 12 договору оренди землі).

Згідно з пунктом 20 договору оренди землі земельна ділянка вважається переданою орендарю з моменту державної реєстрації права оренди (т. 1 а. с. 75, 77).

Право оренди ФГ «Горобець С.Г.» на земельну ділянку з кадастровим номером 5324285700:00:010:0043 зареєстроване 22 лютого 2024 року на підставі договору оренди землі, укладеного 22 лютого 2024 року між ФГ «Горобець С.Г.» та ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційної довідкою № 388169488 з Державного реєстру речових прав та витягом з Державного реєстру речових прав № 367540805 (т. 1 а .с. 11-12, звор. а. с. 47 а. с. 48).

Також до позову була додана копія заяви ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 , від 02 лютого 2024 року, якою ФГ «Горобець С.Г.» було повідомлено, що у зв`язку із закінченням договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5324285700:00:010:0043 просить після збирання врожаю не здійснювати весняно-польові роботи, оскільки ОСОБА_3 не бажає продовжувати співпрацю із ФГ «Горобець С.Г.» (т. 1 а.с. 13). Доказів щодо направлення відповідачу чи отримання вказаної заяви Фермерським господарством «Горобець С.Г.» не було надано суду.

Згідно з копією повідомлення від 10 квітня 2024 року, ФГ «Горобець С.Г.» повідомило ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 , що між ФГ «Горобець С.Г.» та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, який діє до 2032 року (т. 1 а. с. 14).

Згідно з висновком експерта № 1534, складеного 23 жовтня 2025 року за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи по матеріалам цивільної справи № 546/873/24, підписи у графах: «Орендодавець ___ /Мельниченко» на першій та другій, сторінках договору оренди землі від 22 лютого 2024 року, виконані самою ОСОБА_3 . Підпис у графі «Орендодавець ___ /Мельниченко» на третій сторінці договору оренди землі від 22 лютого 2024 року виконаний не ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 110-115).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Стаття 14 Конституції України визначає, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами і державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним, примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Стаття 317 ЦК України передбачає, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. На підставі статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

За вимогами статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин це юридичний факт, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв волі учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, за положеннями частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу загальних приписів статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також спеціальних правил статей 229-233 цього Кодексу про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто, як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 цього Кодексу йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків). Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Такі висновки зробив Верховний Суд у постанові від 08 липня 2026 року у справі № 546/192/23.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (статті 3, 4 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначено, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

За результатами проведеної експертизи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 підписувала першу та другу сторінки договору оренди землі від 22 лютого 2024 року, однак ОСОБА_3 не підписувала третю (останню) сторінку договору оренди землі.

Перша та друга сторінки спірного договору, яка була підписана позивачкою, містять інформацію про: сторін договору оренди землі, якими є ОСОБА_3 та Фермерське господарство «Горобець С.Г.», об`єкт оренди земельна ділянка площею 1,99 га з кадастровим номером 5324285700:00:010:0043, яка розташована на території Решетилівської територіальної громади; дату укладення 22 лютого 2024 року та строк дії договору 8 років; орендну плату, її розмір та форму 14906,83 грн на рік, що становить 22,6% від нормативної грошової оцінки, яка вноситься у грошовій формі; індексацію нормативна грошова оцінка земельної ділянки, пропорційно якої здійснюється визначення розміру орендної плати, підлягає щорічній індексації; строк внесення орендної плати вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня поточного року, крім орендної плати за перший рік використання; перегляд розміру орендної плати раз на 2 роки; відповідальність за несплату орендної плати пеня від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Суд зазначає, що відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини друга та третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Між тим матеріали справи не містять доказів того, що позивачка заявляла клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи, розпорядившись на власний розсуд наданими їй правами відповідно до статті 43 ЦПК України. Так само не було заявлено сторонами клопотань про виклик експерта для роз`яснення свого висновку.

Отже, підписавши лише першу та другу сторінки спірного договору, ОСОБА_3 та ФГ «Горобець С.Г.» узгодили всі істотні умови договору, які визначені Законом України «Про оренду землі». Наявність підписів позивачки свідчить про ознайомлення нею з умовами договору та погодження з ними.

При цьому судом ураховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 липня 2026 у справі № 383/1513/23, відповідно до якого нормами ЦК України та Закону України «Про оренду землі» не передбачено підписання кожного аркушу договору. Тому волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, а позивачка виявила свою волю на укладення договору в момент досягнення згоди з усіх його істотних умов, підписавши договір.

Отже, враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що стороною позивача не було доведено факту порушення відповідачем її прав, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У свою чергу суд не погоджується з доводами представниці відповідача щодо неналежного способу захисту, який було обрано стороною позивача, виходячи з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) за подібних правовідносин щодо способу захисту права власника при непідписаному договорі оренди земельної ділянки Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24) зазначила, що негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Встановивши, що відповідач фактично користується спірними земельною ділянкою, створюючи перешкоди у її користуванні власнику, в цьому випадку належним та ефективним способом захисту права, яке позивачка, як власниця земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок, тобто негаторний позов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі №456/252/22 указано, що «коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права). Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи».

Позивачем було заявлено вимоги про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди, що за обставин даної справи є ефективним способом захисту позивачки.

Отже, позивачем було обрано належний спосіб захисту.

Окрім того судом не беруть до уваги доводи сторони відповідача про отримання позивачкою орендної плати на підставі спірного договору оренди землі, оскільки будь яких доказів на підтвердження даної обставини стороною відповідача надано не було.

Подана 07 вересня 2026 року копія платіжної інструкції від 17.11.2025 про сплату ФГ «Горобець С.Г.» Мельниченко Г.О. 15000,00 грн в рахунок виплати орендної плати за 2025 рік судом до уваги не береться, оскільки даний доказ поданий представницею відповідача всупереч вимогам статті 83 ЦПК України. Будь яких клопотань про поновлення строку для подання даного доказу стороною відповідача не заявлялося.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд покладає понесені судові витрати на позивачку.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До закінчення судових дебатів представниками сторін було заявлено, що сторонами докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у визначений нормами ЦПК України строк.

У зв`язку із цим питання понесених судових витрат на професійну правничу допомогу сторонами судом не вирішується.

Крім того положеннями статті 139 ЦПК України визначаються витрати, пов`язані, зокрема, з проведенням експертиз.

Так, відповідно до частин четвертої, шостої цієї статті суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У матеріалах справи міститься висновок експерта №1534 судово почеркознавчої експертизи від 23 жовтня 2025 року, проведений судовим експертом О. Акуловим, оплата за проведення якої покладена ухвалою суду від 25.03.2025 на відповідача Фермерське господарство «Горобець С.Г.».

Відповідно до копії платіжної інструкції №1702 від 24.06.2026 платником ФГ «Горобець С.Г.» на рахунок експертної установи було сплачено 29685,60 грн (т. 2, а. с. 12).

Згідно з актом №1534 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта №1534 попередня вартість експертизи 29685,60 грн була сплачена наперед (т. 2, а. с. 121 зворот).

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову у повному обсязі та враховуючи положення частини першої статті 141 ЦПК України із позивачки ОСОБА_3 на користь відповідача Фермерського господарства «Горобець С.Г.»слід стягнути 29685,60 грн витрат на проведення експертизи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Горобець С.Г.» про зобов`язання повернути земельну ділянку власнику та скасування державної реєстрації відмовити.

Судові витрати позивачки покласти на позивачку ОСОБА_3 .

Стягнути з позивачки ОСОБА_3 на користь Фермерського господарства «Горобець С.Г.» витрати на проведення судово почеркознавчої експертизи в розмірі 29685 (двадцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивачки ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач Фермерське господарство «Горобець С.Г.», адреса: вул. Набережна, 20, с. Шилівка Полтавського району Полтавської області, 38430, ідентифікаційний код юридичної особи 35581852.

Представниця відповідача Кумечко Марина Сергіївна, адреса: вул. Матросова, 4, оф. 2, м. Полтава, 36000, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 09 вересня 2026 року.

Суддя Ю.В. Зіненко