Рішення № 139586783, 31.08.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/561/26

2/530/634/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

31.08.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Ситник О.В.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Зіньків Полтавської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

До Зіньківського районного суду Полтавської області надійшла для розгляду справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 12.04.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2264355, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит 4700 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

08.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал було укладено договір відступлення вимоги № ККАУ-08022021, відповідно до якого до ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .. Відповідачне виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із вказаним позовом до суду, заборгованість становить 15416,00 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 4700,00 грн, заборгованість за процентами 10716,00 грн. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість по кредитному договору № 2264355 від 12.04.2020 року у розмірі 15900,00 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник позивача просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 12.05.2026 р. направив до суду клопотання , що він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , має пільги згідно УБД, позовні вимоги визнає частково, а саме тіло кредиту та просив розстрочити виплату боргу на 3 місяці.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 12.04.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2264355, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит 4700 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. 08.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал було укладено договір відступлення вимоги № ККАУ-08022021, відповідно до якого до ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .. Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із вказаним позовом до суду, заборгованість становить 15416,00 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 4700,00 грн, заборгованість за процентами 10716,00 грн. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість по кредитному договору № 2264355 від 12.04.2020 року у розмірі 15900,00 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 15416,00 грн.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 4700,00 грн підтверджується листом про успішне перерахування коштів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (а.с. 25).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 15416,00 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 4700,00 грн, заборгованість за процентами 10716,00 грн. (а.с.27-39).

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже, 12.04.2020 р. ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту № 2264355. У порушення умов кредитного договору свої зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 12.04.2020 року своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 15900,00 грн, та складається з: заборгованість за тілом кредиту 4700,00 грн, заборгованість за процентами 10716,00 грн.

Однак суд погоджується із доводами відповідача стосовно того, що оскільки він є військовослужбовцем та перебуває в лавах ЗСУ, а тому має гарантоване законом право щодо ненарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року № 1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції:

«15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Останніми змінами, які набрали чинності 19 серпня 2022 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Таким чином, на ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Як вбачається зі змісту п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Як вбачається з посвідчення НОМЕР_2 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Враховуючи вищевикладене суд бере до уваги, що відповідач є військовослужбовцем і на нього поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позов підлягає частковому задоволення в розмірі 4700 грн ,що є тілом кредиту по договору № 2264355 від 12.04.2020 року. Зазначена сума були перераховані кредитодавцем ОСОБА_1 , що підтверджуєтьсялистом про успішне перерахування коштів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (а.с. 25) та матеріалами справи.

Стосовно клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду то суд зазначає:

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в рішенні. За змістом статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його не можливим. Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 визнав позовні вимоги в частині тіла кредиту в розмірі 4700,00 грн та заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 3 місяці рівними частинами, оскільки він є військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуває на військовій службі під час дії воєнного стану, що підтверджується витягом з наказу № 263 від 03.10.2022 р. та довідкою військової частини № 1/14/7-2163 від 29.08.2025 р.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочка - це спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленні наперед.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Законодавством встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є право перетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

На думку суду, відповідачем обґрунтована необхідність розстрочки виконання рішення суду, оскільки боржник проходить службу в ЗСУ, не ухиляється від виконання зобов`язання, оцінивши фінансове становище відповідача, характер його служби, а також збалансованість інтересів обох сторін, вважає, що проходження військової служби в умовах воєнного стану є винятковою обставиною, яка істотно ускладнює одноразове виконання рішення суду. З урахуванням того, що стягувач не зазнає надмірних збитків від поступового повернення коштів, суд вважає за можливе задовольнити клопотання та розстрочити виконання рішення суду. Також при вирішенні вказаного питання про розстрочку виконання рішення суд бере до уваги, що відповідач не намагається уникнути виконання рішення суду, а, навпаки, бажає виконати його.

Проаналізувавши всі обставини справи, суд вважає за можливе надати відповідачу розстрочку у виконанні судового рішення тривалістю 3 (три) місяці.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 30,48 % (4700 грн / 15416 грн).

Відповідно до частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На підтвердження залучення правничої допомоги представником позивача надано суду копії: договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 р. укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» та АО «Апологет» (а.с. 56), акт № 256 наданих послуг від 09.03.2026 р. та детальний опис наданих послуг до акту № 256 від 09.03.2026 р. (а.с. 58), ордеру (а.с. 60).

Витрати позивача на професійну правничу допомогу згідно з актом та додатком до договору становлять 8 000,00 грн.

Враховуючи пропорційність задоволених вимог та принцип співмірності складності справи, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2438,40 грн.( 8000х30,48/100).

За ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.13 ст.5 Закону України Про судовий збір відповідач ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений, оскільки є учасником бойових дій згідно посвідчення серія НОМЕР_2 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.12,13,19, 81, 210, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія Кредит Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, р/р НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх, суму заборгованості за кредитним договором № 2264355 від 12.04.2020 р. в розмірі 4700 (чотири тисячі сімсот) грн 00 коп. та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2438 ( дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн 40 коп, а всього 7138 (сім тисяч сто тридцять вісім ) грн 40 коп..

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , виконання рішення в частині стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» заборгованості закредитним договором № 2264355 від 12.04.2020 р. в розмірі 4700 (чотири тисячі сімсот) грн 00 коп. та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2438 ( дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн 40 коп, а всього 7138 (сім тисяч сто тридцять вісім ) грн 40 коп. на строк 3 (три) місяці шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 2379,46 грн. з дати набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ситник