Рішення № 139586669, 07.09.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/362/26

381/2674/25

Рішення

Іменем України

07 вересня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., позивачки ОСОБА_1 , представниці позивачки ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представниці відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання (встановлення) батьківства, -

встановив:

19 травня 2025 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання (встановлення) батьківства.

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що в 2014 році сторони спору познайомились, з 2019 року почали проживати разом, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 , в актовому записі про народження відомості про батька дитини вказані зі слів матері, так як сторони спору не перебували у зареєстрованому шлюбі.

З грудня 2024 року сторони спору разом не проживають, відповідач не визнає своє батьківство відносно дитини, дозволу на внесення відомостей про нього, як про батька, не надає. Тому, існують підстави для визнання батьківства дитини в судовому порядку.

З урахуванням наведеного, позивачка просила визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Справа передана на розгляд головуючому судді Самусі В. О.

10 червня 2025 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

За ініціативою суду було залучено Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

В підготовчому судовому засіданні було вирішено питання про виклик свідків та призначення судово-генетичної експертизи, про що постановлено ухвалу від 15 жовтня 2025 року.

06 січня 2026 року на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи та повернення матеріалів справи до суду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2026 року було поновлено провадження у справі.

06 лютого 2026 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області було вирішено питання про скасування ухвали про призначення експертизи, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні по суті.

В судових засіданнях приймали участь позивачка та її представниця, відповідач та його представниця. Також були допитані сторони, як свідки за їхньою згодою, та інші свідки, що були викликані, як за клопотанням позивачки, так і відповідача.

В судовому засіданні не приймали участь представники третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Були повідомлені належним чином, неодноразово подали клопотання про проведення судового засідання за їхньої відсутності, проти позовних вимог не заперечували.

Тому, в силу приписів частини 1 статті 223 ЦПК України, розгляд справи здійснений за відсутності Фастівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

В судовому засіданні було допитано позивачку і відповідача, як свідків за їхньою згодою. Позивачка стверджувала, що познайомились з відповідачем в 2004 році (а не в 2014 році, як вказано в позові). Зустрічатись почали в 2019 році, певний час мешкали разом, відповідач випивав, внаслідок чого вона його вигнала. Потім поновлювались стосунки, позивачка впевнена, що відповідач є батьком дитини. Після того, як дитині виповнилось 1 рік і 7 місяців, відносини між сторонами спору були припинені остаточно.

Відповідач, будучи допитаним як свідок, повідомив суду, що батьківство не визнає. Вказав, що знає позивачку з 2004 року, як дівчину його товариша, з нею не жив, інколи бував у неї вдома. Визнає, що один раз між ними був статевий акт, але це було задовго до війни, що не співпадає з ймовірними строками вагітності. Ніколи з нею не жив, вихованням дитини не займався і батьківство не визнає. Відповідач повідомив, що 19 років перебуває в іншому шлюбі (проживає з іншою жінкою без реєстрації шлюбу). В 2020 році і надалі проживав в АДРЕСА_1 , з ОСОБА_6 , його цивільною дружиною.

Відповідач пояснив, що для участі в експертизі не з`явився, бо перебував у стані алкогольного сп`яніння. Однак і в подальшому від проходження експертизи категорично відмовляється.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтвердили обставини щодо спільного проживання відповідача з ОСОБА_6 протягом останніх 19-20 років. Свідок ОСОБА_8 окремо вказала, що є донькою ОСОБА_6 та падчеркою відповідача, спільно з ними проживає і категорично заперечує обставини щодо можливості довготривалого проживання відповідача в іншому місці, так як відповідач щоденно повертався додому після роботи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , навпаки, підтвердила обставини щодо спільного проживання сторін спору однієї сім`єю, які почали проживати приблизно п`ять років назад. Свідок є сусідкою позивачки і, в подальшому, стала хрещеною її дитини. Спілкувалась з сторонами спору часто. Приходила до них, стверджує, що відповідач проводив час з дитиною і визнавав батьківство. Потім відносини між сторонами спору припинились, відповідач спочатку періодично приїздив до позивачки, згодом перестав.

Суд акцентує увагу, що відповідачу неодноразово було роз`яснено передбачені статтею 109 ЦПК України наслідки ухилення від проведення судової генетичної експертизи, на що відповідач зазначив, що наслідки ухилення усвідомлює, від проведення експертизи відмовляється та до експертної установи не з`явиться, хоча позивачка та її представниця при цьому наполягали на проведенні експертизи.

Також, відповідачу неодноразово було роз`яснено можливість признати судово-медичну експертизу, на вирішення якої постановити питання щодо фізіологічної спроможності бути батьком дитини в період ймовірного зачаття сина позивачки.

Від проведення такої експертизи відповідач відмовився, надавши суду результати дослідження еякуляту станом на 10 березня 2026 року.

Допитавши сторін спору, як свідків за їхньою згодою, та інших викликаних в судове засідання свідків, дослідивши письмові докази, провівши судові дебати, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 07 вересня 2026 року до 17 години 05 хвилин.

Допитавши сторін спору, як свідків за їхньою згодою, та інших викликаних в судове засідання свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини справи.

Так, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_5 . Батьком дитини зі слів матері вказаний « ОСОБА_10 ». Зазначена обставина підтверджується копією свідоцтва про народження від 02 травня 2023 року, серія НОМЕР_1 (а. с. 4).

Позивачка наполягає на тому, що батьком дитини є відповідач, який на момент зачаття дитини проживав з нею в належному їй помешканні.

Відповідач зазначені обставини заперечує, долучив до справи докази, що в зазначений вище період часу проживав ОСОБА_6 в належному їй домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 44-46).

Допитані в судовому засіданні свідки дали протилежні за змістом показання щодо місця проживання відповідача в період ймовірного зачаття дитини.

Судом була призначена судова генетична експертиза, яка не була проведена у зв`язку із неявкою сторін спору та не здійсненням оплати вартості проведення експертизи.

Позивачка стверджувала, що не прибула до експертної установи у зв`язку із тим, що відповідач повідомив їй в той день, що до експертної установи не приїде.

Відповідач свою неявку мотивував тим, що вживав алкогольні напої і перебував у стані сильного сп`яніння. В подальшому, суд неодноразово з`ясовував питання доцільності призначення експертизи. Позивачка і її представниця наполягали на призначенні експертизи, відповідач категорично заперечував щодо проведення експертизи, вказуючи, що не з`явиться до експертної установи. Позиція відповідача не змінилась, в тому числі і після того, як йому були неодноразово роз`ясненні наслідки ухилення від експертизи. Відповідач зазначив, що він не бажає приймати участь в проведенні експертизи.

Відповідач визнав обставини щодо одноразового статевого акту з позивачкою, проте вказав, що відповідний акт мав місце ще в 2020 році, тобто задовго до ймовірної дати зачаття дитини позивачки.

Відповідачу було роз`яснено право заявити клопотання щодо призначення судово-медичної експертизи для перевірки обставини щодо його фізіологічної спроможності бути батьком дитини на дату ймовірного зачаття сина позивачки.

Відповідач не виявив бажання ініціювати питання призначення експертизи, при цьому надав суду результати дослідження еякуляту від 10 березня 2026 року.

Встановивши зазначені обставини, суд вважає, що спірні правовідносини врегульовані наступними правовими нормами.

Так, в силу приписів частини 1 статті 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно приписів частини 1 статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Згідно приписів частини 2-4 цієї статті, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Згідно приписів частини 1 статті 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 5, 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням того, що жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

В силу приписів статті 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести існування обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно приписів частини 1 статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З урахування наведених правових норм та встановлених обставин справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Так, суд зауважує, що в зазначеній категорії справ основною обставиною, що підлягає встановленню є можливість біологічного походження дитини від особи, стверджуваного батька або матері.

В межах цієї цивільної справи було встановлено, що сторони спору знайомі, мали певні стосунки, характер та періодичність яких сприймається по різному учасниками судового розгляду.

Судом встановлено, що між сторонами спору були інтимні відносини, зокрема, відповідач визнає, що в нього і позивачки був статевий акт, хоча і задовго до ймовірної дати зачаття.

Суд погоджується з тим, що сукупність наданих до матеріалів справи доказів не підтверджує довготривале та систематичне проживання сторін спору, як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу, однак зауважує, що періодичне відвідування відповідачем позивачки та визнання ними обставин щодо, принаймні, одного статевого акту, в даному випадку є достатніми для висновку про ймовірне батьківство відповідача відносно дитини - малолітнього сина позивачки, за умови, що батьківство відповідача може бути підтверджено іншими доказами.

Для підтвердження обставин щодо наявності стосунків у сторін спору, суд приймає, як належний доказ, показання свідка ОСОБА_9 , яка є незаінтересованою особою і часто та безпосередньо спілкувалась з позивачкою та відповідачем у відповідний період. На думку суду, даний свідок не є заінтересованим, а її показання є послідовними та логічними.

Суд враховує також, що показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 стосуються обставин спільного проживання відповідача з іншою особою за іншою адресою і не виключають та не спростовують можливих зустрічей сторін спору та наявності в них інтимних стосунків, в тому числі і періодичних.

Суд наголошує, що визначальним доказом в цій категорії справ є висновок експертизи: 1. Судово-біологічної (судово-генетичної) для підтвердження походження дитини від особи, 2. Судово-медичної для підтвердження обставин щодо фізіологічної спроможності особи бути батьком дитини в момент зачаття.

В цьому випадку, за клопотанням позивачки була призначена судово-генетична експертизи, а справа скерована до експертної установи. Відповідач для участі в дослідженні не з`явився, мотивуючи свою неявку перебуванням у стані сп`яніння, що не є поважною причиною. В подальшому категорично заперечував щодо можливості проведення експертизи і вказав суду про те, що для участі в експертизі не з`явиться. Мотиви відповідної відмови не вказав.

Судом було роз`яснено зміст приписів статті 109 ЦК України та з`ясовано, чи правильно розуміє відповідач можливі правові наслідки відмови від участі в експертизі. Однак, після цього, позиція відповідача не змінилась.

Далі, суд роз`яснював відповідачу можливість заявити клопотання про проведення судово-медичної експертизи для з`ясування обставин фізіологічної неможливості відповідача бути батьком дитини станом на дату ймовірного зачаття.

Відповідач від подання відповідного клопотання відмовився, надавши суду аналіз, пов`язаний з дослідженням еякуляту станом на березень 2026 року. Суд не приймає, як належний доказ, це дослідження, враховуючи те, що відповідне дослідження не спростовує фізіологічної можливості відповідача бути батьком дитини та стосується іншого періоду часу.

Отже, доказів обмеження репродуктивної функції відповідача матеріли справи не містять, а поведінка відповідача щодо категоричної відмови від проходження судової генетичної експертизи має бути кваліфікована, як ухилення від її проведення, що, враховуючи сукупність інших наявних в матеріалах справи доказів, дає підстави для визнання батьківства відповідача відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В цьому випадку, суд зауважує, що на відміну від приписів частини 2 статті 146 ЦПК України (в редакції, чинній до грудня 2017 року), стаття 109 ЦПК України не передбачає можливості примусового приводу для участі в судово-генетичній експертизі. Тому, поведінка відповідача, пов`язана з ухиленням від проведення експертизи, з урахуванням сукупності наявних у справі доказів, дає достатні підстави для висновку про батьківство відповідача. Враховуючи стандарт доказування «баланс ймовірностей», версія позивачки щодо батьківства відповідача виглядає більш вірогідною, ніж заперечення відповідача з цього приводу.

Отже, заявлені позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати зі сплати судового збору.

Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 126, 128, 135 СК України, статті 4, 12, 81, 109, 141, 263-265 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання (встановлення) батьківства задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211, 2 гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 33258077, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вулиця Шевченка, 2.

Суддя Самуха В.О.