Ухвала суду № 139586407, 01.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14804/25

Провадження №2/369/5666/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретар Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, Національне антикорупційне бюро України, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державних реєстрацій земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та припинення речових прав щодо них-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, Національне антикорупційне бюро України, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державних реєстрацій земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та припинення речових прав щодо них.

27.04.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шарко Д.Р. подала заяву про збільшення позовних вимог та залучення співвідповідача.

Заява мотивована тим, що після подання позову позивачу стали відомі обставини, які, на його думку, свідчать про необхідність заявлення додаткової позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Личанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 417-24-VI від 14 грудня 2012 року в частині вилучення земельної ділянки позивача, а також залучення до участі у справі співвідповідача.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 - адвокат Бердниченко І.А. подала заперечення, в яких просила відмовити у прийнятті зазначеної заяви, посилаючись на те, що вона фактично містить нову самостійну позовну вимогу та одночасно змінює предмет і підстави позову.

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені ст.49 ЦПК України, тож відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі №922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі №910/18389/20.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Незважаючи на назву поданої представником позивача заяви, суд виходить із її змісту.

Як убачається з первісної позовної заяви, предметом позову є вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державних реєстрацій земельних ділянок та припинення речових прав щодо них.

Разом із тим у поданій заяві представник позивача просить додатково визнати протиправним та скасувати рішення Личанської сільської ради №417-24-VI від 14.12.2012 в частині вилучення земельної ділянки позивача.

Таким чином, позивачем заявлено нову самостійну матеріально-правову вимогу, яка не була предметом первісного позову.

Крім того, обґрунтовуючи нову вимогу, представник позивача посилається на нові фактичні обставини, а саме незаконність рішення органу місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки, тоді як первісний позов ґрунтувався на інших фактичних підставах, а саме порушенні права позивача внаслідок державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на них.

Отже, за своїм змістом подана заява свідчить про одночасну зміну предмета та підстав позову, що суперечить вимогам частини третьої статті 49 ЦПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що подана представником позивача заява, незважаючи на її назву, за своїм змістом не є заявою про збільшення позовних вимог у розумінні статті 49 ЦПК України, а фактично містить нову самостійну матеріально-правову вимогу, яка ґрунтується на інших фактичних обставинах, ніж первісний позов.

За таких обставин подана заява свідчить про одночасну зміну предмета та підстав позову, що процесуальним законом не допускається, а тому підстав для її прийняття суд не вбачає.

Оскільки питання про залучення співвідповідача представником позивача порушено у зв`язку із заявленням нової позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Личанської сільської ради № 417-24-VI від 14 грудня 2012 року, а суд дійшов висновку про відмову у прийнятті відповідної заяви, підстав для залучення співвідповідача у межах первісно заявлених позовних вимог суд не вбачає.

Керуючись статтями 49, 51, 197, 258261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У прийнятті заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шарко Діани Равілівни про збільшення позовних вимог та залучення співвідповідача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, Національне антикорупційне бюро України, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державних реєстрацій земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та припинення речових прав щодо них - відмовити.

Підготовче засідання відкласти на 30 вересня 2026 року о 09:00 год.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Ірина КОЗАК