Рішення № 139585908, 09.09.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Номер провадження 2-а/289/10/26

Справа №289/1390/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі судді Сіренко Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ :

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7409059 від 20.06.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесену поліцейським ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області Завалюком І.С., а справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. З даним правопорушенням та винесеною постановою він не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою, а його притягнуто до відповідальності безпідставно і незаконно.

Так, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених повноважень, водночас працівником поліції Завалюком І. під час розгляду справи не було пред`явлено жодного нормативного акту, зокрема наказу або іншого документу, що дає право розглядати і вирішувати по суті такі справи.

Окрім того, позивач стверджує, що зазначені в постанові про адміністративне правопорушення дії він не вчиняв, вимоги дорожнього знаку не порушував, зупинив автомобіль не виїжджаючи на перехрестя, відстань від знаку до перехрестя становить біля 30 м. Знак 2.2 ПДР «Проїзд без зупинки заборонено» вимагає від водія обов`язкової зупинки перед стоп-лінією, а в разі її відсутності зупинитися треба перед краєм перехрещуваної проїзної частини, дана вимога є безапеляційною.

Окрім того, в постанові не вказується форма вини безпосередньо ОСОБА_1 дій в контексті наведених у постанові правопорушень, останнього притягнуто до відповідальності без необхідних доказів, а сама постанова не містить посилання на докази, оскільки таких не існує, з оскаржуваної постанови не вбачається назва, модель відеореєстратора, та інші необхідні характеристики, а лише цифри 804058.

Також поліцейським порушено вимоги закону в частині зобов`язання скласти протокол у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП у разі, якщо під час складання постанови про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення, а також порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки поліцейський не забезпечив його належною правничою допомогою, не відреагувавши на вимогу, що він потребує правової допомоги.

Ухвалою від 14.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а також строк позивачу для подання відповіді на відзив.

23.07.2026 до суду надійшов відзив від представника Головного Управління Національної поліції в Житомирській області, в якому відповідач просить відмовити в позові в повному обсязі в зв`язку із їх безпідставністю та необґрунтованістю, з посиланням на те, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення винесена правомірно, у зв`язку з порушенням позивачем Правил дорожнього руху, що підтверджується відео-доказом, що долучається до відзиву. Будь яких клопотань у ході винесення постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заявляв. Твердження позивача на неправомірні дії з боку поліцейського, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованим, оскільки будь яких доказів наявності таких дій суду не надано. Оскаржувана постанова винесена правомірно, позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, а також ним не доведено розмір понесених судових витрат на правничу допомогу.

27.08.2026 позивач ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, отримав фотокопії відзиву та відеозапису (а.с.57), водночас правом, передбаченим статтею 163 КАС України, на надання відповіді на відзив не скористався, проте 07.09.2026 надав до суду додаткові пояснення, відповідно до яких відповідачем фактично процесу розгляду справи не проводилося, з відеозапису вбачається, що працівник поліції задав лише кілька запитань, які здебільшого не стосуються розгляду справи. Зазначає, що він вину у скоєному не визнавав з самого початку розмови з поліцейським, однак останній, всупереч вимог норм КУпАП, не склав протокол при заперечення вини, порушив право позивача на надання письмових пояснень, порушив вимоги закону щодо вручення особі під розписку другий примірник (копію) протоколу, тому просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги (а.с.65-67).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно із змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режиті серії ЕНА №7409059, ОСОБА_1 20.06.2026 о 12.04.43 керуючи транспортним засобом RENAULT TRAFIC д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Радомишль-Біла Криниця 28 км, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив 33 розділ ПДР України, п. 8.4. б) ПДР «Порушення вимог знаків пріоритету», за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді 340,00 грн. штрафу (а.с.22).

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Також ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Правилами Дорожнього Руху (ПДР) України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, ст. 14 вказаного Закону зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

За приписами п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Також слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Оскаржувану постанову серії ЕНА №7409059 від 20.06.2026 винесено у відповідності до положень ст. 222 КУпАП уповноваженою особою - поліцейським Відділення поліції №2 (м. Радомишль) Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області старшим сержантом поліції Завалюком І.С.

Щодо твердження про відсутність доказів вчинення 20.06.2026 ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

До суду відповідачем надано відзив на позовну заяву з додатками які були дослідженні судом, зокрема оглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського. З вказаного відеозапису встановлено, що інспектор поліції, зупинивши транспортний засіб позивача, представився, пояснив суть правопорушення (водій не виконав вимогу дорожнього знаку про зупинку, що позивач не заперечував зазначивши : «не виконав, бо нагружений сильно, ну я виконав, але вже пізно…»), попросив надати документи відповідно до п. 2.1 ПДР України та на підставі ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію". Водій виконав законну вимогу поліцейського та надав документи для перевірки, після чого поліцейський, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, повідомив водія про складання постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн., роз`яснено порядок оскарження постанови, копію постанови під підпис вручено ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що під час розгляду поліцейським даної справи, порушення ПДР водієм ОСОБА_1 не оспорювалося, жодних заперечень останнього щодо інкримінованого правопорушення на відеозаписі не зафіксовано, будь-яких клопотань ОСОБА_1 не заявляв, в тому числі щодо необхідності отримання правової допомоги.

Отже, доводи позивача про порушення працівником поліції права на захист ОСОБА_1 під час розгляду справи, належними та допустимими доказами не підтверджені.

У розумінні ст. 72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 73 КАСУ встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАСУ).

У даному випадку суд приймає у якості належного та допустимого доказів відео з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського 858057, відомості про яке внесені до п. 7 оскаржуваної постанови як додаток, оскільки відеозапис було застосовано у відповідності до положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», здійснено безперервно, зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАСУ обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 106 КАСУ встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази.

Усупереч викладеному, позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження вказаних у позовній заяві обставин щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ним постанови, а долучені позивачем фототаблиці (а.с.12,13,14) суд не може прийняти як належні докази на доведення заявлених в позові обставин.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 2.2. розділу 33 Правил дорожнього руху України знак пріоритету «Проїзд без зупинки заборонено. Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою».

Відтак безпідставними є твердження позивача, що за правилами дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено» вимагає від водія обов`язку зупинки перед стоп-лінією, а якщо її немає перед краєм перехрещуваної проїзної частини.

Суд звертає увагу на те, згідно з сталою практикою ЄСПЛ, незгода позивача з поставленим йому в провину порушенням ПДР України не звільняє його від обов`язку виконувати вимоги правил дорожнього руху.

Так у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Слід зазначити, що керування джерелом підвищеної небезпеки є не абсолютним та безумовним правом особи, а специфічною діяльністю, яка пов`язана з постійним ризиком для суспільства і, як наслідок, вимагає від водія підвищеної дисципліни, правосвідомості та суворого дотримання встановлених обов`язків. Одним із таких обов`язків є знання та неухильне дотримання Правил дорожнього руху.

Виходячи з фактичних обставин, встановлених судом, матеріалами справи підтверджується, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи, викладені в позовній заяві, не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП, відтак постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7409059 від 20.06.2026, якою на позивача накладено штраф у розмірі 340,00 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП не являється протиправною та не підлягає скасуванню, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 12, 73-77, 90, 242-246, 262, 286, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного Управління Національної поліції в Житомирській області (місце знаходження: 10008, м.Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7409059 від 20.06.2026 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н. С. Сіренко