Рішення № 139584963, 04.09.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/357/26

Номер провадження по справі 2/387/586/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідачки

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 13 березня 2026 року надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 16 440,00 грн за договором про відкриття кредитної лінії № 101613306 від 04 січня 2024 року.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» обґрунтовані тим, що 04 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101613306.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 4 800,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, строком на 105 днів.

26 квітня 2024 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 101613306 від 04 січня 2024 року, укладеним із відповідачкою.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 16 440,00 грн. Зазначену заборгованість відповідачка у добровільному порядку не погашає, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рушення не заперечує.

Відповідачка у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначивши, що кредитних коштів за договором № 101613306 від 04 січня 2024 року вона не отримувала, а кредитного договору не укладала. На підтвердження своїх доводів пояснила, що 04 січня 2024 року у неї зник мобільний телефон разом із SIM-карткою з номером НОМЕР_1 , у зв`язку з чим 02 квітня 2026 року вона звернулася до поліції із відповідною заявою, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 1564. Водночас невідомі особи використали інформацію з її мобільного телефона щодо паспортних даних та ідентифікаційного номера, які відповідачка зберігала, а тому уклали від її імені кредитний договір та отримали кошти на невідомий їй картковий рахунок. На запитання суду повідомила, що стан досудового розслідування цього кримінального провадження їй не відомий. Також в судовому засіданні відповідачка заперечувала з приводу витрат на правничу допомогу.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також цією ухвалою судом витребувано в АТ "Універсал банк" інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_2 коштів в розмірі 4800 гривень в період з 04.01.2024 по 11.01.2024.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 вересня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» зареєстроване як юридична особа 25 вересня 2021 року. Основним видом його економічної діяльності є діяльність за КВЕД 64.92 інші види кредитування.

04 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101613306, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 4 800,00 грн строком на 105 календарних днів, починаючи з 04 січня 2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, передбачених договором.

Згідно з підпунктом 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 480,00 грн та нараховується одноразово за ставкою 10,00 % від суми кредиту.

Відповідно до підпункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом визначені у розмірі 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; у зазначеному пункті договору розмір процентів за строк користування кредитом визначено у сумі 1 224,00 гривень.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 79974867 від 04 січня 2024 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти у розмірі 4 800,00 грн на рахунок ОСОБА_1 .

Разом з тим у наданих позивачем документах наявна розбіжність щодо номера договору про споживчий кредит: у тексті договору зазначено № 101613306 від 04 січня 2024 року, тоді як у графіку платежів, витягу з Реєстру боржників, відомості про отримання та погашення грошових коштів, а також виписці з особового рахунку зазначено договір про споживчий кредит № 79974867 від 04 січня 2024 року.

Відповідно до наданого позивачем графіка платежів за договором про споживчий кредит №79974867 від 04 січня 2024 року, загальна сума платежів за кредитом визначена у розмірі 16 440,00 грн, з яких 4 800,00 грн сума кредиту, 11 160,00 грн проценти за користування кредитом та 480,00 грн комісія.

26 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» за плату передає (відступає), а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі боржників.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т від 26 квітня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 79974867 від 04 січня 2024 року. У витягу зазначено суму кредиту 4 800,00 грн, проценти за користування кредитом 11 160,00 грн, комісію 480,00 грн, а загальну суму заборгованості 16 440,00 гривень.

Із наданої ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» виписки з особового рахунку ОСОБА_1 та відомості про отримання грошових коштів і погашення за договором про споживчий кредит № 79974867 від 04 січня 2024 року вбачається, що платежі в рахунок погашення заборгованості відповідачем не здійснювалися. За даними зазначених документів, заборгованість складає 4 800,00 грн за тілом кредиту, 11 160,00 грн процентів за користування кредитом та 480,00 грн комісії, а всього 16 440,00 гривень.

Згідно з листом АТ «Універсал Банк» від 29 квітня 2026 року № БТ/Е-17354, на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку в період з 04 січня 2024 року по 11 січня 2024 року зараховано грошові кошти на загальну суму 4 800,00 гривень.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію", згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" вищевказаний договір про споживчий кредит №101613306 від 04.01.2024 прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. ст. 1046-1053 Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 Глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.

У ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За приписами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За правилами ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату у будь-який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, Банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Як установлено судом, 04 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101613306, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 4 800,00 грн строком на 105 календарних днів.

За змістом пункту 1.5.1 договору комісія за надання кредиту визначена у розмірі 480,00 грн, що становить 10,00 % від суми кредиту та нараховується одноразово.

Згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом визначені у розмірі 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем надано платіжний документ від 04 січня 2024 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало 4 800,00 грн на рахунок, зазначений як рахунок ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 29 квітня 2026 року № БТ/Е-17354, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку в період з 04 січня 2024 року по 11 січня 2024 року зараховано грошові кошти в загальному розмірі 4 800,00 гривень.

Таким чином, надані позивачем докази підтверджують не лише наявність документів щодо укладення договору, а й факт перерахування суми кредиту у розмірі 4 800,00 грн на банківську картку, емітовану на ім`я відповідачки.

При цьому відповідачка, заперечуючи факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, не надала суду доказів того, що зазначена банківська картка не належала їй, що вона не мала до неї доступу, що картку було втрачено чи незаконно використано третіми особами, або що зараховані на неї 4 800,00 грн були отримані іншою особою.

Сам факт звернення відповідачки до органів поліції 02 квітня 2026 року, тобто більш ніж через два роки після дати укладення договору та перерахування кредитних коштів, підтверджує лише факт її звернення із відповідною заявою та не підтверджує сам по собі обставин незаконного використання її персональних даних, неукладення нею кредитного договору або отримання кредитних коштів іншою особою.

При цьому суду не надано відомостей про результати проведення досудового розслідування за вказаним зверненням, про встановлення особи, яка могла використати персональні дані відповідачки, або про встановлення факту шахрайського оформлення кредиту. Відповідачка в судовому засіданні також не змогла повідомити про результати відповідного кримінального провадження.

Отже, наведені відповідачкою обставини щодо можливого використання третіми особами її персональних даних мають характер припущень, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд також враховує, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі, а електронний правочин може вчинятися з використанням інформаційно-комунікаційних систем. Верховний Суд у справах щодо електронних кредитних договорів звертає увагу на необхідність дослідження сукупності доказів, які підтверджують факт укладення договору та отримання кредитних коштів.

У цій справі сукупність наданих доказів договір про споживчий кредит, документи щодо його укладення, платіжний документ про перерахування 4 800,00 грн та інформація АТ «Універсал Банк» про зарахування 4 800,00 грн на картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 , у своїй сукупності підтверджує виникнення між сторонами відповідних договірних правовідносин та факт надання кредитних коштів.

За таких обставин суд не бере до уваги заперечення відповідачки щодо неукладення кредитного договору та неотримання нею кредитних коштів, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Враховуючи, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконала, доказів які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, чи про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, суду не надано, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки ОСОБА_1 ,на користь позивача заборгованості за кредитним договором №101613306 від 04.01.2024 сума кредиту становить - 4800 грн, проценти за користування становлять 11160 грн, а всього на загальну суму 15960,00 гривень.

Також суд вважає, що відсутні підстави для стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту, виходячи з таких обставин справи.

Так послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок узгоджується з викладеним висновком Верховного Суду України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 №6-1746цс16, згідно якої зроблено висновок, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення винагороди, у тому числі за надання фінансового інструмента та за резервування ресурсів, а нарахування платежів за послуги, що супроводжують кредит за рахунок позивача є незаконним.

Крім того, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі за №520/2614/17).

Таким чином суд дійшов до висновку про відсутність підстав стягнення з відповідача на користь позивача 480,00 грн комісії.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та третьої статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. У разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», акт № Д/17532 надання послуг від 12 лютого 2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг щодо ОСОБА_1 становить 8 000,00 грн, детальний опис наданих послуг до акта № 873 за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року та ордер серії ВС № 1408806 від 20 жовтня 2025 року.

Відповідачка заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання зазначених вимог суд за клопотанням іншої сторони має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши надані докази та врахувавши заперечення відповідачки, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн не є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, часом, необхідним для їх виконання, ціною позову та значенням справи для сторін.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 гривень.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України зазначені витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 16 440,00 грн, з яких 4 800,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 11 160,00 грн проценти за користування кредитом та 480,00 грн комісія.

Судом позовні вимоги задоволено на загальну суму 15 960,00 грн, що становить 97,08 % від заявленого розміру заборгованості. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 480,00 грн комісії відмовлено.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 3 883,21 грн (4 000,00 грн ? 15 960,00 грн / 16 440,00 грн).

Аналогічно судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у розмірі, що становить 97,08 % від фактично сплаченої позивачем суми судового збору.

ІІІ Резолютивна частина

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 11, 207, 256, 258 -259, 261, 267, 526, 549, 629, 634, 638, 1054, 1077, 1080, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 101613306 від 04 січня 2024 року в розмірі 15 960 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 00 коп., з яких: 4 800,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 11 160,00 грн проценти за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 480 (чотириста вісімдесят) грн 00 коп. комісії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 584 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) грн 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн 21 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

В поряку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.