Рішення № 139584648, 06.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/10182/25

Номер провадження2/205/1426/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Курбанової Н. М.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Т. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Лабовкін О. О., через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просили суд визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/2 частину садибного (індивідуального) житлового будинку типу літера А-1 загальною площею 33,7 квадратних метрів, житловою площею 23,2 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 з вересня 2004 року проживає у будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . З червня 2015 року позивач є єдиною особою, яка відкрито, правомірно та добросовісно володіє вказаним садибним (індивідуальним) житловим будинком. Позивач фактично проживає в цьому будинку, доглядає, обслуговує та поліпшує його. До квітня 2015 року позивач проживав у вказаному будинку разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який зі слів матері є її онуком від іншого сина ОСОБА_4 , який помер в 1991 році, однак офіційно родинний зв`язок між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не підтверджений, відповідно не підтвердженим є і зв`язок спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Факт спільного проживання вказаних осіб підтверджується домовою книгою від 06.09.2004. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. За життя ОСОБА_3 вищезазначений житловий будинок належав їй, що підтверджується листом КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризаціїї» від 13.11.2019, а також встановлено Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року по справі № 205/7131/16-ц. Після її смерті 1/2 частина її майна, а саме - вищезазначеного будинку була успадкована позивачем, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року по справі № 205/7131/16-ц, інша частина будинку до цього часу не успадкована ніким. В свою чергу, в червні 2015 року ОСОБА_2 зник безвісти, що встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2020 року, яке набрало законної сили 19.01.2021. Таким чином, іншу 1/2 будинку досі ніким не успадковано. Інших близьких людей, окрім позивача та ОСОБА_2 померла ОСОБА_3 не мала. З огляду на те, що ОСОБА_2 понад десять років є зниклим безвісти, жодних відомостей про нього, його стан, місцезнаходження тощо ні в кого немає то єдиним володільцем домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 є позивач. Таким чином, ОСОБА_1 є єдиною людиною яка фактично володіє вищезазначеним будинком, та фактично проживає у ньому: - щодо 1/2 частки - як власник та спадкоємець;- щодо іншої 1/2 частки безтитульно, відкрито та правомірно. Саме щодо тієї 1/2 будинку, що до цього часу не була ніким успадкована, та якою ОСОБА_1 фактично володіє більше 10 років та проживає у ній, наявні підстави для визнання за позивачем права власності на підставі володіння протягом строку набувальної давності. ОСОБА_1 володіє вищезазначеним домоволодінням добросовісно, відкрито та безперервно протягом більш ніж десяти років (з квітня 2015 року). А тим паче, враховуючи, що він є спадкоємцем на 1/2 цього будинку за ОСОБА_3 , яка володіла ним з 09.11.1989, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 09.11.1989 - то позивач має право приєднати строк володіння цим майном ОСОБА_3 до строку свого одноосібного володіння іншою 1/2 вказаного будинку, яка не була успадкована ним. Відтак, ОСОБА_3 володіла домоволодінням з 09.11.1989 по ІНФОРМАЦІЯ_2 (більше 25 років), а ОСОБА_1 продовжив ним володіти після її смерті по теперішній час (ще 10 років), тобто загальна давність володіння позивачем (з урахуванням строку володіння спадкодавцем складає більше 35 років. Таким чином, умова давності та безперервності володіння дотримана. ОСОБА_1 володів майном відкрито, ні від кого не приховував факту свого проживання в ньому, після смерті ОСОБА_3 вступив у спадщину на 1/2 вказаного домоволодіння, іншою 1/2 частиною (право власності на яку зараз просить визнати за набувальною давністю) фактично добросовісно безтитульно володів. ОСОБА_1 володів цим майном добросовісно, піклувався про нього, зокрема за свій рахунок встановлював огорожу навколо будинку, тримав господарство курей, звертався із заявою до правоохоронних органів щодо факту крадіжки лічильника тощо, а також всіляко намагався встановити місцезнаходження іншого мешканця цього будинку ОСОБА_2 (який зник безвісти у червні 2015 року), тобто всіляко намагався забезпечити правову визначеність у питанні фактичного місцезнаходження особи, яка б гіпотетично могла б претендувати на спадщину. ОСОБА_1 володів 1/2 часткою, право власності на яку зараз просить визнати за набувальною давністю, безтитульно, оскільки не мав на неї права власності або користування, не мав підстав для її спадкування. Таким чином, вважають, що наявні всі, визначені ЦК України умови для визнання за позивачем права власності на частину житлового будинку що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка не була ніким успадкована після смерті ОСОБА_3 . Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 02 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

11 вересня 2025 року відповідач Дніпровська міська рада надала до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що з доданих до позовної заяви документів вбачається, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належало ОСОБА_3 , а після її смерті позивачем успадковано його частину на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2017. Зазначеним рішенням встановлено наявність ще одного спадкоємця ОСОБА_2 , який не позбавлений права на спадкування. Таким чином, позивачем не доведено свою необізнаність стосовно власника іншої частини будинку, що свідчить про відсутність підстав для визнання права власності за набувальною давністю. Враховуючи викладене, просили суд відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року за клопотанням представника позивача постановлено викликати в содове засідання та допитати свідків.

Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року витребувано докази від Другої дніпровської державної нотаріальної контори.

Представник позивача адвокат Головій Т. Ю. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні обставинам, що викладені у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та визнати за позивачем право власності на частину спірного будинку за набувальною давністю. Також суду пояснив, що після визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім він не був оголошений померлим, та його смерть в органах державної реєстрації не зареєстрована. В подальшому позивач та його представник в судове засідання не з`явились, однак його представник ОСОБА_5 надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник відповідача Дніпровської міської ради Недосвітна С. В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та надала суду пояснення, аналогічні обставинам, що викладені у відзиві на позовну заяву. В подальшому в судове засідання не з`явилась, однак надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що є підтвердження в матеріалах справи. Заяв про відкладення розгляду справи, відзиву чи будь-яких інших клопотань до суду не надходило.

Також, в судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 , йому відомо, що ОСОБА_1 проживав у будинку АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який був онуком ОСОБА_3 . Батьки ОСОБА_8 померли дуже давно. У 2015 році бабуся ОСОБА_3 померла, а ОСОБА_8 пропав. Його шукали, ОСОБА_8 був проблемним. ОСОБА_9 бабусі ОСОБА_10 займався ОСОБА_11 та після її смерті залишився проживати у вказаному будинку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона знала бабусю ОСОБА_10 (Галину в народі) з 1974 року. Вона проживала в будинку АДРЕСА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_11 та онуком ОСОБА_8 . ОСОБА_11 проживав з матір`ю приблизно з 2000 року. ОСОБА_12 померла років 15 тому і приблизно в той же час пропав і ОСОБА_8 . Після смерті бабусі в будинку залишився проживати ОСОБА_11 , доглядав за будинком та господарством. Семен чемна та хазяйновита людина, він піклується про будинок.

Заслухавши доводи учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів, суд дійшов наступного висновку.

Судом достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.11.1989, виданого державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Гуніним А. В., реєстровий №1244, ОСОБА_3 належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії домової книги, що заведена ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими ОСОБА_3 з 14.07.1995, ОСОБА_2 з 30.09.2005 та ОСОБА_1 з 03.08.1991 по 13.04.2010.

Позивач ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 03.08.1991, 13.04.2010 знятий з місця реєстрації та того ж дня зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Згідно листа КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради №16096 від 13.11.2019 станом на 31.12.2012 в інвентаризаційній справі за адресою: м. Дніпро, вул. Мостова, б. 118, містяться відомості про право власності за ОСОБА_13 (ПІБ російською мовою згідно правовстановлюючого документу) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09.11.1989.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року визнано за ОСОБА_1 право власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2020 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 визнано безвісно відсутнім.

В матеріалах справи також наявні докази на підтвердження володіння позивачем спірним майном та його утримання, зокрема, копія розписки про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 у сумі 40 000 грн. на будівництво паркану за адресою: АДРЕСА_1 , фотографії встановленого паркану та самого домоволодіння з відповідним господарством, копія заяви ОСОБА_1 до органів Національно поліції про вчинене кримінальне правопорушення

Також в матеріалах справи наявні докази на підтвердження вжиття позивачем заходів щодо встановлення місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 , зокрема відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 , Державної прикордонної служби, Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, надані за результатами розгляду відповідних звернень ОСОБА_1 .

Крім того, на виконання ухвали суду від 18.06.2026 суду надано копію спадкової справи №513/2015, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту вказаної спадкової справи вбачається, що 19 червня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Другої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_3 у виді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Другий син ОСОБА_3 ОСОБА_15 , 19 червня 2015 року подав до Другої дніпровської державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини.

20 листопада 2015 року до Другої дніпровської державної нотаріальної контори також звернувся відповідач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його бабусі ОСОБА_3 у виді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно заповіту від 18.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Базилєвим С. П. за №1197, ОСОБА_3 заповідала все своє майно ОСОБА_1 .

Згідно заповіту від 31.10.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Міхеєвою Т. М. за №4891, ОСОБА_3 заповідала все своє майно ОСОБА_16 .

05 квітня 2016 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_17 , звернувся до Другої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину у виді частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л. Ю. від 12 квітня 2016 року відмовлено представнику ОСОБА_2 ОСОБА_17 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало померлій ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю необхідних документів.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом по праву представлення, як її онук, однак згідно відповіді № 140/08-29 Ленінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції від 27.01.2016 року батьком ОСОБА_18 р. м. є ОСОБА_19 . Інших документів, підтверджуючих родинні стосунки, у спадкоємця немає.

26 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до Другої дніпровської державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у виді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В. Г. від 26.02.2021 відмовлено ОСОБА_1 у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що частина вказаного будинку спадкується іншим спадкоємцем за законом.

Так, статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном стаття 317 ЦК України.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Також, пунктом 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Абзацами 3, 4 пункту 11 визначеної постанови вказано, що ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, при цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року.

Таким чином застосування до правовідносин, що виникли до 01 січня 2001 року визначених положень цивільного законодавства є доцільним, за тим лише обмеженням, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року.

Виходячи зі змісту викладеного, обставинами, які мають значення для справи, і які у відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме:

?наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

?законність об`єкта володіння;

?добросовісність заволодіння чужим майном;

?відкритість володіння;

?безперервність володіння;

?сплив установлених строків володіння;

?відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 по справі № 910/17274/17 наголосила на тому, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

В судовому засіданні встановлено, що до моменту смерті ОСОБА_3 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав померлій. За життя ОСОБА_3 склала два заповіти: за першим заповідала все належне їй мано позивачу ОСОБА_1 , за другим (останнім за часом) заповідала все своє майно ОСОБА_20 , який від спадщини відмовився шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори. У зв`язку з цим, спадкування нерухомого майна, що належало ОСОБА_3 відбувається за законом.

Після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулись спадкоємці першої черги за законом, а саме: син померлої позивач ОСОБА_1 , та її онук (спадкоємець за правом представлення після смерті батька (іншого сина ОСОБА_3 ), однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом: ОСОБА_2 через відсутність документів, що підтверджують родинний зв`язок із померлою, а ОСОБА_1 через спадкування частини спадково майна іншим спадкоємцем ( ОСОБА_2 )

При цьому, право власності на частину спадкового майна визнано за позивачем ОСОБА_1 на підставі рішення суду.

Згідно ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. (ч.ч. 2-3 ст. 1254 ЦК України)

За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ст. 1261 ЦК України)

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. (ч. 1 ст. 1266 ЦК України)

За змістом ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (ч. 5 ст. 1268 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 у виді частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки фактично проживав разом сі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, а також шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак не завершив оформлення своїх спадкових прав.

Отже, оскільки ОСОБА_2 від спадщини не відмовився, його не усунуто від спадкування, спадщину після смерті ОСОБА_3 він прийняв, то така спадщина належить йому з часу відкриття спадщини.

Суд зазначає, що хоча ОСОБА_2 і було визнано безвісно відсутнім на підставі рішення суду, однак станом на теперішній у суду відсутні відомості щодо оголошення його померлим, або реєстрації його факту смерті.

Тобто спірна частина майна має власника.

Разом із цим, суд зазначає, що ОСОБА_1 було достеменно відомо, про наявність іншого спадкоємця після смерті ОСОБА_3 і про те, що ОСОБА_2 претендує на частину спадщини.

Відтак, суд критично ставиться до твердження позивача щодо того, що останній добросовісно володів майном та не знав про неправомірність заволодіння майном.

Таким чином, враховуючи той факт, що спірне майно має власника, а саме по собі користування позивачем спірним майном не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю, тому в даному випадку виключається можливість застосування інституту набувальної давності, а саме положень ст. 344 ЦК України до спірних відносин, отже в задоволенні позову слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку з відмовою у позові судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10 - 13, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач Дніпровська міська рада, ЄДРПОУ 26510514, адреса: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, б. 75;

Суддя Н. М. Курбанова