Рішення № 139584265, 03.09.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/997/26

Провадження № 2/210/1230/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 вересня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючої судді Чайкіної О.В., за участю секретаря судового засідання Комбарової Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь завдані збитки, а саме суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 80000,00 грн., витрати сплаченого судового збору в розмірі 2662,10 грн., та витрати на правничу допомогу 20000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.06.2025 відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу: Toyota Solara, д.н.з. НОМЕР_1 (під керуванням ОСОБА_1 ) та транспортного засобу VOLKSWAGEN Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.07.2025 у справі № 214/6095/25 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність водія Toyota Solara, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-226999629 в Акціонерному товаристві «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС».

До Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» звернулася ОСОБА_2 , власниця транспортного засобу VOLKSWAGEN Passat, д.н.з. НОМЕР_2 (яка є потерпілою особою у ДТП, що сталася 12.06.2025) із заявою про виплату страхового відшкодування. Також, ОСОБА_2 подано до Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» заяву про погодження суми страхового відшкодування від 14.08.2025.

На виконання умови договору страхування, Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» здійснила виплату страхового відшкодування на загальну суму 80 000,00 грн на користь власника автомобіля VOLKSWAGEN Passat, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 (потерпілій особі).

У порядку досудового врегулювання спору 23.10.2025 надіслано до Відповідача ОСОБА_1 заяву-вимогу з проханням відшкодувати Позивачу завдану шкоду протягом семи днів з моменту отримання цієї заяви-вимоги у розмірі 80 000,00 грн. Однак, на момент подання позовної заяви кошти відшкодовані не були.

Аргументи учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав заяву, в якій просив слухати справу без участі представника позивача, на позовних вимогах наполягають, проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не надав.

Суд зазначає, що днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 131 ЦПК України зазначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місця проживання та реєстрації, судовий виклик повернувся до суду із відміткою про відсутність адресата за адресою проживання, тому в силу вищенаведених норм, ОСОБА_1 вважається таким, що належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

12.06.2025 о 12.06.2025 о 20.50 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Toyota Solara, р/н НОМЕР_3 , та рухаючись по автодорозі по вул. Володимира Великого, біля буд. 17, в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою під час вибору безпечної швидкості руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, під час зустрічного роз`їзду не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat, р/н НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3 «б», 13.1 ПДР України.

Крім того, 12.06.2025 о 20.50 год. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Toyota Solara, р/н НОМЕР_3 , по автодорозі по вул. Володимира Великого, біля буд. 17, в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом його огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора «Alcotest Drager», результат огляду 1,45 ‰, тест №1551. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.2.9. а) ПДР України.

Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.07.2025 року у справі №214/6095/25, пр. 3/214/2166/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, остаточно стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Постанова набрала законної сили 14.07.2025 року.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 забезпеченого транспортного засобу Toyota Solara, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована в АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» згідно полісу № ЕР-226999629 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06.02.2025 року.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 .

Потерпіла ОСОБА_2 звернулась до Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» із заявою на виплату/доплату страхового відшкодування.

З довідки про ремонту калькуляцію №154251La від 12.06.2026 року встановлено, що вартість ремонту становить 71186,94 грн..

ОСОБА_2 подано до Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» заяву про погодження суми страхового відшкодування у сумі 80000,00 грн..

Страхове відшкодування виплачено АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_2 в сумі 80000,00 грн. за страховим актом № 154251/1 від 14.08.2025 на підставі платіжної інструкції № 293638 від 15.08.2025 року.

23.10.2025 року АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на адресу ОСОБА_1 направлялась заява-вимога з проханням відшкодувати завдану шкоду протягом семи днів з моменту отримання заяви-вимоги у розмірі 80000,00 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не сплатив заборгованість, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 80000,00 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2664,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн..

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

У частинах першій та третій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються, зокрема, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).

Згідно з ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). Аналогічні положення містяться в ст. 27 Закону України «Про страхування».

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Відповідно до наведених положень до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Відповідно до страхового акту №154251/1 від 14.08.2025 року складеного відносно справи №154251 згідно договору страхування № ЕР-226999629 від 06.02.2025 року АТ «Страховою компанією «ББС ІНШУРАНС» зазаначені обставини у заяві потерпілої ОСОБА_2 визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 80000,00 грн..

На підставі вищевказаного АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на банківський рахунок потерпілої ОСОБА_2 було сплачено 80000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позивач документально підтвердив розмір і оплату страхового відшкодування у сумі 80000,00 грн. на рахунок власниці автомобіля VOLKSWAGEN Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , який отримав механічні пошкодження під час ДТП, що сталося з вини відповідача ОСОБА_1 12.06.2025 року.

Приписами статті 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Згідно з статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність Відповідача у справі не була застрахована, отже підстав для застосування статті 1194 ЦК та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не вбачається.

Крім того, на момент ДТП Відповідач перебував у стані алкогольного сп`яніння, та останнього притягнуто до адміністративної відповідальності і за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, з огляду на вищезазначене, в даній справі позивач виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі, відтак до АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС»» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 ..

З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 , як винуватець ДТП, за вимогами закону має відшкодувати позивачу завдані збитки в розмірі 80000,00 грн., в зв`язку з чим суд вважає, що пред`явлені позовні вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Також, позивач заявив до стягнення 20 000 витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність №373 від 02.09.2024 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо (постанова ВС від 01.10.2018 у справі №569/17904/17).

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова ВС від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Під час розгляду справи у встановлений процесуальним законодавством строк позивач не надав суду ні доказів надання правничої допомоги (фактичної передачі наданих адвокатом послуг, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором), ні доказів на підтвердження витрат, понесених на надання правничої допомоги.

Оскільки позивач надав орієнтовний перелік витрат на професійну правничу допомогу, проте на підтвердження їх понесення не надав усі докази, суд роз`яснює положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України в частині подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду .

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 89, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, ст. 512, 993, 1166, 1188 ЦК України, Законом України «Про страхування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (ЄДРПОУ 20344871) суму страхового відшкодування в розмірі 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (ЄДРПОУ 20344871) судовий збір в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку в Дніпровському апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 07 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3, ЄДРПОУ 20344871;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. В. Чайкіна