Рішення № 139584262, 31.08.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3913/26

Провадження № 2-о/210/93/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 серпня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючої судді - Чайкіної О.В.

за участю секретарів судового засідання - Балкаєвої О.Є., Комбарової Д.С.

сторони, що брали участь у справі: заявник - ОСОБА_1 , представник заявника - Макарова А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривого Рогу в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою адвоката Макарової Анастасії Федорівни, яка діє від імені та інтересів ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2016 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом всього спільного життя вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм будинку, в якому вони проживали, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів, тобто фактично виконували права та обов`язки подружжя.

В подальшому 14.02.2026 ОСОБА_2 було призвано на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Під час виконання бойового завдання в результаті штурмових дій противника в районі н.п. Костянтинівка Краматорського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , кулеметник 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти, про що заявник ОСОБА_1 отримала сповіщення від 02.05.2026 № 1526.

За даним фактом 06.05.2026 ОСОБА_1 звернулась до ВП № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про зникнення безвісти її «цивільного чоловіка» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якої було відкрито кримінальне провадження №12026041710000360 від 06.05.2026.

Враховуючи, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час спільного проживання однією сім`єю не зареєстрували шлюб у встановленому законодавством порядку, ОСОБА_1 звертається до суду із даною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для підтвердження статусу члена сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця з метою реалізації нею прав, передбачених Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

Аргументи учасників справи

Представник заявника - адвокат Макарова А.Ф., в судовому засіданні, по суті позовних вимог вказала, що сторони проживали однією сім`єю з 2016 року. ОСОБА_2 було призвано на військову службу до ЗСУ. Наразі ОСОБА_2 має статус безвісти зниклого, у зв`язку з цим його цивільній дружині прийшло сповіщення. Просила заяву задовольнити у повному обсязі.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні просила задовольнити заяву у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила, що знає ОСОБА_4 та ОСОБА_5 близько 12 років, дружать сім`ями та є сусідами через будинок. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали разом як сім`я з 2016 року, будували будинок, брали кредити. Сам ОСОБА_7 був з Донецької області, статусу ВПО не мав, працював, клав плитку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 зазначила, що перебуває з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в дружніх стосунках. ОСОБА_4 знає з 2015 року, з ОСОБА_5 знайома приблизно з 2017 року. Дуже тісно спілкувалася з ними, приходили в гості один до одного, на відпочинок їздили разом. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 постійно спільно проживали, вели спільне господарство, будували будинок, бюджет був спільний, все робили разом. ОСОБА_5 працював будівельником, у нього були гарні стосунки з ОСОБА_4 та її дітьми. ОСОБА_1 повідомила свідку про те, що з 2 травня ОСОБА_7 не виходить на зв`язок, пізніше їй дали повідомлення з військомату про те, що ОСОБА_7 зник безвісти.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що знає ОСОБА_6 та ОСОБА_7 близько 10 років, перебуває з ними у дружніх відносинах. ОСОБА_7 з Донецької області, приходив залицятися до магазину, де ОСОБА_6 працювала. Жили разом, няньчили дітей та внуків ОСОБА_6 , купували автомобілі, будували будинок, робили ремонти. ОСОБА_5 клав плитку, а ОСОБА_4 працювала в АТБ.

Представник заінтересованої особи, Виконавчого комітету Криворізької міської ради, ОСОБА_12 подав до суду письмові пояснення, в яких просиврозглядати справу без участі представника Криворізької міської ради, а також вважає, що заявниця не надала достатніх доказів, які свідчать про те, що між нею та ОСОБА_2 склались та мали місце усталені відносини, які притаманні саме подружжю. Одне лише спільне проживання, що підтверджено актом від 18.05.2026 р., не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Посилання заявниці на те, що за час спільного проживання вони з ОСОБА_2 вели спільне господарство є необґрунтованими, оскільки на підтвердження зазначених обставин заявниця надала суду лише видаткову накладну від 21.08.2025 року на будматеріали, яка підтверджує, що останній придбав товар особисто і ніяк не підтверджує сумісні трати . Інших доказів надано не було. Відсутні у матеріалах справи також докази, які б підтверджували переписку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо спільних сімейних справ та здійснення банківських переказів між ними, купівлю майна, речей для спільного користування. Також відсутні спільні світлини. Таким чином, надані заявницею докази не є достатніми для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Доказів, які б підтверджували факт ведення спільного господарства, спільного бюджету та наявності взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю/сім`ї, заявниця не надала.

Представник Міністерства оборони України надала до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що станом на дату зникнення безвісти військовослужбовця Закон № 2011-XII так і Постанова №884 не передбачає виплату грошового забезпечення особам, які проживали однією сім`єю зі зниклим безвісти військовослужбовцем, як чоловік та жінка, без шлюбу. Акт квартального комітету від 18.05.2026 є документом, що фіксує лише зі слів сусідів перебування осіб за однією адресою, проте він не є належним фінансово господарським доказом ведення спільного бюджету чи побуту. Видаткова накладна № 132 від 21.08.2025 на будматеріали виписанавиключно на ім`я ОСОБА_2 і підтверджує лише факт придбання товару ним особисто, а не сумісні витрати. Банківські перекази від 12.03.2026 та 10.04.2026 (на суми 10250 грн. та 20600 грн.) з картки ОСОБА_2 на картку ОСОБА_1 самі по собі пересилання коштів чи близькі стосунки не є автоматичним доказом наявності сімейного бюджету та відносин, притаманних подружжю. Просила суд врахувати дані пояснення при прийнятті рішення по справі та судові засідання провести без участі представника Міноборони.

Представник військової частина НОМЕР_1 направив до суду через підсистему електронний суд письмові поясненнями, в яких зазначає, що станом на дату зникнення безвісти військовослужбовця Закон № 2011-XII так і Постанова №884 не передбачає виплату грошового забезпечення особам, які проживали однією сім`єю зі зниклим безвісти військовослужбовцем, як чоловік та жінка, без шлюбу. Акт квартального комітету від 18.05.2026 є документом, що фіксує лише зі слів сусідів перебування осіб за однією адресою, проте він не є належним фінансово господарським доказом ведення спільного бюджету чи побуту. Видаткова накладна № 132 від 21.08.2025 на будматеріали виписана виключно на ім`я ОСОБА_2 і підтверджує лише факт придбання товару ним особисто, а не сумісні витрати. Банківські перекази від 12.03.2026 та 10.04.2026 (на суми 10250 грн. та 20600 грн.) з картки ОСОБА_2 на картку ОСОБА_1 самі по собі пересилання коштів чи близькі стосунки не є автоматичним доказом наявності сімейного бюджету та відносин, притаманних подружжю. Військовій частині НОМЕР_1 невідомо про наявність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї, належне йому грошове забезпечення депонується на окремому рахунку та нікому не виплачується, у зв`язку з відсутністю заяв осіб, визначених статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Розгляд справи просив проводити за відсутності представника військової частини НОМЕР_1 .

Представник ІНФОРМАЦІЯ_6 у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Пояснення до суду не надходили.

Представник заявника надала до суду додаткові пояснення, відповідно до яких заявниця надала усі наявні в неї докази, які саме у сукупності свідчать про те, що зниклий безвісти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вважали себе чоловіком та дружиною, вели спільний побут (господарство), вважали себе сім`єю. ОСОБА_2 проживав із ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована заявниця. У цьому будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 робили ремонт, будували «прибудову» до будинку, для чого ОСОБА_2 замовляв будівельні матеріали, що підтверджується видатковою накладною від 21.08.2025 № 132, виписаною на ім`я ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 . Долучені до заяви фотознімки містять зображення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у домашній «несвятковій» обстановці, та підтверджують, що вони тривалий час проживали однією сім`єю як чоловік та жінка. З цих фотознімків видно, як ОСОБА_2 бавиться із онуком ОСОБА_1 , спілкується із матір`ю ОСОБА_1 тощо. Прибувши на військову службу, ОСОБА_2 зазначив ОСОБА_1 як «цивільну дружину», і саме тому ОСОБА_1 надійшло сповіщення про зникнення безвісти її «цивільного чоловіка» ОСОБА_2 . Таким чином, сам ОСОБА_2 вважав заявницю своєю «цивільною дружиною», що підтверджується сповіщенням від 02.05.2026 № 1526. Дійсно, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не встигли зареєструвати шлюб, однак хотіли. ОСОБА_2 вже після прибуття на військову службу зробив ОСОБА_1 пропозицію одружитись, на що заявниця сказала «ТАК». На підтвердження цього до матеріалів справи долучено скріншоти пропозиції в застосунку «ДІЯ», а також скріншот із сімейного чату у месенджері Viber, де ОСОБА_1 поділилась із близькими родичами радісною новиною. ОСОБА_2 було призвано на військову службу 14.02.2026, перше грошове забезпечення він отримав у березні, друге - у квітні, і усі отримані кошти переказував ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що він усім забезпечений на службі. У травні ОСОБА_2 зник безвісти. Іншими доказами по справі підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в іншому зареєстрованому шлюбі не перебувають, у ОСОБА_2 немає інших близьких родичів, які б могли отримати інформацію щодо обставин зникнення його безвісти. З урахуванням викладеного, вважаємо, що наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00058338227 ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_13 , мати - ОСОБА_14 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 померла мати ОСОБА_2 - ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер батько ОСОБА_2 - ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

16 грудня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_15 укладено шлюб, який зареєстровано Виконавчим комітетом Новоданилівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, про що зроблено відповідний актовий запис №17. Шлюб розірвно 22 серпня 2008 року Богодухівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №0060054737.

08 грудня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_16 укладено шлюб, який зареєстровано Виконавчим комітетом Новоданилівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, про що зроблено відповідний актовий запис №37.

ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_16 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

З відповіді Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вбачається, що відсутні актові записи про народження ідтей, батьком яких записаний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 вересня 2019 року шлюб між ОСОБА_17 та ОСОБА_1 , що зареєстрований 25 липня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Саксаганського стану районного управління юстиції м. Кривого Рогу, актовий запис №379, розірвано. Рішення набрало законної сили 15.10.2019 року.

02 травня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 від ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшло сповіщення про те, що її цивільний чоловік, головний сержант ОСОБА_2 , кулеметник 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання, в результаті штурмових дій противника в районі н.п. Костянтинівка, Краматорського району, Донецької області, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність 02 травня 2026 року зник безвісти. На даний момент його місцезнаходження не встановлено. Біологічний матеріал не відбирався. Це сповіщення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії та надання пільг, установлених законодавством України.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2026 року відкрито кримінальне провадження №12026041710000360 за ч. 1 ст. 115 КК України. Кримінальне провадження відкрито за заявою ОСОБА_1 . Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 06.05.2026 року до чергової частини ВП №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області звернулася ОСОБА_1 за фактом зникнення безвісти свого цивільного чоловіка військовослужбовця ОСОБА_2 , який перебуваючи на посаді кулеметника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання в районі н.п. Костянтинівка, АДРЕСА_2 , 02.05.2026 року зник безвісти (ЄО №57874 від 06.05.2026 року).

Відповідно до акту від 18 травня 2026 року головю квартального комітету ОСОБА_18 , в присутності сусідів-свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 у період з 2016 року по 2026 рік проживали однією сім`єю без реєстрації офіційного шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З видаткової накладної №132 від 21.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 здійснював придбання товару для будівництва, з адресою одержання АДРЕСА_1 .

Випискою про рух коштів по рахунку за 12.03.2026 року, а також за період з 10.04.2026 по 11.04.2026 року підтверджено переказ коштів на карту ОСОБА_1 від ОСОБА_2 .

До заяви також долучено значну кількість фотоматеріалів різного змісту та формату, на яких заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зафіксовані разом у різний період часу та за різних обставин, зокрема під час спільного відпочинку, проведення дозвілля, відзначення святкових подій та у побутовій обстановці, у тому числі в момент прояву взаємної близькості, на інших - разом із матір`ю заявника, дітьми та іншими близькими особами.

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1, 2 ст. 315 ЦПК України що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Зазначений правовий висновок підтриманий Великою Палатою також у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі №303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі №204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним і достатнім підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

У цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей, переваги більш вагомих доказів. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 , вели спільний побут та господарство.

Зазначена обставина підтверджується не лише актом квартального комітету від 18 травня 2026 року, а й узгодженими між собою показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які тривалий час знають заявницю та ОСОБА_2 , підтримували з ними дружні стосунки, відвідували їх, спільно проводили час та безпосередньо сприймали їхні взаємовідносини. Свідки послідовно зазначили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом як сім`я, спільно облаштовували будинок, здійснювали ремонт, будували прибудову, проводили час разом, а ОСОБА_2 підтримував близькі стосунки з дітьми та онуками заявниці.

При цьому суд враховує, що показання свідків не є єдиним доказом у справі, а узгоджуються з іншими письмовими та речовими доказами.

Так, відповідно до видаткової накладної №132 від 21 серпня 2025 року ОСОБА_2 придбав будівельні матеріали, при цьому адресою їх одержання зазначено: АДРЕСА_1 , тобто адресу будинку, в якому, згідно з іншими доказами у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали та здійснювали його облаштування.

Суд також бере до уваги долучені до матеріалів справи фотоматеріали, на яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зафіксовані разом у різні періоди часу та за різних обставин, у тому числі у побутовій, домашній обстановці, під час спільного відпочинку та проведення дозвілля, а також під час прояву взаємної прихильності. На окремих фотографіях ОСОБА_2 зображений разом із дітьми та онуком ОСОБА_1 , а також матір`ю заявниці.

Зазначені фотоматеріали самі по собі не можуть бути достатньою підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю, однак у сукупності з показаннями свідків, актом квартального комітету, документами щодо облаштування спільного житла та іншими доказами підтверджують тривалість, сталість та характер взаємовідносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Важливим для оцінки характеру взаємовідносин сторін суд вважає також зміст сповіщення від 02 травня 2026 року №1526, адресованого ОСОБА_1 , у якому ОСОБА_2 зазначено як її «цивільного чоловіка».

Крім того, суд враховує надані заявницею докази щодо наміру сторін зареєструвати шлюб, зокрема скріншоти пропозиції про одруження та повідомлення у сімейному чаті. Хоча сам по собі намір зареєструвати шлюб у майбутньому не є доказом фактичного проживання однією сім`єю у попередній період, у конкретних обставинах справи така поведінка сторін додатково характеризує характер їхніх особистих взаємовідносин та узгоджується з іншими доказами.

Суд також враховує, що ОСОБА_2 після призову на військову службу не втратив зв`язку із заявницею, а отримане ним грошове забезпечення переказував ОСОБА_1 , що підтверджується здійснення ОСОБА_2 у березні та квітні 2026 року грошових переказів на банківський рахунок ОСОБА_1 .

При цьому з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 перебував в іншому зареєстрованому шлюбі після смерті його попередньої дружини, а ОСОБА_1 також не перебувала у зареєстрованому шлюбі після його розірвання у 2019 році за рішенням суду.

У даному випадку сукупність досліджених судом доказів свідчить не про епізодичні чи дружні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а про тривалі та сталі відносини, характерні для сім`ї. Сторони близько десяти років спільно проживали, спільно облаштовували житло, вели спільний побут, проводили разом вільний час та сімейні заходи, підтримували близькі стосунки з родичами один одного, а ОСОБА_2 мав близькі стосунки з дітьми та онуком заявниці.

Таким чином, оцінюючи кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 листопада 2019 року по день зникнення безвісти, а саме по 02 травня 2026 року існували усталені сімейні відносини, притаманні подружжю, вони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Суд не погоджується з доводами заінтересованих осіб про недостатність доказів на підтвердження факту проживання заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, оскільки такі доводи спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які у своїй взаємозв`язку підтверджують не лише факт проживання за однією адресою, а й наявність між ними сталих сімейних відносин, спільного побуту, ведення господарства, спільного облаштування житла, проведення дозвілля та взаємної підтримки.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається існування спору про право між заявником і заінтересованими особами, оскільки у разі встановлення факту, що має юридичне значення права заінтересованої особи жодним чином порушенні не будуть.

Крім того, суд зазначає, що доводи заінтересованих осіб про те, що мета заявниці не буде досягнута у разі задоволення заяви, з огляду на те, що у такому випадку заявник не набуде права на призначення та отримання нарахованого, але не виплаченого грошового забезпечення, є необґрунтованими. Зазначене зумовлено тим, що у межах поданої заяви відсутній предмет спору у вигляді стягнення грошових коштів із заінтересованих осіб, а відтак наведені доводи не стосуються предмета та підстав заяви, поданої до суду та суд не вирішує таке питання.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_13 за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 263-265, 293, 315, 319, 354-355 ЦПК України, суд України, -

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Макарової Анастасії Федорівни, яка діє від імені та інтересів ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти 02.05.2026 року під час виконання бойового завдання в результаті штурмових дій противника в районі н.п. Костянтинівка Краматорського району Донецької області, однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01 листопада 2019 року по день зникнення безвісти, а саме по 02 травня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення суду складено 07 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_3 ;

- заінтересована особа: МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, адреса 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6 ЄДРПОУ 00034022;

- заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ;

- заінтересована особа: Металургійної районної у місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Суддя: О. В. Чайкіна