Рішення № 139583402, 03.09.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/6/26

Провадження № 2/674/332/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 вересня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючий - суддя Сосна О.М., за участю секретаря судового засідання Бедряковської Д.О., представника позивача Пилипчука С.В., представника відповідача адвоката Яреська Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором (ціна позову 25 761,10 грн),

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначає, що 26.02.2018 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 94356557000 (26205965715007). Згідно Договору, основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору. Відповідно до умов Договору № 94356557000 (26205965715007) від 26.02.2018 кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 3900 грн на строк до 10.03.2020 включно. За умовами Договору, кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору. Відповідно до Договору процентна ставка за Кредитним договором встановлюється в розмірі 55,00 % річних. Також, умовами Договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Договором термін, розмір процентної ставки може бути змінений, та діятиме для строкової суми основної заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 3900 грн. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Договором. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. 23.12.2021 за договором № 229 Акціонерне товариство «Укрсиббанк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Кредитним договором № 94356557000. 23.12.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» за договором № 23/12-2021/229 відступило право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал», а 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» за договором № 10-01/2023 відступило право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «Коллект Центр».

З огляду на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань та набуття права вимоги, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 25 761,10 грн, з яких: 19 502,09 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 6 234,01 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 25,00 грн заборгованість за комісіями. Крім того, позивач просив стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19.01.2026відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадженняз повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» Пилипчук С.В. у судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача адвокат Яресько Т.В. заперечував проти задоволення позову.

Також направив відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти заявленого позивачем розміру заборгованості, посилається на те, що подані позивачем докази не дають можливості встановити, яким чином сформовано заборгованість у розмірі 19 502,09 грн за тілом кредиту та 6 234,01 грн за процентами. Зазначав, що з підписаних сторонами документів можливо встановити погодження кредитування лише в сумі 2 859 грн, а також відповідних умов щодо процентної ставки, тоді як доказів погодження іншого розміру кредиту та належного розрахунку заявлених до стягнення сум позивачем не надано. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення комісії, яка є неправомірною та проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи. Також відповідач заявив про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та просив здійснити розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» надійшла відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити у повному обсязі. Щодо заперечень відповідача стосовно розміру заборгованості позивач зазначив, що право вимоги за договором № 94356557000 (26205965715007) перейшло до ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023, а відповідно до наданого розрахунку загальний розмір заборгованості становить 25 761,10 грн, у тому числі 19 502,09 грн основного боргу, 6 234,01 грн процентів та 25,00 грн комісії. Позивач вважав надані ним докази належними та достатніми для підтвердження розміру заборгованості. Стосовно заперечень відповідача щодо комісії зазначив, що законодавство про споживче кредитування допускає встановлення у кредитному договорі платежів за супровідні послуги, у тому числі комісії, а тому вважав вимогу про стягнення 25,00 грн комісії правомірною та обґрунтованою. Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач заперечив проти їх зменшення, зазначивши, що заявлений ним розмір витрат відповідає критеріям реальності, необхідності та співмірності. Водночас позивач заперечив проти стягнення з нього 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем, посилаючись на їх завищений та необґрунтований розмір.

Представник відповідача надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначає, що заперечення відповідача щодо комісій позивачем по суті не спростовані: надані пояснення зводяться до загальних тверджень про допустимість комісій у кредитуванні, однак не містять ключового для цієї категорії спорів елементу - доведення того, що спірна комісія є оплатою конкретної послуги, зміст і перелік якої визначено в договорі, а не оплатою дій, що не є послугою для споживача. За таких обставин нарахування і заявлення до стягнення комісій є безпідставним, а вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Також надіслав до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначає, що відповідач не заперечує, що він з первісним кредитором 26.02.2018 уклав Кредитний договір, а також Додаткову угоду до нього. Однак, фактично, стягнення відбувається за двома різними договорами, які входять до одного договору банківського обслуговування, які мають різні умови кредитування, та різну правову природу: сам Кредитний договір є Договором банківського обслуговування карткового рахунку з відкриттям кредитної лінії, а Додаткова угода - Споживчим кредитним договором на видачу товарного кредиту. За узгодженими умовами Додаткової угоди діяла окрема процентна ставка, яка не є ставкою 55% річних за картковим кредитним лімітом. Тому сума 2 859 грн не може бути включена до бази нарахування 55% річних за картковим кредитом. Враховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів продовження строку дії кредитного ліміту після 10.03.2020, договірні проценти за картковим кредитом потребують нарахування виключно в межах узгодженого строку кредитування - до 10.03.2020. Враховуючи дані узгоджені умови представник відповідача адвокат провів контр-розрахунок заборгованості, відповідно до якого наявна переплата 2436,50 грн.

Від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до суду надійшли заперечення, в яких зазначає, що доводи відповідача щодо нібито відсутності заборгованості та наявності переплати ґрунтуються не на умовах Договору та не на деталізованому розрахунку первісного кредитора, а на самостійно обраній представником відповідача методиці, за якою ним було фактично виключено з розрахунку частину передбачених договором платежів, банківські нарахування, комісії та операції, що впливали на фактичний стан заборгованості.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 26.02.2018 між юридичною особою Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» з однієї сторони та фізичною особою ОСОБА_1 з іншої сторони було укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 94356557000.

Банком було відкрито Картковий Рахунок № 26205965715007 у національній валюті України (гривня).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1 та 2.2 Договору-анкети, Банк встановив відповідачу ліміт овердрафту (відновлювану кредитну лінію) на Картковому рахунку в розмірі 3 900 грн (три тисячі дев`ятсот гривень 00 копійок) зі строком користування кредитом з 26.02.2018 по 10.03.2020, а Клієнт зобов`язався повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за нього на визначених умовах.

Згідно з п. 2.3 Договору-анкети процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки, річних 55,00%; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, річних 55,00%.

Згідно з п.п. 2.5 та 2.6 Договору-анкети, Клієнт взяв на себе зобов`язання щомісячно, у період з білінгової дати (15 числа кожного місяця) до дати платежу, яка визначена сторонами як 10 число кожного місяця, здійснювати поповнення Карткового рахунку на суму, яка є не меншою за мінімальну суму поповнення, зазначену в щомісячній виписці Банку.

26.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» укладено Додаткову угоду до Договору-анкети № 94356557000.

Відповідно до п.п. 1, 2 Додаткової угоди, Банк у межах загального ліміту кредитування надав Клієнту споживчий кредит у сумі 2 859 грн строком на 12 місяців (до 10.03.2019) для особистих потреб, а саме: для придбання товару «Меблі до ванної кімнати» та оплати сервісних послуг з доставки й підйому на поверх. Надання кредиту здійснено шляхом безготівкового перерахування Банком грошових коштів з позичкового рахунку Клієнта на рахунок отримувача Товариства з обмеженою відповідальністю ОТК "Європлюс".

Як передбачено п. 3 Додаткової угоди до Договору, за користування цим цільовим кредитом Сторони встановили пільгову процентну ставку в розмірі 0,00001% річних, а також комісію за управління кредитом у розмірі 2,50% від суми кредиту, що включається до щомісячного ануїтетного платежу (п.п. 3.1), який згідно з погодженим Графіком платежів становив 239 грн щомісячно з квітня 2018 року по січень 2019 року, та підвищувався у лютому й березні 2019 року до 310,00 грн та 301,96 грн відповідно (п.п. 3.3.). Строк дії пільгового періоду з 26.02.2018 по 10.01.2019 (п.п. 3.1).

Відповідач ОСОБА_1 особисто підписав Договір-анкету, Додаткову угоду до Договору та Паспорт споживчого кредиту, в яких зазначено орієнтовну сукупну вартість кредиту, реальну процентну ставку та графік щомісячних платежів.

23.12.2021 було укладено договір № 229 відповідно до якого Акціонерне товариство «Укрсиббанк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Кредитним договором № 94356557000.

23.12.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 23/12-2021/229 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за Кредитним договором № 94356557000. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 94356557000.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу № 10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, у тому числі за Кредитним договором № 94356557000. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 94356557000.

Відповідно до розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 94356557000 складає 25 761,10 грн, з яких: 19 502,09 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 6 234,01 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 25,00 грн - заборгованість за комісіями.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитом, виписки, руху коштів по рахунку ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та вносив платежі на погашення заборгованості.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц дійшов висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком.

Представник відповідача адвокат Яресько Т.В. у судовому засіданні та в своїх письмових поясненнях на позовну заяву вказав, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак заперечує проти заявленого позивачем розміру заборгованості та умов, на підставі яких здійснено її нарахування.

Водночас, зазначає, що стягнення відбувається за двома різними договорами, які входять до одного договору банківського обслуговування, які мають різні умови кредитування, та різну правову природу: Кредитний договір є Договором банківського обслуговування карткового рахунку з відкриттям кредитної лінії, а Додаткова угода - Споживчим кредитним договором на видачу товарного кредиту.

Договором-анкетою про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 94356557000 від 26.02.2018 відповідачу встановлено ліміт овердрафту (відновлювану кредитну лінію) на картковому рахунку в розмірі 3 900 грн.

При цьому, відповідно до п.п. 1, 2 Додаткової угоди від 26.02.2018 до зазначеного Договору-анкети банк надав відповідачу споживчий кредит у сумі 2 859 грн.

Отже, зі змісту Договору-анкети та Додаткової угоди вбачається, що такі регулюють пов`язані між собою договірні відносини між тими самими сторонами та укладені в один день із посиланням на один і той самий номер договору № 94356557000. Водночас Додаткова угода встановлює спеціальні умови надання споживчого товарного кредиту на конкретну ціль, тоді як Договір-анкета визначає загальні умови банківського обслуговування карткового рахунку та кредитування у формі овердрафту.

Сам по собі факт встановлення Додатковою угодою окремих умов кредитування та визначення іншого строку й порядку погашення не свідчить про існування самостійного, не пов`язаного з Договором-анкетою кредитного договору, оскільки Додаткова угода укладена саме до Договору-анкети № 94356557000, є її складовою частиною та є документом, що визначає умови окремого кредитування - операція "спеціальний платіжний план" у межах відкритого кредитного ліміту, тобто у межах договірних відносин сторін, оформлених зазначеним договором.

Відтак доводи представника відповідача про те, що заборгованість виникла за двома не пов`язаними між собою кредитними договорами, суд вважає необґрунтованими.

Водночас, як вбачається із п. 2.2 Договору-анкети, строк користування кредитом - з 26.02.2018 по 10.03.2020. Позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом у розмірі 6 234,01 грн.

Надані представником позивача до позовної заяви документи не місять умов про пролонгацію строку дії договору. Доказів пролонгації дії кредитного договору на новий строк позивачем суду не надано.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позиковими коштами припиняється після спливу визначеного цим договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих після закінчення строку дії позики, є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Тобто, 10.03.2020 закінчився строк кредитування за Договором-анкетою, а тому саме за кредитною лінією/овердрафтом після цієї дати договірні проценти 55 % річних не підлягали нарахуванню.

Окрім цього договором було погоджено розмір кредитних коштів, з яких нараховуються проценти за користування ними - 3 900 грн. Документів щодо погодження сторонами договору іншої суми, з якої нараховуються проценти, матеріали справи не містять.

Щодо кредиту в сумі 2 859 грн, наданого за Додатковою угодою, строк його кредитування, згідно з установленими судом умовами цієї угоди, закінчився 10.03.2019, а тому нарахування процентів за цим кредитом також має оцінюватися окремо в межах саме погодженого за Додатковою угодою строку та її спеціальної процентної ставки.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд бере за основу контррозрахунок відповідача, оскільки останній враховує фактичний рух коштів за рахунком та виявлені судом розбіжності у розрахунку позивача.

За контррозрахунком представника відповідача (графа використання карткових коштів) загальна сума використаних кредитних коштів становить 76 112,32 грн. Однак у контррозрахунку не відображено: 04.03.2021 1 200 грн (використані кошти), 11.11.2019 200,60 грн (списано з кореспондуючого рахунку), 08.04.2019 900 грн (у контррозрахунку 9 000 грн замість 900 грн), 11.02.2019 800 грн (використані кошти), що підтверджується рухом коштів по рахунку картки з лімітом та випискою по рахунку.

При цьому з урахуванням операцій, які не були враховані у контррозрахунку, загальна сума використаних кредитних коштів становить 70 212,92 грн (76 112,32 грн + 1 200 грн + 200,60 грн + 800 грн 8 100 грн).

Загальна сума здійснених відповідачем платежів згідно з контррозрахунком (графа зарахування карткових коштів) становить 81 358,46 грн.

При цьому сума 200,60 грн не враховується як платіж за спірним кредитом, оскільки відповідна операція проведена за рахунок коштів іншого рахунку, а тому 81 358,46 грн 200,60 грн = 81 157,86 грн. Отже, загальна сума платежів, яка підлягає врахуванню при визначенні заборгованості, становить 81 157,86 грн. Загальна сума коштів, яка підлягала сплаті за Додатковою угодою, становить 5 468,64 грн, яку відповідачем сплачено в повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням умов Договору-анкети № 94356557000 від 26.02.2018 та Додаткової угоди до нього, які є складовими одного кредитного договору, загальний обсяг грошових зобов`язань відповідача, яка підлягає врахуванню при визначенні наявності заборгованості становить: 70 212,92 грн + 2 859,00 грн + 2 609,64 грн = 75 681,56 грн.

З урахуванням того, що відповідачем здійснено платежів на загальну суму 81 157,86 грн, що перевищує суму коштів, яка підлягає врахуванню при визначенні заборгованості, тому у відповідача відсутня заборгованість за Кредитним договором № 94356557000 від 26.02.2018.

Разом із тим позивач просить стягнути з відповідача комісію у розмірі 25,00 грн.

Позивачем не доведено, що нарахування та сплата такої комісії передбачені умовами укладеного між сторонами кредитного договору та що відповідач погодився на її сплату за надання конкретної послуги, зміст і умови надання якої визначені договором.

Саме зазначення у розрахунку заборгованості суми комісії не підтверджує наявності у відповідача договірного обов`язку щодо її сплати.

За таких обставин нарахування та стягнення комісії у розмірі 25,00 грн є безпідставним, у зв`язку з чим позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що фактично отримані та використані кошти відповідачем ОСОБА_1 повернуті позивачу, наявна переплата, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Підстав для стягнення з відповідача судового збору та витрат на правову допомогу позивача немає.

Щодо витрат на правову допомогу відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

При прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат.

В обґрунтування розміру понесених відповідачем у цій справі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн до матеріалів справи надано копії таких документів: Договору № 26001 про надання правничої (правової) допомоги від 21.01.2026, Додаток № 1 до Договору № 26001 про надання правничої (правової) допомоги від 21.01.2026, детальний опис робіт (наданих послуг) згідно Договору № 26001 про надання правничої (правової) допомоги від 21.01.2026 на суму 10 000 грн, розрахункову квитанцію про отримання гонорару від 21.01.2026 на суму 10 000 грн, Акт приймання-передачі послуг № 1 від 23.01.2026 на суму 10 000 грн.

З огляду на конкретні обставини справи, враховуючи заперечення представника позивача щодо розміру витрат на правову допомогу відповідача, складність даної справи, яка відноситься до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки відзиву, заперечень та пояснень, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт адвокатом, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір з 10 000 грн до 5 000 грн.

Таким чином, з позивача ТОВ «Коллект Центр» на користь відповідача ОСОБА_1 слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України.

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором (ціна позову 25 761,10 грн) відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження - м. Київ вул. Мечнікова 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складено 08 вересня 2026 року.

Суддя О.М.Сосна