Рішення № 139583266, 09.09.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/2368/25

Провадження № 2/455/155/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

за участі:

позивачки ОСОБА_1

представниці ОСОБА_1 - адвокатки Стецяк В.М.

представниці Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області - Гнатишак Г.М.

представниці ОСОБА_2 адвокатки Писко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася з позовом до Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області ( надалі відповідач 1), ОСОБА_3 (далі відповідачка 2), ОСОБА_2 (далі відповідачка 3) про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, головою якого був її дід ОСОБА_4 , а його членами його дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 , невістка ОСОБА_3 , внуки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та позивачка. Оскільки станом на 15.04.1991 року у цьому житловому будинку проживали ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та позивачка, то кожному з них належало по 1/8 частки права власності у цьому будинку. З 1997 року до 2024 року померли всі родичі позивачки, які були співвласниками будинку АДРЕСА_1 , внаслідок чого в кінцевому результаті вона успадкувала їх частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Проте нотаріус відмовила позивачці в оформленні її спадкових прав на будинок АДРЕСА_1 , оскільки житловий будинок належав колгоспному двору, члени якого не визначили своїх часток. Порадила за захистом своїх спадкових прав звернутися до суду.

14 листопада 2025 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку загального позовного провадження. За заявою позивачки витребував від Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області належним чином засвідчені копії спадкових справ після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а також інформацію про заведені спадкові справи після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

24 листопада 2025 року Старосамбірська державна нотаріальна контора Львівської області надала копію спадкової справи після смерті ОСОБА_10 та інформації про заведені спадкові справи. Копії спадкової справи після смерті ОСОБА_8 не надала.

02 грудня 2025 року суд за клопотанням представниці позивачки витребував від Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області спадкову справу після смерті ОСОБА_11 .

15 грудня 2025 року Старосамбірська державна нотаріальна контора Львівської області надала інформаційну довідку із спадкового реєстру про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_11 заведена в приватного нотаріуса Ридзака Л.К.

11 грудня 2025 року суд за клопотанням представниці позивачки витребував від Старосамбірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію про наявність чи відсутність дітей та про реєстрацію шлюбу (шлюбів та їх розірвання) та відомості про другого з подружжя щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .

08 січня 2026 року Старосамбірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надав витребувану інформацію.

09 січня 2026 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження.

21 січня 2026 року суд за клопотанням представниці позивача повторно витребував від Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області спадкову справу після смерті ОСОБА_8 , також витребував від Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області спадкову справу після смерті ОСОБА_4 та від приватного нотаріуса Ридзака Л.К. спадкову справу після смерті ОСОБА_11 .

23 січня 2026 року Старосамбірська державна нотаріальна контора Львівської області надала копії витребуваних спадкових справ.

27 січня 2026 року приватний нотаріус Ридзак Л.К. надала копію витребуваної спадкової справи.

11 лютого 2026 року суд задовольнив клопотання представниці позивача та залучив як співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що постановив відповідну ухвалу.

17 березня 2026 року суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представниці позивачки та прийняв заяву про уточнення підстав позову, кваліфікувавши її як заяву про додаткові підстави позову.

01 грудня 2025 року, 09 грудня 2025 року, 06 січня 2026 року, 06 лютого 2026 року відповідач 1 подавав заяви про розгляд справи без їх участі та визнав позов.

03 березня 2026 року відповідачка 2 подала заяву про те, що ознайомилася з позовною заявою та заявою про уточнення підстави позову, не претендує на частку в майні колгоспного двору після смерті чоловіка ОСОБА_11 . Позов та обставини справи визнала. Просила розглядати справу за її відсутності.

27 лютого 2026 року відповідачка 3 подала заяву про те, що обізнана, що на розгляді в суді знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування. Просила підготовче засідання та судовий розгляд проводити без її участі Позов визнала.

17 березня 2026 року суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 21 квітня 2026 року.

21 квітня 2026 року суд розпочав розгляд справи по суті. Заслухав пояснення позивачки та її представниці, попитав свідка та розпочав дослідження доказів.

Відповідач 1 судові повістки про виклик до суду отримував через електронний суд. Відповідачка 2 отримувала судові повістки про виклик до суду шляхом скерування їх їй рекомендованою кореспонденцією. Відповідачка 3 отримала судові повістки про виклик до суду шляхом СМС інформуванням на номер телефону, зазначеного в її заяві від 27.02.2026 року та рекомендованою кореспонденцією.

21 квітня 2026 року суд оголосив перерву до 07.05.2026 року у зв`язку із нестабільним зв`язком. 07.05.2026 року суд оголосив перерву до 14.05.2026 року. 14.05.2026 року суд за клопотанням представниці позивачки витребував від відповідача 1 оригінали погосподарських книг с. Скелівки, явку представника відповідача 1 визнав обов`язковою. За клопотанням відповідача 1, який не зміг забезпечити обов`язкову явку свого представника в судове засідання 28.05.2026 року, суд продовжив перерву до 02.07.2026 року. У зв`язку з захворюванням представниці позивача, суд продовжив перерву до 21.07.2026 року. 21.07.2026 року суд продовжив перерву до 19.08.2026 року та надав можливість представниці відповідача 3 ознайомитися з матеріалами справи. У судовому засіданні 19.08.2026 року суд дослідив письмові докази та оголосив перерву до 08.09.2026 року для підготовки до судових дебатів. 08.09.2026 року суд після судових дебатів перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши його проголошення на 09.09.2026 рік, повідомивши дату та час його проголошення.

Отже, заслухавши аргументи, доводи та міркування позивачки та її представниці, представниць відповідача 1 та відповідачки 3, дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Будинок АДРЕСА_1 з приналежними до нього будівлями та спорудами належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 25.04.1989 року ( т.2, а.с. 42,99).

Технічні характеристики та параметри житлового будинку АДРЕСА_1 з приналежними до нього будівлями та спорудами зазначені в копіях витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 08.01.2025 року №778/1 (т.1, а.с. 47-55) та технічного паспорта від 04 лютого 2025 року ( т.1, а.с. 56-61). Зазначено, що рік завершення будинку будівництва 1935, приналежних споруд 1935 та 1985 роки. Ринкова вартість цього будинку складає 260277 грн, що підтверджується копією висновку про вартість майна від 03.07.2025 року ( т.1, а.с. 62-63).

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна відсутні відомості про державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №461158009 від 21.01.2026 року ( т.2, а.с. 100).

Згідно відомостей оригіналів погосподарських книг за 1986-1990 та 1991-1995 роки домогосподарства АДРЕСА_1 ( т.1, а.с. 43-46), головою якого був ОСОБА_4 , в 1986-1990 роках членами сім`ї були дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 , невістка ОСОБА_10 ; внук ОСОБА_7 ; внук - ОСОБА_7 ; внук ОСОБА_9 ; внук ОСОБА_11 ; внучка ОСОБА_8 , син ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_12 вибув 07.05.1986 року в с. Луки , а ОСОБА_13 16.06.1987 року повернувся на територію розташування сільради. А в 1991-1995 роках членами сім`ї були дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 , невістка ОСОБА_10 ; внук ОСОБА_7 ; внук - ОСОБА_7 ; внук ОСОБА_9 ; внук ОСОБА_11 ; внучка ОСОБА_8 , При цьому, позивачка 30.08.1993 року вибула на навчання.

ОСОБА_4 та ОСОБА_14 31 грудня 1945 року зареєстрували шлюб, що підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00048562739 від 06.01.2025 року ( т.1, а.с. 222).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.04.2018 року, яке видано повторно ( т.1, а.с. 16). До дня смерті з нею проживали та були зареєстровані її чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_15 , невістка ОСОБА_10 та внуки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_13 , що підтверджується копією довідки Старости Старостинського округу №2 сіл Скелівка, Глибока, Засадки Хирівської міської ради від 13.01.2025 року №15 ( т.1, а.с. 30). Заповіт від її імені не посвідчувався.

Після її смерті спадкова справа не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №83311747 від 19.11.2025 року ( т.1, а.с. 79) та копією відповіді Львівського державного нотаріального архіву від 19.04.2024 року №1078/01-21 ( т.1, а.с. 234).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 01.02.2024 року, яке видано повторно ( т.1, а.с. 15). До дня смерті з ним проживали та були зареєстровані його син ОСОБА_15 , невістка ОСОБА_10 та внуки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , що підтверджується копією довідки Старостинського округу №2 сіл Скелівка, Глибока, Засадки Хирівської міської ради від 13.01.2025 року №16 ( т.1, ст.,17, 31). Заповіт від його імені не посвідчувався.

Після його смерті була заведена спадкова справа №73482095 ( номер у нотаріуса 01/2025), що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №83311690 від 19.11.2025 року ( т.1, а.с. 78).

02 січня 2025 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_2 через представницю Кліщ Л.В., де зазначила, що інших спадкоємців не має ( т.1, а.с. 201). Згідно копії довідки Старостинського округу №2 сіл Скелівка, Глибока, Засадки Хирівської міської ради від 22.12.2023 року №526, яка наявна в матеріалах спадкової справи, до дня смерті з ним проживала та була зареєстрована ОСОБА_2 та його внуки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ( т.1, а.с. 211). ОСОБА_2 ( дошлюбне прізвище ОСОБА_22 ) є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 28.08.1952 року ( т.1, а.с. 217) та свідоцтва про одруження № НОМЕР_4 від 04.06.1960 року ( т.1, а.с. 219). Ці обставини та факти підтверджуються копією спадкової справи №01/2025, заведеної 02 січня 2025 року до майна померлого ОСОБА_4 ( т.1, а.с. 200-235). Згідно відміток в копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Дрогобицьким МВ УМВС України 10.03.1998 року, зареєстрованим місцем проживання відповідачки 3 з 19 жовтня 1996 року було с. Скелівка , без зазначення назви вулиці і номера будинку, з 04.03.2016 року АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 202, т.2, а.с. 126 зворот).

Відомостей про оформлення спадкового майна не має.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були батьками ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян № 000433953232 від 01.02.2024 року ( т.1, а.с., 17).

ОСОБА_6 та ОСОБА_10 були подружжям, шлюб яких було зареєстровано 15 травня 1976 року, що підтверджується копією витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00043395517 від 01.02.2024 року (т.1, а.с. 18).

У них народилося четверо дітей, місце народження село Скелівка:

позивачка, ОСОБА_24 ( прізвище при народженні ОСОБА_25 , дошлюбне прізвище ОСОБА_22 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 13.03.2001 року, виданого повторно ( т.1, а.с. 19), повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00049286149 від 07.02.2025 року ( т.2 а.с. 21-22) та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 від березня 2001, яке видано повторно ( т.1, а.с. 20). Згідно відміток на сторінці 11 паспорта громадянина України серія НОМЕР_8 , який виданий Старосамбірським РВУМВС України у Львівській області 03.04.2001 року з 03.03.1997 року була прописана в селі Скелівка, без зазначення назви вулиці та номера будинку, а з 25.05.2004 року зареєстрованим місцем проживання має с. Викоти ( т.1, а.с. 9-13).

-ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 15.10.1980 року ( т.1, а.с. 21).

-ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 від 05.02.1982 року ( т.1, а.с. 22).

-ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 від 14.04.1979 року ( т.1, а.с. 23).

Мати позивачки, ОСОБА_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_12 від 04.05.2005 року ( т.1 , а.с. 24). Місце смерті село Скелівка. До дня смерті з нею проживали та були зареєстровані її чоловік ОСОБА_4 та сини ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_26 , що підтверджується копією довідки Старости Старостинського округу №2 сіл Скелівка, Глибока, Засадки Хирівської міської ради від 13.01.2025 року №17 ( т.1, а.с. 32). Заповіт від її імені не посвідчувався.

Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 була заведена спадкова справа №72473635 ( номер у нотаріуса 218/2024) та видано свідоцтва про право на спадщину №73942312 та №73942272, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №83311886 від 19.11.2025 року( т.1, а.с.84).

22.05.2024 року із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_10 звернулася лише позивачка через представницю ОСОБА_27 , де зазначила, що інших спадкоємців не має ( т.1. а.с.87). Згідно копії довідки Старостинського округу №2 сіл Скелівка, Глибока, Засадки Хирівської міської ради від 29.01.2024 року №74, яка наявна в спадковій справі, до дня смерті з нею проживала та була зареєстрована лише позивачка (т.1, а.с. 98). Згідно відмітки на ст. 11 в копії паспорта позивачки, вона була зареєстрована в с. Скелівка до 18.03.2006 року ( т. 1, а.с. 89). Успадкувала після смерті матері дві земельні ділянки ( т.1, а.с. 133,135). Ці обставини та факти підтверджуються копією спадкової справи №218/2024 року, заведеної до майна померлої ОСОБА_10 (т.1, а.с. 85-138).

Батько позивачки, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_13 від 01.02.2024 року, виданого повторно (т.1, а.с. 25). Місце смерті село Скелівка. До дня смерті з ним проживали та були зареєстровані його сини ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_26 , що підтверджується копією довідки Старости Старостинського округу №2 сіл Скелівка, Глибока, Засадки Хирівської міської ради від 13.01.2025 року №18 ( т.1, а.с.33). Заповіт від його імені не посвідчувався.

Після його смерті спадкова справа не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №83311860 від 19.11.2025 року(т.1, а.с. 83).

Брат позивачки, ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_14 від 26.10.2020 року ( т.1, а.с. 26). Місце смерті село Скелівка. До дня смерті з ним проживали та були зареєстровані його брати ОСОБА_20 та ОСОБА_26 , що підтверджується копією довідки Старостинського округу №2 сіл Скелівка, Глибока, Засадки від 13.01.2025 року №14 ( т.1, а.с. 29). Заповіт від його імені не посвідчувався. Одруженим не був, дітей не мав, що підтверджується відповіддю Старосамбірського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області від 08.01.2026 року №01/33.10-06-26( т.1, а.с. 177-178).

Після його смерті спадкова справа не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №83311832 від 19.11.2025 року(т.1,а.с. 82).

Брат позивачки, ОСОБА_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_15 від 06.12.2024 року ( т.1, а.с. 27). Місце смерті село Скелівка. До дня смерті з ним проживав та був зареєстрований його брат ОСОБА_20 , що підтверджується копією довідки Старости Старостинського округу №2 сіл Скелівка, Глибока, Засадки Хирівської міської ради від 13.01.2025 року №19 ( т 1, а.с. 34). Заповіт від його імені не посвідчувався. З 19.08.2010 року був одружений з ОСОБА_28 , шлюб між якими був розірваний на підставі рішення Старосамбірського районного суду Львівської області №2-94 від 09.03.2011 року, дітей не мав, що підтверджується відповіддю Старосамбірського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області від 08.01.2026 року №01/33.10-06-26 ( т.1, а.с. 177-178) та копією актового запису про шлюб №5 від 19.08.2010 року( т.1, а.с. 179).

Після його смерті спадкова справа не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №83311805 від 19.11.2025 року(т.1, а.с. 81).

Брат позивачки, ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_16 від 12.12.2024 року ( т.1, а.с. 28). Місце смерті село Скелівка. До дня смерті з ним ніхто не проживав, що підтверджується копією довідки Старостинського округу №2 сіл Скелівка, Глибока, Засадки Хирівської міської ради від 13.01.2025 року №20 ( т.1, а.с. 35). Заповіт від його імені не посвідчувався. Одруженим не був, дітей не мав, що підтверджується відповіддю Старосамбірського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області від 08.01.2026 року №01/33.10-06-26( т.1, а.с. 177-178).

Після його смерті була заведена спадкова справа №73614016 ( номер у нотаріуса 48/2025), що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №83311783 від 19.11.2025 року ( т.1, а.с. 80).

07 лютого 2025 року із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_8 звернулася лише позивачка, де зазначила, що інших спадкоємців не має ( т.2, а.с. 3). Ці обставини та факти підтверджуються копією спадкової справи №48/2024 року, заведеної до майна померлого ОСОБА_8 9 т.2, а.с. 2-44).

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_13 в селі Городовичі, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_17 від 02.11.2022 року (т.1, а.с. 144). До дня смерті проживав був зареєстрованим в АДРЕСА_3 разом з дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується копією довідки Старости Старостинського округу №3 (Городовичі, Слохині, Поляна, Сливниця) від 28.01.2025 року №45 ( т.1, а.с. 37). ОСОБА_11 був сином ОСОБА_29 , яка до смерті ІНФОРМАЦІЯ_14 проживала по АДРЕСА_1 та скоріш за все була донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що стверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_18 від 10.09.2010 року, виданого повторно, свідоцтва про одруження серії НОМЕР_19 від 01.11.1957 року, виданого повторно, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_20 від 11.03.2010 року ( т.2,а.с. 52-53).

Був двічі одруженим. З 11.03.1978 року до 08.07.1992 року перебував у шлюбі з ОСОБА_30 , у якому ІНФОРМАЦІЯ_15 народився син ОСОБА_31 . Місцем його проживання на час шлюбу і народження дитини зазначено село Скелівка, без зазначення вулиці і номеру будинку. З 02.10.1993 року перебував у шлюбі з ОСОБА_32 ), у якому ІНФОРМАЦІЯ_16 народився син ОСОБА_33 . Місцем його проживання на час укладення шлюбу зазначено село Скелівка, без зазначення вулиці і номеру будинку. На час народження другого сина село Городовичі. Ці дані факти та обставини підтверджуються відповіддю Старосамбірського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області від 08.01.2026 року №01/33.10-06-26( т.1, а.с. 177-178) та копіями актового запису про шлюб №3 від 11.03.1978 року, актового запису про шлюб №9 від 02.10.1993 року, запису акта про народження №9 від 01.08.1978 року, запису акта про народження №13 від 03.06.1997 року ( т.1, а.с. 180-183)

Після його смерті була заведена спадкова справа №70452128 ( номер у нотаріуса 14/2023) та видано свідоцтво про право на спадщину №70961483, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №83528830 від 08.12.2025 року ( т.1, а.с. 174). Спадкоємцем ОСОБА_11 стала лише його дружина ОСОБА_10 , відповідачка 2 по справі. Згідно матеріалів спадкової справи №14/2023 року до спадкового майна не увійшла частка у праві власності на будинок АДРЕСА_1 ( т.2, а.с. 47-90).

Свідок ОСОБА_34 показав, що в 1976 році купив квартиру, де проживав ОСОБА_13 із дружиною на правах оренди ( АДРЕСА_4 ) . Мар`ян за пару днів виїхав геть із ОСОБА_35 і він більше його в Скелівці не бачив. Потім ОСОБА_36 розвівся, не знає де вони жили, потім переїхав в село Городовичі, де женився другий раз, там і помер. В будинку по АДРЕСА_1 жили дід з бабкою, батьки ОСОБА_37 , і їх діти: ОСОБА_38 і три брати. Як дід з бабкою померли там жили ОСОБА_37 батьки і діти. Коли батьки померли діти жили. В діда і бабки було два сина і дочка старша. А тепер зовсім ніхто не живе хата пустує.

У відповідь на заяву позивачки про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_8 . Старосамбірська державна нотаріальна контора Львівської області навела відомості про розмір часток прав власності на спадкове майно та їх перехід до спадкоємців, звернула увагу на довідку №226, виданої Старостинським округом №2 сіл Скелівка, Глибока, Завадки про склад колгоспного двору та повідомила, що не вправі видавати свідоцтва про право власності на спадкове майно. За захистом своїх прав порекомендували звернутися до суду ( т.1, а.с. 64).

Встановлені обставини свідчать, що спірні правовідносини пов`язані із захистом позивачкою своїх спадкових прав на будинок АДРЕСА_1 , який належав до колгоспного двору та частки у праві власності на який вона в кінцевому результаті успадкувала після смерті родичів.

Виходячи із змісту статті 524 Цивільного кодексу УРСР ( 1963 року), статей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У постанові по справі № 156/482/17 від 17 червня 2020 року Верховний Суд зазначив таке:

колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Його створення і діяльність врегульовувались положеннями 120-127 ЦК Української РСР 1963 року. Відповідно до ст. 120, 123 та 126 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлювався, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Працездатний член колгоспного двору втрачав право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовувалося, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Закон Української РСР «Про власність», який набув чинності 15 квітня 1991 року, не містив поняття «колгоспний двір» і закріпив загальні положення щодо права власності на майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї. Відповідно до статті 17 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

При вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, судам належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

При вирішенні питання щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору судами належить виходити з того, що Закон Української РСР «Про власність» не містив положень, які виключали майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, зі складу спадщини.

У пункті 4 Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII від 26 березня 1991 року «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» вказано, що правила, які містяться в Законі Української РСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність в СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР «Про власність в СРСР», тобто з 1 липня 1990 року.

Таким чином, з 1 липня 1990 року при спадкуванні частки майна колишнього колгоспного двору застосовувалися загальні правила щодо спадкування.

За змістом частини другої статті 16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку ( постанова ВС по справі 227/3750/19 від 22 вересня 2021 року).

Отже, право на спадщину є майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає судовому захисту у разі відмови нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

У постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 642/4502/17 Верховний Суд виснував про те, що для визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем. Тобто, така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем), у разі пред`явлення позову про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову.

Право на майно колгоспного двору, а саме будинок АДРЕСА_1 належало його членам - ОСОБА_4 (дідові позивачки), ОСОБА_5 ( бабі позивачки), ОСОБА_6 ( батькові позивачки), ОСОБА_10 ( матері позивачки), ОСОБА_7 ( брату позивачки), ОСОБА_7 ( брату позивачки), ОСОБА_9 ( брату позивачки) та самій позивачці в рівних частках, тобто по 1/8.

Суд погоджується, що ОСОБА_11 відповідно до ст. 126 ЦК УРСР (1963 року) втратив право на частку в майні колгоспного двору, оскільки принаймні з 1976 року вибув з колгоспного двору, правом на виділ частки не скористався, повернувся в 1987 року, тобто більше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору і втратив право на частку в майні колгоспного двору. Такий висновок суду також підтверджується поведінкою як самого ОСОБА_11 , який до своєї смерті в 2022 року не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намагання довести своє право на частку в колгоспному дворі, так і його спадкоємцями.

Спадщина після смерті баби позивачки, ОСОБА_5 , відкрилася в березні 1997 році, тобто під час дії ЦК УРСР (1963 року), а тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування її частки в будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 524 ЦК 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Статтею 548 ЦК 1963 року передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно зі статтею 549 ЦК 1963 року спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння майном. Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути, зокрема, довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Враховуючи, що до дня смерті з нею проживали та були зареєстровані її чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_15 , невістка ОСОБА_10 та внуки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_13 , суд виснує, що її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_15 як спадкоємці першої черги відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) фактично прийняли спадщину та вступили в управління спадковим майном. Отже, 1/8 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 перейшло до діда та батька позивачки в рівних частинах, тобто по 1/16. Оскільки отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 560 ЦК 1963 року було правом, а не обов`язком спадкоємця, то неотримання ними свідоцтва про право на спадщину не спростовує факту прийняття ними у спадщину права на частку будинку АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 складали: в діда позивачки - 3/16 ( 1/8+1/16), у батька позивачки - 3/16 ( 1/8+1/16), у матері, братів та самої позивачки по 1/8.

Спадщина після смерті діда позивачки, ОСОБА_4 , відкрилася в січні 2001 році, тобто під час дії ЦК УРСР (1963 року), а тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування його частки в будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 524 ЦК 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Статтею 548 ЦК 1963 року передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно зі статтею 549 ЦК 1963 року спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння майном. Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути, зокрема, довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Після його смерті за заявою його дочки, ОСОБА_2 , поданої через представницю ОСОБА_27 , була відкрита спадкова справа №01/2025 02 січня 2025 року. Матеріали спадкової справи містять копії двох взаємовиключних довідок Старостинського округу №2 сіл Скелівка, Глибока, Завадки, виданих старостою ОСОБА_39 . В одній - №526 від 22.12.2023 року зазначено, що до дня смерті ОСОБА_4 з ним проживали його дочка, ОСОБА_2 , та внуки ОСОБА_40 , ОСОБА_20 та ОСОБА_26 , а в іншій - №229 від 04.07.2025 року зазначено, що до дня смерті ОСОБА_4 з ним проживав його син, батько позивачки, ОСОБА_6 . А згідно копії довідки №16 від 13.01.2025 року, яку позивачка долучила до позовної заяви, і яка видана за підписом все тієї ж старости Старостинського округу №2 сіл Скелівка, Глибока, Завадки ОСОБА_41 - до дня смерті ОСОБА_4 з ним проживав його син, батько позивачки, ОСОБА_6 та її брати ОСОБА_20 , ОСОБА_26 та ОСОБА_42 .

В судовому засіданні 19.08.2026 року представниця відповідача 1, староста ОСОБА_41 , запевнила суд, що довідки №526 від 22.12.2023 року не видавала, обставини її створення їй не відомі, оскільки оригіналу довідки №526 від 22.12.2023 року суд не бачив, а її підписантка заперечує її видачу, суд не бере цю копію довідки до уваги.

Враховуючи, що до дня смерті з ним проживали та були зареєстровані його син, батько позивачки, ОСОБА_6 та її брати ОСОБА_20 , ОСОБА_26 та ОСОБА_42 , суд виснував, що його син, батько позивачки, ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) фактично прийняв спадщину та вступив в управління спадковим майном. Отже, 3/16 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 перейшло до батька позивачки. Оскільки отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 560 ЦК 1963 року було правом, а не обов`язком спадкоємця, то неотримання ними свідоцтва про право на спадщину не спростовує факту прийняття ним у спадщину права на частку будинку АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 складали: в батька позивачки - 6/16 ( 1/8+1/16+3/16), у матері, братів та самої позивачки по 1/8.

Спадщина після смерті матері позивачки, ОСОБА_10 , відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто вже під час дії ЦК України, а тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування її частки в будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 20/5, та була чинна до 22 лютого 2012 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Після її смерті за заявою дочки, позивачки у справі, поданої через представницю ОСОБА_27 , була відкрита спадкова справа №218/2024 22 травня 2024 року і вона успадкувала дві земельні ділянки. Питання оформлення спадку на частку матері у будинок АДРЕСА_1 позивачкою не ставилось. Підтвердженням права на спадкування після смерті матері стала довідка № 74 від 29.01.2024 року все того ж Старостинського округу №2 сіл Скелівка, Глибока, Завадки за підписом старости ОСОБА_41 , в якій зазначено що лише позивачка проживала та була зареєстрована до дня смерті матері. В матеріалах спадкової справи наявна копія паспорта позивачки серії НОМЕР_8 у якому на сторінці 11 міститься відмітка, що вона лише з 25.05.2006 року змінила місце проживання на с. Викоти. Водночас до позовної заяви позивачка додала копію того ж паспорта громадянина України серії НОМЕР_8 , у якому на сторінці 11 міститься відмітка, що вона вже з 25.05.2004 року, тобто ще за рік до смерті матері проживала та зареєструвала своє місце проживання в с. Викоти. Аналогічна копія паспорта з відміткою про 2004 рік міститься в спадковій справі №48/2025 року, заведеної 07.02.2025 року після смерті ОСОБА_8 . Дослідження сторінки 11 оригіналу її паспорта серії НОМЕР_8 підтвердило, що з 25.05.2004 року зареєстрованим місцем проживання позивачки було с. Викоти, тобто копії документів, які містяться в спадковій справі 218/2024 року і які стали підставою для оформлення права власності на земельні ділянки після смерті матері суд визнав такими, що містять недостовірну інформацію і на підставі яких не можна встановити дійсні обставини справи. Враховуючи, що таке фальшування вже не може вплинути на права родичів позивачки у зв`язку з їх смертю та враховуючи те, що в кінцевому результаті вона би все одно стала власницею земельних ділянок в порядку спадкування після смерті батька та братів, суд не вбачає підстав для реагування на поведінку позивачки. Тому суд виснує, що позивачка не була спадкоємицею матері після її смерті, оскільки постійно не проживала разом із нею на час відкриття спадщини, із заявою про прийняття спадщини звернулася після спливу 19 років, відомостей про поновлення строку на прийняття спадщини судом не надала.

Суд вважає, що до дня смерті з матір`ю позивачки проживали та були зареєстровані її чоловік, батько позивачки, ОСОБА_6 та її брати ОСОБА_20 , ОСОБА_26 та ОСОБА_42 . Отже, батько позивачки, ОСОБА_6 та її брати ОСОБА_43 , ОСОБА_26 та ОСОБА_19 були спадкоємцями першої черги відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України та вважалися такими, що прийняли спадщину. Отже, 1/8 частка у праві власності на будинок АДРЕСА_1 перейшло до батька позивачки та її братів у рівних частках по 1/32 відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України. Законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, зобов`язані звернутися із заявою про оформлення свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ст. 1297 ЦК України). Водночас факт неоформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Після смерті ОСОБА_10 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 складали: в батька позивачки - 13/32 ( 1/8+1/16+3/16+1/32), у братів позивачки по 5/32 (1/8+1/32), а самої позивачки 4/32.

Спадщина після смерті батька позивачки, ОСОБА_6 , відкрилася у вересні 2005 року, тобто вже під час дії ЦК України, а тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування його частки в будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 20/5, та була чинна до 22 лютого 2012 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Враховуючи, що до дня смерті з ним проживали та були зареєстровані його сини, брати позивачки, суд виснує, що вони як спадкоємці першої черги відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину. Отже, 13/32 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 перейшло до братів позивачки в рівних частинах, тобто по 13/96 відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України. Законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, зобов`язані звернутися із заявою про оформлення свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ст. 1297 ЦК України). Водночас факт неоформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Після смерті ОСОБА_6 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 складали: в братів позивачки - по 28/96 ( 1/8+1/32+13/96) та самої позивачки 12/96.

Спадщина після смерті брата позивачки, ОСОБА_7 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_17 , правове регулювання її прийняття аналогічне як після смерті батька позивачки.

Враховуючи, що до дня смерті з ним проживали та були зареєстровані його та позивачки брати ОСОБА_43 та ОСОБА_26 , суд виснує, що вони як спадкоємці другої черги відповідно до ст. 1262 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки спадкоємців першої черги на час його смерті не було. Отже, 28/96 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 перейшло до двох інших братів позивачки в рівних частинах, тобто по 14/96 відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України.

Після смерті ОСОБА_7 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 складали: в інших двох братів позивачки - по 42/96 ( 1/8+1/32+13/96+14/96) та самої позивачки 12/96.

Спадщина після смерті брата позивачки, ОСОБА_9 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_18 , правове регулювання її прийняття аналогічне як після смерті матері, батька та іншого брата позивачки.

Враховуючи, що до дня смерті з ним проживали та були зареєстровані його та позивачки брат ОСОБА_17 , суд виснує, що він як спадкоємець другої черги відповідно до ст. 1262 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки спадкоємців першої черги на час його смерті не було. Отже, 42/96 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 перейшло до третього брата позивачки.

Після смерті ОСОБА_9 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 складали: в брата позивачки - 84/96 ( 1/8+1/32+13/96+14/96+42/96) та самої позивачки 12/96.

Спадщина після смерті брата позивачки, ОСОБА_8 відкрилася теж у грудні 2024 року, правове регулювання її прийняття аналогічне як після смерті матері, батька та інших братів позивачки.

07 лютого 2025 року, в межах 6-ти місячного строку, лише позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті брата. Суд виснує, що вона як спадкоємиця другої черги прийняла спадщину відповідно до ст. 1258 ЦК України, оскільки спадкоємців першої черги на час його смерті не було. Отже, 84/96 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 перейшло до позивачки.

Після смерті ОСОБА_8 частки у праві власності на будинок АДРЕСА_1 складали в загальному 1 - 96/96 (12/96+84/96).

Оскільки частки у праві власності колгоспного двору були рівними, позивачка є власницею 1/8 частки у праві власності колгоспного двору, а внаслідок почергової смерті своїх родичів успадкувала решта 7/8 часток у праві власності на будинок АДРЕСА_1 , що належав до колгоспного двору.

У цій справі позивачка ставила перед судом вимогу визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_5 частки у праві власності, яка належить їй в силу ст. 123 ЦК УРСР 1963 року та 7/8 частки - в порядку спадкування.

Згідно із усталеною судовою практикою власник майна має пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджені відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється.

Отже, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, способу для відновлення порушеного права власника.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 453/1240/13 (провадження № 61-20741св18).

В разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на право власності майна позивача у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

Жодних доводів про порушення, невизнання чи оспорення її права на 1/8 частку в колишньому колгоспному дворі позовна заява не містить.

Позивачка не довела, що її право на частку в розмірі 1/8 в праві власності в будинку АДРЕСА_1 хтось оспорює чи не визнає. Її право на частку в колгоспному дворі посвідчене свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 25.04.1989 року, позивачка не обґрунтовує позов в частині 1/8 частки у праві власності втратою цього документа та неможливістю отримати його дублікат, а тому суд виснує, що позивачка не довела, що її право на 1/8 частку у праві власності колгоспного двору порушене та потребує судового захисту.

Водночас суд визнає, що позивачка успадкувала решта 7/8 часток у праві власності колгоспного двору, але оформити своє право не має можливості у зв`язку із тим, що державна нотаріальна контора зазначила, що не вправі видавати свідоцтво про право на спадщину , оскільки її заява і документи про членів колгоспного двору містять суперечності, а тому порушене право позивачки в частині успадкованих 7/8 часток у праві власності підлягає захисту, а позовна вимога про визнання права на власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами - частковому задоволенню.

Водночас суд звертає увагу, що предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно. Тому відповідачем/відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а в разі відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини ( постанови Верховного Суду: від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, провадження № 61-34234св18; від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц, провадження № 61-19798св18; від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18, провадження № 61-20505св19; від 06 жовтня 2021 року у справі № 234/17030/18 провадження № 61-12859св21; від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18, провадження № 61-4523св21).

У цій справі суд виснував про те, що ОСОБА_11 , не був ані співвласником майна колгоспного двору, ані спадкоємцем, який прийняв у спадщину повністю чи частково майно колишнього колгоспного двору, а тому його спадкоємиця ОСОБА_3 є неналежним співвідповідачем у цій справі. Також суд виснував, що ОСОБА_2 не була спадкоємицею частки у майні колишнього колгоспоного двору після смерті її батька, діда позивачки, ОСОБА_4 та інших родичів, а тому є неналежним співвідповідачем у цій справі. Однак, позивачка визначила відповідачем також відповідний орган місцевого самоврядування, який є належним відповідачем у цій справі, а тому залучення у якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не вплинуло на результати розгляду справи.

Керуючись ст.2,5,10-13, 18, 258-259, 263 - 265, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на 7/8 частки у праві власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 .

В частині визнання права власності на 1/8 частки в майні колишнього колгоспного двору відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09 вересня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_21 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ;

відповідач: Хирівська міська рада Самбірського району Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 04056019, місцезнаходження: Львівська область, Самбірський район, місто Хирів, вул. В.Стуса, 24;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_22 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_23 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя С.М. Івасенко