Ухвала суду № 13958224, 05.10.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7468/09/10/0170

05.10.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Єланської О.Е. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Закритого акціонерного товариства "УКпостач"- Попова Анжеліка Михайлівна, довіреність № 01/10 від 01.01.10р.

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 12.11.09 по справі №2а-7468/09/10/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства "УКпостач" (вул. Сєвєрна, 1-А, м.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна 2, м.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2009 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "УКпостач" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задоволені. Визнані протиправним та скасовані податкові повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим № 0000242304/0 від 15.12.2008 року , № 0000242301/1 від 13.01.2009 року, № 0000242304/2 від 01.04.2009 року № 0000242304/3 від 04.06.2009 року, прийняті стосовно Закритого акціонерного товариства "УКпостач". Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2009 року, прийняти нове рішення по справі, яким в задоволені позовних вимог Закритого акціонерного товариства "УКпостач" відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, заявник апеляційної скарги посилається на п.1.3, п.1.8 статті 1, абзац «а»п.п.7.7.2, абз. «б»п.п. 7.7.7 п.7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі зясування усіх обставин справи, що мають значення для справи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, до початку розгляду справи надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Красноперекопською обєднаною державною податковою інспекцією в АР Крим в період з 08.12.2008 року по 10.12.2008 року проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ "УКпостач" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за січень 2008 року, лютий 2008 року та березень 2008 року з врахуванням матеріалів перевірок, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування ПДВ з бюджету, за результатами якої складено акт перевірки №1526/23-4/30169718/160 від 10.12.2008 року (том 1, а.с.26-37).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства - пп.1.8 ст.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело, на думку відповідача, до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування в загальній сумі 404907грн.00коп., а саме: за січень 2008 року 200585грн.00коп., за лютий 2008 року 192191грн.00коп., за березень 2008 року 12131грн.00коп.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000242304/0 від 15.12.2008 року (том 1, а.с.7), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 404907грн.00коп., в тому числі: по декларації за 1 місяць 2008 року 200585грн.00коп., по декларації за 2 місяці 2008 року - 192191грн.00коп., по декларації за 3 місяці 2008 року - 12131грн.00коп. Вказане податкове повідомлення-рішення вручено позивачу 16.12.2008 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи позивача на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с.22, зворотній бік).

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в апеляційному порядку, встановленому статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ. За результатами розгляду апеляційних скарг позивача Красноперекопською обєднаною державною податковою інспекцією в АР Крим, Державною податковою адміністрацією в АР Крим та Державною податковою адміністрацією України (том 1, а.с.44-50, 51-55, 60-66) згідно з вимогами п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 року з наступними змінами та доповненнями (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 р. за №567/5758), прийняті податкові повідомлення-рішення №0000242304/1 від 13.01.2009 року (том 1, а.с.8), №0000242304/2 від 01.04.2008 року (том 1, а.с.9) та №0000242304/3 від 04.06.2009 року (том 1, а.с.43) без зміни зменшеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ЗАТ “УКпостач” до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим надано податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за наступні податкові (звітні) періоди:

1) січень 2008 року (том 1, а.с.84-89), згідно з якою сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 3725802грн.00коп.;

2) за лютий 2008 року (том 5, а.с.193-197), згідно з якою сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 4543176грн.00коп.;

3) за березень 2008 року (том 1, а.с.234-243), згідно з якою сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 2738856грн.00коп.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (підпункт “б”пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що підставою для висновку про завищення суми бюджетного відшкодування є порушення позивачем вимог п.1.8 та пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: на протязі зазначених податкових (звітних) періодів - січень, лютий, березень 2008 року позивач отримував товари від Дочірнього підприємства “Українська пивна компанія” (код ЄДРПОУ 30427469).

У свою чергу постачальниками ДП “Українська пивна компанія” були наступні підприємства: ТОВ “Остріч-Плюс”, ТОВ “Дніпро-Атлант” та ТОВ “Макстехноресурс”.

Проте, згідно відповіді ДПІ в м. Дніпродзержинськ ТОВ “Дніпро-Атлант” постановою Господарського суду №Б/29/269-07 від 25.07.2007 року визнано банкрутом, дата скасування держреєстрації 23.10.2007 року, знято з обліку в ДПІ в м. Дніпродзержинськ 28.12.2007 року, а ТОВ “Макстехноресурс” - згідно відповіді Дніпропетровської МДПІ, де зазначений платник знаходиться на обліку, однак провести зустрічну перевірку вказаного платника податків не має можливості, оскільки за липень-вересень 2007 року зазначене ТОВ надавало декларації з ПДВ з прочерками, а з жовтня 2007 року підприємство до Дніпропетровської МДПІ не звітує.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ “Дніпро-Атлант” та ТОВ “Макстехноресурс” не підтвердили факт сплати ПДВ до бюджету з придбання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу придбання товарів, у тому числі до виробника.

На підставі викладеного відповідно до вимог пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.4.8, 4.12 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 р. №350, Красноперекопською ОДПІ зроблено висновок про відмову в наданні бюджетного відшкодування на загальну суму 404907грн.00коп. (по періодам, що зазначені у висновках акту перевірки), сума податку на додану вартість, заявлена ЗАТ “УКпостач” до відшкодування з бюджету не може бути відшкодована з Державного бюджету України. В акті також наявне посилання на те, що розрахунок суми ПДВ, яка підлягає зменшенню за результатами даної перевірки зроблено у відсотковому співвідношенні суми податкового кредиту з ПДВ до заявленої до відшкодування суми ПДВ.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як свідчить акт перевірки відповідач стверджує, що податок на додану вартість не було сплачено до бюджету підприємствами, які є одними з постачальників позивача у 3 ланцюгу. Разом з тим акт перевірки не містить відомостей щодо несплати податку контрагентом позивача по угодам ДП “Українська пивна компанія” та ТОВ “Острич-Плюс”, що є її постачальником. Тобто, наданий акт перевірки не містить відомостей про ненадходження податку на додану вартість, що сплачена позивачем в ціні придбаного товару, до бюджету.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на будь-які первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують наявність факту виявленого порушення податкового законодавства, в тексті акту не визначено перелік видаткових накладних та податкових накладних ДП “Українська пивна компанія”, до складу яких було включено товар, отриманий по ланцюгу постачання від зазначених вище підприємств, відсутні посилання на будь-які інші документи, що надають змогу визначити частку поставленого зазначеними підприємствами товару в складі товарів, що поставлені позивачу ДП “Українська пивна компанія”. В акті також відсутній розрахунок суми заниження бюджетного відшкодування в межах періодів та посилання на будь-які документи, що дають змогу провести такий розрахунок.

Судова колегія не приймає посилання відповідача на те, що розрахунок суми ПДВ, яка підлягає зменшенню за результатами даної перевірки, зроблено у відсотковому співвідношенні суми податкового кредиту з ПДВ до заявленої до відшкодування суми ПДВ, оскільки такий порядок розрахунку суми бюджетного відшкодування Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачено, посилання на будь-який інший нормативно-правовий акт, що передбачає такий порядок, в акті перевірки відсутнє, представником відповідача під час розгляду справи в суді про такий нормативно-правовий акт не повідомлено та представнику позивача не відомо.

Судова колегія також зазначає, що в акті перевірки наявне посилання відповідача на акти (довідки) попередніх перевірок за відповідні податкові (звітні) періоди. Однак зазначені акти перевірок та прийняті за результатами проведення таких перевірок податкові повідомлення-рішення не є предметом розгляду даної адміністративної справи, а тому судом не перевіряються та не оцінюються.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В акті перевірки та запереченнях відповідача на адміністративний позов відсутні будь-які відомості, що надані позивачем на підтвердження поставки товару позивачу від ДП “Українська пивна компанія” видаткові накладні та податкові накладні складені з порушенням вимог діючого законодавства або в них відсутні обовязкові реквізити, наявність яких передбачена, зокрема, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Про порушення вимог діючого законодавства під час складення зазначених документів не повідомлено і представником відповідача під час розгляду справи в суді.

В матеріалах справи також наявна довідка Нововодолазської міжрайонної державної податкової інспекції в Харьківській області №57/16-020/304274620442 від 13.05.2008 року про результати невиїзної документальної перевірки ДП “Українська пивна компанія” (код ЄДРПОУ 30427469) з питань правових відносин з ЗАТ “УКпостач” (код 30169718) за період з 01.10.2006 року по 31.01.2008 року (том 2, а.с.52-54).

Відповідно до зазначеної довідки під час проведення зустрічної перевірки ДП “Українська пивна компанія” за запитом Красноперекопської ОДПІ в АР Крим №789/7/23-4 від 03.04.2008 року (а.с.с51) про взаємовідносини вказаного підприємства з позивачем Нововодолазською МДПІ в Харьківській області підтверджено поставку ДП товару ЗАТ “УКпостач” по податковим накладним, що були зазначені в запитах відповідача.

В зазначеній довідці перевірки також наявні відомості про те, що транспортування поставленого товару здійснювалось транспортом постачальника, розрахунки між субєктами господарювання проводились через поточний рахунок та взаємозаліком, в рахунок оплати за поставлений товар ДП “Українська пивна компанія” отримані від позивача грошові кошти, а також проведено взаємозалік. Крім того, в довідці зазначено про те, що Дочірнє підприємство “Українська пивна компанія” зареєстровано як платник податку на додану вартість, надає до Нововодолазської МДПІ в Харьківській області податкові декларації з податку на додану вартість, сума податку на додану вартість по вказаним в довідках податковим накладним, виданим ЗАТ “УКпостач”, включена до складу податкових зобовязань ДП, відображених в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), та включено до податкових декларацій з ПДВ за відповідні податкові (звітні) періоди.

Також в акті перевірки Красноперекопської ОДПІ відсутні посилання на те, що зазначений товар по вказаним накладним та податковим накладним позивачем не отримувався та/або не оплачувався.

Відповідач також не надав доказів про невідповідність укладених угод позивачем та ДП “Українська пивна компанія” вимогам законодавства та їх невиконання, не спростовано відомостей, що викладені у довідці Нововодолазської ОДПІ, щодо включення ДП “Українська пивна компанія” сум податку на додану вартість по зазначеним операціям до складу податкових зобовязань та відображення в податкових деклараціях за відповідні звітні періоди. В акті перевірки та наданих відповідачем запереченнях відсутні посилання на те, що придбаний у ДП “Українська пивна компанія” товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності, факт його отримання не був належним чином відображений в бухгалтерському та податковому обліку позивача. Відповідачем також не заперечується правильність дій позивача стосовно віднесення податкових накладних до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, на протязі якого вони були отримані.

Крім того, в матеріалах справи також наявна довідка ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 16.09.2008 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ “Остріч-Плюс”(30558326) з питань правових відносин з ДП “Українська пивна компанія” (код 30558326) за квітень 2007 року (а.с.49-50), відповідно до якої ТОВ “Остріч-Плюс” ДП було постановлено товар, на що виписані відповідні податкові накладні, відвантаження товару підтверджується видатковими накладними. Суми ПДВ по зазначеним податковим накладним включені до податкових зобовязань відповідного періоду, відображених в у реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за квітень 2007 року. Податкові зобовязання ТОВ за квітень 2007 року склали 3152257грн.00коп.

Таким чином, судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача на вимоги пп.7.7.10 п.7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України; забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України, оскільки відповідачем під час розгляду справи не спростовані відомості Нововодолазської ОДПІ та ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо надходження до бюджету сум податку на додану вартість по проведеним операціям з поставки товарів позивачу від його контрагентів по угодам - ДП "Українська пивна компанія" та ТОВ “Остріч-Плюс” ДП.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази спростовують відомості, викладені в акті перевірки позивача та податкових повідомленнях-рішеннях Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000242304/0 від 15.12.2008 року, №0000242304/1 від 13.01.2009 року, №0000242304/2 від 01.04.2009 року, №0000242304/3 від 04.06.2009 року.

Враховуючи, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання не заперечується відповідачем, то висновок податкової інспекції про порушення ЗАТ вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 стаття 10 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закону України “Про податок на додану вартість” не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку безпосереднім продавцем або одним з його постачальників (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання безпосереднього продавця або постачальників по ланцюгам постачання.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12 листопада 2010 року у справі № 2-а-7468/09/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 жовтня 2010 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді О.Е.Єланська М.А.Санакоєва