Ухвала суду № 139582100, 08.09.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа №591/10277/26

Провадження № 4-с/591/30/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сухонос Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу №591/10277/26 за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Свою скаргу обґрунтовує тим, що він є співвласником частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Під час отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено наявність запису про обтяження на дану квартиру. З відповідного запису слідує, що арешт накладено на майно боржника ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , тоді як його РНОКПП НОМЕР_2 . Факт наявності обтяження на належну скаржнику частку квартири є втручанням у вільне володіння майном, порушує його право на розпорядження майном. ОСОБА_1 звернувся до Зарічного відділу ДВС у м. Суми з заявою про зняття арешту та отримав відповідь, згідно з якою виконавче провадження не зберіглось у зв`язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень (три роки), у знятті арешту було відмовлено, зазначено, що арешт може бути знятий на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» або за рішенням суду.

Просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця та/або посадових осіб Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невжитті належних заходів щодо перевірки правових підстав подальшого існування арешту нерухомого майна ОСОБА_1 та невжитті заходів щодо його скасування; зобов`язати Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення права ОСОБА_1 та вжити передбачених законом заходів щодо скасування арешту (заборони відчуження) з квартири, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності; зобов`язати Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити необхідні дії для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення відповідного обтяження.

Скаржник в судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.

Представник Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений. В поданому відзиві зазначив, що за відсутності відомостей про боржника та в рамках якого виконавчого провадження відбувалося накладення арешту розглянути питання щодо вивчення правової природи такого арешту неможливо. Арешт накладений в 2008 році на виконання виконавчого документа, тому може бути знятий в судовому порядку. Просить справу розглянути без участі державного виконавця.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга обґрунтована і підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на майно від 19.09.1997 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 та членам її сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 (а.с.4 зв.).

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.11.2025 квартира містить обтяження: 7376912, зареєстрованого 12.06.2008 реєстратором: Сумська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК №086782, 29.05.2008, Зарічний ВДВС СМУЮ, державний виконавець Галушка С.І. Власник ОСОБА_1 , код: НОМЕР_1 (а.с.9).

З довідки 4812 , виданої ДПІ в м.Суми 26.04.2000 року ОСОБА_1 отримав ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с.9 зв.).

Згідно інформації, наданої Зарічним ВДВС в м.Суми 19.12.2025 року, на виконанні в Зарічному відділі ДВС Сумського міського управління юстиції виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату надання інформації не перебувають (а.с.5 зв.-6).

Згідно інформації, з Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 08.09.2026, виконавчі провадження, у яких боржником є скаржник у АСВП відсутні.

На заяву про зняття арешту ОСОБА_1 19.12.2025 року отримав відповідь, згідно з якою виконавче провадження не зберіглось у зв`язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень (три роки), у знятті арешту було відмовлено, зазначено, що арешт може бути знятий на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» або за рішенням суду (а.с.5 зв.-6).

Частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , накладення арешту на вказану квартиру за відсутності відкритих виконавчих проваджень перешкоджає йому у розпорядженні своїм майном.

За ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст.74 вказаного Закону, де зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Тобто, застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас, Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у випадку, коли виконавче провадження звершене, однак арешт не було знято, матеріали виконавчого провадження знищено за термінами зберігання, а борг погашено (тобто коли фактично підстави для арешту майна відпали, однак його неможливо зняти через відсутність матеріалів виконавчого провадження).

Слід зазначити, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що на спірну квартиру на підставі постанови державного виконавця Зарічного ВДВС СМУЮ Галушки С.І. про арешт майна від 29.05.2008 року Сумською філією ДП «Інформаціний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження, в якому боржником був ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Вказана особа має відмінний РНОКПП ніж у скаржника. На час розгляду справи відкриті виконавчі провадження на виконанні не перебувають.

Продовження дії цього арешту є невиправданим втручанням у право власника володіти та розпоряджатися власним майном. На даний час обтяження продовжує діяти, що унеможливлює реалізацію позивачем своїх прав на розпорядження належним йому нерухомим майном. Враховуючи викладене, суд вважає необхідним визнати дії Зарічного ВДВС у м.Суми протиправними та зобов`язати відділ ДВС зняти накладений арешт на майно скаржника, а відтак скарга підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 .

Зняти арешт (заборону відчуження) з квартири, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

Зобов`язати Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити необхідні дії для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення обтяження 7376912, зареєстрованого 12.06.2008 реєстратором: Сумська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження : постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК №086782, 29.05.2008, Зарічний ВДВС СМУЮ, державний виконавець Галушка С.І.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту.

Повний текст ухвали складений 08.09.2026.

Суддя О.О. Ніколаєнко