Рішення № 139581101, 09.09.2026, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/699/26

Провадження № 2/685/652/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року селище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Теофіполь

справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 16.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №34505-11/2024, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 4500 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідач взятих на себе обов`язків щодо сплати кредиту не виконала, тому у неї виникла заборгованість в розмірі 18900 грн, з яких: 4500 - грн заборгованість за тілом кредиту, 5400 грн заборгованість за відсотками, 9000 грн заборгованість за штрафом. 24.03.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу №24032025, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором №34505-11/2024 від 16.11.2024 року. Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 18900 грн, 8000 грн витрат на правову допомогу та 2662,40 грн судового збору.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, в суд не з`явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутності його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала відзив в якому зазначила, що позовні вимоги визнає частково в розмірі тіла кредиту 4500 грн, та заперечує проти стягнення з неї відсотків та штрафу, вважає, що нарахована сума відсотків та штрафних санкцій є неспівмірною з тілом кредиту та не відповідає вимогам ч.3 ст.551 ЦК України. Крім того, зазначила, що відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» загальна сума штрафу та пені за мікрокредитами не може перевищувати подвійну суму одержану споживачем за договором, а позивач порушив це обмеження, у період воєнного стану нарахування штрафних санкцій є незаконним, кредитний договір був укладений на 120 днів, термін яких минув, зазначила, що вона не підписувала Умови та правила надання банківських послуг, тому нарахування відсотків, комісій та пені є незаконним. Просила застосувати строки позовної давності, а у разі задоволення позову відмовити в частині стягнення відсотків та пені у сумі 14400 грн, судові витрати покласти на позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 207, 626,628 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ст. 1054, 1049 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній

формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В судовому засіданні встановлено, що 16.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту №34505-11/2024 в електронній формі, шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором W0427. Згідно з умовами Договору, відповідач отримала 4500 грн, строком на 120 днів по 15.03.2025 (п.1.2 договору), зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% в день на залишок заборгованості (п.1.4 договору), реальна річна процентна ставка становить 2428,90% (п.1.4.1 договору). 16.11.2024 ОСОБА_1 на її кредитну карту НОМЕР_1 перераховано 4500 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.02.2026. 24.03.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу №24032025, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором №34505-11/2024 від 16.11.2024 року, що підтверджується змістом: договору факторингу, акта прийому-передачі Реєстру боржників, платіжної інструкції, витягу Реєстру боржників. Як доказ наявності у відповідачки заборгованості перед позивачем (новим кредитором), позивач надав розрахунок заборгованості, згідно з яким сума боргу відповідача перед позивачем становить 18900 грн, з яких: 4500 - грн заборгованість за тілом кредиту, 5400 грн заборгованість за відсотками, 9000 грн заборгованість за штрафом.

Суд розглядає позов і визначає розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону (постанова Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 156/268/21).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд критично оцінює твердження відповідача по те, що нарахована сума відсотків є неспівмірною з тілом кредиту, оскільки відсоток, встановлений умовами договору про надання фінансового кредиту №34505-11/2024 , відповідає вимогам, встановленим ч.5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» та відсотки нараховані саме за період 120 днів ( як і вказано в договорі).

Оцінюючи докази у їх сукупності, враховуючи, що відповідачка визнала позов в частині укладення договору про надання фінансового кредиту №34505-11/2024 та отримання нею 4500 грн кредитних коштів, з врахуванням, що розмір процентів, визначених у п.1.4 Договору, відповідає вимогам ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» і договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором W0427, то суд дійшов висновку, що у відповідачки наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 9900 грн , з яких : 4500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5400 грн заборгованість за відсотками, тому позов в цій частині необхідно задовольнити.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 9000 грн, то суд зазначає наступне:

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введений воєнний стан, тому в частині стягнення 9000 грн штрафу, необхідно відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на сплату 2662,40 грн судового збору та 8000 грн професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц , від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 24 грудня 2024 року у справі № 206/5280/21.

Виходячи з приписів ст.136,137 ЦПК України, суд може зменшити витрати на правничу допомогу лише за наявності заяви сторони.

Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції від 23.06.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. На підтвердження понесених витрат у розмірі 8000 грн на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, акт №955 наданих послуг з правничої допомоги від 08.06.2026, детальний опис виконаних робіт до акта.

Враховуючи, що позов задоволено на 52,38 %, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1394,56грн судового збору (2662,40 грн х 52,38%) та 4190,40 грн витрат на правничу допомогу (8000 грн х 52,38%).

Щодо вимог відповідача застосувати наслідки спливу строку давності до позовних вимог, суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Враховуючи, що договір про надання фінансового кредиту №34505-11/2024 укладений 16.11.2024 строком на 120 днів, то станом на день звернення до суду (24.06.2026) строк позовної давності позивачем не пропущений.

Керуючись ст. 526, 638, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.12, 81, 89, 263-265 ЦПК України, районний суд,

ухвалив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, р/р IBAN НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614,) заборгованість за кредитним договором № 34505-11/2024 від 16.11.2024 у розмірі 9900 грн, з яких: 4500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5400 грн заборгованість за відсотками, а також 1394,56 грн судового збору та 4190,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В частині позовних вимог щодо стягнення 9000 грн штрафу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуюча