Ухвала суду № 139581031, 08.09.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1135/26

Провадження № 1-кп/674/106/26

УХВАЛА

іменем України

08 вересня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Кам`янець-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026242000000561 від 28 квітня 2026 року,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, в обґрунтування якого вказала, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року було продовжено на строк до 10 вересня 2026 року включно. Наразі ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ст. 177 КПК України, не зменшилися, жоден менш суворий запобіжний захід не буде достатніми для уникнення зазначених вище ризиків, в зв`язку з чим просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечили, вказавши, що заявлені у клопотанні ризики не обґрунтовані, а лише формально перелічені прокурором, при цьому більшість із них дублюють підстави, які висувалися ще на стадії досудового розслідування. Адвокат наголосила на безпідставності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки формулювання прокурора про ймовірне виявлення та вилучення органами досудового розслідування не всіх предметів кримінального правопорушення є шаблонним перенесенням аргументів зі стадії досудового розслідування, а тому обвинувачений об`єктивно не може перешкоджати тому, що вже закінчено. Водночас захисник звернула увагу, що прокурор посилається на характеристику, яка не долучена до клопотання про продовження запобіжного заходу, а фактично озвучила характеристику з матеріалів кримінального провадження, які досліджуються під час судового розгляду по суті.

У відповідь на заперечення захисника прокурор ОСОБА_3 погодилася, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином через неповне вилучення предметів правопорушення дійсно заявлявся ще на стадії досудового розслідування. Однак, на думку прокурора, обвинувачений на даній стадії судового розгляду може перешкоджати провадженню в інший спосіб, а саме шляхом здійснення впливу на потерпілого та свідків, які ще не допитані судом. Крім того, обґрунтовуючи ризики та особу обвинуваченого, прокурор послалася на його характеристику, а також наведені в обвинувальному акті дані щодо його особи в частині відсутності у нього міцних соціальних зв`язків та вчинення кримінального правопорушення в період іспитового строку. На підставі викладеного прокурор підтримала клопотання та наполягала на його задоволенні.

Потерпілий ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд доходить наступних висновків.

Частиною 1 ст. 331 КПК України закріплено право суду під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Встановлено, що ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 16 липня 2026 року.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року обвинуваченому продовжено строк тримання під вартою до 10 вересня 2026 року включно

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану. Відповідно до положень ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів, за його вчинення законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Суд вважає обґрунтованими заперечення захисника щодо недоведеності ризику перешкоджання провадженню іншим чином через можливе невилучення всіх предметів правопорушення. Оскільки справа перебуває на стадії судового розгляду, а досудове розслідування завершено, прокурор не довів можливість обвинуваченого перешкоджати органам розслідування, які вже виконали свої функції. Більше того, у судовому засіданні прокурор погодилася, що вказані обставини заявлялися на досудовому етапі й наразі втратили свою актуальність у такому формулюванні.

Окремо слід зазначити, що суд не бере до уваги негативну характеристику обвинуваченого, яку прокурор фактично озвучила з матеріалів кримінального провадження, а також її усні посилання на інші обставини, які не були прямо зазначені у письмовому клопотанні та не підтверджені доданими до нього доказами.

Разом з тим, суд відхиляє твердження адвоката про відсутність доказів існування інших ризиків, оскільки за своєю правовою природою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є обґрунтованими ймовірностями (прогнозом майбутньої поведінки особи), а не доведеними фактами протиправних дій, які вже відбулися, а тому суд оцінює саме рівень вірогідності того, що обвинувачений вчинить певні негативні дії у майбутньому.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд вважає обґрунтованими та доведеними прокурором ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема щодо переховування обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом незаконного впливу на потерпілого та свідків.

На користь вказаного висновку свідчить те, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення вчинене у період дії іспитового строку, оскільки вироком Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 18 вересня 2025 року останнього засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Оцінюючи суворість можливого покарання, суд враховує, що у разі визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, скоєного в період іспитового строку, покарання йому призначатиметься за сукупністю вироків, що суттєво збільшує розмір покарання, яке реально загрожує обвинуваченому.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_4 не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, які могли б утримати його від неналежної процесуальної поведінки.

Розгляд кримінального провадження по суті триває, а свідки та потерпілий судом ще не допитані, при цьому судовий розгляд у справі не розпочато саме за ініціативи сторони захисту. Крім того, Відповідно до положень КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, і не вправі посилатися на дані, надані слідчому чи прокурору. Тому ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого існує не лише на стадії досудового розслідування, а й під час судового розгляду. Водночас суд, з огляду на попереднє вчинення ОСОБА_4 насильницького злочину, вважає обґрунтованою ймовірність того, що останній, перебуваючи на волі, може вчиняти тиск на потерпілого та свідків з метою спонукання до ненадання показань чи спотворення відомих їм обставин задля уникнення ним відповідальності.

Суд зазначає, що хоча ризик перешкоджання провадженню в частині дій органів досудового розслідування втратив свою актуальність, інші вищевказані ризики продовжують існувати та свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі.

Отже, оцінивши наведені обставини, зваживши реальність та обґрунтованість висунутого обвинувачення, наявність вагомих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на думку суду, не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний засіб у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. При цьому суд враховує, що такий захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Водночас, зважаючи на те, що з моменту затримання особи та обрання первинного запобіжного заходу пройшов певний час, що об`єктивно дещо знижує інтенсивність кримінальних процесуальних ризиків, суд, керуючись принципом пропорційності, справедливості, вважає за необхідне зменшити раніше визначений обвинуваченому розмір застави як альтернативного запобіжного заходу до межі, яка, з одного боку, враховує його майновий стан та відсутність постійного доходу, а з іншого - залишається достатнім стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки, і вважає за необхідне визначити заставу в розмірі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 194, 314-316, 369-372 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят діб, починаючи з 08 вересня 2026 року по 06 листопада 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:

отримувач ТУ ДСА України в Хмельницькій області

код ЄДРПОУ отримувача 26293548 ;

банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ;

код банку отримувача (МФО) 820172 ;

рахунок отримувача UA36820172035523900150001658.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, надавши документ, який підтверджує внесення застави, уповноваженій службовій особі місця тримання під вартою.

Після внесення застави обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 на строк до 06 листопада 2026 року включно наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні.

У разі невиконання вказаних обов`язків застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор".

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з моменту вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_7