Рішення № 139580750, 08.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3748/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"08" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 26 березня 2024 року ТОВ «Мілоан» уклало з ОСОБА_1 . Договір про споживчий кредит №7882747.

Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 900 грн зі строком користування коштами протягом 345 днів (що складається з окремих розрахункових періодів кредитування тривалістю 15 днів), а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (до 06 березня 2025 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 547,50 % річних від суми заборгованості протягом першого розрахункового періоду та 912,50 % річних від суми заборгованості, починаючи з другого розрахункового періоду, а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 11,50 % від суми кредиту (897 грн).

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплачувати на користь ТОВ «Мілоан» проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 1 825 % річних за період прострочення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

28 серпня 2024 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №28082024/2, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №7882747 від 26 березня 2024 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 38 047,25 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 7 900 грн;

-заборгованість за процентами 25 339,25 грн;

-заборгованість за комісією за надання кредиту 858 грн;

-нарахована неустойка 3 950 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача не з`явилася, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення та доставки судової повістки - повідомлення до його офіційного електронного кабінету в системі «Електронний суд», причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремій заяві (позові) не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 26 березня 2024 року ТОВ «Мілоан» уклало з ОСОБА_1 . Договір про споживчий кредит №7882747.

Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 900 грн зі строком користування коштами протягом 345 днів (що складається з окремих розрахункових періодів кредитування тривалістю 15 днів), а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (до 06 березня 2025 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 547,50 % річних від суми заборгованості протягом першого розрахункового періоду та 912,50 % річних від суми заборгованості, починаючи з другого розрахункового періоду, а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 11,50 % від суми кредиту (897 грн).

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплачувати на користь ТОВ «Мілоан» проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 1 825 % річних за період прострочення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

28 серпня 2024 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №28082024/2, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №7882747 від 26 березня 2024 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був вчинений в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорі усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» відповідач підписав правочин за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тим самим набувши права та обов`язки позичальника.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Водночас, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За встановленого, з укладенням договору факторингу права та обов`язки первісного кредитора за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору, перейшли до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 18) підтверджується факт виконання ТОВ «Мілоан» умов кредитного договору шляхом перерахування кредиту на платіжну картку позичальника у розмірі 7 900 грн.

У той же час, матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальником своїх зобов`язань на користь первісного кредитора або його правонаступника.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість станом на 28 серпня 2024 року становить 38 047,25 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 7 900 грн;

-заборгованість за процентами (за період з 27 березня 2024 року до 27 серпня 2024 року) 25 339,25 грн;

-заборгованість за комісією за надання кредиту 858 грн;

-нарахована неустойка 3 950 грн.

Однак суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком у зв`язку з наступним.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом, а саме Законом України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Судом встановлено, що кредитний договір укладений після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте частково без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів за користування кредитом, починаючи зі 121 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (тобто з 22 квітня 2024 року) у розмірі, що перевищує денну ставку в 1,50 %, та починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (тобто з 20 серпня 2024 року) у розмірі, що перевищує денну ставку в 1 % є нікчемними, а нарахування процентів протягом вказаного періоду повинно здійснюватися за ставками, що не перевищує денну в 1,5 % та 1 % відповідно.

Суд встановив, що з 22 квітня 2024 року кредитор продовжував нараховувати позичальнику проценти за процентною ставкою в 2,5 % за кожен день користування кредитом, тобто частково з порушенням вимог закону.

Таким чином, з 22 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року проценти підлягали до нарахування за ставкою не більше 1,5 % на день, а з 20 серпня 2024 року не більше 1 %.

Тобто, належна заборгованість за процентами до стягнення становить:

-за період з 27 березня 2024 року до 10 квітня 2024 року 0 грн (згідно розрахунку заборгованості вказана заборгованість повністю погашена);

-за період з 11 квітня 2024 року до 21 квітня 2024 року 2 172,50 грн (7 900 грн (розмір заборгованості за кредитом) х 2,5 % /100 х 11 (днів користування кредитом));

-за період з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року 14 220 грн (7 900 грн (розмір заборгованості за кредитом) х 1,5 % /100 х 120 (днів користування кредитом));

-за період з 20 серпня 2024 року до 27 серпня 2024 року 632 грн (7 900 грн (розмір заборгованості за кредитом) х 1 % /100 х 8 (днів користування кредитом)).

За встановленого, заборгованість за процентами складає 17 024,50 грн.

Що стосується нарахування кредитором процентів згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України (які в подальшому були включені до загальної заборгованості за процентами), а також неустойки, то в цій частині суд вважає необхідним зазначити наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні положення, що містилися в Законі України «Про споживче кредитування», дійсно були виключені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому, аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 2120-IX.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак, хоч Закон №3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).

Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства». У справі «Кантоні проти Франції» Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який регулює звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань (зокрема, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплати неустойки) під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

За встановленого, проценти згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України та неустойка не підлягали до нарахування та стягнення.

В іншій частині суд погоджується з нарахуваннями.

Таким чином, заборгованість за договором до стягнення станом на 28 серпня 2024 року становить 25 782,50 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 7 900 грн;

-заборгованість за процентами (за період з 27 березня 2024 року до 27 серпня 2024 року) 17 024,50 грн;

-заборгованість за комісією за надання кредиту 858 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1 804,04 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 2; код ЄДРПОУ 35625014, р/р № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКомбанк») заборгованість за Договором про споживчий кредит від 26 березня 2024 року №7882747, що утворилася станом на 28 серпня 2024 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 7 900 (сім тисяч дев`ятсот) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 27 березня 2024 року до 27 серпня 2024 року) у розмірі 17 024 (сімнадцять тисяч двадцять чотири) гривні 50 копійок; заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень, а всього в загальному розмірі 25 782 (двадцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 50 копійок, а також 1 804 (одну тисячу вісімсот чотири) гривні 04 копійки судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв