Рішення № 139580053, 08.09.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1682/26

Провадження №2/930/1319/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

08.09.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» Гурський Г.Ю. звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 вересня 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір № 3385210913-462946 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

За твердженням позивача, договір було укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «КОШЕЛЬОК» через веб-сайт товариства. При укладенні договору відповідач пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі, зазначив необхідні персональні дані, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти та реквізити банківської картки, на яку просив перерахувати кредитні кошти.

Після погодження заявки на отримання кредиту позивач сформував та розмістив в особистому кабінеті відповідача пропозицію укласти кредитний договір із зазначенням його істотних умов. На мобільний номер телефону відповідача було направлено SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором «1950», за допомогою якого відповідач, після ознайомлення з умовами договору, здійснив його підписання.

Позивач зазначає, що після підписання договору в особистому кабінеті відповідача відобразилися підписаний кредитний договір, додатки до нього та Правила надання позики на умовах фінансового кредиту. На виконання умов договору ТОВ «КОШЕЛЬОК» перерахувало відповідачу кредитні кошти на банківську картку, реквізити якої були зазначені ним під час оформлення кредиту.

Відповідно до умов укладеного договору сума кредиту становила 3 000,00 грн, початковий строк кредитування 14 календарних днів. Дисконтна процентна ставка за початковий строк кредитування становила 0,01 % на добу, а базова процентна ставка за продовжений строк користування кредитом 2,2 % на добу.

Позивач посилається на те, що відповідач після отримання кредитних коштів не виконав належним чином передбачені договором зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів. При цьому протягом 14 календарних днів із дня укладення договору відповідач не скористався передбаченим договором правом відмовитися від кредитного договору без пояснення причин.

За твердженням позивача, відповідно до пунктів 3.6 та 3.7 кредитного договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів з 28 вересня 2021 року до 26 грудня 2021 року, із застосуванням базової процентної ставки 2,2 % на добу.

Позивач зазначає, що відповідач до закінчення початкового 14-денного строку кредитування кредитні кошти не повернув та проценти за користування ними не сплатив, а тому продовжив користуватися кредитом після закінчення лояльного періоду. У зв`язку з цим позивач здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами до 26 грудня 2021 року.

Як вказує позивач, відповідач частково виконав свої зобов`язання за договором, здійснивши платежі на загальну суму 1 550,00 грн, однак повністю заборгованість не погасив.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № 3385210913-462946 від 14 вересня 2021 року загальна сума заборгованості відповідача станом на дату звернення до суду становить 5 834,99 грн, з яких: 2 114,00 грн заборгованість за сумою кредиту та 3 720,99 грн заборгованість за процентами за користування позикою.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань позивач просить суд стягнути з нього на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 834,99 грн, а також понесені судові витрати, а саме 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження заявлених вимог позивачем до позовної заяви додано копію кредитного договору, Правила надання позики на умовах фінансового кредиту, документи щодо укладення договору в електронній формі, візуальну форму послідовності дій клієнта та ТОВ «КОШЕЛЬОК» під час укладення електронного договору, документи щодо перерахування кредитних коштів, розрахунок заборгованості та інші документи на обґрунтування позовних вимог.

Таким чином, позивач вважає, що між сторонами виникли договірні правовідносини, свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів він виконав належним чином, тоді як відповідач свої договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість.

Ухвалою від 10.07.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ "ПриватБанк".

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, будь-яких клопотань та заяв не надіслав, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, а також у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 14 вересня 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір № 3385210913-462946 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

З наданих позивачем документів убачається, що договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «КОШЕЛЬОК» через веб-сайт кредитодавця.

При цьому відповідач пройшов відповідну ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі, зазначив персональні дані, номер мобільного телефону та інші відомості, необхідні для оформлення кредиту, після чого ознайомився з умовами договору та підписав його шляхом використання одноразового ідентифікатора «1950», який був надісланий на зазначений ним номер мобільного телефону.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований, зокрема, в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронних засобів зв`язку.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається та підписується у порядку, визначеному цим Законом. Згідно з частиною шостою статті 11 цього Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом заповнення формуляра, вчинення інших дій в інформаційно-телекомунікаційній системі або в іншій формі, передбаченій законодавством.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, одноразовим ідентифікатором.

Отже, з урахуванням наведених положень законодавства та досліджених судом доказів, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі. Доказів того, що вказаний договір відповідачем не укладався, його волевиявлення було відсутнім, одноразовий ідентифікатор ним не використовувався або договір було укладено іншою особою, відповідачем суду не надано.

При цьому суд бере до уваги не лише наявність електронної форми договору та відомостей про його підписання одноразовим ідентифікатором, а й подальшу поведінку відповідача, зокрема фактичне отримання ним кредитних коштів та здійснення часткових платежів за договором.

Так, відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн.

Факт перерахування зазначених коштів саме відповідачу додатково підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Як вбачається з вказаної відповіді, на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» емітовано банківську картку № НОМЕР_1 (рахунок/ідентифікатор НОМЕР_2 ). З наданої банком виписки вбачається зарахування 14 вересня 2021 року на зазначену банківську картку грошових коштів у сумі 3 000,00 грн.

Таким чином, факт перерахування позивачем кредитних коштів у сумі 3 000,00 грн на банківський рахунок (картку), реквізити якої були зазначені під час оформлення кредиту, знайшов своє підтвердження належними та допустимими доказами.

Суд також враховує, що відповідачем здійснювалися часткові платежі за договором на загальну суму 1 550,00 грн, що зазначено самим позивачем у розрахунку заборгованості. Відповідач не надав суду доказів відсутності зазначених платежів, помилковості їх зарахування або виконання ним зобов`язань у більшому обсязі.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, з моменту укладення договору та фактичного отримання кредитних коштів у відповідача виник обов`язок повернути отриману суму кредиту та сплатити проценти у розмірі та порядку, передбачених договором.

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору початковий строк кредитування становив 14 календарних днів, а процентна ставка за цей період 0,01 % на добу.

При цьому умовами договору передбачено, що у разі продовження користування кредитними коштами після закінчення лояльного періоду строк кредитування продовжується на 90 днів із застосуванням базової процентної ставки у розмірі 2,2 % на добу.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач після отримання кредитних коштів у встановлений початковий строк кредитування не повернув суму кредиту та не сплатив належні проценти. Доказів дострокового повернення кредиту, припинення договору, відмови від нього у встановленому порядку або повного виконання зобов`язань відповідач суду не надав.

З огляду на умови укладеного сторонами договору, суд приходить до висновку, що користування відповідачем кредитними коштами після закінчення початкового 14-денного строку зумовило продовження строку кредитування на передбачений договором період до 26 грудня 2021 року.

Суд при цьому враховує, що умови договору на момент його укладення сторонами не були в установленому законом порядку визнані недійсними, а доказів припинення дії відповідних положень договору матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, за відсутності доказів недійсності відповідних умов договору або їх зміни сторонами, відповідач був зобов`язаний виконати передбачені договором грошові зобов`язання, а позивач мав право на отримання суми кредиту та процентів за користування ним відповідно до погоджених сторонами умов.

Разом із тим, суд перевіряє розрахунок заборгованості, наданий позивачем, у межах заявлених позовних вимог.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 3385210913-462946 від 14 вересня 2021 року загальна сума заборгованості відповідача становить 5 834,99 грн, з яких 2 114,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 3 720,99 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Зазначений розрахунок судом перевірений. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом на подання відзиву не скористався, розрахунок заборгованості не спростував, доказів погашення заборгованості в іншому розмірі не подав.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на загальну суму 1 550,00 грн, що враховано позивачем при визначенні залишку заборгованості.

З огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку, що позивач довів факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 3 000,00 грн, факт неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо повернення кредиту та сплати процентів, а також розмір заборгованості, який відповідачем не спростований.

Відтак позовні вимоги ТОВ «КОШЕЛЬОК» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 3385210913-462946 від 14 вересня 2021 року в розмірі 5 834,99 грн, у тому числі 2 114,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 3 720,99 грн заборгованості за процентами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн суд зазначає, що відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої та третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано відповідні документи, з яких убачається обсяг наданих адвокатом послуг, їх вартість та підстави для оплати.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подавав, доказів неспівмірності заявлених витрат суду не надано.

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК та пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за цим критерієм не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.(Ухвала ВС від 22 січня 2026 року у справі № 372/6826/24)

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «КОШЕЛЬОК» є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, згідно ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525,526,530,551,599,610,611,615, 625 629,1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: вул. Антонова, буд. 8а, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область) заборгованість за кредитним договором № 3385210913-462946 від 14 вересня 2021 року в розмірі 5 834 (п`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн 99 коп., з яких: заборгованість за сумою кредиту 2 114 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками за користування позикою 3 720 грн 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко