Рішення № 139579532, 08.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/6443/26

Справа № 522/4209/26-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Костинюк В.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова-Море» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та повернення паю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника Хартова М.В. 20.03.2026 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до Споживчого товариства «Будова-Море» та просить суд:

- розірвати Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 3/274 від 07.03.2019, права та обов`язки за яким набуті ОСОБА_1 на підставі Додаткової угоди № 2 від 20.04.2023 про заміну Сторони у Договорі, укладений із Споживчим товариством «БУДОВА-МОРЕ».

- стягнути зі Споживчого товариства «БУДОВА-МОРЕ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 2 541 729,68 грн, що складається з: 1 181 000,00 грн - пайового внеску (Частки), сплаченого на виконання умов Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 3/274 від 07.03.2019, що на момент проведення платежів було еквівалентом 31 000 (тридцять одна тисяча доларів США); 1 181 000,00 грн - пені за порушення строку виконання робіт (на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»); 133 921,57 грн - інфляційного збільшення суми боргу; 45 808,11 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.04.2023 між ОСОБА_1 та СТ «Будова-Море», а також первісним пайовиком ТОВ «Аліянвестментс» було укладено Додаткову угоду 2 про заміну сторони у Договорі асоційованого членства у споживчому товаристві №3/274 від 07.03.2019, згідно якого до ОСОБА_1 перейшли всі права та обов`язки асоційованого члена товариства. Об`єктом Договору №3/274 від 07.03.2019 є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 45,6 кв.м. На виконання умов Договору та Додаткової угоди відбулася сплата коштів третьою особою ОСОБА_2 в рахунок зобов`язань ОСОБА_1 як нового пайовика за Додатковою угодою. Отже, зі свого боку ОСОБА_1 в повному обсязі та у встановлені терміни виконала фінансові зобов`язання за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві №3/274 від 07.03.2019, Додатком №2 до цього договору та Договором доручення від 13.04.2023. Сторони Додатковою угодою №3 від 20.04.2023 внесли зміни в Договір, згідно якої сторони дійшли згоди викласти пп.4.2.1 п.4 Договору у новій редакції, а саме: забезпечити будівництво Будинку в строк - ІІІ квартал 2024 року. Однак, СТ «БУДОВА-МОРЕ» в строк до ІІІ кварталу 2024 року свої зобов`язання не виконало. Натомість 05.01.2026 Позивач отримала від СТ «БУДОВА-МОРЕ» повідомлення про скликання чергових Загальних зборів членів споживчого товариства, призначених на 27.02.2026 щодо збільшення розміру паїв членів СТ «БУДОВА-МОРЕ» та продовження строку будівництва Будинку до IV кварталу 2027 року. Позивачка не згодна з ініціюванням перегляду вартості об`єкту нерухомості та одностороннім продовженням строків будівництва, тому звертається до суду з цим позовом. Отже, невиконання відповідачем своїх зобов`язань є підставою для розірвання договору та повернення ОСОБА_1 сплачених коштів. Оскільки прострочення відповідача є триваючим порушенням і триває з 01.12.2024 по теперішній час, позивач нараховує пеню на підставі ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» за останні 365 днів, що передують даті подання позову, а саме з 17.03.2025 по 16.03.2026. Також позивач нараховує 3% річних та інфляційні нарахування на підставі ст.625 ЦК України за період з 01.12.2024 по 17.03.2026, які становлять 45 808,11 грн та 133 921,57 грн відповідно.

Ухвалою суду від 23.03.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 23.03.2026 заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 26.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову.

Після усунення недоліків позову заявою від 25.03.2026, ухвалою від 26.03.2026 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 05.05.2026.

До суду 13.04.2026 надійшов відзив СТ «Будова-Море» в особі представника Тимчука О.О., згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що позивач набув статус повноправного членства Споживчого товариства «Будова-Море» з 10 жовтня 2022 року, адже набрав чинності Закон України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому». Позивач як повноправний член Споживчого товариства має право брати участь в управлінні кооперативом, шляхом реалізації права голосу на загальних зборах, зокрема питання визначення розміру вступного і цільового внесків, паїв та порядок їх оплати. Разом з тим, позивач як повноправний член товариства зобов`язаний виконувати рішення загальних зборів членів кооперативу. Позивач не сплатив розмір свого паю, з врахуванням рішення загальних зборів СТ «Будова-Море», оформленого протоколом №1/26, у зв`язку з чим вимоги про розірвання Договору асоційованого членства та стягнення коштів є безпідставними. 27.02.2026 відбулись загальні збори СТ «Будова-Море» на яких були присутні 508 членів із загальної кількості 831, позивач повідомлявся про скликання зборів. 19.03.2026 на адресу Позивача надіслано лист про необхідність сплатити частку паю в строк до 15.04.2026 та підписати графік, однак позивачка таких вимог не виконала.

У підготовчому засіданні 05.05.2026 проведеному за участі представника відповідача Тимчука О.О., судом задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, наступне засідання призначено на 25.05.2026.

У підготовчому засіданні 25.05.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_3 , розгляд справи відкладено на 09.07.2026 у зв`язку з задоволенням клопотанням представника відповідача про відкладення.

У зв`язку з перебуванням судді Бондаря В.Я. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 09.07.2026 відкладено на 17.07.2026.

Внаслідок проведеного підготовчого засідання 17.07.2026 за участі представника позивача ОСОБА_3 , представника відповідача Тимчука О.О., було долучено відзив до справи та закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 26.08.2026.

У судовому засіданні 26.08.2026 представник позивача Хартов М.В. просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Після дослідження доказів, проведення судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 08.09.2026 о 11:15 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 07 березня 2019 року між споживчим товариством «Будова-Море» та товариством з обмеженою відповідальністю «Аліяінвестментс» укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві №3/274, за умовами якого товариство приймає пайовика (ТОВ «Аліяінвестментс») в асоційовані члени товариства, а пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариством, шляхом внесення частки в товариством, з метою забезпечення товариством будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі 1 083 000,00 гривень.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору визначена специфікація об`єкта, згідно якої пайовикові після здачі будинку в експлуатацію передається товариством однокімнатна квартира, загальною площею 45,6 кв.м., будівельний номер АДРЕСА_2 .

Додатком №2 до Договору сторони погодили, що сума у розмірі 1 083 000 грн вноситься не пізніше 07.03.2019.

ТОВ «Аліяінвестентс» 11.03.2019 сплатило на рахунок СТ «Будова-Море» 1 083 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 11.03.2019.

Додатковою угодою №2 про заміну Сторони у Договорі асоційованого членства у споживчому товаристві №3/274 від 07.03.2019, яка укладено 20 квітня 2023 року між Споживчим товариством «Будова-Море», товариством з обмеженою відповідальністю «Аліяінвестментс» та ОСОБА_1 , зі згоди товариства у Договорі асоційованого членства від 07.03.2019 Первісний пайовик (ТОВ «Аліяінвестентс») замінений на Нового пайовика ( ОСОБА_1 ), Первісний пайовик повністю втратив усі права та обов`язки по Договору.

20 квітня 2023 року між Споживчим товариством «Будова-Море» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №3 про внесення змін у Договір асоційованого членства в споживчому товаристві №3/274 від 07.03.2019, згідно якої сторони дійшли згоди викласти п.4.2.1 Договору асоційованого членства у споживчому товаристві №3/274 від 07.03.2019 у новій редакції, а саме: «4.2.1 Забезпечити будівництво будинку в строк ІІІ квартал 2024 року».

ОСОБА_4 як директор ТОВ «Аліяінвестентс» 20.04.2023 склав розписку, якою підтвердив отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 181 000 грн, що є еквівалентом 31 000 доларів США в якості оплати за угодою з переданням майнових прав на квартиру в будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , будівельний номер квартири АДРЕСА_4 .

Відтак, Договір асоційованого членства укладено між СТ «Будова-Море» та ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 3.1.5. пайовик має право вимагати від товариства розірвання даного Договору в разі невиконання товариством своїх зобов`язань згідно п. 4.2.1. цього Договору і повернення фактично внесеної частки на момент розірваного Договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Товариство зобов`язано:

- Забезпечити будівництво Будинку в строк IV квартал 2021 року (з урахуванням змін додатковою угодою від 20.04.2023 строк будівництва - ІІІ квартал 2024 року).

- Закріпити Об`єкт за Пайовиком за умови виконання п. 2.1, 2.2., 2.3 цього Договору.

- Після здачі Будинку в експлуатацію письмово повідомити Пайовика про готовність Товариства передати машиномісце у володіння Пайовика і необхідності підписати Акт прийому-передачі Об`єкту.

- Сумлінно виконувати Договір щодо Пайовика.

- У разі дострокового розірвання Договору з причин, не пов`язаних з невиконанням Товариством своїх зобов`язань за цим договором, повернути Пайовикові внесену ним частину Частки, відповідно до п.п. 2.3., 2.5., 2.6. цього Договору.

У разі дострокового розірвання Договору з причин, пов`язаних з невиконанням Товариством п.4.2.1. - повернути Пайовикові фактично внесену ним Частку на момент розірвання цього Договору.

СТ «Будова Море» не виконало своїх зобов`язань щодо забезпечення будівництва Будинку у строк 3 квартал 2024 року, що визнається сторонами.

Відповідно до пункту 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, а у випадках, не передбачених договором, відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.2.7. Договору передбачено, що в ході будівництва будинку у зв`язку з технологічною необхідністю та іншими обставинами, що обумовлюють затримку будівництва будинку, товариство має право переносити строк закінчення будівництва будинку, але не більше ніж на 6 (шість) місяців.

Згідно з пунктом 5.2. Договору у разі прострочення у виконанні зобов`язання по п. 4.2.1.цього Договору з боку товариства більш ніж на 180 днів, з урахуванням п.3.2.7. Договору, товариство на письмову вимогу пайовика виплачує пайовикові штраф в розмірі 0,01% від розміру невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, починаючи з 181 дня прострочення виконання. У випадку розірвання Договору за ініціативою пайовика, якщо товариство прострочило виконання п.4.2.1. цього Договору, товариство зобов`язано повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була ним внесена на момент розірвання цього договору на протязі 20-ти банківських днів з моменту розірвання Договору на рахунок пайовика, вказаний в даному Договорі або іншим узгодженим сторонами способом або на депозитний рахунок нотаріуса.

Відтак, Договором асоційованого членства №3/274 від 07.03.2019 з врахуванням додаткових угод до нього передбачалися строки завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію IІІ квартал 2024 року, однак відповідач порушив умови Договору, у зв`язку з чим наявні підстави для розірвання договору.

27 лютого 2026 року проведено загальні збори Споживчого товариства «Будова-Море» в результаті яких складено протокол №1/26, згідно якого, вирішено збільшити розмір паїв членів Споживчого товариства «Будова-Море» з урахуванням закріпленого за кожним членом споживчого товариства «Будова-Море» об`єкта, а саме: для об`єктів, що є квартирами або нежитловими приміщеннями розмір паю збільшити на суму, еквівалентну 150 доларів США за 1 кв.м. площі об`єкта; для об`єктів, що є машиномісцями розмір паю збільшити до еквівалента 21 000 доларів США. Також загальними зборами вирішено продовжити строк будівництва Будинку до ІV кварталу 2027 року.

Доводи відповідача про проведення загальних зборів та збільшення частки паю позивача, тобто не виконання умов договору з боку позивача не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

У статті 10 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі зокрема добровільного виходу з нього.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про кооперацію» у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю.

Законом України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX від 15.08.2022 частину 14 Закону України «Про кооперацію» доповнено новою частиною такого змісту:

«Не допускається наявність асоційованих членів у кооперативах, предметом діяльності яких є житлове, дачне, гаражне будівництво (у тому числі кооперативах, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб, зокрема в управління, для спорудження об`єктів житлового, дачного, гаражного будівництва)».

Дані зміни до Закону України «Про кооперацію» набули чинності 10.10.2022.

Згідно з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX від 15.08.2022

1) правочини щодо інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, що здійснювалися способами інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за такими правочинами;

2) інвестування та фінансування будівництва об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до набрання чинності цим Законом, з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, здійснюється відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом;

3) інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до набрання чинності цим Законом, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових корпоративних облігацій, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законом.

Забороняється залучення від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, коштів з метою інвестування та фінансування будівництва об`єкта нерухомого майна, щодо якого відсутнє право на виконання будівельних робіт або зупинено будівельні роботи до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами.

Згідно з ст.15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить зокрема: затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу:

- здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень.

- представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами;

- укладає угоди між кооперативом та іншими особами;

- діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

У частині п`ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи(послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про кооперацію» у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, При цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Відповідно до аналізу наведених вище норм законодавства та встановлених у справі обставин вбачається, що ОСОБА_1 набула асоційоване членство в споживчому товаристві.

Договір асоційованого членства укладений 07.03.2019, внесок здійснений первісним пайовиком відповідно до графіку 11.03.2019, ( ОСОБА_1 сплачувала на користь Первісного Стягувача грошову суму відповідно до Договору про заміну сторони у Договорі), а Закон України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX від 15.08.2022, яким внесено зміни до ст. 14 Закону України «Про кооперацію» набув чинності 10.10.2022, та п. 1 ч. 7 ст. 21 цього закону передбачено, що правочини щодо інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, що здійснювалися способами інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за такими правочинами.

Крім того, п. 4 ч. 7 ст. 21 цього ж Закону передбачає, що з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами.

Тобто, ОСОБА_1 є членом СТ «Будова-Море» в силу Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX від 15.08.2022, а укладений між сторонами договір зберігає чинність до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за таким правочином.

Отже, незважаючи на проведення загальних зборів, відповідач мав виконати взяті на себе зобов`язання по договору асоційованого членства та додатковими угодами по ньому, однак порушив взяті на себе зобов`язання не приступивши та не закінчивши будівництво в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, судом констатується порушення відповідачем умов Договору щодо строків та фактичного забезпечення будівництва об`єкта.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України обов`язковість договору є одним із фундаментів, на якому базується цивільне право. Уклавши договір, сторони набувають не лише суб`єктивні права, а і обов`язки, які вони мають виконувати.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 по справі № 295/3792/16 вказано, що враховуючи приписи ст. 651 ЦК України істотним порушенням умов договору є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

При цьому, Верховний Суд виснував, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, а вразі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на то вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, у зв`язку із невиконанням СТ «Будова Море» умов Договору ОСОБА_1 була позбавлена можливості отримати у власність проінвестований об`єкт нерухомості, а тому наявні правові підстави для розірвання вказаних Договорів.

Щодо розміру сплачених за договорами грошових коштів, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.6 Договору закріплено, що у випадках, коли за цим Договором передбачається повернення Частки (частини Частки) Пайовикові, сума коштів, що повертають визначається розміром фактично сплачених грошових коштів в гривні на момент повернення за вирахуванням санкцій за невиконання Пайовиком своїх зобов`язань, при цьому сума Частки, яка підлягає поверненню не індексується і на неї не нараховуються відсотки.

Також в п. 3.1.5. Договору встановлено право Пайовика вимагати від Товариства розірвання даного Договору в разі невиконання Товариством своїх зобов`язань згідно з п. 4.2.1. цього Договору і повернення фактично внесеної Частки на момент розірвання даного Договору протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього Договору.

В абзаці другом п. 4.2.7. Договору встановлено, що Товариство зобов`язано: у разі дострокового розірвання Договору з причин, пов`язаних з невиконанням Товариством своїх зобов`язань за цим Договором (а саме п. 4.2.1.) - повернути Пайовикові фактично внесену ним Частку на момент розірвання цього Договору у порядку, визначеному цим Договором та п. 3.1.5.

В пункті 5.2. Договору встановлено, що у випадку розірвання Договору за ініціативою Пайовика, якщо Товариство прострочило виконання п. 4.2.1 цього Договору, Товариство зобов`язано повернути Пайовику всю суму Частки, яка фактично була внесена на момент розірвання цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили внесення коштів виключно в національній валюті України гривні.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша, друга статті 533 ЦК України).

Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) зазначено, що: «формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права. Натомість стягнення судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам частини другої статті 533 ЦК України. На користь цього висновку свідчить і те, що Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов`язку боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14). Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення».

Касаційний суд вже зазначав, що:

сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party);

сontra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 грудня 2025 року у справі № 521/16935/24 (провадження № 61-14094св25) зазначено:

«Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16-ц).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2026 року у справі 521/9518/24.

Встановивши, що у спірних правовідносинах сторони погодили, що сума коштів, яка підлягає сплаті пайовиком, визначається у гривні, суд дійшов висновку, що належним виконанням зобов`язання з повернення відповідачем позивачу грошових коштів є сплата коштів у національній валюті у розмірі 1 083 000 грн, які були фактично сплачені на користь СТ «Будова-Море» Первісним пайовиком, адже грошові кошти у розмірі 1 181 000 грн ОСОБА_1 сплачувала на користь ТОВ «Аліяінвестментс».

Встановивши обставини справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору та стягнення сплаченого розміру паю є частково обґрунтованими та частковому підлягають задоволенню, адже стягненню підлягають кошти сплачені на виконання Договору №3/274 від 07.03.2019 у розмірі 1 083 000 грн.

Щодо стягнення пені за порушення строків виконання умов Договорів у розмірі 3% вартості послуги, що за розрахунком позивача складає 1 181 000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

У статті 10 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі зокрема добровільного виходу з нього.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про кооперацію» у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю.

Законом України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX від 15.08.2022 частину 14 Закону України «Про кооперацію» доповнено новою частиною такого змісту:

«Не допускається наявність асоційованих членів у кооперативах, предметом діяльності яких є житлове, дачне, гаражне будівництво (у тому числі кооперативах, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб, зокрема в управління, для спорудження об`єктів житлового, дачного, гаражного будівництва)».

Дані зміни до Закону України «Про кооперацію» набули чинності 10.10.2022.

Згідно з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IXвід 15.08.2022

1) правочини щодо інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, що здійснювалися способами інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за такими правочинами;

2) інвестування та фінансування будівництва об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до набрання чинності цим Законом, з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, здійснюється відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом;

3) інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до набрання чинності цим Законом, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових корпоративних облігацій, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законом.

Забороняється залучення від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, коштів з метою інвестування та фінансування будівництва об`єкта нерухомого майна, щодо якого відсутнє право на виконання будівельних робіт або зупинено будівельні роботи до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами.

Згідно з ст.15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить зокрема: затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу:

- здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень.

- представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами;

- укладає угоди між кооперативом та іншими особами;

- діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

У частині п`ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи(послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про кооперацію» у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, При цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Відповідно до аналізу наведених вище норм законодавства та встановлених у справі обставин вбачається, що ОСОБА_1 набула асоційоване членство в споживчому товаристві.

Договір асоційованого членства укладений 07.03.2019, внески за договором внесенний 11.03.2019, а Закон України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX від 15.08.2022, яким внесено зміни до ст. 14 Закону України «Про кооперацію» набув чинності 10.10.2022, та п. 1 ч. 7 ст. 21 цього закону передбачено, що правочини щодо інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, що здійснювалися способами інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за такими правочинами.

Крім того, п. 4 ч. 7 ст. 21 цього ж Закону передбачає, що з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами.

Тобто, ОСОБА_1 є членом СТ «Будова-Море» в силу Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» № 2518-IX від 15.08.2022, а укладений між сторонами договір зберігає чинність до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за такими правочинами.

Аналізуючи норми статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо визначення понять «договір» та «споживач, також норму частини 5 статті 10 цього ж Закону щодо відповідальності виконавця у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг), суд вважає, що за приписами цього закону статус споживача набуває особа, яка замовляє певний товар, роботу чи послугу у виробника чи продавця. Підставою для виникнення відносин між споживачем та продавцем є відповідний договір.

Натомість у випадку, якщо певні матеріальні блага особа отримує не у зв`язку із укладеним договором, а з інших підстав, в тому числі у зв`язку із членством особи в товаристві, а оплата, яку ця особа проводить не є платою за товари та послуги, а є вступним внеском, паєм та членським внеском такої особи, які сплачується саме у зв`язку із відносинами членства відповідно до Статуту, то така особа не виступає в якості споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, отримання позивачем об`єкту не є наслідком укладення чи виконання та сплати ним на виконання укладеного з позивачем як зі споживачем договору про реалізацію йому продукції (товарів, робіт, послуг), а є наслідком відносин його членства у кооперативі.

Аналогічний висновок за схожих обставин, викладений у постанові Верховного Суду у справі № 466/7136/15 від 14.11.2018 та у справі № 569/15105/19 від 19.05.2021.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 не є споживачем і на правовідносини між сторонами не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів».

При тому, в ухвалі про залишення позову без руху, суд вказував, що Закон України «Про захист прав споживачів» поширює свою дію на інвестиційні відносини виключно в частині пені, що передбачена ч.5 ст.10 Закону, разом з тим після дослідження доказів встановлено, що на правовідносини, що виникли між сторонами, з урахуванням змін законодавства, не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів».

Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 у розгляді справи №357/6883/22 також вказав, що суди зробили правильний висновок про неможливість застосування положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин. Сплачені ОСОБА_1 кошти є пайовим внеском, який сплачений членом кооперативу на виконання його обов`язків, передбачених статутом кооперативу, а не платою за отримані послуги чи виконані роботи.

Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1 181 000 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення та розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст .625 ЦК України).

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за змістом ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

На переконання суду порушення грошового зобов`язання у цій справі означає невиконання товариством умов договору щодо забезпечення будівництва будинку, що з огляду на положення договору щодо сплати штрафу означає 31.03.2025, тобто 01.10.2024 + 180 днів.

Отже, три проценти річних та інфляційні збитки слід нараховувати з 31.03.2025, тоді як позивач нараховує з 01.12.2024, що є безпідставним.

Тож, суд не погоджується з розрахунком позивача та нараховує 3% річних та інфляційні нарахування за період з 31.03.2025 по 20.03.2026, тобто з дня настання відповідальності, згідно п.5.2 Договору та до дати подання позову.

Відтак, за період з 31.03.2025 по 20.03.2026 три відсотки річних розрахованих на суму 1 083 000 грн становить 31 599,86 грн, а інфляційні втрати - 85 030,86 грн.

Враховуючи наведене, суд констатує неправильність проведеного розрахунку позивачем нарахувань згідно ст.625 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині задовольняє частково.

Згідно ч.1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 11 950,79 грн, згідно платіжної інструкції від 24.03.2026.

У зв`язку з частковим задоволення позову (задоволено на 47,20%), сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на його користь у розмірі 5 640,77 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова-Море» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та повернення паю задовольнити частково.

Розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві №3/274 від 07 березня 2019 року, права та обов`язки за яким набуті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Додаткової угоди №2 від 20 квітня 2023 року про заміну Сторони у Договору, укладений із Споживчим товариством «Будова-Море» (код ЄДРПОУ 42112146).

Стягнути зі Споживчого товариства «Будова Море» (код ЄДРПОУ 42112146, м.Одеса, вул. Осипова, буд.25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) грошові кошти сплачені на виконання договору асоційованого членства №3/274 від 07 березня 2019 року в розмірі 1 083 000 (один мільйон вісімдесят три тисячі) гривень.

Стягнути зі Споживчого товариства «Будова-Море» (код ЄДРПОУ 42112146, м.Одеса, вул. Осипова, буд.25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) три відсотки річних у розмірі 31 599 (тридцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок та інфляційні нарахування у розмірі 85 030 (вісімдесят п`ять тисяч тридцять) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути зі Споживчого товариства «Будова-Море» (код ЄДРПОУ 42112146, м.Одеса, вул. Осипова, буд.25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 5 640 (п`ять тисяч шістсот сорок) гривень 77 (сімдесят сім) копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08 вересня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар