Рішення № 139579448, 25.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/26969/25-Е

Провадження 2/522/882/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

25 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Ухвалою суду від 05.01.2026 року провадження по справі відкрито.

22.01.2026 року від позивача до суду надійшла заява про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Позивач обґрунтовує позов тим, що в період з 01.10.2021 по 31.10.2025 за адресою об`єкта газифікації ( АДРЕСА_1 ) здійснювалося постачання природного газу на підставі типового та публічного договору постачання побутовим споживачам. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати спожитого ресурсу утворилася заборгованість у розмірі 61 941,03 грн. Позивач наголошує, що факт відсутності підписаного в письмовій формі договору не звільняє від обов`язку оплатити фактично отримані житлово-комунальні послуги відповідно до статей 526, 625, 629 Цивільного кодексу України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, у зв`язку зі з`ясуванням обставин щодо належного суб`єкта відповідальності, позивач подав клопотання про заміну первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_1 , який як спадкоємець померлого власника об`єкта нерухомості перейняв відповідні обов`язки.

В судове засідання призначене на 25.08.2026 року з`явився відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_3 .

Сторона відповідача пояснили, що відповідач отримав цю квартиру у спадок від матері. Також пояснив, що і його матір і він особисто має передбачену законом знижку на отримання вказаних послуг, а тому не визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що що позивач здійснює діяльність з постачання природного газу на підставі постанови НКРЕКП від 04.07.2017 № 880 та виконував функції постачальника «останньої надії» згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р. На виконання наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 побутових споживачів було переведено до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500. Зазначений правочин є публічним договором приєднання в розумінні статей 633, 634 Цивільного кодексу України та не потребує обов`язкового двостороннього підписання у письмовій формі. Обсяги спожитого ресурсу за вказаним об`єктом визначалися Оператором газорозподільної системи та фіксувалися в білінговій системі позивача. Оскільки вартість спожитого природного газу у визначений період сплачена не була, утворилася заборгованість у розмірі 61 941,03 грн.

Водночас у ході розгляду справи встановлено, що первісний відповідач ОСОБА_2 був лише зареєстрований за адресою об`єкта газифікації у період з 19.12.2008 по 18.02.2021, однак не був власником цього майна та фактично проживав за іншою адресою. Власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у період виникнення заборгованості (з 29.12.2006 по 31.10.2025) була ОСОБА_4 , після смерті якої право власності на об`єкт нерухомості в порядку спадкування за заповітом з 31.10.2025 перейшло до ОСОБА_1 .

Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року, визначено, що компанія зобов`язана постачати природний газ споживачам які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Вказаний обов`язок кореспондується і статтями 6,7,9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а ч.4 ст.13 цього Закону передбачено, що з пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього може звернутись будь-яка сторона, надавши другій стороні проект відповідного договору (змін до нього) складений згідно з типовим договором. Тобто з пропозицією укласти договір міг звернутись як позивач, так і відповідачка.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Типового договору Об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається зокрема за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до обов`язків споживача належить оплата за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. В свою чергу абзац 2 даної норми встановлює, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Позивач постачав природний газ, а відповідачка отримувала його та використовувала для власних потреб. Вартість використаного природного газу відповідачка зобов`язана сплачувати щомісячно, відповідно до тарифів, що визначаються нормами чинного законодавства.

Накази про встановлення роздрібної ціни на газ для побутових споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» опубліковані на офіційному сайті Постачальника за посиланням https://gas.ua/gas-prices-for-home.

За змістом п. 14 Розділу ІІ Правил постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за № 2496 від 30.09.2015 р., Постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу в разі проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 та ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно із частиною п`ятою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на наявність у нього права на пільгу з оплати житлово-комунальних послуг, передбаченого статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (для учасників бойових дій знижка у розмірі 75 відсотків) та статтею 13 названого Закону (для осіб з інвалідністю внаслідок війни та прирівняних до них осіб стопроцентна знижка плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання).

Суд, оцінюючи наведені заперечення, виходить з наступного.

Саме по собі віднесення особи до категорії ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни чи прирівняних до них осіб, а так само наявність відповідного статусу, підтвердженого посвідченням встановленого зразка, не є тотожним автоматичному виникненню права на отримання пільги з оплати житлово-комунальних послуг у конкретних правовідносинах з конкретним надавачем послуг.

Право на пільгу, передбачене статтями 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є суб`єктивним правом особи, яке підлягає реалізації в порядку, визначеному законодавством України, а саме шляхом звернення до уповноваженого органу (надавача послуг, органу соціального захисту населення тощо) із заявою та документами, що підтверджують відповідний статус, з подальшим оформленням (призначенням) такої пільги у встановленому порядку.

Тобто наявність права на пільгу та факт її реалізації (оформлення) є різними юридичними обставинами, і саме факт оформлення пільги у визначеному законом порядку є підставою для нарахування плати за житлово-комунальні послуги з урахуванням відповідної знижки.

За загальним правилом розподілу обов`язку доказування, встановленим процесуальним законодавством, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним було здійснено звернення до уповноваженого органу із заявою про оформлення (призначення) пільги, передбаченої статтею 12 або статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та що така пільга була йому фактично призначена (оформлена) у встановленому законодавством порядку станом на спірний період нарахування плати за житлово-комунальні послуги.

За відсутності таких доказів саме лише посилання відповідача на наявність у нього статусу, що дає право на пільгу, не спростовує наданого позивачем розрахунку заборгованості, здійсненого без урахування пільги, оскільки обов`язок довести факт реалізації (оформлення) пільги покладається на особу, яка на неї посилається, тобто на відповідача.

За таких обставин суд доходить висновку, що заперечення відповідача щодо наявності права на пільгу з оплати житлово-комунальних послуг є необґрунтованими та не спростовують розрахунку заборгованості, наданого позивачем, а тому до уваги судом не приймаються.

Таким чином, беручи до уваги наявність між сторонами договірних відносин з приводу постачання та споживання природного газу, враховуючи невиконання умов договору відповідачкою та несвоєчасну сплату за спожиту природний газ, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості в розмірі 61941,03 рн.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 223, 263, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 борг за спожитий природний газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» код ЄДРПОУ 40121452 суму основного боргу (заборгованості за спожитий природний газ) в розмірі 61941,03 грн на рахунок: НОМЕР_1 в AT «Ощадбанк» м. Києва, МФО 300465

Стягнути з ОСОБА_1 борг за спожитий природний газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» код ЄДРПОУ 40121452 судовий збір в розмірі 2422,40 грн на поточний рахунок НОМЕР_2 в АБ «УКРГАЗБАНК» м. Києва, МФО 320478.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 07.09.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

25.08.26