Рішення № 139578618, 08.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/643/26 2/335/1170/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., за участю секретаря судового засідання Махненко А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням одноразового персонального ідентифікатора укладено кредитний договір № 750887961. Відповідно до умов кредитного договору відповідачка 03.11.2021 отримала кредит у розмірі 9 500,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 .

28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого було продовжено шляхом укладення додаткових угод до цього договору факторингу. Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та новий кредитор ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, відповідно до якого право вимоги до відповідачки за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого та з урахуванням підписаного Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші відомості зазначені в Реєстрі боржників від 14 липня 2025 року.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 12 958,62 гривні, яка складається з: 9 498,30 гривні заборгованість за тілом кредиту; 3 460,32 гривні заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підставі наведеного представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 958,62 гривні та понесені судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 27.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.01.2026 задоволено клопотання представника позивача. Витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк»: інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № 5375-41XX-XXXX-3279 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); відомості про повний номер картки № 5375-41XX-XXXX-3279, на яку було здійснено зарахування переказу у розмірі 9 500,00 грн; інформацію про рух коштів (виписку) за картковим рахунком № 5375-41XX-XXXX-3279 за період з 03.11.2021 до 08.11.2021 (тобто з моменту, під час якого було укладено договір кредитної лінії № 750887961 та отримано кредитні кошти від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»).

Представник позивача разом із позовною заявою подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідачка, повідомлена про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення судової повістки на адресу реєстрації місця її проживання, в судове засідання повторно не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала. Надіслані відповідачці судові повістки та ухвала судді про відкриття провадження у справі були повернуті поштою неврученими з відміткою про відсутність адресата за адресою.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом із копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

За вимогами п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Днем вручення судової повістки відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Відповідачка не повідомляла суду іншої адреси свого місця проживання чи перебування. Отже, судові повістки вважаються врученими відповідачці в день проставлення працівником пошти відмітки про відсутність відповідачки за адресою місця проживання.

Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

При цьому відповідачка обізнана про розгляд справи судом, оскільки 17.02.2026 зверталася до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 116).

З огляду на викладене суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі фактичні обставини.

03.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 750887961, згідно з умовами якого Кредитодавець зобов`язався надати Позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 9 500,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику. Сума кредитного ліміту визначена як максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може перебувати у розпорядженні Позичальника.

Перший транш за Договором у розмірі 9 500,00 грн надається одразу після його укладення та підлягає поверненню до 03 грудня 2021 року. Кредитна лінія надається строком на 30 календарних днів від дати отримання кредиту Позичальником (Дисконтний період), а саме до 03 грудня 2021 року. Сторони погодили, що встановлений строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено Позичальником без обмеження кількості таких продовжень шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду сплати всіх фактично нарахованих процентів за умови активації Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця відповідної функції пролонгації. При цьому строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за формулою: Z = 30 - (Х Y), де Z кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, Х поточна дата закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень, Y дата ініціації продовження (зарахування платежу). Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно на фактичну суму залишку кредиту, починаючи з першого дня надання траншу і до дня фактичного повернення всієї суми кредиту у такому порядку: виключно на первинний строк Дисконтного періоду нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 343,10 % річних, що становить 0,94 % від суми кредиту за кожен день користування; за умови продовження строку Дисконтного періоду нарахування здійснюється за індивідуальною процентною ставкою у розмірі 517,73 % річних, що становить 1,42 % на день від суми кредиту за кожний день користування; у разі несвоєчасної сплати процентів умови щодо нарахування за дисконтною та індивідуальною ставками за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту, і застосовується базова процентна ставка в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % на день від суми кредиту за кожен день користування.

У разі якщо Позичальник продовжує користуватися коштами після закінчення Дисконтного періоду (з урахуванням усіх продовжень), зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак за відсутності платежу таке зобов`язання відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. При цьому з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1 087,70 % річних, що становить 2,98 % на день від суми кредиту за кожний день користування.

Сторони дійшли згоди, що в усіх відносинах між ними як підпис Позичальника використовуватиметься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що має таку ж юридичну силу, як і власноручний підпис.

Договір підписаний Позичальником ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV5T22G, відправленим 03.11.2021 об 11:40:06 та введеним Позичальником 03.11.2021 об 11:40:29.

З копії платіжного доручення від 03.11.2021 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало на банківську картку ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9 500,00 гривень.

На виконання вимог ухвали про витребування доказів АТ «Універсал Банк» підтвердило, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_3 . На вказаний рахунок ОСОБА_1 в період з 03.11.2021 по 08.11.2021 було зараховано платіж у розмірі 9 500,00 грн.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 12 958,62 гривні, яка складається з: 9 498,30 гривні заборгованість за тілом кредиту; 3 460,32 гривні заборгованість за процентами за користування кредитом.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Згідно з п. 2.1 вищевказаного договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (а. с. 76).

Згідно з п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в том числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (а. с. 76).

Відтак договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме: реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року (а. с. 78).

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишилися без змін (а. с. 81 зворот).

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31.12.2021 (а. с. 82).

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 (а. с. 87).

31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023 (а. с. 87 зворот).

31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024 (а. с. 88).

Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та новий кредитор ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, відповідно до якого право вимоги до відповідачки за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» (а. с. 7475).

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023, який є додатком до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, право вимоги до відповідачки за кредитним договором перейшло до ТОВ «Онлайн Фінанс».

11.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останній відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб боржників.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників згідно з додатком № Б/Н, після чого фактор стає кредитором щодо боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідних прав вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками акт приймання-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Реєстру боржників від 14 липня 2025 року до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 12 958,62 гривні, яка складається з: 9 498,30 гривні заборгованість за тілом кредиту; 3 460,32 гривні заборгованість за процентами за користування кредитом.

Досліджені судом докази свідчать, що ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, у тому числі, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їхню волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Перевіривши розрахунки заборгованості за кредитним договором, складені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (а. с. 5052), суд доходить висновку, що такі розрахунки здійснені у відповідності до умов кредитного договору та з урахуванням приписів ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». Нарахування процентів здійснювалося кредиторами в межах визначеного кредитним договором строку кредитування.

Відповідачка доказів належного виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним суду не надала, складений позивачем розрахунок заборгованості не спростувала.

З огляду на викладене суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Суд дійшов висновку про задоволення позову, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 гривні.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн має бути покладений на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. Позивач просить здійснити розподіл судових витрат та стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень. На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі докази: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; додаткову угоду № 25770938495 від 01.09.2025; акт приймання-передачі наданих послуг до договору надання правничої допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг сума гонорару адвоката складається з вартості таких послуг: складання позовної заяви 5 000 гривень (2 години), вивчення матеріалів справи 1 000 гривень (2 години), підготовка адвокатського запиту 500 гривень (1 година), підготовка та подання клопотання 500 гривень (1 година).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат. Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням категорії, складності справи, змісту заявлених позовних вимог, ціни позову, обсягу робіт, виконаних адвокатом, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на правничу допомогу в сумі 7 000 гривень є явно завищеним та неспівмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт. Відтак суд вважає, що обґрунтованими, співмірними зі складністю справи та обсягом проведеної адвокатом роботи, а також пропорційними за результатами розгляду справи в цьому випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ідентифікаційний код 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13) заборгованість за договором кредитної лінії № 750887961 від 03 листопада 2021 року в розмірі 12 958,62 грн (з яких 9 498,30 грн прострочена до повернення сума кредиту, 3 460,32 грн прострочені проценти за користування кредитом); витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Копію заочного рішення направити сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Стеценко