Рішення № 139577885, 07.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23056/26

Провадження № 2/127/6338/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовну заяву тим, що 22.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем укладено в електронній формі договір позики №74577227 на умовах повернення позики в кінці строку позики, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 12447,00 грн. строком до 21.01.2022 року зі сплатою процентів.

ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі шляхом перерахування коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . Проте, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором, тому в неї виник борг в розмірі 24212,48 грн.

02.11.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко фінанс» було укладено договір факторингу №029-021122, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Сіроко фінанс» правор вимоги за кредитним договором, в тому числі до відповідача. Вподальшому, за договором факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 року ТОВ «Сіроко фінанс» відступило право вимоги до відповідача за договором позики ТОВ «ФК «Сіті Колект». Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

У визначені судом строки, представник відповідача надіслала суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не підлягає до задоволення, оскільки в договорі позики не передбачено умови та порядок продовження строку кредитування, а наявне тільки посилання на Правила надання грошових коштів у позику із зазначенням сайту їх розміщення. Доказів ознайомлення позичальника з Правилами надання грошових коштів у позику в редакції, яка діяла на час надання позики, матеріали позовної заяви не містять. При цьому, в Додатку № 1 до договору позики сторони погодили, що розмір процентів за користування кредитом становить 2229,26 грн. та загальна вартість кредиту становить 14676,26 грн. 21.01.2022 року позичальник здійснила погашення нарахованих процентів в сумі 2229,26 грн., отже на момент закінчення строку договору позики у відповідача залишився борг по тілу в сумі 12447 грн., який визнається боржником перед первісним кредитором, що підтверджується розрахунком боргу, долученим позивачем до позовної заяви. Інші проценти нараховувались кредитором після закінчення строку позики та механізм їх нарахування та процентна ставка яка застосовувалась є незрозумілими, а саме: з 22.01.2022 року по 19.02.2022 року проценти нараховувались за ставкою 0,597% в день в сумі 74,31 грн.; 21.02.2022 року було нараховано 5449,3 грн. процентів; з 22.02.2022 року по 24.02.2022 року проценти нараховувались за ставкою 1,99% в день в сумі 247,70 грн.; з 25.02.2022 року по 24.04.2022 року проценти не нараховувались; з 25.04.2022 року по 21.05.2022 року проценти нараховувались в сумі 123,85 грн. в день. Отже, на думку представника відповідача. кредитором неправомірно нараховано проценти за період з 22.01.2022 року по 21.05.2022 року в сумі 11765,48 грн. поза межами строку кредитування. Таким чином, кредитор здійснив нарахування процентів за користування кредитним коштами, поза межами строку кредитування визначеного договором, що є неправомірним. Таким чином, борг, який визнається боржником перед первісним кредитором становить 12447,00 грн. Щодо відступлення прав вимоги, то позивачем не доведено факту переходу права вимоги, оскільки копія Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 року не відповідає вимогам чинного законодавства щодо витягу з документу, оскільки не містить підписів сторін та ні ким не завірена і не може слугувати доказом передачі позивачу права вимоги за кредитом відповідача. У зв`язку з недоведеністю обставин, наведених в обґрунтування позову, щодо переходу до позивача права вимоги до відповідача за вказаним договором, не доведено виникнення між сторонами правовідносин з приводу обов`язку відповідача сплатити заборгованість за договором на користь позивача. З приводу витрат на правничу допомогу, то вони є занадто завещеними для такої категорії справ та обсягу наданих послуг, несправедливими стосовно відповідача. На підставі викладеного представник відповідача просила відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, при цьому, у разі якщо суд дійде іншого висновку - просила зменшити розмір заявлених судових витрат до 500 грн. З огляду на викладене вище, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до положень п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, представник повідомила, що відповідачем плануються судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Докази понесення витрат будуть надані протягом п`яти днів з дня винесення рішення.

Позивач своїм правом на надання суду відповіді на відзив не скористався.

Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 22.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №74577227 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 12447,00 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, строком на 30 днів (дата повернення 21.01.2022 року) із процентною ставкою (базовою) у розмірі 1,99%, а позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики (а.с. 13).

Відповідно до п. 2.3. договору позики, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) 2,70% на день (не застосовується в період карантину).

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 4. договору позики).

Згідно з п. 5.2. договору позики, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

В розділі 20 вказаного договору, зазначено номер електронного платіжного засобу відповідача НОМЕР_1 .

Як вбачається з умов цього договору, він підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора с4tEpye8in, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Додаток №1 до договору позики №74577227 від 22.12.2021 року року містить Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, яка передбачає дати платежів, чисту суму кредиту за договором - 12447,00 грн., проценти за користування кредитом 2229,26 грн., реальну річну процентну ставку - 642,22 %, загальну вартість кредиту 14676,26 грн. (а.с. 13 на звороті).

Також наявний Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахувань побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту (а.с. 14 на звороті).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за вказаним договором виконало належним чином про, що свідчить довідка платіжного провайдера ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 16.04.2026 року, згідно з якою на рахунок № НОМЕР_1 зараховано кошти в розмірі 12447,00 грн. (а.с. 22).

Слід відзначити, що відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт укладення вказаного вище договору позики та отримання коштів, а також часткове погашення боргу.

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

В порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала. У зв`язку з чим, у неї утворилася заборгованість, яка станом на 12.12.2022 року становить 24212,48 грн., яка складається з: 12447,00грн. тіла кредиту, 11765,48 грн. нарахованих відсотків по 21.05.2022 року включно (а.с. 15-18).

Суд погоджується з доводами представника відповідача щодо відсутності в Договорі позики умов та пораядку продовження строку кредитування (пролонгацї), а містить лише посилання на Правила надання грошових коштів у позику. Проте внутрішні правила не можуть вважатися складовою частиною договору, якщо немає доказів підписання або погодження їх споживачем. Тому, умови щодо пролонгації договору сторонами не узгоджені.

Разом з тим, п. 17 договору позики визначено, що якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування.

Отже, сторони у Договорі (п. 17) погодили нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору, тобто між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору позики.

Крім того, ОСОБА_1 не зверталася із позовом/зустрічним позовом про визнання договору позики недійсним у частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору.

Доказів на спростування розрахунку заборгованості наданого позивачем, сторона відповідача не надала.

З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко фінанс» було укладено договір факторингу №029-021122, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (а.с. 22 на звороті - 24).

Згідно з п. 2.1.3. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №12/12/22 до вказаного договору факторингу, ТОВ «Сіроко фінанс» набуло права вимоги до відповідача за договором позики №74577227 на суму 24212,48 грн., з якої: 12447,00 грн. - сума заборгованості за тілом; 11765,48 грн. сума заборгованості по процентам за користування (а.с. 26). Аналогічна сума заборгованості була визначена первісним кредитором у своєму розрахунку заборгованості станом на день до відступлення права вимоги.

Також, 17.12.2025 року між ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «Сіті Колект» було укладено договір факторингу №17/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко фінанс» зобов`язалося відступити позивачу права вимоги, а останній набуває права вимоги від ТОВ «Сіроко фінанс» та надає за плату останньому фінансування за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим договором (а.с 26 на звороті 27).

Згідно з п. 3.1.3. договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору та реєстру боржників до нього, після чого фактор стає кредитором щодо боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру прав вимоги №17/12/25 до вказаного договору факторингу, ТОВ «Сіті Колект» набуло права вимоги до відповідача за договором позики №74577227 на суму 24212,48 грн., з якої: 12447,00 грн. - сума заборгованості за тілом; 11765,48 грн. сума заборгованості по процентам за користування (а.с. 28 на звороті 30 на звороті).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 06.02.2019 року у справі №361/2105/16-ц.

З приводу твердження представника відповідача щодо не доведення позивачем факту переходу права вимоги, оскільки копія Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 року не відповідає вимогам чинного законодавства щодо витягу з документу, з огляду на те що не містить підписів сторін та ні ким не завірена і не може слугувати доказом передачі позивачу права вимоги за кредитом відповідача, слід зазначити наступне.

Дотримуючись умов договору факторингу від 17.12.2025 року, реєстр боржників був створений у формі електронного документа (п. 2.3. договору) та підписаний сторонами електронними підписами, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 30).

Тобто ТОВ «ФК «Сіті Колект» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Вказана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів. Відповідач жодних заперечень щодо правильності наведеного розрахунку не надав як і власного контррозрахунку. При цьому суд звертає увагу, що розмір відсотків визначений відповідно до умов договору.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач порушила умови позики договору, добровільно заборгованість не сплатила, а тому позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» заборгованість за договором у сумі 24212,48 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026 року (а.с. 32 на звіороті), заявку про надання правової допомоги №171 (а.с. 33); витяг з акту №171 про надання юридичної допомоги (а.с. 33); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.32 на звороті); квитанцію про оплату (а.с. 33).

Згідно з п.п. 4.1. договору про надання правничої допомоги, вартість правничої допомоги визначається сторонами за взаємною згодою відповідно до принципу свободи договору, передбаченого ст. 627 ЦК України, та зазначається у віфдповідній заявці клієнта або додатковій угоді до цього договору.

Відповідно до заявки про надання правової допомоги № 171, адвокатом було надано юридичну допомогу на загальну суму в розмірі 12000,00 грн. (400,00 грн. усна консультація та 8000,00 грн. складання позовної заяви).

Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З огляду на викладене, надання представником позивача таких правничих послуг як усної консультації, не може включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вона не підтверджена належними доказами.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем надано докази на підтвердження витрат, пов`язаних із підготовкою та направленням документів боржнику, вартість наданих послуг складає 381,74 грн.(а.с. 33 на звороті -34), які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 526, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором позики №74577227 від 22.12.2021 року у розмірі 24212,48 грн. (двадцять чотири тисячі двісті дванадцять гривень 48 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрати на оплату судового збору в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.), понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.), витрати пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу у розмірі 381,74 грн. (триста вісімдесят одна гривня 74 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», місцезнаходження: 02154, м. Київ, пр. Соборності, буд. 30-А, прим. 321, код ЄДРПОУ 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 07.09.2026 року.

Суддя: