Ухвала суду № 139577185, 04.09.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кс/754/2007/26

Справа № 754/16386/26

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2026 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12026100030001853 від 02 вересня 2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,

ВСТАНОВИВ :

03 вересня 2026 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026100030001853 від 02 вересня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України, а саме арешт нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування ними.

Згідно клопотання прокурора та матеріалів, Так, 02.09.2026 на спец-лінію «102» надійшло повідомлення з приводу здійснення незаконної діяльності з організації та проведення азартних ігор за адресою: АДРЕСА_1.

Виїздом слідчо-оперативної групи Деснянського УП ГУНІ у м. Києві вказана інформація підтвердилась.

Слід зазначити, що на момент прибуття працівників Деснянського УП ГУНП у м. Києві, за адресою проведення незаконної діяльності у сфері азартних ігор, а саме: АДРЕСА_1, доступ до таких приміщень не обмежувався.

Так, 02.09.2026 у період часу з 18 год. 26 хв. по 18 год. 46 хв. у відповідності до положень ч. 3 ст. 233 КПК України з метою врятування майна, а саме: речей, які є доказами вчинення кримінального правопорушення, проведено обшук у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено, а саме:

-11 моніторів, що опечатані бірками HПУ NPU0196180, NPU0196181, NPU0196182, NPU0196183, NPU0196184, NPU0196185, NPU0196186, NPU0196187, NPU0196188, NPU0196189, NPU0196190;

- 5 системних блоків, що опечатані бірками НПУ NPU0196191, NPU0196192, NPU0196193, NPU0196194, NPU0196195;

-11 клавіатур та 11 оптичних маніпуляторів (миші), що поміщено до спеціального пакету, що обмотано стяжкою №0277747.

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 02.09.2026 вилучені в ході обшуку речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні No12026100030001853 від 02.09.2026 року.

Додатково, постановою старшого слідчого Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 02.09.2026 нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12026100030001853 від 02.09.2026 року.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: : АДРЕСА_1, на праві власності зареєстровано за ТОВ "БІЗ-ГРУП", код ЄДРПОУ 41272782.

Зазначене приміщення за адресою: АДРЕСА_1, фактично використовувалося як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, оскільки саме в ньому було встановлено відповідне обладнання, створені умови для обмеженого доступу клієнтів, забезпечено конфіденційність діяльності тощо.

Прокурор зазначає у клопотанні, що виникла необхідність у накладенні арешту на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, для збереження речового доказу.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, в якій клопотання підтримав, та просив його задовольнити за наведених в ньому підстав.

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Слідчий суддя дослідивши клопотання та додатки до нього, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з клопотання та додатків до нього, СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026100030001853 від 02 вересня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 02 вересня 2026 року нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у вказаному кримінальному провадженні визнано речовим доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор звертаючись до суду із клопотанням про арешт нежитлових приміщень зазначив, що метою накладення арешту є забезпечення збереження речового доказу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя в даному випадку приходить до висновку, що прокурором не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаних нежитлових приміщень, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, що може бути виконане завдання для виконання якого прокурор звертається із клопотанням про арешт майна, враховуючи обставини викладені у клопотанні.

Клопотання прокурора має формальний характер та є не обґрунтованим. В клопотанні та додатках до нього не наведено правових підстав для накладення арешту на зазначені у клопотанні нежитлові приміщення.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Так, відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги той факт, що в ході проведення обшуку у вказаному у клопотанні нежитловому приміщенні було вилучено всю комп`ютерну техніку, яка використовувалась під час здійснення незаконної діяльності.

Ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, прокурором в клопотанні не доведено. Крім того, прокурором не доведено необхідності арешту нежитлових приміщень.

При цьому, обшук у рамках якого вилучені вказані речові докази був проведений до постановлення ухвали слідчим суддею, і на момент розгляду ані прокурором, ані слідчим е надано підтвердження того, що після проведення невідкладного обшуку, слідчим було погоджено такі дії у слідчого судді, тобто не надано копії ухвали, якою було б легалізовано проведений обшук.

Враховуючи вище викладене, клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 369-372, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026100030001853 від 02 вересня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя -